Непрямі форми:
√ дозвіл на порушення антимонопольного законодавства;
√ підтримка підприємств фіскального характеру (списання та реструктуризація заборгованості перед бюджетом та позабюджетними фондами);
√ встановлення на окремі види продукції мінімальних цін;
√ державні протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника;
√ встановлення обмежень щодо виходу на ринок конкурентів;
√ рефінансування комерційних банків на сприятливих умовах;
√ розміщення державних замовлень на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі;
√ сприяння інноваційному розвитку підприємств.
Одним з головних факторів обмеженого доступу підприємств, що знаходяться на грані банкрутства, до кредитних ресурсів є повна відсутність або недостатній розмір кредитного забезпечення. У даному випадку вихід на фінансовий ринок можливий шляхом одержання санаційної підтримки у формі державних гарантій або поручительств (зобов'язання держави здійснити погашення боргів даного підприємства у випадку його нездатності самостійно виконати умови кредитного договору). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів, з боржників, що порушують зобов'язання по іноземних кредитах, гарантованих українським Урядом, стягуються відповідні компенсації і штраф.
У принципі не виключена можливість надання державних гарантій і для одержання вітчизняними підприємствами внутрішніх кредитів, зокрема, під програми санації і реструктуризації виробництва. Однак варто враховувати, що кредити, гарантовані Урядом України, по ступені ризику (коефіцієнт ризику 10) відносяться до другої групи активів комерційних банків. Таке положення обумовлене труднощами, що виникають у комерційних банків при поверненні прострочених кредитів, наданих під гарантії Уряду.
Одним з непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на порушення антимонопольного законодавства. Відповідно до Закону України «Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінною конкуренцією в підприємницькій діяльності», з метою запобігання монопольного положення окремих підприємців на ринку такі форми санації підприємств, як реорганізація, злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів і ряд інших, котрі здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету У випадках же, коли підприємці зловживають монопольним положенням на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізації монопольних утворень шляхом їхнього примусового розділу. У цьому зв'язку відзначимо, що в США дозвіл на злиття конкуруючих між собою компаній може бути отримане у випадку, якщо одна з фірм знаходиться на грані банкрутства і представляє значний народногосподарський інтерес. У цілому ж у практиці проведення санації цей метод використовується у виняткових випадках, оскільки надання дозволу на монопольні утворення приводить до негативного мікро- і макроекономічним наслідкам. Застосування цього методу може мати антиринковий ефект стратегічного характеру. Саме тому використовувати його можна лише в тому випадку, якщо підприємства доведуть, що в результаті їхнього злиття буде найбільше повно використаний ефект масштабу, значно скоротиться рівень собівартості продукції й істотно підвищаться її якісні параметри. Злиття можливе тільки тоді, коли буде доведене позитивне сальдо між народногосподарською вигодою і негативними антиконкурентними наслідками. У залежності від напрямку економічної доктрини держави можливе використання того або іншого виду санаційної підтримки підприємств фіскального характеру, що може здійснюватися у виді списання або реструктуризації податкових зобов'язань, податкового кредитування, надання цільових податкових пільг підприємствам, що безпосередньо вимагають санації, а також шляхом фіскальних поступок головним кредиторам даних підприємств із метою активізації їхньої участі в санаційних процесах.
Особливе значення має фіскальна підтримка, зв'язана зі стимулюванням лізингової форми фінансування виробничо-технічних санаційних заходів. Основне значення лізингу як санаційного інструмента складається в можливості залучення в процес виробництва найбільш сучасних технологій при відсутності не тільки необхідних для здійснення капіталовкладень фінансових ресурсів, але і достатнього для виходу на фінансовий ринок кредитного забезпечення. У цьому зв'язку в Німеччині, наприклад, загальна сума знижок по різних видах податків при використанні лізингу досягає 50 % лізингових платежів.
