Право керування транспортним засобом або судном;

Право полювання;

3) право на здійснення підприємницької діяльності.

2. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може
бути здійснене на підставі рішення слідчого судді під час досудового роз­
слідування на строк не більше двох місяців.

1. Підозрюваний, який законно затриманий у порядку, передбаченому
ст. 208 КПК, може бути тимчасово обмежений у користуванні спеціальним
правом у випадках, коли слідчий, прокурор або інша уповноважена службова
особа визнають, що є достатньо підстав вважати, що для припинення кримі­
нального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або
запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кри­
мінальному провадженню або забезпечення відшкодування шкоди, завданої
кримінальним правопорушенням, необхідне таке тимчасове обмеження, що
проводиться шляхом вилучення у підозрюваного документів, які посвідчують
користування спеціальним правом.

2. Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують ко­
ристування спеціальним правом керування транспортним засобом або судном,
полювання, здійснення підприємницької діяльності.

Право керування транспортним засобом. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і при­значення, поділяються на такі категорії: мопеди, мотоцикли, квадро- і трици-кли, автомобілі, вантажні автомобілі, автобуси, тягачі, трамваї та тролейбуси. Щповідно до вимог п. 16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та

------ ■------------- ___________________________________________________________ 355

допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого по­становою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (у редакції по­станови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511), посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в реєстраційно-екзаменаційному під­розділі Державтоінспекції.

Право керування судном. Судном називається плавуча конструкція, спеці­ально призначена для перевезення людей, вантажів, або виконання інших за­вдань; вони можуть бути великотонажними або маломірними. В цій статті КПК за логікою речей мова йде про право керування маломірними суд­нами як засобами місцевого значення. Маломірні судна - самохідні судна з головними двигунами потужністю менш ніж 75 к.с. (55 кВт) і несамохідні суд­на та парусні судна валовою місткістю менш ніж 80 реєстрових тонн (одна р.т. дорівнює 2,83 куб. м корисного об'єму), а також моторні судна, незалежно від потужності двигунів, але валовою місткістю не більш ніж 10 реєстрових тонн. Документами на право керування судном можуть бути відповідні свідоцтва або дипломи.

Право полювання. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про тваринний світ» документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з від­міткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю); пас­порт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полю­вання.

Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення по­лювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливсько­го господарства та полювання. Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання видаються спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мис­ливського господарства та полювання або його територіальними органами у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 780 від 20 липня 1996 р.

Право на здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Стаття 42 ГК України встановлює, що підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик госпо­дарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємця­ми) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання

прибутку. Умовами здійснення підприємницької діяльності згідно зі ст. 50 ЦК України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація.

Державна реєстрація фізичної особи-підприємця засвідчує факт набуття нею статусу підприємця. Порядок проведення державної реєстрації передбаче­ний ст. 58 ГК та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Така реєстрація проводиться за заявою фізич­ної особи державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Се­вастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи-під­приємця. Відомості про фізичну особу-підприємця, зазначені у реєстраційній картці, включаються до Єдиного державного реєстру. За результатами держав­ної реєстрації видається свідоцтво, яке є безстроковим і виступає основним до­кументом, що підтверджує право фізичної особи на заняття підприємницькою діяльністю.

3. Вилучення відповідних документів, які дають право користуватися спеціальним правом, проводиться слідчим під час затримання, а обмеження у користуванні спеціальним правом під час досудового розслідування може бути здійснене на підставі рішення слідчого судді на строк не більше двох місяців.

Стаття 149. Наслідки тимчасового вилучення документів, які по­свідчують користування спеціальним правом

1. Особа, яка здійснила затримання у передбаченому статтею 208 цьо­
го Кодексу порядку, зобов'язана одночасно із доставлениям затриманої
особи до уповноваженої службової особи (особи, якій законом надано право
здійснювати тимчасове вилучення документів, що посвідчують користу­
вання спеціальним правом) передати їй тимчасово вилучені документи,
які посвідчують користування спеціальним правом, якщо такі документи
було вилучено. Факт переданий тимчасово вилучених документів, які по­
свідчують користування спеціальним правом, засвідчується протоколом,
складеним в порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час за­
конного затримання та тимчасового вилучення документів, які посвідчу­
ють користування спеціальним правом, або негайно після їх здійснення
зобов'язана скласти відповідний протокол у порядку, визначеному цим
Кодексом.

