Докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 12 страница

2. Частина 2 коментованої статті містить перелік обставин, встановлення
яких зобов'язує слідчого або прокурора звернутися до експерта для проведення
експертизи. По суті, йдеться про обов'язковість призначення й проведення екс­
пертиз у випадках, вказаних в п.п. 1-5 ч. 2 ст. 242 КПК. Така вимога закону зумов­
лена необхідністю доказування тих обставин, без встановлення яких неможливо
вирішити кримінальне провадження. Відсутність у кримінальних проваджен­
нях висновків експертів з питань, перерахованих в п.п. 1-5 ч. 2 ст. 242 КПК, роз­
глядається як підстава для висновку про те, що зібрані докази є недостатніми

____________________________________________________ 539

для вирішення кримінального провадження. Положення коментованої статті відповідають загальним правилам збирання, перевірки й оцінки доказів.

3. Проведення судово-медичних, судово-психіатричних, комплексних су­дово-медичних та психіатричних або судово-психіатричних та психологічних експертиз доволі часто пов'язується із вторгненням у сферу особистих інтересів підозрюваного, потерпілого, свідка, що може полягати в обмеженні їх недотор­каності, свободи, а також потребою отримання від досліджуваних експертами людей відомостей особистого характеру. Результати окремих експертних дослі­джень інколи безпосереднім чином торкаються інтересів цих осіб й водночас істотно впливають на результат кримінального провадження. Тому в процесі підготовки й проведення експертиз, об'єктами дослідження яких є живі особи, першочергову увагу треба приділяти дотриманню розроблених і затверджених правових положень, що забезпечують обґрунтованість вторгнення в сферу осо­бистих прав, свобод та інтересів громадян. Такі норми повинні застосовуватися лише у виключних випадках, в порядку та межах, що встановлені законом, та зумовлені потребою виконання завдань кримінального судочинства, зокрема: 1) п. 1 ч. 2 коментованої статті встановлює обов'язковість призначення й прове­дення експертизи для встановлення причини смерті, що настала не з природних причин. З цією метою призначається судово-медична експертиза, об'єктами якої є труп людини та (або) його частини. При проведенні такої експертизи експерт вирішує суто медичні питання і не вправі визначати вид насильницької смерті (вбивство або самогубство), особливу жорстокість позбавлення життя тощо, тобто обставини, які вимагають правової оцінки та юридичної кваліфіка­ції. Судово-медична експертиза зі встановлення причини насильницької смерті проводиться, як правило, одним експертом. У випадках складності та значного обсягу експертного дослідження експертизи ексгумованого трупа з метою вста­новлення причини настання смерті вона може проводитися двома та більше експертами; 2) відповідно до п. 2 ч. 2 коментованої статті для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень обов'язково призначається й прово­диться експертиза. Законодавець не встановлює, експертизою якого виду ці об­ставини мають встановлюватися, проте характер вирішуваних завдань, об'єкти та предмет експертного дослідження вказують на те, що обов'язковим для з'ясування цих питань є призначення судово-медичної експертизи живих осіб. На це орієнтує і вища судова інстанція. В постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» в п. 27 звертається увага судів на те, що для встановлення причин смерті, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призна­чення експертизи є обов'язковим. При цьому слід ураховувати, що визначення наявності ознак особливої жорстокості, мучення, мордування, катування, зніве­чення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи. Водночас, треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння, і саме в такому розумінні вони