Іншим напрямком фіскальної підтримки санації підприємств є активізація участі в ній найбільших кредиторів Сприяння фінансовому оздоровленню підприємств із боку кредиторів може відбуватися у формі пролонгації термінів сплати заборгованості шляхом відмовлення від існуючих фінансових вимог або за допомогою надання додаткових кредитних ресурсів.
Разом з тим податковим законодавством України передбачено, що суми дебіторської заборгованості, термін задавнення позову яких пройшов, можуть відноситися на зменшення оподатковуваної податком прибутку тільки у випадку подачі позову по цих сумах в Арбітражний суд. Це положення унеможливлює участь у санації кредиторів (постачальників сировини, матеріалів і ін). У цьому зв'язку, на наш погляд, для підприємств, включених у державну програму санації, доцільно передбачити положення, відповідно до якого надана їм фінансова допомога не включалася б в об'єкт оподатковування, якщо вона здійснена виробничими партнерами і спрямована на розвиток виробництва. Останнім, у свою чергу, варто дозволити відносити на зменшення оподатковуваної податком прибутку суми простроченої дебіторської заборгованості підлягаючої санації підприємств.
На основі аналізу методів державної підтримки санації реструктуризації підприємств можна зробити висновок, що використання того або іншого методу залежить від конкретних характеристик підприємства. Однак у цілому прийнято вважати, що економічно найбільш раціональними є: надання державних гарантій різні форми підтримки фіскального характеру, зокрема, спрямовані на стимулювання лізингу й активізацію участі найбільших кредиторів у санації підприємств, що знаходяться в кризі також державна допомога у виді сприятливої амортизаційної політики.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Коли може виникнути необхідність участі держави в санації підприємств?
Якими критеріями слід керуватися при відборі підприємств для надання їм цільової державної підтримки?
Які основні функції державного органу з питань банкрутства?
Назвіть відомі вам форми та методи державної фінансової підтримки. Охарактеризуйте їх.
В чому полягає пряме державне фінансування санації підприємств?
Назвіть непрямі форми державного фінансового сприяння санації підприємств.
Які існують державні гарантії та поручительства щодо санації підприємств?
Виділіть основні етапи надання гарантій.
Тема 11.ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Питання до теми
11.1. Особливості банкрутства містоутворюючих підприємств
11.2. Особливості банкрутства особливо небезпечних підприємств
11.3. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств
11.4. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів
11.5. Особливості банкрутства фермерського господарства
11.6. Особливості банкрутства відсутнього боржника
11.7. Особливості провадження санації боржника його керівником
Ключові слова: місто утворюючі підприємства, договір поруки, особливо небезпечні підприємства, професійні учасники ринку цінних паперів, відсутній боржник
Література:
Онисько с. 8-21; Тюріна 9-41; Елецьких с. 6-30, Вінник О.М., с. 472-48;
11.1. Особливості санації та банкрутства містоутворюючих і особливо небезпечних підприємств
Містоутворрючоми та особливо небезпечними визнаються підприємства, що відповідають певним крітеріальним ознакам і діяльність яких пов’язана з необхідністю проведення спеціальних заходів щодо запобігання шкоди життю і здоров'ю населення, майну, навколишньому середовищу.
Так одержання статусу містоутворюючого підприємства за законодавством залежить від кількості його працівників (з урахуванням членів їх сімей) та їх частки в загальному числі населення адміністративно-териториальної одиниці. Критерії надання підприємством статусу особливо небезпечних підприємств установлюються КМУ.
При розгляді справи про банкрутство зазначеної категорії підприємств учасником провадження у справі про банкрутство визнається орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади адміністративно-територіальної. Види судових процедур у справі про банкрутство щодо визнання містоутворюючих і особливо небезпечних підприємств мають характерні для їх особливості, які ілюстровані рисунком 11.1, 11.2.
Рис. 11.2. Особливості банкрутства ОНП (с. 475-476)
Особливо небезпечними підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хімічно-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів з метою запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому середовищу.