3. Після складення протоколу про тимчасове вилучення документів,
які посвідчують користування спеціальним правом, слідчий, прокурор,
інша уповноважена службова особа зобов'язана передати тимчасово вилу­
чені документи на зберігання у порядку, встановленому Кабінетом Міні­
стрів України.

1- Під час затримання особи у порядку, передбаченому ст. 208 КПК, при особистому обшуку можуть бути знайдені та вилучені документи, які

-------------------------------------------------------------------------------------------- 357

посвідчують користування такої особи спеціальним правом: керування тран­спортним засобом або судном, полювання або здійснення підприємницької ді­яльності. Про це зазначається у протоколі затримання (наприклад, як результат особистого обшуку особи).

2. Після затримання та виявлення відповідних документів, якщо є підста­
ви для їх тимчасового вилучення, слідчий, прокурор або інша уповноважена
особа складає протокол про тимчасове вилучення документів, які посвідчують
користування спеціальним правом.

3. Вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним пра­
вом, слідчий, прокурор або інша уповноважена особа зобов'язана передати на
зберігання, яке проводиться в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок
вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних спра­
вах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду,
затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС Укра­
їни, ДПА України, СБ України, голови Верховного Суду України, Державної
Судової адміністрації України від 27 серпня 2010 р. № 51/401/649/471/23/125.

Див. також коментар до ст. 100 КПК України.

Стаття 150. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором під час досудово­
го розслідування має право звернутися до слідчого судді із клопотанням
про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. У випад­
ку тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування
спеціальним правом, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором
зобов'язаний звернутися до слідчого судді із відповідним клопотанням не
пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення. Пропуск зазначеного
строку тягне за собою необхідність повернення тимчасово вилучених до­
кументів.

2. У клопотанні зазначаються:

 

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у
зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення за законом
України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні
кримінального правопорушення, і посилання на обставини;

4) причини, у зв'язку з якими потрібно здійснити тимчасове обмежен­
ня у користуванні спеціальним правом;

5) вид спеціального права, яке підлягає тимчасовому обмеженню;

6) строк, на який користування спеціальним правом підлягає тим­
часовому обмеженню;

7) перелік свідків, яких прокурор, слідчий вважає за необхідне допи­
тати під час розгляду клопотання.

358________________________________________________________________

До клопотання також додаються:

1) копії матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи кло­
потання;

2) документи, які підтверджують надання підозрюваному копій кло­
потання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

1. Не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення документів,
які посвідчують користування спеціальним правом, прокурор, слідчий за по­
годженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про тим­
часове обмеження у користуванні спеціальним правом особи, в якої вилучено
документи.

Якщо дводенний строк звернення з клопотанням пропущений, зазначені документи без заперечень повертаються особі, в якої вони були вилучені.

2. У КПК визначені вимоги, які пред'являються до змісту клопотання про
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. Зокрема, в тексті клопо­
тання обов'язково надається: короткий виклад обставин кримінального правопору­
шення, у зв'язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального
правопорушення за законом України про кримінальну відповідальність; виклад об­
ставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопору­
шення, і посилання на ці обставини; причини, у зв'язку з якими потрібно здійснити
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (наприклад, можливість
використання цього права в подальшій злочинній діяльності або це буде перешко­
джати можливій конфіскації майна тощо); вид спеціального права, яке підлягає тим­
часовому обмеженню (право керування транспортним засобом або судном; право
полювання або право на здійснення підприємницької діяльності); строк, на який ко­
ристування спеціальним правом підлягає тимчасовому обмеженню; перелік свідків,
яких прокурор, слідчий вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

3. До клопотання мають бути додані: копії матеріалів, якими прокурор,
слідчий обґрунтовує доводи клопотання; документи, які підтверджують надан­
ня підозрюваному копії клопотання та копій матеріалів, що обґрунтовують кло­
потання (наприклад, відмітка на копіях документів про їх отримання або копія
відповідного листа про направлення копій документів).

Стаття 151. Розгляд клопотання про тимчасове обмеження у корис­туванні спеціальним правом

1. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним
правом розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів з дня його над­
ходження до суду за участю прокурора та/або слідчого, підозрюваного, його
захисника.

2. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціаль­
ним правом, якщо документи, які посвідчують користування спеціальним
правом, не були тимчасово вилучені, може розглядатися лише за участю
підозрюваного, його захисника.

3. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання про тимчасове обме­
ження у користуванні спеціальним правом подано без додержання вимої
статті 150 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постанов.їж
ухвалу.

4. Під час розгляду клопотання про тимчасове обмеження у користу­
ванні спеціальним правом слідчий суддя маг право за клопотанням сторін
кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-
якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для ви­
рішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним
правом.

 

1. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним пра­
вом розглядається слідчим суддею. При цьому розгляд проводиться за участі
прокурора та/або слідчого, підозрюваного, його захисника. Визначено, що таке
клопотання, якщо при цьому зазначені документи, які посвідчують користу­
вання спеціальним правом, не були раніше тимчасово вилучені, розглядаються
обов'язково за участі підозрюваного, його захисника.

2. Слідчий суддя своєю ухвалою може повернути клопотання прокурору у
випадку, якщо воно було подано без додержання вимог ст. 150 КПК.

3. Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя не обмежений
переліком свідків, яких прокурор, слідчий вважають за необхідне допитати під
час розгляду клопотання. Він має право за клопотанням сторін кримінального
провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослі­
дити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про тим­
часове обмеження у користуванні спеціальним правом.

Стаття 1 52. Вирішення питання про тимчасове обмеження у корис­туванні спеціальним правом

1. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про тимчасове
обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо слідчий, прокурор
не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний
для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчинен­
ню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрю­
ваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення
відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

2. При вирішенні питання про тимчасове обмеження у користуванні
спеціальним правом слідчий суддя зобов'язаний врахувати такі обставини:

 

1) правову підставу для тимчасового обмеження у користуванні спе­
ціальним правом;

2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою криміналь­
ного правопорушення;

3) наслідки тимчасового обмеження у користуванні спеціальним пра­
вом для інших осіб.

3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє
ухвалу, в якій зазначає:

1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання
про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним
правом;

2) перелік документів, які посвідчують користування спеціальним
правом та які підлягають поверненню особі або вилученню на час тим­
часового обмеження у користуванні спеціальним правом;

 

3) строк тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом,
який не може становити більше двох місяців;

Порядок виконання ухвали.

4. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним кло­
потанням, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше дня,
наступного за днем її постановления, та підлягає негайному виконанню в
порядку, передбаченому для виконання судових рішень.

1. У задоволенні заявленого клопотання слідчий суддя відмовляє, якщо
прокурор або слідчий не доведуть наявність достатніх підстав вважати, що та­
кий захід необхідний:

а) для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчи­
ненню іншого;

б) для припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного
щодо перешкоджання кримінальному провадженню;

в) для забезпечення відшкодування шкоди.

2. Для вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спе­
ціальним правом слідчий суддя враховує правову підставу для тимчасового об­
меження у користуванні спеціальним правом; достатність доказів, які вказують
на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки такого тимчасо­
вого обмеження для інших осіб.

Якщо внаслідок тимчасового обмеження особи в користуванні спеці­альним правом істотно порушуються права, свободи і законні інтереси ін­ших осіб, слідчий суддя зобов'язаний вищою мірою уважно врахувати цю обставину.

3. У результаті розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в
якій зазначаються відповідні мотиви застосування цього заходу або відмови;
вказується перелік відповідних документів, які посвідчують користування спе­
ціальним правом (які залежно від прийнятого рішення підлягають повернен­
ню або вилученню на час тимчасового обмеження у користуванні спеціальним
правом). Строк тимчасового обмеження не може бути більше двох місяців. На­
прикінці в ухвалі зазначається про порядок її виконання, передбачений ч. 4 цієї
статті КПК.

4. Копія ухвали надсилається заінтересованим особам не пізніше дня, на­
ступного за днем її постановления, та підлягає негайному виконанню.

-------------------------------------------------------------------------------------------- 361

Стаття 153. Продовження строку тимчасового обмеження у корис­туванні спеціальним правом

1. Прокурор мас право звернутися із клопотанням про продовження
строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, яке
розглядається у порядку, передбаченому статтею 151 цього Кодексу.

2. Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку тимчасового об­
меження у користуванні спеціальним правом, якщо прокурор не доведе, що:

 

1) обставини, які стали підставою для тимчасового обмеження у ко­
ристуванні спеціальним правом, продовжують існувати;

2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнен­
ня цілей, заради яких було обмежено користування спеціальним правом,
іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

1. Після закінчення встановленого ухвалою строку тимчасового обме­
ження у користуванні спеціальним правом прокурор має право звернутися is
клопотанням про продовження строку тимчасового обмеження. Це клопотання
розглядається у порядку, передбаченому ст. 151 КПК.

