Докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 13 страница

548 _______________________________________________________________

залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього не­обхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок; 2) вона не може залучити експерта самостійно че­рез відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин.

8. До ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи вклю­
чаються запитання, поставлені перед експертом особою, яка звернулася з від­
повідним клопотанням. Відповідно до ч. З ст. 332 КПК слідчий суддя має право
не включити до ухвали запитання, поставлені особою, що звернулася з відпо­
відним клопотанням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального про­
вадження або не мають значення для судового розгляду. Проте таке рішення
потребує відповідного обгрунтування в ухвалі.

9. При задоволенні клопотання про залучення експерта слідчий суддя у
разі необхідності має право за клопотанням особи, що звернулася з клопотан­
ням про залучення експерта, вирішити питання про отримання зразків для екс­
пертизи відповідно до положень ст. 245 КПК.

10. Висновок експерта, залученого слідчим суддею, надається через цього
суддю особі, за клопотанням якої він був залучений.

Стаття 245. Отримання зразків для експертизи

1. У разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи
вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася
за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призна­
чена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено
судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його
дорученням залученим спеціалістом.

2. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється
згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті
160—166 цього Кодексу).

3. Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правила­
ми, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добро­
вільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони
кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбачено­
му статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, проку­
рору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту)
здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

1. Отримання зразків для експертизи - це самостійна процесуальна дія, що проводиться стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи, слідчим суддею у випадках, якщо експертиза при­значена за клопотанням сторони провадження або судом з метою забезпечен­ня проведення експертизи та встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Звертатися за проведенням експертизи під час досудового розслідування мають право слідчий, прокурор, а стороні захисту

_____________________________________________________ 549

надається право звертатися до них з клопотанням про залучення експерта та залучати експерта безпосередньо за угодою. Зразки, отримані для експертизи, не є доказами у кримінальній справі, проте несуть в собі інформацію, що має доказове значення. Така інформація стає доступною і може бути застосована в доведенні по кримінальному провадженню лише в результаті проведення екс­пертизи. Саме тому зразки для порівняльного дослідження мають особливий процесуальний статус, являють собою матеріал для отримання нового або пере­вірки вже наявного доказу.

2. Коментована стаття не містить поняття та вичерпного переліку зраз­
ків, які одержуються для порівняльного дослідження. В слідчій та судово-екс­
пертній практиці вважається загальноприйнятим, що зразки - це об'єкти, які
відображають властивості або особливості людини, тварини, трупа, предмета,
матеріалу або речовини, а також інші зразки, необхідні стороні кримінального
провадження або суду для призначення судової експертизи, а експерту - для
проведення досліджень і наданні висновку. Зразки, отримані для проведення
експертизи, самі по собі не встановлюють обставин, що входять до предмета
доказування, вони потрібні для порівняльного дослідження під час проведен­
ня експертизи. Такі зразки повинні мати репрезентативність (достатність у їх
кількості і якості) та бути порівнюваними (створювати можливість порівнян­
ня). Отримання зразків для експертизи повинно здійснюватися з дотриманням
таких вимог: забезпечення прав і свобод людини; одержання зразків належною
особою у передбаченому порядку; забезпечення безсумнівності походження
зразків від конкретного об'єкта, їх достовірності; правильне документування
ходу і результатів слідчої дії.

3. Юридичною підставою для отримання зразків є постанова слідчого,
прокурора (ч. З ст. 110 КПК), що здійснює досудове розслідування, або ухвала
слідчого судді, суду (ст. 164 КПК), а науковою - неможливість вирішення по­
ставлених експерту питань без спеціально підібраного порівняльного матеріа­
лу. Рішення щодо отримання зразків, необхідних для експертизи, повинно при­
йматися стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням
експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею, з
урахуванням конституційних гарантій прав і свобод людини. Саме тому при
отриманні зразків для експертизи не повинні використовуватися методи, небез­
печні для життя й здоров'я людини або ті, що принижують її честь і гідність, а
способи відбору зразків, реалізація яких вимагає проведення проникнення до
житла чи іншого володіння особи, до приміщень тощо передбачає проведен­
ня таких дій у порядку, що встановлений для проведення відповідних слідчих
(розшукових) дій.