одиниці, також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого входить сфера діяльності боржника. У разі провадження справи про банкрутство особливо небезпечних підприємств за необхідності до складу учасників провадження у справі залучаються державні органи з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр.
Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження справи про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника. Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади.
Якщо зобов'язання боржником не виконуються, поручителі несуть солідарну відповідальність перед його кредиторами. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Процедура санації містоутворювального чи особливо небезпечного підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена господарським судом на один рік. Підставою для продовження процедури санації є план фінансового оздоровлення підприємства. План фінансового оздоровлення може передбачати:
- внесення інвестицій;
- працевлаштування працівників підприємства;
- створення нових робочих місць;
- шляхи (способи) відновлення платоспроможності боржника.
З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу або частини його майна з дотриманням вимог законодавства.
План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства окрім цього може містити заходи щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю і здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації цієї категорії підприємств може бути продовжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років. Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
КМУ або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право у будь-якій час до закінчення процедури санації підприємства розрахуватися з усіма кредиторами. У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) провадження справи про банкрутство припиняється.
Особливості санації та банкрутства містоутворюючих підприємств полягають у такому:
за наявності клопотання органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу провадиться через проведення конкурсу, обов'язковими умовами якого є:
збереження робочих місць для не менш як 70% працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;
зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування працівників підприємства відповідно до законодавства у разі зміни профілю діяльності підприємства;
у разі продажу майна боржника, визнаного банкрутом, ліквідатор повинен виставити на продаж на перших торгах майно як цілісний майновий комплекс. Якщо майно боржника, визнаного банкрутом, не було продано як цілісний майновий комплекс, продаж майна здійснюється в загальному порядку;
якщо майно боржника як цілісний майновий комплекс не було продано на конкурсі, воно підлягає продажу на аукціоні
Специфіка санації та банкрутства особливо небезпечних підприємств полягає у такому:
1) для задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника лише як цілісного майнового комплексу через проведення конкурсу, обов'язковими умовами якого є:
• збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу;
• збереження робочих місць не менше як для 70% працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;
• зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування зазначених працівників та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу у разі зміни профілю діяльності підприємства;
2) у разі невиконання зазначених вимог конкурсу, які включаються до умов договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, договір розривається у встановленому порядку;
3) особливо небезпечні підприємства не підлягають продажу на аукціоні;
4) вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості, з урахуванням тієї особливості, що в третю чергу також задовольняються вимоги відшкодування витрат на заходи щодо запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку, установленому КМУ.
| |||
|
11.2. Санація та банкрутство сільськогосподарських підприємств
Під сільськогосподарськими підприємствами (СГП) розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та перероблення) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції становить не менше 50% загальної суми виручки.
Особливості банкрутства СПГ застосовуються також до рибних господарств, риболовецьких колгоспів, виручка від реалізації вирощеної (виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних ресурсів становить не менше 50% загальної суми виручки
Особливості санації СПГ у процесі провадження справи про банкрутство полягають у такому (рис. 11.3):
√ рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію СПГ приймається комітетом кредиторів за участі представника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади;
√ санація СПГ вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати 15 місяців;
√ якщо протягом строку санації фінансове становище СПГ погіршилося у зв'язку зі стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації може бути продовжений на рік.
У разі здійснення ліквідаційних процедур СПГ слід враховувати такі особливості: √ переважне право на придбання об'єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов належить СПГ і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості;
√ рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства чи надані йому для користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України, згідно з яким переважне право на отримання земельних ділянок поруч із населеними пунктами мають власники земельних часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах;
√ несільськогосподарські угіддя, що перебували у власності збанкрутілих СПГ, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв);
√ земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні СПГ, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до Земельного Кодексу;
√ при проведенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища СПГ має здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природнокліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані СПГ після закінчення відповідного періоду сільськогосподарським робіт.