2. Слідчий суддя або суд відмовляють у продовженні строку тимчасового
обмеження, якщо прокурор не доведе, що обставини, які стали підставою для
тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, продовжують іс­
нувати (ч. 1 ст. 148 КПК); сторона обвинувачення не мала можливості забезпе­
чити досягнення цілей, заради яких було обмежено користування спеціальним
правом, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

 

Глава 14. Відсторонення від посади

Стаття 154. Загальні положення відсторонення від посади

1. Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка
підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості,
тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину -
щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

2. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слід­
чого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового про­
вадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади
може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

3. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються
Президентом України, вирішується Президентом України на підставі кло­
потання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторо­
нення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією
суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального про­
курора України в порядку, встановленому законодавством.

 

1. Необхідність у відстороненні особи, яка підозрюється або обвинува­
чується у вчиненні злочину, від посади пов'язано з тим, що така особа, пере­
буваючи на посаді, сприяла вчиненню кримінального правопорушення, або є
підстави вважати, що вона знищить чи підробить речі і документи, які мають
суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами вплива­
тиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправ­
но перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином (наприклад,
здійснюватиме протиправний тиск на підлеглих, які є свідками, перешкоджати­
ме їх з'явленню до слідчого за викликом останнього, погрожуватиме звільнен­
ням з роботи тощо).

2. Обов'язковою умовою застосування цього процесуального заходу є
підозра особи або обвинувачення її у вчиненні злочину середньої тяжкості,
тяжкого або особливо тяжкого злочину. Винятком з цього правила є випадок,
коли іака особа є службовою особою правоохоронного органу, оскільки вона
в силу свого службового становища потенційно має більше можливостей для
негативного впливу на хід розслідування.

Під службовими особами слід розуміти осіб, визначених у примітках 1 і 2 до ст. 364 КК України. Службова особа правоохоронного органу, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» - це службова особа органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, військової служби правопорядку в Збройних Силах України, митних органів, органів охорони державного кордону, державної податкової служби, органів і установ державної пенітенціарної служби, слідчих ізоляторів, органів

-------- _______________________________________________ 363

державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охо­рони, а також інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохорон­ні функції.

3. Відсторонення особи від посади має тимчасовий характер, і його слід
відрізняти від звільнення з роботи, яке вирішується відповідно до вимог тру­
дового законодавства. Відсторонення від посади обмежено строком не більше
двох місяців, який може бути продовжений відповідно до вимог, передбачених
ст. 158 КПК.

4. Відсторонення від посади під час досудового розслідування проводить­
ся на підставі рішення слідчого судді, а під час судового провадження - судом.

5. Щодо службових осіб, які призначаються на посаду Президентом Укра­
їни, то їх перелік наведений у відповідних нормативних актах. Зокрема, згід­
но з вимогами ст. 106 Конституції України Президент України призначає глав
дипломатичних представництв України в інших державах, прем'єр-міністра
України та членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних
органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій, Ге­
нерального прокурора України, голову Антимонопольного комітету України,
голову Фонду державного майна, вище командування Збройних Сил України
тощо. Оскільки ст. 106 Конституції України визначає, що припинення їх по­
вноважень належить до виключної компетенції Президента України, то їх від­
сторонення від посади проводиться тільки Президентом України на підставі
вмотивованого клопотання Генерального прокурора України.

6. Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про судоустрій і
статус суддів» відсторонення судді здійснюється Вищою кваліфікаційною ко­
місією суддів на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора
України.

Стаття 155. Клопотання про відсторонення від посади

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звер­
нутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час
судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади.
Із клопотанням про відсторонення особи від посади до органів влади, за­
значених у частині третій статті 154 цього Кодексу, має право звернутися
прокурор.

2. У клопотанні зазначається:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у
зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначен­
ням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідаль­
ність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні
кримінального правопорушення, і посилання на обставини;

4) посада, яку обіймає особа;

364 _______________________________________________________________

 

5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на
посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального
правопорушення;

6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний,
обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і доку-
меніи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незакон­
ними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального
провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному прова­
дженню іншим чином;

7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допи­
тати під час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються:

1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи кло­
потання;

2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинува­
ченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

 

1. Прокурор або слідчий за погодженням із прокурором може звернутися
з клопотанням про відсторонення від посади: до слідчого судді або суду. З кло­
потанням до органів влади (Президента України, Вищої кваліфікаційної комісії
суддів) звертається лише прокурор.