4. Для отримання зразків для експертизи необхідно винести вмотивовану
постанову (ч. 5 ст. 110 КПК), в якій коротко описують обставини кримінального
провадження, що зумовлюють необхідність одержання зразків, конкретні види
зразків і перелік осіб, у яких вони будуть вилучатися з обов'язковим зазначен­
ням процесуального становища останніх. За законом сторона кримінального

провадження має право отримати у підозрюваного або обвинуваченого зразки, необхідні для порівняльного дослідження. У потерпілого або свідка припуска­ється отримання зразків лише за необхідності перевірки, чи не залишені цими особами сліди в певному місці або на речових доказах, а після отримання зраз­ків скласти протокол (ст. 104 КПК), в якому обов'язково повинні бути зазначені такі відомості: який саме зразок вилучено (його точну назву, характеристику та кількість); у кого він отриманий (у підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи потерпілого); в який матеріал або ємність він упакований (поміщений) і яким чином посвідчена його ідентичність; де він буде зберігатися; зауваження, які надійшли від учасників при проведенні цієї слідчої дії.

5. При підготовці до отримання зразків особа, яка призначає експертизу,
повинна вирішити питання про участь у названій дії спеціаліста певного про­
філю знань і запросити його для участі в слідчій (розшуковій) дії. На етапі ви­
лучення або відібрання зразків може бути використана допомога спеціаліста у
створенні обставин та умов отримання зразків, застосуванні інструментів і при­
ладів, визначенні якості та достатньої кількості отриманих зразків, роз'ясненні
правил і способів їх вилучення або одержання, пакування і зберігання до часу
передачі експерту тощо. При складанні протоколу спеціаліст допоможе слідчо­
му правильно описати назву зразків, їх якість, особливості упаковки та інші об­
ставини, які повинні бути у ньому відображені. Крім загальних процесуальних
і тактичних правил при отриманні окремих зразків, важливо додержуватися
й специфічних правил, які випливають з їх особливостей, а також існуючих
технічних, санітарних та інших нормативів. Допомога спеціаліста має важливе
значення не тільки при відборі зразків, а й при оцінці їх достатності та при­
датності для дослідження. Спеціаліст, який знає технологічні умови і вимоги
Держстандарту, може визначити та вказати на відповідність отриманих зразків
пред'явленим вимогам. У разі їх невідповідності він з'ясовує причину, повідо­
мляє про це особу, яка призначила експертизу, і надає необхідну допомогу в
повторному або додатковому їх відборі відповідно до існуючих правил та ін­
струкцій.

6. Порядок відбирання зразків з речей і документів встановлюється згід­
но з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (ст.ст. 160—
166 КПК). За своїм походженням порівняльні зразки можуть бути вільними
(умовно вільними) та експериментальними. Вільні зразки для експертизи спе­
ціально не створюються, вони взагалі можуть не мати безпосереднього відно­
шення до кримінального провадження. Залежно від обставин кримінального
провадження, характеру досліджуваних об'єктів і завдань, поставлених на ви­
рішення експерту, вільними зразками можуть бути, наприклад, тексти докумен­
тів або підписи, виконані підозрюваним до початку кримінального проваджен­
ня та не у зв'язку з ним; відбитки печаток і штампів; подібні з досліджуваними
об'єктами шматки паперу, тканин тощо.

Умовно вільними є зразки, що отримані після початку кримінально­го провадження і в його межах, але не у зв'язку з призначенням експертизи

_____________________________________________________ 551

(наприклад, зразки почерку чи підпису особи у протоколі, на вилучених під час обшуку документах тощо).

Трапляються випадки, коли необхідне проведення експертизи за такими об'єктами, вільні зразки яких неможливо знайти (наприклад, відбитки босих ніг, зліпки зубів тощо). Якщо неможливо отримати вільні зразки у достатній кількості або з певними властивостями, останні можуть бути доповнені або за­мінені експериментальними. На відміну від вільних, експериментальні зразки спеціально відбираються для проведення експертизи. Вони, як правило, отри­муються в результаті проведення слідчої дії. Особливість цих зразків полягає у тому, що їх отримують у спеціально підготовлених умовах і можуть відбирати необмежену кількість разів, щоб усунути елементи штучності, вплив випадко­вих причин.

7. При отриманні зразків і підготовці матеріалів на експертизу сторони
кримінального провадження повинні керуватися правилами, викладеними в ін­
струкціях про призначення та проведення окремих видів судових експертиз.
При цьому повинні бути створені такі умови, які забезпечували б отримання
необхідної їх кількості та якості, а також гарантували б безсумнівність їх по­
ходження. Всі досліджувані об'єкти й зразки мають бути відповідно упаковані,
опечатані і засвідчені пояснювальним написом та підписом особи, яка одержу­
вала зразки. Упаковка добирається з урахуванням особливостей об'єктів дослі­
дження і повинна захищати їх від пошкоджень та привнесення будь-яких змін
під час транспортування й зберігання.