повинні оцінюватися. До того ж таку експертизу потрібно назначати не лише обов'язково, а й негайно, як тільки виникне потреба та будуть наявними умо­ви для її призначення. Зволікання з призначенням експертизи може призвести до негативних наслідків, а то й неможливості дослідження окремих об'єктів. Ступінь тяжкості та характер тілесних ушкоджень визначаються за правилами та кваліфікаційними ознаками, закріпленими в Правилах судово-медичного ви­значення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджено наказом Мі­ністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. № 6; 3) проведення експертизи за кримінальним провадженням є обов'язковим для визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сум­ніви щодо його осудності, обмеженої осудності. Встановлення психічного ста­ну є винятковою компетенцією судово-психіатричної експертизи, а стан осуд­ності визначає лише суд, проте за дотримання умови обов'язкового проведення експертизи і спираючись на висновки судових експертів. Психічний стан особи може впливати на здатність підозрюваного самостійно захищати свої права і за­конні інтереси в кримінальному судочинстві. Якщо для встановлення осудності підозрюваного законодавство передбачає обов'язковість призначення експер­тизи, оскільки в своєму рішенні суд повинен спиратися на спеціальні знання в галузі психіатрії, то обов'язковості проведення судової експертизи для вста­новлення інших психічних станів підозрюваних, потерпілих, а часом і свідків, законом не передбачено. Проте наявність в особи вад психічного здоров'я, які впливають на здатність розуміти сутність перебігу процесу, керувати своїми ді­ями, правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні свідчення, може бути встановлена лише в разі застосуван­ня спеціальних знань у галузі психіатрії. У зазначених випадках оцінка судом показань особи без урахування думки спеціалістів щодо стану її психічного здоров'я може призвести до помилок в обгрунтуванні прийнятих рішень. Під час проведення експертного дослідження можна виявити не тільки психічний розлад, а й ступінь його впливу на психологічні механізми формування пове­дінки як психологічного феномену. До того ж, основне значення матиме саме психологічний висновок щодо здатності особи повною або неповною мірою усвідомлювати свої дії, керувати ними, розуміти сутність обставин, що мають значення для кримінального провадження, давати про них показання. Зазвичай для встановлення осудності (неосудності) чи обмеженої осудності складання експертного висновку потребує проведення складних і довготривалих дослі­джень, різноманітних спостережень за підекспертним в умовах стаціонару з одночасним застосуванням лікарняних заходів. І тому найчастіше ці питання вирішуються шляхом призначення стаціонарної судово-психіатричної або ста­ціонарної комплексної судово-психіатричної і психологічної експертиз; 4) під­ставою для зобов'язання слідчого або прокурора звернутися до експерта за проведенням експертизи з метою встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відпо­відальності, є відсутність документа про вік особи або наявність документа,

_________ 541

що викликає сумніви щодо достовірності відомостей, які містяться в ньому, а іншим способом неможливо отримати ці відомості. Для встановлення цих об­ставин обов'язково потрібно призначати судово-медичну або комплексну судо­ву медичну й психологічну експертизу Відповідна експертиза призначається за участі спеціалістів у галузі судової медицини, дитячої та юнацької психології; 5) процесуальний закон зобов'язує особу, що здійснює кримінальне проваджен­ня, призначити експертизу потерпілої особи за провадженнями про злочини, що вчинені на статевому грунті, для встановлення статевої зрілості потерпілої особи, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК). Проте ця категорія кри­мінальних проваджень потребує обов'язкового з'ясування більш широкого кола питань, які спеціалісти в галузі судової медицини називають питаннями «статевих станів». Проведення таких судово-медичних експертиз має певні особливості. Дослідження повинен проводити судово-медичний експерт, який пройшов спеціальну підготовку, частіш за все такі дослідження здійснюють ко­місійно з залученням акушера-гінеколога, венеролога, сексопатолога, невропа­толога тощо залежно від конкретного випадку. Обстеження осіб, які не досягли 16-річного віку, повинно здійснюватись в присутності батьків, опікунів, а в разі їх відсутності - педагога. В необхідних випадках обстежувані направляються для клінічного обстеження в спеціалізовані медичні заклади (наприклад, у гіне­кологічне відділення лікарні). При проведенні таких експертиз, крім потерпілої особи, проводять обстеження і підозрюваних.

4. Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатрич­ної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду. З огляду на те, що цією статтею не визначено процесуальної категорії осіб, яким може бути при­значено судово-медичну або судово-психіатричну експертизу в примусовому порядку, слід вважати, що така експертиза може бути призначена примусово підозрюваному, потерпілому, а за певних і виключних обставин - і свідку. При­мусовість проведення експертизи полягає в тому, що особа, якій призначено експертизу, освідується спеціалістами в галузі судової медицини або судової психіатрії проти її волі. Проведення такого освідування експертом амбулатор­но є не довготривалим і не потребує значного часу для перебування особи в певному місці в умовах судово-медичного чи психіатричного стаціонару. Тому в разі відмови підозрюваного, потерпілого свідка прибути у визначений час у призначене для проведення експертизи місце рішення про здійснення приводу такої особи під час досудового розслідування приймається слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора, а під час судового провадження - судом у порядку, встановленому ст.ст. 140-143 КПК. З огляду на те, що умови прове­дення стаціонарної судово-медичної та стаціонарної психіатричної експертиз потребують тривалого утримування особи в умовах відповідного медичного стаціонару з обмеженням у пересуванні, спілкуванні з іншими особами та з потребою дотримання режиму, зумовленого проведенням експертних дослі­джень, дозвіл на проведення стаціонарної судово-медичної та стаціонарної су­дово-психіатричної експертиз може бути наданим лише щодо підозрюваного

542 ___________________________

чи обвинуваченого, а порядок його надання та застосування здійснюється за правилами, що встановлені КПК для застосування запобіжного заходу у ви­гляді тримання під вартою. Слідчим, прокурором приймається процесуальне рішення про призначення конкретного виду стаціонарної експертизи і визна­чається місце її проведення, а слідчим суддею чи судом приймається рішення щодо розміщення особи в стаціонарному відділенні державної судово-медич­ної чи судово-психіатричної експертизи на час проведення експертних дослі­джень за участі цієї особи.

Стаття 243. Порядок залучення експерта

1. Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для
проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи
потерпілого.

2. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на дого­
вірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової.

3. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сто­
рони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Ко­
дексу.

1. Коментована стаття визначає можливість та загальний порядок залу­
чення експерта сторонами кримінального провадження. Перша частина містить
принципові положення, які обумовлюють порядок залучення експерта сторо­
ною обвинувачення. Проведення судової експертизи - це слідча дія, яка являє
собою особливу, передбачену кримінальним процесуальним законом форму
одержання нових знань, що мають значення для справи, за допомогою прове­
дення досліджень особами зі спеціальними знаннями в галузях науки, техніки,
мистецтва тощо. Процесуальну форму цієї слідчої дії визначають закріплені в
законі положення, що передбачають умови й процедури залучення спеціаліс­
тів для її проведення. Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого,
прокурора, слідчого судді (крім випадків, коли процесуальні особи зобов'язані
звернутися до експерта для проведення експертизи), який приймає рішення ви­
ходячи з конкретних обставин кримінального провадження, необхідності за­
стосування наукових, технічних або інших спеціальних знань і неможливості
встановлення фактичних даних іншим шляхом. Таке рішення може бути при­
йнятим слідчим, прокурором не лише за їх ініціативою, а й за клопотанням
сторони захисту чи потерпілого.

2. У ч. 2 коментованої статті надано право захисту самостійно залучати екс­
пертів на договірних умовах для проведення експертизи, зокрема обов'язкової.
Щодо останньої, то вона буває судово-медичною або судово-психіатричною чи
комплексною судово-медичною та психіатричною. Відповідно до ст. 7 Закону
України «Про судову експертизу», змін до якого не внесено, судово-медичні та
судово-психіатричні експертизи проводяться виключно державними спеціалі­
зованими установами, але це не заважає їх проведенню за дорученням захисту

_____________________ 543

на договірних умовах. Крім того, сторона захисту може клопотати перед осо­бою, що здійснює кримінальне провадження, про залучення експертів і призна­чення експертизи.