11.3. Санація та банкрутство фермерського господарства
Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробленням та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для господарювання. Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.
Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неплатоспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Заява підприємця - голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається у господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. До заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство крім стандартного набору документів додаються відомості:
- про склад і вартість майна фермерського господарства;
- про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності;
- про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
У двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство фермерського господарства його голова може подати в господарський суд план відновлення платоспроможності фермерського господарства. Якщо здійснення заходів, передбачених планом санації, дасть змогу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків зборів (обов'язкових платежів), господарським судом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства.
Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати 15 місяців. Якщо після введення процедури розпорядження майном фінансове становище фермерського господарства погіршилося у зв'язку зі стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік.
Процедуру розпорядження майном фермерського господарства можуть достроково припинити господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства чи наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності фермерського господарства. Після дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства воно визнається господарським судом банкрутом і відкривається ліквідаційна процедура.
Для здійснення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна, який може не мати ліцензії розпорядника майна. Повноваження розпорядника майна можуть здійснюватися головою фермерського господарства за погодженням з призначеним розпорядником майна.
У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються:
• нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, у тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди;
• продуктивна і робоча худоба, птиця;
• сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар;
• інше майно, набуте для фермерського господарства на загальні кошти його членів;
• право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.
У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана йому у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.
Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на правах приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуте на доходи, які не є спільною власністю членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.
Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки за конкурсом, обов'язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об'єктів, що продаються. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.
11.4. Особливості санації та банкрутства страховиків
Питання санації та банкрутства страхових компаній регламентуються Законом України «Про страхування» та ст.45 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Порядок санації та банкрутства страховиків у цілому відповідає загальним правилам, які діють для інших суб'єктів господарювання. Водночас, ураховуючи специфіку фінансових відносин у страховому бізнесі, можна виділити ряд особливостей санації та банкрутства страхових компаній (рис. 11.4).
Санація страховика. Санація страховика може здійснюватися за рішенням:
• власників, менеджменту (досудова санація);
• уповноваженого органу, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю;
• господарського суду у процесі провадження справи про банкрутство.
1. Порядок санації страховика в досудовому порядку в цілому збігається з аналогічними процедурами, що здійснюються суб'єктами господарювання інших видів діяльності.
2. Рішення щодо проведення примусової санації страховика має право приймати спеціальний Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю.
Зазначене рішення приймається у разі:
невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;
недосягнення страховою компанією визначеного законом розміру статутного капіталу;
> настання інших випадків, визначених чинним законодавством України. Примусова санація страхової компанії передбачає:
> проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;
> визначення уповноваженим органом особи, котра здійснює управління. Без її згоди не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управління страховиком;
> установлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;
> установлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;
> прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Реорганізація страховика передбачає:
• об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передання страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків;
• залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних страховиків) за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаними та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.
3. Право винесення ухвали про проведення санації страхової компанії та призначення керуючого санацією має господарський суд. Відповідне рішення суд приймає за клопотанням комітету кредиторів. У разі санації страховика у судовому порядку слід ураховувати таке:
- для відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж майна страховика-боржника як цілісного майнового комплексу;
- цілісний майновий комплекс страховика-боржника може бути проданий у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав;
- покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик.
Банкрутство страховика. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або уповноваженим на це державним органом. До характерних особливостей провадження справи про банкрутство страхової компанії можна віднести такі:
• учасником провадження у справі про банкрутство є державний орган у справах нагляду за страховою компанією. Представники зазначеного органу також включаються до складу ліквідаційної комісії;
• у разі визнання страховика банкрутом усі договори страхування, за якими страховий випадок не настав на дату відкриття ліквідаційної процедури, припиняються;
• страхувальники мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком протягом якого фактично діяв договір страхування;
• за договорами, за якими страховий випадок настав до дня прийняття постанови про визнання страховика банкрутом, страхувальники мають право вимагати виплати страхової суми;