8. Під час отримання зразків для експертизи від живих осіб може мати
місце певне обмеження особистої недоторканості або це створюватиме загрозу
їхньому здоров'ю. Як зразки можуть бути отримані фрагменти волосся з різ­
них частин тіла, частки епідермісу, кров, сперма, потожирова речовина, слина,
експериментальні відбитки зубів тощо. Отримання біологічних зразків (напри­
клад, проб крові, слини, сперми, сечі та інших біологічних виділень) здійсню­
ється за участі спеціаліста або особи, котрій доручається проведення судової
експертизи. Отримання зразків, що пов'язане з оголенням особи, здійснюється
особами тієї ж статі, за винятком їх проведення лікарем і за згодою особи, в якої
одержують біологічні зразки (ч. 2 ст. 241 КПК). Є види зразків, відбір яких ви­
магає не лише обов'язкової участі спеціаліста, а й вибору місця їх відбору. Так,
зразки крові та інші виділення людського організму повинні відбиратися лише
в умовах медичного закладу при дотриманні санітарних норм, що виключали
б можливі шкідливі наслідки для здоров'я особи, в якої вони відбираються.
При такому відібранні слідчий повинен керуватися відповідними відомчими
інструкціями і методичними рекомендаціями.

9. Коментованою статтею передбачено механізм примусового відбирання
біологічних зразків у порядку, встановленому ст.ст. 160-166 КПК.

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

§ 1. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії

Стаття 246. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових)
дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголо­
шенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відо­
мості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший
спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262,
263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді),
267, 269, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримі­
нальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

3. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій при­
ймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слід­
чий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, пого­
дженого з прокурором. Слідчий зобов'язаний повідомити прокурора про
прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшу­
кових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити про­
ведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшу­
кових) дій.

4. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення
такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

5. У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазна­
чається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшуко­
вої) дії може бути продовжений:

прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;

керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;

начальником головного, самостійного управління Міністерства вну­трішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки Укра­їни, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового за­конодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Респу­бліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (роз­шукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;

Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки Укра­їни, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового

-------------------------------------------------------------------- ._________ __ 553

законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнад­цяти місяців;

слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

6. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповно­важені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодав­ства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Держав­ної прикордонної служби України, органів Державної митної служби Укра­їни. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

1. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій,
відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню,
за винятком випадків, передбачених КПК. Негласність означає неочевидність,
скритність слідчих (розшукових) дій, що проводяться, від осіб, які в них не
беруть участь, зокрема, від співробітників слідчих та оперативних підрозділів,
але насамперед від об'єктів, щодо яких вони проводяться. Така форма прове­
дення слідчих (розшукових) дій дозволяє попередити можливу протидію роз­
слідуванню злочину, гарантувати безпеку учасників кримінального проваджен­
ня, зібрати відомості про злочин та особу, яка його вчинила.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України у главі 21 містить вичерп­
ний перелік негласних слідчих (розшукових) дій:

втручання в приватне спілкування (аудіо-, відеоконтроль особи, накладен­ня арешту на кореспонденцію, огляд і виїмка кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем);

обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння осо­би;

установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;

спостереження за особою, місцем або річчю;

аудіо-, відеоконтроль місця;

контроль за вчиненням злочину;

виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності органі­зованої групи чи злочинної організації;

негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження.

Інші нормативно-правові акти (постанови Кабінету Міністрів України, на­кази Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ Украї­ни, Служби безпеки України, органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, Державної пенітенціарної служби, Державної прикордонної служби, Державної митної

554 _____________________,------------------------------------------------------------

служби) можуть містити тільки положення щодо порядку та тактики проведен­ня вказаних у главі 21 КПК негласних слідчих (розшукових) дій.

Положення глави 21 КПК є керівними для проведення оперативно-розшу-кових заходів, передбачених ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

3. Підставами для проведення конкретної негласної слідчої (розшукової)
дії є наявність відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, які потребу­
ють перевірки, для їх підтвердження або спростування, за умови, що в інший
спосіб, ніж шляхом проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, це зро­
бити не можна.

4. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені ст.ст. 260, 261, 262, 263, 264
(в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270,
271, 272, 274 КПК, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо
тяжких або особливо тяжких злочинів.

5. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає
на підставах та в порядку, передбачених главою 21 КПК:

слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, по­годженого з прокурором, про дозвіл на проведення втручання в приватне спіл­кування (ст.ст. 260-264 КПК), обстеження публічно недоступних місць, жит­ла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК), аудіо-, відеоконтролю місця (ст. 270 КПК), контролю за вчиненням злочину (у випадках, передбачених ч. 8 ст. 271 КПК), негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК);

прокурор щодо контролю за вчиненням злочину (ст. 271 КПК);

прокурор або слідчий у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із урятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особли­во тяжкого злочину, передбаченого розділами І, II, VI, VII (ст.ст. 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини КК України (ч. 1 ст. 250 КПК), щодо проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засо­бу (ст. 268 КПК), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України), виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК). Щодо проведення останньої негласної слідчої (розшукової) дії слідчий своє рішення узгоджує з керівником органу досудового розслідування. При прийнятті рішення про про­ведення негласної слідчої (розшукової) дії у перелічених у ч. 1 ст. 250 КПК ви­падках прокурор зобов'язаний невідкладно після початку такої негласної слід­чої (розшукової) дії звернутися з клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на її проведення. Якщо слідчий приймає рішення про проведення кон­кретної негласної слідчої (розшукової) дії, він зобов'язаний повідомити про­курора про прийняття такого рішення та про отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення, припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

6. Встановлення та обчислення строків проведення негласних слідчих
(розшукових) дій проводиться відповідно до положень глави 7 КПК та ч. 5
ст. 246 і ст. 249 КПК. Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному
провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, не
може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, передбаче­
ні ст. 219 КПК.

У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії чітко зазна­чається строк її проведення. Виняток становить негласна слідча (розшукова) дія, яка проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка пе­реховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду, та оголошеної у розшук. Для такої негласної слідчої (розшукової) дії у відповідній ухвалі слідчого судді (постанові слідчого, прокурора) визначається конкретний строк початку її проведення, а строк завершення - до встановлення місцезнахо­дження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчо­го судді чи суду, та оголошеної у розшук.

Строк проведення негласної слідчої (розшукової") дії може бути продовжений:

прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;

керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (роз­шукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;

начальником головного, самостійного управління Міністерства внутріш­ніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, голов­ного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу дер­жавного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;

Міністром внутрішніх справ України, головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодав­ства, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшуко­ва) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців;

слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому ст. 249 КПК.

Строк подовження проведення негласної слідчої (розшукової) дії не пови­нен перевищувати фактичний максимальний строк досудового розслідування, який є на момент прийняття процесуального рішення про подовження строку проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

7. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здій­
снює досудове розслідування злочину, або за його дорученням в порядку, пе­
редбаченому п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК, -уповноважені оперативні
підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють
контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пені-

556 _______________________________________________________________

тенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи (оперативні працівники, спеціалісти, перекладачі, особи, що конфі­денційно співробітничають з оперативним підрозділом, поняті тощо).

Стаття 247. Слідчий суддя, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій

1. Розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї гла­ви до повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи за його визна­ченням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територі­альної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

1. У главі 21 КПК під слідчим суддею, який здійснює розгляд клопотань
щодо негласних слідчих (розшукових) дій, мається на увазі голова чи за його
визначенням інший суддя апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної
юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

2. Слідчі судді місцевих судів, у межах територіальної юрисдикції яких
знаходиться орган досудового розслідування, не правомочні надавати дозвіл на
проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Стаття 248. Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії

1. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про надання
дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шес­
ти годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за
участю особи, яка подала клопотання.

2. У клопотанні зазначаються:

 

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний
номер;

2) короткий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням яко­
го подається клопотання;

3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини стат­
ті) Кримінального кодексу України;

4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно про­
вести негласну слідчу (розшукову) дію;

5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;

6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обгрунтування строку її
проведення;

7) обгрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та
особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;

____________________________________________________ 557

8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні
ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження,
телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

9) обгрунтування можливості отримання під час проведення неглас­
ної слідчої (розшуковоі) дії доказів, які самостійно або в сукупності з ін­
шими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин
злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реє­стру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

3. Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення неглас­
ної слідчої (розшуковоі') дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність до­
статніх підстав вважати, що:

1) вчинений злочин відповідної тяжкості;

2) під час проведення негласної слідчої (розшуковоі') дії можуть бути
отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами мо­
жуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встанов­
лення осіб, які вчинили злочин.