Поняття фінансів підприємств та їх функції

 

У структурі фінансових взаємозв'язків народного господарства України фінанси підприємств займають початкове, визначальне положення, оскільки обслуговують основну ланку суспільного виробництва, в якій створюються матеріальні і нематеріальні блага і формується переважна маса фінансових ресурсів країни.

Термін «финанси» виник в ХІV-ХV вв. в торгових містах Італії і спочатку означав будь-який грошовий платіж. Надалі термін отримав міжнародне визнання і поширення, став вживатися як поняття, пов'язане з системою грошових відносин між населенням і державою з приводу утворення державних фондів грошових коштів.

Об'єктивна необхідність фінансів як економічної категорії зумовлена існуванням:

а) держави;

б) товарно-грошовими відносинами;

в) дією закону вартості.

Фінанси підприємств - це не тільки складова частина, але і специфічна частина фінансів, якій властиві, з одного боку, риси, що характеризують економічну природу фінансів взагалі, з іншою - особливості, зумовлені функціонуванням фінансів в різних сферах суспільного виробництва.

Поняття "фінанси" часто ототожнюють з грошима. Дійсно, грошові фонди складають матеріальну основу фінансів підприємств, але фінанси не є грошима, це певні відносини. Більш того, грошові відносини ширше ніж фінансові (лише ті грошові відносини є фінансовими, які пов'язані із зміною вартості фондів, якщо ж такої зміни не відбувається, то такі відносини не є фінансовими). Наприклад, грошові відносини, що виникають між громадянами, покупцями і продавцями у роздріб, контроль, калькулювання собівартості, визначення ціни – це відносини, які не приводять до створення фондів, тож не є фінансовими.

Сукупність фінансових відносин можна поєднати у групи відносно однорідності грошових відносин:

а) відносини, пов'язані з формуванням первинних прибутків, утворенням і використанням цільових фондів - статутного фонду, фонду розвитку, заохочувальних фондів і інших. Одні з них використовуються на задоволення виробничих потреб, інші - споживчих;

б) виникаючі між підприємствами з приводу: сплати і отримання штрафів при порушенні договірних зобов'язань, внесення пайових внесків членами різних об'єднань, участі в розподілі прибутку, інвестування коштів в акції і облігації інших підприємств, отримання по них дивідендів і процентів тощо;

в) що складаються у підприємств зі страховими організаціями з приводу формуванням і використанням різного роду страхових фондів;

г) що утворюються у підприємств з банками в зв'язку з отриманням банківських позик, їх погашенням, сплатою процентів по них, а також наданням банкам у тимчасове користування вільних грошових коштів за певну плату (депозити);

д) виникаючі у підприємств з державою з приводу утворення і використання бюджетних і позабюджетних фондів;

е) що складаються у підприємств з їх вищестоящими управлінськими структурами.

Перераховані види грошових відносин складають основний зміст фінансів підприємств (організацій).

В зв’язку з цим, під фінансами підприємств пропонується розуміти відносини, пов'язані з формуванням і розподілом грошових фондів у суб'єктів господарювання.

Існування фінансів підприємств зумовлене причиною і умовою.

Причиною наявності фінансів є необхідність розподілу валового внутрішнього продукту у вартісній формі. Умовою існування є наявність товарно-грошових відносин і держави.

Принципами організації фінансів є:

– самостійність в області фінансової діяльності;

– самофінансування;

– зацікавленість в результатах фінансово-господарської діяльності;

– відповідальність за результати діяльності;

– контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Знайомство з новою категорією починають з окреслення її функцій, тобто тієї роботи, яку категорія виконує. Функції фінансів підприємств, стандартні, властиві і іншим економічним категорія, але мають свої особливі характеристики.

Виділяють такі функції фінансів підприємств:

– розподільна;

– контрольна.

Розподільна функція пов’язана з формуванням та розподілом грошових фондів, що складають матеріальну основу фінансів. За допомогою цієї функції забезпечуються закономірності кількісного співвідношення між різними фондами, що утворюються в процесі формування і розподілу валового внутрішнього продукту.