2. Згідно з вимогами КПК у клопотанні про відсторонення від посади в
обов'язковому порядку зазначаються, крім короткого викладу обставин криміналь­
ного правопорушення, правової кваліфікації, викладу обставин, що дають підста­
ви підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення та посади, яку
обіймає така особа, також зазначаються обставини, що дають підстави слідчому
або прокурору вважати, що перебування підозрюваного, обвинуваченого на посаді
сприяло вчиненню кримінального правопорушення або, перебуваючи на посаді,
він протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню (шляхом знищен­
ня речей, підробки документів, протиправного тиску на учасників кримінального
провадження з числа своїх підлеглих, з метою, наприклад, зміни показань тощо).

У клопотанні також наводиться перелік свідків, яких слідчий або проку­рор вважають за необхідне допитати під час розгляду клопотання стосовно об­ставин, що розглядаються слідчим, прокурором як підстави для відсторонення особи від посади (наприклад, свідки, котрі можуть підтвердити факт проти­правних дій з боку службової особи, стосовно якої подано клопотання про від­сторонення від посади).

До клопотання додаються: копії матеріалів, якими обґрунтовуються до­води щодо відсторонення від посади (дані про займану посаду, посадова ін­струкція, службове посвідчення тощо); а також документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання: копія відповідного листа на ім'я підозрюваного, обвинуваченого, відмітка на копії клопотання про отримання документів тощо.

_____________ 365

Стаття 156. Розгляд клопотання про відсторонення від посади

1. Клопотання про відсторонення особи від посади розглядається
слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду
за участю слідчого та/або прокурора та підозрюваного чи обвинуваченого,
його захисника.

2. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додер­
жання вимог статті 155 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що
постановляє ухвалу.

3. Під час розгляду клопотання слідчий суддя, суд має право за кло­
потанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою
заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають
значення для вирішення питання про відсторонення від посади.

1. Клопотання про відсторонення від посади розглядається не пізніше
трьох днів з дня надходження до суду відповідних матеріалів. Розгляд прово­
диться за участю слідчого та/або прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого,
захисника.

2. Невиконання вимог закону, передбачених ст. 155 КПК щодо змісту кло­
потання, є формальною підставою для відмови у її розгляді та повернення про­
курору.

3. Під час розгляду клопотання слідчий суддя, суд або за власною ініці­
ативою, або за клопотанням сторін може заслухати будь-якого свідка або до­
слідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про від­
сторонення від посади. Це, зокрема, можуть бути свідки, котрі підтверджують
протиправні дії особи, яка відсторонюється від посади або свідки, що виклика­
ються за клопотанням захисту і які спростовують позицію обвинувачення щодо
наявності підстав для відсторонення особи від посади.

Стаття 157. Вирішення питання про відсторонення від посади

1. Слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсто­
ронення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх
підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення криміналь­
ного правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведін­
ці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може
знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудо-
вого розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших
учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати
кримінальному провадженню іншим чином.

2. При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суд­
дя, суд зобов'язаний урахувати такі обставини:

 

1) правову підставу для відсторонення від посади;

2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою криміналь­
ного правопорушення;

366________________________________________________________________

3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє

ухвалу, в якій зазначає:

І\ мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про

відсторонення від посади;

2) перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади та
які нідляі аюі ь поверненню особі або вилученню на час відсторонення від

Посади;

3) строк відсторонення від посади, який не може становити більше

двох місяців;

Порядок виконання ухвали.

4. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним
клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим
особам не пізніше дня, наступного за днем її постановления та підлягає
негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових
рішень.

1. У задоволенні клопотання про відсторонення від посади слідчий суддя,
суд відмовляє, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність підстав вважати, що
такий захід необхідний, а доводи, висловлені іншою стороною (підозрюваним,
обвинуваченим, захисником), є більш переконливі.

Для прийняття рішення про відсторонення від посади врахуванню підля­гають наступні обставини:

правова підстава для відсторонення;

достатність доказів вчинення особою кримінального правопорушення;

наслідки відсторонення особи від посади.