3. Залучаючи експерта для проведення експертизи, слідчий, прокурор пови­
нен дотримуватися такої процедури: визначити юридичні та фактичні підстави,
а також обрати момент призначення експертизи; вибрати експерта та з'ясувати
необхідні дані щодо його спеціальності та компетентності; визначити установу, в
якій повинна бути проведена судова експертиза і в якій є відповідні спеціалісти;
сформулювати питання, що підлягають вирішенню експертами; скласти постано­
ву про призначення експертизи з вказівкою часу й місця її проведення; підготувати
для дослідження матеріали (об'єкти) та зразки для порівняльного дослідження;
відібрати, належним чином упакувати й надати у розпорядження експерта матері­
али кримінального провадження, які необхідні для проведення дослідження.

При залученні експерта на слідчого, прокурора покладається обов'язок з'ясування необхідних даних щодо спеціальності та компетенції експерта. Ці дані встановлюються під час бесіди з ймовірним експертом та з'ясування пи­тання про те, чи не зацікавлений він у вирішенні кримінального провадження, при вивченні документів, що засвідчують його особу, а також підтверджують освіту, спеціалізацію, стаж наукової, практичної та експертної роботи, місце роботи, посаду, яку він займає тощо. Дані щодо спеціальності та компетенції експерта, який є співробітником експертної установи, встановлюються його ке­рівником та відображаються в окремій довідці або у висновку експерта.

4. Згідно з ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні
права на збирання та подання до суду клопотань, скарг, речей, документів, інших
доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК.
Сторона захисту, відповідно до ч. З ст. 42 КПК, має право збирати і подавати
слідчому, прокурору, слідчому судді докази. Підозрюваному, обвинуваченому
та їхнім захисникам надано право самостійно вирішувати питання про необхід­
ність проведення судової експертизи й надано можливість реалізувати це право.

5. Сторона захисту може звернутися з клопотанням до слідчого судді про
залучення експерта. Відповідно до ч. 2 ст. 244 КПК у клопотанні зазначається:
1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким
подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення
із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність; 3) ви­
клад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання; 4) експерт, якого
необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити прове­
дення експертизи; 5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та
перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом.

Стаття 244. Розгляд слідчим суддею клопотання про залучення експерта

1. У разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сто­рони захисту про залучення експерта особа, що заявила відповідне кло-

 

потання, має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді.

2. У клопотанні зазначається:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у
зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначен­
ням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідаль­
ність;

3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання;

4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій
необхідно доручити проведення експертизи;

5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік
запитань, які необхідно поставити перед експертом.

До клопотання також додаються:

1) копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання;

2) копії документів, які підтверджують неможливість самостійного за­
лучення експерта стороною захисту.

3. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в
межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розсліду­
вання, не пізніше п'яти днів із дня його надходження до суду. Особа, яка
подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте
її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крім випадків, коли її
участь визнана слідчим суддею обов'язковою.

4. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержан­
ня вимог частини другої цієї статті, повертає його особі, яка його подала,
про що постановляє ухвалу.

5. Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотан­
ням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого
свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення
клопотання.

6. Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право сво­
єю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експер­
ту або експертам, якщо особа, що звернулася з клопотанням, доведе, що:

1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального
провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не
залучила його або на вирішення залученого стороною обвинувачення експер­
та були поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний
висновок з питань, для з'ясування яких необхідне проведення експертизи, або
існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення
експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з
інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;

2) вона не може залучити експерта самостійно через відсутність
коштів чи з інших об'єктивних причин.

 

7. До ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи
включаються запитання, поставлені перед експертом особою, яка зверну­
лася з відповідним клопотанням. Слідчий суддя маг право не включити до
ухвали запитання, поставлені особою, що звернулася з відповідним клопо­
танням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження
або не мають значення для судового розгляду, обгрунтувавши таке рішен­
ня в ухвалі.

