Виступати в судових дебатах; 1 страница

5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним за­
писом судового процесу, які йому зобов'язані надати уповноважені праців­
ники суду, і подавати щодо них свої зауваження;

134 _______________________________________________________________

6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішен­ня та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та каса­ційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.

5. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні
права, передбачені цим Кодексом.

6. Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під
вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консуль­
ської установи своєї держави, яку йому зобов'язана забезпечити адміні­
страція місця ув'язнення.

7. Підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний:

 

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а
в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздале­
гідь повідомити про це зазначених осіб;

2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосу­
вання заходів забезпечення кримінального провадження;

3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, про­
курора, слідчого судді, суду.

8. Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам'ятка про його
процесуальні права та обов'язки одночасно з їх повідомленням особою, яка
здійснює таке повідомлення.

1. Згідно з п. 19 ч. 1 ст. З КПК стороною кримінального провадження з
боку захисту є: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправ­
даний, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів
медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосу­
вання, їхні захисники та законні представники.

2. За змістом ч. 1 ст. 42 КПК підозрюваним як учасником кримінального
судочинства особа стає в одному з двох випадків: 1) коли їй у порядку, встанов­
леному ст.ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру; 2) коли особу затримано
за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

3. Аналіз змісту ст.ст. 42, 276-279, 208-211 КПК щодо підозрюваного, під­
став та порядку затримання підозрюваного, підстав та порядку повідомлення
особі про підозру дає підстави для висновку про те, що підозрюваний - це осо­
ба, якій прокурором або слідчим за погодженням з прокурором повідомлено
про підозру, тобто складено письмове повідомлення про підозру із зазначенням
особи підозрюваного, змісту підозри, обставин вчинення кримінального право­
порушення і його кваліфікації за законом України про кримінальну відповідаль­
ність (див. ст. 277 КПК), і це повідомлення вручено цій особі з роз'ясненням
його суті та процесуальних прав підозрюваного. Дата та час повідомлення про
підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого
підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про
кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до
Єдиного реєстру досудових розслідувань (див. ст. 278 КПК). Ці дані в Єдиному

_____________________________________________________ 135

реєстрі засвідчують, яка особа і коли саме стала у конкретному кримінальному провадженні підозрюваним як учасником кримінального провадження.

4. Особа, якій повідомлено про підозру, може перебувати у становищі
підозрюваного аж до закінчення досудового розслідування, коли прокурор,
згідно з ч. 2 ст. 183 КПК, у найкоротший строк після повідомлення особі про
підозру здійснює одну з таких дій: 1) закриває кримінальне провадження;
2) звертається до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної
відповідальності; 3) звертається до суду з обвинувальним актом, клопотанням
про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

5. Стаття 276 КПК вимагає обов'язкового повідомлення про підозру в
трьох випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального право­
порушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного
із передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для
підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

6. За загальним правилом затримання особи, яке згідно з ч. 2 ст. 176 КПК є
тимчасовим запобіжним заходом, застосовується за клопотанням слідчого, по­
годженим з прокурором, або ж за клопотанням прокурора ухвалою слідчого
судді. Підставою ж для застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність
обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Тому складання прокурором чи слідчим за погодженням з прокурором обгрун­
тованого письмового повідомлення про підозру за наявності ухвали судді про
затримання особи за підозрою у вчиненні злочину чи про застосування іншого
запобіжного заходу до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину (див. п. 2
ч. 1 ст. 276 КПК), не є проблематичним, оскільки перевірка підстав для підозри
вже пройшла судову процедуру.

Проте закон передбачає затримання особи, підозрюваної у вчиненні зло­чину, і без ухвали слідчого судді -г уповноваженою службовою особою в одно­му з двох випадків: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину оче­видець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі або на місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (ч. 1

ст. 208 КПК).

У зв'язку з цим формулювання закону (ч. 1 ст. 42 КПК) про те, що підозрюваним є не лише особа, якій в порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, а й особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, засвідчує намагання законодавця забезпечити право на захист цієї затриманої особи до винесення ухвали слідчого судді про затримання чи обрання іншого запобіжного заходу до такої особи, до офіційно­го письмового повідомлення її про підозру. Тому згідно з ч. 4 ст. 208 КПК упо­вноважена службова особа, що здійснювала затримання особи, повинна негай­но повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не

136 _______________________________________________________________

говорити нічого з приводу підозри щодо нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК, вимагати перевірки обгрунтованості затримання та реалізувати інші процесу­альні права, передбачені КПК. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол (про зміст протоколу див. ч. 5 ст. 208 КПК).

7. Підозрюваним як учасником кримінального провадження особа може
стати також не лише у зв'язку із затриманням її чи обранням щодо неї запо­
біжного заходу, а й за окремої підстави - за наявності достатніх доказів для
підозри цієї особи у вчиненні кримінального правопорушення (див. п. З ч. 1
ст. 276 КПК), тобто за наявності такої сукупності зібраних під час досудового
розслідування доказів, які підтверджують, на думку слідчого, прокурора, об­
грунтованість підозри, викривають цю особу у вчиненні кримінального право­
порушення.

8. Поняття обвинуваченого як учасника кримінального провадження КПК
пов'язує з наявністю обвинувального акта, складеного слідчим і затвердженого
прокурором або складеного самим прокурором. У ньому, зокрема, містяться
анкетні відомості про самого обвинуваченого і формулювання обвинувачен­
ня (див. ч. 2 ст. 291 КПК). Проте момент складення чи затвердження обвину­
вального акта прокурором не засвідчує момент появи у кримінальному про­
вадженні обвинуваченого, щодо якого і складено обвинувальний акт. Статусу
обвинуваченого (підсудного) особа набуває після того, як обвинувальний акт
прокурором передано до суду з відповідною його реєстрацією в суді. До цього
вона залишається підозрюваним. Про це свідчить і зміст ст. 293 КПК, де зазна­
чається, зокрема, що одночасно з переданням обвинувального акта прокурор
зобов'язаний вручити його копію та копію реєстру матеріалів досудового роз­
слідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику.

9. Стаття передбачає перелік процесуальних прав, які надані як підозрю­
ваному, так і обвинуваченому, а також перелік прав, які, враховуючи особли­
вості судового провадження, надаються лише обвинуваченому (підсудному).
Переліки цих прав не є вичерпними. КПК можуть бути передбачені й інші про­
цесуальні права, які мають підозрюваний, обвинувачений під час проваджен­
ня окремих слідчих та інших процесуальних дій, прийняття процесуальних
рішень. Сукупність усіх процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого
утворюють єдине право підозрюваного чи обвинуваченого на захист від ви­
сунутої підозри чи обвинувачення. Кожному з процесуальних прав підозрюва­
ного, обвинуваченого відповідає обов'язок слідчого, прокурора, слідчого судді,
судді чи суду роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому це право і забезпе­
чити можливість його реалізації. Забезпечення права підозрюваного, обвину­
ваченого на захист є конституційною засадою кримінального процесу України
(ч. 2 ст. 63, п. 6 ч. З ст. 129 Конституції України) і закріплене також у п. 13 ч. 1
ст. 7, ст. 20 КПК.

Докази, отримані з порушенням права підозрюваного, обвинуваченого на захист, є недопустимими для використання при прийнятті процесуальних

-------------------------------------------------------------------------------------------- 137

рішень, на них не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (див.ч. 2 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК). Порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист як істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення, можуть бути підставою для скасування судового рішення апе­ляційною чи касаційною інстанцією (див. ст.ст. 409, 412, 436, 438 КПК).

10. Міжнародно-правовою основою права підозрюваного, обвинувачено­
го знати, в чому його підозрюють, обвинувачують, є положення Міжнародного
пакту про громадянські і політичні права 1966 р. про те, що кожен має право
при розгляді будь-якого пред'явленого йому кримінального обвинувачення як
мінімум на такі гарантії на основі цілковитої рівності: бути терміново і доклад­
но повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред'явленого
йому обвинувачення (п. З «а» ст. 14), а також аналогічне положення Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (п. З «а» ст. 6).

Право підозрюваного знати, у вчиненні якого кримінального правопору­шення його підозрюють, забезпечується обов'язком слідчого, прокурора по­відомити особі про підозру (ст.ст. 276-278 КПК), обов'язком уповноваженої службової особи, яка затримала особу без ухвали слідчого судді повідомити затриманому, в чому він підозрюється (ч. 4 ст. 208 КПК).

11. Право обвинуваченого знати, у вчиненні якого кримінального правопо­
рушення його обвинувачують, забезпечується обов'язком прокурора при звер­
ненні до суду з обвинувальним актом вручити цій особі копію обвинувального
акта та реєстру матеріалів досудового розслідування (див. ст. 293 КПК), а також
роз'ясненням головуючого суті обвинувачення в судовому засіданні після ого­
лошення прокурором обвинувального акта (див. ст.ст. 347, 348 КПК).

12. Право підозрюваного, обвинуваченого бути чітко і своєчасно повідо­
мленим про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз'яснення га­
рантується низкою положень КПК. Для підозрюваного передбачено, зокрема,
при затриманні особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушен­
ня уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді роз'яснення
процесуальних прав та обов'язків і наведення їх повного переліку у протоко­
лі затримання, копія якого вручається підозрюваному (див. ч. 4 ст. 208 КПК);
роз'яснення прав підозрюваного під час вручення йому письмового повідо­
млення про підозру, в якому також виписані права підозрюваного (див. ч. 2 і З
ст. 276, ст.ст. 277, 278 КПК).

Для обвинуваченого це передбачено, зокрема, ст. 345 КПК, за якою на по­чатку судового засідання обвинуваченому (як і іншим особам, які беруть участь у судовому розгляді) вручається пам'ятка про його права та обов'язки. Після ознайомлення обвинуваченого з пам'яткою головуючий має з'ясувати, чи зро­зумілі йому права та обов'язки і в разі необхідності роз'яснити їх.

13. Право підозрюваного, обвинуваченого на захисника є істотною скла­
довою конституційного права підозрюваного, обвинуваченого на захист (ч. 2
ст. 63 Конституції України). Стаття 59 Конституції України наголошує на тому,

138 __-------------------------------------------------------------------------------------

що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адво­катура.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. пе­редбачає право кожного обвинуваченого захищати себе особисто чи використо­вувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одер­жувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя (п. З «є» ст. 6).

14. Передбачену п. З ч. З ст. 42 КПК «першу вимогу» (клопотання) про
необхідність залучення захисника підозрюваний може заявити вже з моменту
затримання його за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення упо­
вноваженою службовою особою (див. ст. 210 КПК), або з моменту вручення
йому письмового повідомлення про підозру (див. ст. 278 КПК), а обвинуваче­
ний, якому прокурор одночасно з передачею обвинувального акта в суд вручив
копію цього акта (ст. 293 КПК), - з моменту отримання обвинувального акта
судом. Про форми та порядок залучення захисника до участі у кримінальному
провадженні див. ст.ст. 48-51 КПК та коментар до них.

15. Побачення підозрюваного, обвинуваченого із захисником до першого до­
питу в умовах, які забезпечують конфіденційність спілкування, означає, що жодна
інша особа не може бути присутня під час такого спілкування або будь-яким спо­
собом прослуховувати таку розмову, у тому числі в місцях затримання чи попере­
днього ув'язнення. Конфіденційність спілкування підозрюваного, обвинувачено­
го із захисником сприяє, з одного боку, отриманню захисником від підозрюваного
чи обвинуваченого у довірливій формі максимально необхідного для здійснення
ним ефективного захисту обсягу інформації щодо події кримінального правопо­
рушення та причетності до неї підозрюваного чи обвинуваченого, наявності у
підозрюваного чи обвинуваченого доказів, які можна було б подати для спрос­
тування підозри чи обвинувачення, доведення невинуватості або меншої винува­
тості, а з іншого, - роз'ясненню захисником підозрюваному чи обвинуваченому:
а) юридичної суті події кримінального правопорушення, можливої кримінальної
відповідальності і покарання у разі доведення вини підзахисного; б) процесу­
альних можливостей, які дають підозрюваному, обвинуваченому його правове
становище, його процесуальні права; в) значення для доведення його вини його
показання під час допиту в досудовому розслідуванні і в судовому розгляді і що
давання показань для нього є не обов'язком, а правом; г) характеру поведінки під­
озрюваного чи обвинуваченого під час першого чи наступних допитів, участі в
інших слідчих діях, які клопотання чи скарги доцільно подати чи не подавати під
час подальшого провадження, щоб не зашкодити своїм законним інтересам.

16. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про попереднє ув'язнення»
від 30 червня 1993 р. особа, взята під варту, має право на побачення з захисником

■------------------------------------------------------------------------------------------ 139

наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, з моменту до­пуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу, в провадженні яких знаходиться справа, у вільний від вико­нання слідчих дій час. Адміністрація установи повинна забезпечити умови для проведення побачень, у тому числі які виключають при побаченні із захисни­ком можливість третіх осіб мати доступ до інформації, що надається в процесі побачення.

Важливою гарантією забезпечення права на захисника в місцях затри­мання та попереднього ув'язнення є виконання обов'язків щодо захисту прав людини слідчим суддею. Згідно з ч. 9 ст. 206 КПК слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, за­хисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника, або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.

17. Право підозрюваного, обвинуваченого на участь захисника у прове­
денні допиту та інших процесуальних дій передбачає можливість участі за­
хисника у допиті та інших процесуальних діях, які провадяться як за участю
підозрюваного, обвинуваченого, так і без такої участі, але за клопотанням
підозрюваного, обвинуваченого або захисника (див. ч. 6 ст. 223 КПК).

18. Підозрюваний, обвинувачений може заявити про відмову від захис­
ника в будь-який момент кримінального провадження. Проте слідчому чи суду
необхідно з'ясувати, чи не є така відмова вимушеною, зокрема, у зв'язку з тим,
що підозрюваний, обвинувачений не має коштів на оплату послуг захисника і,
необхідно вирішувати питання про призначення захисника в порядку надання
безоплатної правової допомоги.

19. Про випадки отримання підозрюваним, обвинуваченим правової до­
помоги захисника за рахунок держави див. коментар до ст. 49 КПК. Законом
України від 2 червня 2011 р. «Про безоплатну правову допомогу» передбачено
надання безоплатної правової допомоги у вигляді захисту від обвинувачення
підозрюваним у вчиненні злочину особам, які затримані органами дізнання та
слідства, а особам, у справах яких відповідно до положень КПК України участь
захисника є обов'язковою - на захист від обвинувачення та складання докумен­
тів процесуального характеру (див. ст.ст. 13, 14 Закону). При цьому суб'єктами
надання безоплатної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання без­
оплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адво­
катів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі
за контрактом або на тимчасовій основі на підставі договору (ст. 15 Закону).
Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в АРК, областях,
містах Києві та Севастополі приймає рішення про надання такої допомоги
або про відмову в її наданні; забезпечує складення процесуальних докумен­
тів за зверненням суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу;
забезпечує участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства

140 _______________________________________________________________

та в розгляді кримінальної справи в суді у випадках, коли участь захисника є обов'язковою відповідно до положень КПК України, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, який є суб'єктом права на безоплат­ну вторинну правову допомогу, не може запросити захисника через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин (п.п. 1-3 ст. 17 Закону).

Про відшкодування витрат на правову допомогу див. ст. 120 КПК.

20. Згідно з ч. 1 ст. 63 Конституції України кожна особа, а отже, і підозрювана чи обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Про зміст засади свободи особи від самовикриття та права не свідчити проти близь­ких родичів і членів сім'ї див. також ст. 14 КПК.

Згідно з ч. 4 ст. 208 КПК уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрю­ється, а також роз'яснити, зокрема, право давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього. Про роз'яснення особі цього права у випадку письмового повідомлення про підозру див. ч. 2 ст. 276 КПК.

На початку судового розгляду головуючий роз'яснює обвинувачено­му суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання (ст. 348 КПК). Допит обвинуваченого у су­довому розгляді здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань (ч. 4 ст. 349 КПК), а також розгляду судом обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку в спрощеному порядку (див. ч. 1 ст. 381 КПК).

У разі отримання показань чи пояснень від особи, зокрема від підозрю­ваного чи обвинуваченого, у вчиненні кримінального правопорушення, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права, закон зобов'язує суд визнати це істотними порушеннями прав людини і основопо­ложних свобод, а показання і пояснення - недопустимими доказами (див. п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК).

Наголошуючи на значенні цього права кожної людини, Європейський суд з прав людини у п. 77 мотивувальної частини рішення від 12 червня 2008 р. у справі «Яременко проти України» зазначав наступне: «Стосовно використан­ня доказів, отриманих з порушенням права затриманого на мовчання та права не свідчити проти себе..., слід зазначити, що наявність таких прав є загально­визнаним міжнародним стандартом - стрижневим для поняття справедливого судового розгляду за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 p.». Встановлення таких стандартів пояснюється, зокрема, необ­хідністю захисту обвинуваченого від неправомірного примусу з боку органів влади, що має сприяти уникненню помилок при здійсненні правосуддя, а також сприяти реалізації цілей ст. 6 Конвенції. Право не свідчити проти себе вимагає,

-------------------------------------------------------------------------------------------- 141

зокрема, від сторони обвинувачення в кримінальній справі обґрунтовувати свої доводи проти обвинуваченого, не вдаючись до доказів, отриманих за допомо­гою методів примусу або тиску, всупереч волі обвинуваченого.

21. Підозрюваний, обвинувачений має право у будь-який момент допиту
відповідно під час досудового розслідування чи в судовому розгляді відмовити­
ся відповідати на поставлені запитання. Згідно з ч. 4 ст. 224 КПК у разі відмови
підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка прово­
дить допит, зобов'язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідаль­ності підозрюваного, обвинуваченого і за давання завідомо неправдивих по­казань.

22. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи за
підозрою у вчиненні злочину, повинна негайно повідомити затриманому зро­
зумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він
підозрюється, а також роз'яснити права, зокрема, право вимагати перевірки
обгрунтованості затримання (ч. 4 ст. 208 КПК). Обгрунтованість затримання
особи за підозрою у вчиненні злочину згідно з Конституцією України переві­
ряється судом (ч. З ст. 29 Конституції), а також прокурором, який здійснює на­
гляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру,
пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п. 4 ст. 121 Конститу­
ції), у тому числі на вимогу підозрюваного.

Відповідно до засади забезпечення права на свободу та особисту недо­торканність кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, повинен бути в найкоротший строк доставле­ний до слідчого судді для вирішення питання про законність та обгрунтованість його затримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімде­сяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою (ч. 2 ст. 12 КПК).

23. Конституційною основою права підозрюваного у разі затримання або
застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на негайне по­
відомлення членів сім'ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце
свого перебування є положення ч. 6 ст. 29 Конституції України про те, що про
арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів зааре­
штованого чи затриманого.

24. До членів сім'ї чи близьких родичів, згідно з п. 1 ч. 1 ст. З КПК, на­
лежать: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок,
падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка,
правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник,
особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно
проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у
тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

25. КПК не встановлює вичерпного переліку осіб, щодо яких у затрима­
ного чи взятого під варту існує право на негайне повідомлення про затриман-

142________________________________________________________________

ня і місце свого перебування. «Іншими особами» за вибором затриманого чи взятого під варту мож>ть бути особи, неповідомлення яких про затримання чи взяття під варту може спричинити настання моральної, фізичної чи майнової шкоди для цих осіб та/або самого затриманого чи взятого під варту: особі, за якою затриманий, заарештований здійснював постійний догляд у зв'язку з тяж­кою хворобою; особі, в якої він наймає житлове приміщення тощо, проте якщо в уповноваженої службової особи, яка здійснила затримання, є підстави для обгрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно (див. ч. 1 ст. 213 КПК).

26. Виходячи з презумпції невинуватості, підозрюваний і обвинувачений
не зобов'язані доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 62 Кон­
ституції України), але вони мають право це робити.

27. Способи збирання доказів стороною захисту, зокрема підозрюваним і
обвинуваченим, визначені ч. З ст. 93 КПК: витребування та отримання від орга­
нів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій, службових та фізичних осіб речей, копій, документів, відомостей,
висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведен­
ня слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших про­
цесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити
подання суду належних і допустимих доказів.

28. Ініціювання підозрюваним, обвинуваченим проведення слідчих (роз­
шукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних
клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 КПК. Постано­
ва слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведен­
ня слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути
оскаржена слідчому судді (див. п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК).

29. Зрозуміло, що підозрюваний, обвинувачений має право брати участь у
проведенні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, які без них про­
вести неможливо. До них належать, зокрема: допит підозрюваного (ст. 224 КПК),
пред'явлення підозрюваного для впізнання (ст. 228 КПК), слідчий експеримент
з метою перевірки показань підозрюваного (ст. 240 КПК), вручення письмово­
го повідомлення про підозру (ст. 278 КПК). Згідно з ч. З ст. 223 КПК слідчий,
прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час про­
ведення слідчої (розшукової) Д'ї осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути
обмежені чи порушені. Підозрюваний, обвинувачений зобов'язані з'явитися за
викликом слідчого, прокурора (див. ст. 133 КПК). У разі неприбуття підозрюва­
ного, обвинуваченого за викликом до нього може бути застосований привід (див.
ст.ст. 139, 140 КПК). Крім того, підозрюваний, обвинувачений мають право бра­
ти участь у слідчій (розшуковій) дії, яка провадиться за їхнім клопотанням, кло­
потанням їхніх захисників чи законних представників (див. ч. 6 ст. 223 КПК).