2. Слідчий суддя, суд в ухвалі про відсторонення від посади в обов'язковому
порядку повинен зазначити: мотиви застосування або відмови в задоволенні
клопотання; перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади -
які підлягають або вилученню, або поверненню; обгрунтування строку відсто­
ронення від посади, а також порядок виконання судового рішення.

3. Ухвала надсилається зацікавленим особам не пізніше дня, наступного за
днем її постановления та підлягає негайному виконанню.

Стаття 158. Продовження строку відсторонення від посади та його

Скасування

1. Прокурор має право звернутись з клопотанням про продовження
строку відсторонення від посади, яке розглядається в порядку, передбаче­
ному статтею 156 цього Кодексу.

2. Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку відсторонення
від посади, якщо прокурор не доведе, що:

1) обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, про­довжують існувати;

_____________ 367

2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнен­ня цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

3. Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового проваджен­ня за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, яко­го було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Розгляд клопотання про скасування відсторонен­ня від посади здійснюється за правилами розгляду клопотання про засто­сування цього заходу.

1. Якщо після закінчення визначеного слідчим суддею, судом строку від­
сторонення від посади обставини, які стали підставою для відсторонення від
посади продовжують існувати (наприклад, є ризик того, що особа у разі повер­
нення на посаду, може протиправно впливати на хід розслідування), прокурор
звертається із клопотанням про продовження строку відсторонення від посади.

2. Під час розгляду клопотання прокурор повинен довести існування під­
став для відсторонення особи від посади. Слідчий суддя, суд можуть дійти ви­
сновку, що сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення
цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способа­
ми протягом дії попередньої ухвали (наприклад, шляхом обрання відповідного
запобіжного заходу або застосування заходів безпеки стосовно свідків). В ре­
зультаті чого в задоволенні клопотання про продовження строків відсторонен­
ня від посади може бути відмовлено.

3. Відсторонення від посади скасовується ухвалою слідчого судді, судом
за клопотанням прокурора або підозрюваного, обвинуваченого, якого було від­
сторонено від посади, або її захисник, якщо у застосуванні цього заходу від­
пала потреба.

 

 

Глава 15. Тимчасовий доступ до речей і документів

Стаття 159. Загальні положення тимчасового доступу до речей і до­кументів

1. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні сторо­
ні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі
речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у
разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх

(здійснити їх виїмку).

2. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі

ухвали слідчого судді, суду.

1. Тимчасовий доступ до речей і документів - це один із видів забезпечен­ня кримінального провадження. Застосування такого заходу не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обгрунтована підозра щодо вчи­нення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального прова­дження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для досягнення якого слідчий, про­курор звернувся із клопотанням.

2. Учасниками кримінального провадження, які мають право звернутися до слідчого судді, суду із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і доку­ментів, є: з боку обвинувачення - слідчий, керівник органу досудового розслі­дування, прокурор; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений, їхні захис­ники та законні представники. Клопотання також може бути подано потерпілим

та його представником.

3. Під річчю слід розуміти предмет матеріального світу, щодо яко­
го можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК). Докумен­
том є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний
об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку,
зображення тощо відомості, що можуть бути використані як доказ факту

чи обставини.

4. Особа, у володінні якої знаходяться речі і документи, зобов'язана нада­
ти можливість стороні кримінального провадження ознайомитися з ними тіль­
ки у разі прийняття слідчим суддею, судом рішення про тимчасовий доступ
до речей та документів. Суб'єкт сторони, якому надано це рішення, має право
ознайомитися з ними, зробити їх копії, вилучити речі та документи.

5. Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слід­чого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового прова­дження із клопотанням про тимчасовий доступ до будь-яких речей і докумен­тів. Виняток становлять лише речі і документи, зазначені у ст. 161 КПК.

6. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду. У цій ухвалі має бути зазначено: прізвище,|ім'я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і док\ -ментів; дату постановления ухвали; положення закону, на підставі якого поста­новлено ухвалу; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і докуменіін назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ; розпорядження надати тим­часовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом; строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановления ухвали; положення закону, які передбача­ють наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.