8. При задоволенні клопотання про залучення експерта слідчий суд­
дя у разі необхідності маг право за клопотанням особи, що звернулася з
клопотанням про залучення експерта, вирішити питання про отримання
зразків для експертизи відповідно положень статті 245 цього Кодексу.

9. Висновок експерта, залученого слідчим суддею, надається особі, за
клопотанням якої він був залучений.

1. У коментованій статті визначені умови й порядок вирішення заявлено­
го клопотання не лише про залучення для проведення експертизи конкретного
спеціаліста як експерта, а й фактично заявленого клопотання про призначення
судової експертизи як взагалі, так і з залученням конкретного експерта чи при­
значення експертизи в конкретній експертній установі. Під час досудового роз­
слідування рішення про призначення експертизи приймає слідчий, прокурор,
який здійснює провадження. Таке рішення приймається за власною ініціативою
процесуальної особи або з ініціативи сторони захисту, що може бути висловле­
на в її клопотанні. За допомогою клопотання особа, яка його заявила, доводить
до відома слідчого, прокурора свою думку про необхідність проведення кон­
кретного виду експертизи, про перелік питань, які необхідно вирішити експер­
тизою тощо. Слідчий (прокурор) зобов'язаний задовольнити таке клопотання,
якщо обставини, які підлягають з'ясуванню, мають значення для криміналь­
ного провадження. Отримавши від сторони захисту клопотання про призна­
чення експертизи чи призначення конкретного експерта або вибір конкретної
експертної установи, яким має бути призначено експертизу, слідчий, прокурор
може погодитись із таким клопотанням або своєю вмотивованою постановою
відмовити у його задоволенні. Відмова слідчого, прокурора у задоволенні кло­
потання не позбавляє сторону захисту права звернутися з цього ж приводу до
слідчого судді з клопотанням про залучення експерта під час досудового роз­
слідування.

2. У поданому на ім'я слідчого судді клопотанні повинно бути зазначено:

1) короткий, але пов'язаний із сутністю заявленого клопотання виклад обста­
вин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті
(частини статті) закону України про кримінальну відповідальність і у вчинен­
ні якого висунуто підозру особі; 3) виклад обставин, якими обґрунтовуються
доводи клопотання і які розкривають потребу застосування спеціальних знань
саме в порядку призначення й проведення експертизи; 4) експерт, якого необ-

546 ______________________________________________________________

хідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи і чому цю експертизу не можна призначити іншим спеціалістам; 5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом. До клопотання стороною захисту та­кож додаються: 1) копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, а в разі наявності таких матеріалів у розпорядженні слідчого, прокурора або в інших осіб і ненадання їх стороні захисту за її клопотанням, з вказівкою на те, де знаходяться потрібні для вирішення клопотання матеріали; 2) копії до­кументів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту (наприклад, копія відмови спеціаліста, до якого зверталася сторона захисту, у проведенні експертизи).

3. Частиною 3 коментованої статті передбачається, що клопотання пови­
нен розглядати слідчий суддя місцевого суду, в межах територіальної юрис­
дикції якого здійснюється досудове розслідування, також встановлено строк
розгляду клопотання - не пізніше п'яти днів із дня його надходження до суду.
Днем надходження клопотання вважається дата реєстрації клопотання у вста­
новленому порядку в канцелярії суду.

4. Слідчий суддя, аналізуючи позицію сторони захисту про залучення екс­
перта, бере до уваги питання, якого експерта у клопотанні пропонується залу­
чити або якій експертній установі необхідно доручити проведення експертизи.
Сьогодні судово-експертну діяльність здійснюють значна кількість експертів
(інформація, що наведена в Реєстрі атестованих судових експертів, постійно
змінюється - у декого з експертів закінчується строк дії свідоцтва, хтось щойно
пройшов підтвердження кваліфікації), третина з яких здійснюють експертну ді­
яльність самостійно, на приватних засадах, ще третина - працюють з держав­
ними експертними установами за цивільно-правовими угодами, інші працю­
ють в штаті експертних установ. Отже, сторона захисту може клопотати перед
слідчим суддею про залучення експертної установи або приватного експерта до
проведення експертизи. Особа, яка заявила клопотання, у випадках необхіднос­
ті дослідження об'єктів, що мають специфіку, обґрунтовує свою позицію щодо
доцільності залучення фахівця в цій галузі.