Контрольна функція сигналізує про хід розподільного процесу, дозволяє виявити недоліки та невірні рішення при його здійсненні. Контрольна функція фінансів знаходитися у тісному зв'язку і взаємообумовленості з розподільною функцією. Основу контрольної функції фінансів складає рух фінансових ресурсів, що відбувається як в фондовій, так і в не фондовій формах.

Інструментом реалізації контрольної функції фінансів виступає фінансова інформація, що міститься в фінансових показниках, які є в різних видах звітності. Фінансові показники дозволяють побачити різні сторони роботи підприємств і оцінити результати господарської діяльності; на їх основі приймаються рішення по усуненню виявлених недоліків. Отримання фінансової інформації відбувається внаслідок проведення фінансового контролю.

У залежності від суб'єктів, які здійснюють контроль, розрізнюють:

- загальнодержавний (здійснюють органи державної влади і управління, застосовується відносно будь-якого об'єкта контролю незалежно від підлеглості і форми власності. Цей контроль здійснюють такі органи, як Міністерство Фінансів, Контрольно-ревізійне управління, Державна податкова інспекція, банки);

- ­відомчий (проводять міністерства, відомства, об'єднання в підвідомчих ним підприємствах, організаціях, установах; у їх складі створюються контрольно-ревізійні групи, відділи або контрольні управління. Наприклад, підприємства вугільної індустрії в рамках фінансового контролю перевіряються Міністерством вугільної промисловості, тощо);

- внутрішньогосподарський (проводиться фінансовими службами підприємств, установ (бухгалтеріями, фінансовими відділами). У їх функції входить перевірка виробничої і фінансової діяльності самого підприємства, а також його структурних підрозділів.);

- громадський (виконують окремі фізичні та юридичні особи на добровільних засадах, наприклад – Товариство захисту прав споживача);

- незалежний фінансовий контроль (здійснюють аудиторські фірми і служби, а також самостійні аудитори, що мають ліцензію. Об'єктом даного контролю є діяльність всіх економічних суб'єктів. Аудит - це платний фінансовий контроль, а також система надання платних послуг по вдосконаленню фінансово-господарської діяльності. Його мета - встановлення достовірності фінансової звітності підприємств і організацій і відповідності проведених фінансових і господарських операцій діючим нормативним актам. У залежності від цілей і задач виділяють два виду аудиту: зовнішній і внутрішній. Зовнішній - перевірка достовірності фінансової та бухгалтерської звітності, експертиза фінансово-господарського стану, оцінка платоспроможності, розробка рекомендацій по господарській діяльності, фінансовій стратегії, податковому плануванню і т.д. Внутрішній - здійснюють служби внутрішнього контролю фірм, філіалів, дочірніх підприємств безперервно. Цілі служб внутрішнього аудиту визначаються керівництвом і перевірки проводяться за його дорученням. Головні вимоги до таких служб - контроль, той, що проводиться ними повинен охоплювати всі дільниці господарської діяльності, носити предметний, суворо направлений характер, бути результативним).

По термінах проведення фінансовий контроль ділиться на:

– попередній;

– поточний;

– подальший.

Попередній фінансовий контроль - проводиться на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів бюджетних організацій, проектів бюджетів тощо. Він відбувається перед здійсненням господарських операцій і покликаний не допускати нераціонального витрачання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і тим самим запобігати нанесенню прямого або непрямого збитку діяльності підприємства.

Поточний фінансовий контроль - здійснюється в процесі виконання фінансових планів, в ході самих фінансово-господарських операцій. Його задачею є своєчасний контроль правильності, законності і доцільності здійсненних витрат, прибутків, повноти і своєчасності розрахунків з бюджетом. Він проводиться повсякденно фінансовими службами з тим, щоб своєчасно виявляти і встановлювати допущені помилки. Першорядне значення тут мають оперативність і гнучкість.

Подальший фінансовий контроль - організується в формі перевірок і ревізій правильності, законності і доцільності здійснених фінансових операцій. Основними його задачами є виявлення нестач і упущень у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; відшкодування нанесеного збитку; притягнення до адміністративної і матеріальної відповідальності винних осіб; вживання заходів по запобіганню надалі випадкам порушення фінансової дисципліни.

Таким чином, фінансовий контроль – це перевірка спеціально уповноваженими органами встановлених форм фінансових відносин, а також вивчення їх позитивних і негативних сторін для подальшого вдосконалення.