Стаття 160. Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Сторони кримінального провадження мають право звернутися до
слідчого судді під час доеудового розслідування чи суду під час судового
провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і докумен­
тів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право
звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

2. У клопотанні зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у
зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначен­
ням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідаль­
ність;

3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;

4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть пе­
ребувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримі­
нальному провадженні;

 

6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в
речах і документах, та неможливість іншими способами довести обстави­
ни, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у ви­
падку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів,
які містять охоронювану законом таємницю;

7) обгрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо
відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

1. Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів - це пись­мове звернення сторони кримінального провадження до слідчого судді під час доеудового розслідування чи суду під час судового розгляду з проханням на­дати можливість ознайомитися з певними речами та документами, які мають

370_____________ ■

значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зробити їх копії аро вилучити їх.

2.\До клопотання слідчого, прокурора про застосування тимчасового до­ступу до, речей і документів додається витяг з Єдиного реєстру досудових роз­слідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого до слідчого судді, суду подається клопотання.

3. Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слід­
чого судді під час доеудового розслідування чи суду під час судового прова­
дження із клопотанням про тимчасовий доступ до будь-яких речей і докумен­
тів. Однак є виняток. Не може бути наданий доступ до листування або інших
форм обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою осо­
бою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги;
об'єктів, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією
(ст. 161 КПК).

4. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням тільки за по­
годженням з прокурором, який здійснює нагляд за законністю провадження до­
еудового розслідування. При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний
ознайомитися з матеріалами, що дають підстави для тимчасового доступу до
речей і документів, перевірити законність одержання доказів. Слідчий суддя
не повинен брати до провадження клопотання слідчого, якщо воно не було по­
годжено з прокурором, або той із ним не погодився, або з клопотання не зрозу­
міло, який саме прокурор дав згоду.

5. Клопотання починається з короткого викладення обставин криміналь­
ного правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання. Далі вказуються
кваліфікація кримінального правопорушення, речі і документи, тимчасовий
доступ до яких планується отримати, підстави вважати, що вони перебувають
або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи.
Зазначається, яке значення мають речі і документи для встановлення обставин,
що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: події криміналь­
ного правопорушення; винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального
правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального право­
порушення; виду та розміру шкоди, яку було завдано кримінальним правопо­
рушенням; обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого криміналь­
ного правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи
пом'якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є під­
ставою закриття кримінального провадження; обставин, що є підставою звіль­
нення від кримінальної відповідальності.

У випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і доку­ментів, які містять охоронювану законом таємницю, зазначається про можли­вість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і докумен­тах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається Довести за допомогою цих речей і документів. Наприкінці клопотання містить­ся обгрунтування необхідності вилучення речей і документів.

—----------------------------------------------------------------------------------------- 371

Стаття 161. Речі і документи, до яких заборонено доступ 1. Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:

1) листування або інші форми обміну інформацією між захисником
та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у
зв'язку з наданням правової допомоги;

2) об'єкти, які додані до такого листування або інших форм обмін\

інформацією.

1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинува­
ченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається засто­
сування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішува­
лося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається
розгляд питання про видачу іноземній державі (ч. 1 ст. 45 КПК). Адвокат також
є представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача
(ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 63 КПК).

2. Одним із принципів діяльності адвокатури є принцип конфіденційності,
адвокат повинен зберігати адвокатську таємницю (Закон «Про адвокатуру та
адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.). У ст. 9 Правил адвокатської ети­
ки наголошується на тому, що дотримання принципу конфіденційності є необ­
хідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і
клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Одна із
гарантій адвокатської діяльності полягає у тому, що забороняється втручання у
приватне спілкування адвокатів зі своїми клієнтами. Тому сторони криміналь­
ного провадження не мають права звернутися до слідчого судді під час досудо-
вого розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про
надання тимчасового доступу до листування або інших форм обміну інформа­
цією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє
його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги; об'єктів, які додані до
такого листування або інших форм обміну інформацією.

3. Європейський суд з прав людини поширює свою позицію про неухильне забезпечення спілкування адвоката зі своїм клієнтом на будь-які способи тако­го спілкування: листування, телефонні розмови тощо. Це було підтверджено у справі «Кемпбелл проти Сполученого Королівства», у якій заявник скаржився, що листи до і від його адвоката були розкриті і перечитані персоналом в'язниці.

Стаття 162. Речі і документи, які містять охоронювану законом

таємницю

1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і доку­ментах, належать:

1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації
або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джере­
ла інформації;

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

372 ___________________________________________________________ _—

і) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних

дій;

4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комер­
ційну таємницю;

5) відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телеко-
мунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у
тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передаван­
ня тощо;

8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні
або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональ­
них даних;

9) державна таємниця.