5. У разі клопотання сторони захисту про необхідність залучення до про­
ведення експертизи конкретного фахівця, який не працює в експертній уста­
нові, слідчий суддя має переконатися, що такий фахівець є атестованим судо­
вим експертом і внесений до Реєстру атестованих судових експертів. Сторона
захисту, подаючи клопотання про призначення судової експертизи, надає свої
пропозиції щодо кандидатури експерта, інформацію з даних Реєстру вона може
отримати на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Сторона захисту у клопотанні про залучення експерта повинна зазначи­ти вид експертного дослідження, яке необхідно провести. Основними видами експертизи є: криміналістична (почеркознавча; авторознавча; технічна екс­пертиза документів; фототехнічна; портретна; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних

_____________________________________________________ 547

пошкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); балістична; вибухотехнічна; відеозвукозапису; матеріалів, речовин та виробів з них (лако­фарбових матеріалів і покрить, полімерних матеріалів, пластмас, волокнистих матеріалів, нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів, скла, кераміки, наркотичних, сильнодіючих і отруйних речовин, спиртомістких сумішей, мета­лів і сплавів); ґрунтознавча; біологічна; екологічна із дослідження пестицидів; інженерно-технічна (автотехнічна, транспортно-залізнична, стану доріг та до­рожніх умов, гірничотехнічна, пожежно-технічна, будівельно-технічна, в галу­зі охорони праці та безпеки життєдіяльності, електротехнічна, комп'ютерно-технічна, телекомунікаційних систем та засобів), економічна, товарознавча, автотоварознавча, оціночна (зокрема, оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, будівельних об'єктів та споруд, машин, обладнання, тран­спортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів); експертиза охоро­ни прав на об'єкти інтелектуальної власності; психологічна; мистецтвознавча. Перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом, сторона захисту пропонує, виходячи з предмета дослідження.

6. Всі клопотання сторони захисту про залучення експерта мають бути
розглянуті в найкоротший строк, але не пізніше п'яти днів із дня надходження
до суду. Такою вимогою законодавець підкреслює, що це важлива процесуальна
гарантія, надана підозрюваному, його захиснику, представнику для здійснення
їхніх законних прав. Особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце
та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання,
крім випадків, коли її участь визнана слідчим суддею обов'язковою.

Клопотання сторони захисту щодо залучення експерта підлягає розгляду і вирішенню лише за умови додержання вимог ч. 2 ст. 244 КПК. Перед тим, як перейти до прийняття рішення щодо клопотання, слідчий суддя повинен пе­ресвідчитися, чи всі необхідні вимоги ч. 2 цієї статті додержані. У випадках, якщо клопотання подано без додержання вимог ч. 2 цієї статті, слідчий суддя повертає його особі, яка його подала із вказівкою на причини повернення, про що постановляє ухвалу.

7. Розглядаючи клопотання, слідчий суддя має право заслухати будь-якого
свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення
клопотання. Саме на особу, що звернулася з клопотанням про проведення екс­
пертизи, покладається обов'язок доведення, що питання, які мають істотне
значення для кримінального провадження, можуть бути вирішені експертом.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 КПК слідчий суддя має право своєю ухвалою доручи­
ти проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам, якщо
особа, що звернулася з клопотанням, доведе, що: 1) для вирішення питань, що
мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення
експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або на вирішення за­
лученого стороною обвинувачення експерта були поставлені запитання, що не
дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з'ясування яких
необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що