 

1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах,
належать інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або
журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інфор­
мації. Під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розумі­
ються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постій­
ною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року
на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Журналістом редакції друкова­
ного засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає,
одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу
масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин
з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням (ч. 1
ст. 1, ст. 25 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).
Журналіст має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за
винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.

2. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах,
належать відомості, які можуть становити лікарську таємницю. Визначення лі­
карської таємниці наведено у ст. 40 «Основ законодавства України про охорону
здоров'я». Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням про­
фесійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обсте­
ження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина,
не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими
актами випадків.

3. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і докумен­
тах, належать відомості, що можуть становити таємницю вчинення нотарі­
альних дій. Під нотаріальною таємницею слід розуміти сукупність відомос­
тей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса
заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та не-
майнові права і обов'язки тощо (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).

_________________________________________ 373

 

4. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах,
належить конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерцій­
ну таємницю. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в том\
розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є не­
відомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом
інформації, до якої вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність га
була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження п
секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комер­
ційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комер­
ційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до
закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (ст. 505 ЦК України)
Комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної власності.

5. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і докумен­
тах, належать відомості, які можуть становити банківську таємницю. Банків­
ською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта,
яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин
з ним чи третім особам при надані послуг банку і розголошення якої може
завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Банківською таємницею,
зокрема, є: 1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан корес­
пондентських рахунків банків у Національному банку України; 2) операції,
які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) систему охорони банку та клієнтів;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи клієнта,
її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяль­
ності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зраз­
ків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності
по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що
використовуються банками для захисту інформації (ст. 60 Закону «Про банки
і банківську діяльність»).

 

6. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і докумен­
тах, належить особисте листування особи та інші записи особистого характе­
ру. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті
архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Фізична особа має пра­
во на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних пові­
домлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю
адресата (ч. 1 ст. 303, ч. 1 ст. 306 ЦК України). Під особистим листуванням
слід розуміти приватну кореспонденцію, яка передається поштовим зв'язком
(листи звичайні, цінні, поштові перекази, телеграми, інші відправлення) або
електронною поштою через комп'ютер.

7. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах,
належить інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомуні-
кацій, про зв'язок, абонента, надання телекрмунікаційних послуг, у тому числі
отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

374________________________________________________________________

Оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здій­снення телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію те­лекомунікаційних мереж. Провайдер - це також суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне об­слуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку. Абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який їх отримує на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнан­ня, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мере­жі. Телекомунікаційна послуга - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомінікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телеко­мунікацій (ст. 1 Закону «Про телекомунікації»). Оператори, провайдери телекому­нікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживачів, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

8. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах,
належать персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або
в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована. База персональ­них даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних. Володілець бази персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом (ст. 2 Закону «Про захист персональних даних»).

9. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах,
також належить державна таємниця. Відомості, що становлять державну таєм­
ницю, - це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх
відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може
завдати шкоди національній безпеці України і які рішенням державних експер­
тів з питань таємниць визнано державною таємницею та включено до Зводу
відомостей, що становлять державну таємницю. Конкретні види інформації,
яка належить до державної таємниці, перелічені у ст. 1 Закону «Про державну
таємницю». Ними є інформація у сфері: 1) оборони; 2) економіки, науки і тех­
ніки; 3) зовнішніх відносин; 4) державної безпеки та охорони правопорядку.

Стаття 163. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, встановлено­го частиною другою цієї статті.

2. Якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з кло­
потанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна
загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути
розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони
знаходяться.

3. У повістці про судовий виклик, що слідчий суддя, суд надсилає особі.
у володінні якої знаходяться речі і документи, зазначається про обов'язок
збереження речей і документів у тому вигляді, який вони мають на момен і
отримання судового виклику.

4. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримі­
нального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої
знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною дру­
гою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої
знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення
нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

5. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового
доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального проваджен­
ня у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці
речі або документи:

 

1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізич­
ної або юридичної особи;

2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кри­
мінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають
суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному
провадженні;

3) не становлять собою або не включають речей і документів, які міс­
тять охоронювану законом таємницю.

6. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового
доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємни­
цю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передба­
чених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як
доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможли­
вість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за
допомогою цих речей і документів.

Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну