10. Кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої
особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної
відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховно
го характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також криміналь
не провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегля
ду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею,
уповноваженим згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів»
на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
ПО
И
 | |||
 | |||
У разі якщо таке кримінальне провадження Mat здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
1. Склад суду у кожному кримінальному провадженні на всіх його стаді
ях має бути законним, тобто відповіді ги вимогам Конституції України та ін
ших законів України. Законніс;:. гкла/у суду передбачає: 1) наявність у ньому
визначеної законом кількості професійних суддів, присяжних; 2) відсутність
обставин, які виключають їх участь у кримінальному провадженні (ст.ст. 75,
76 КПК); 3) професійного суддю у цьому суді призначено на посаду Президен
том України, і ще не закінчився п'ятирічний строк повноважень або його обра
но на цю посаду безстроково Верховною Радою України або ж його у встанов
леному законом порядку за рішенням Президента України чи Верховної Ради
України, переведено до цього суду з іншого (ст.ст. 72, 73, 79, 80 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів»); 4) присяжні у встановленому законом поряд
ку залучені до виконання обов'язків у цьому суді (глава 3 Закону України «Про
судоустрій і статус суддів», § 2 глави 30 КПК); 5) серед професійних суддів і
присяжних, які підписали судове рішення, немає осіб, які не брали участь у су
довому розгляді чи ухваленні цього рішення (див. ст. 319 КПК про незмінність
складу суду).
Ухвалення рішення незаконним складом суду є безумовною підставою для скасування судового рішення (п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК).
2. Першоосновою для вирішення питання про склад суду у конкретному
кримінальному провадженні є положення Конституції України проте, що народ
безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів
і присяжних (ч. 4 ст. 124), правосуддя здійснюють професійні судді та, у визна
чених законом випадках, народні засідателі і присяжні (ч. 1 ст. 127), судочин
ство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних
(ч. 2 ст. 129).
3. Кримінальне провадження у суді першої інстанції здійснюється, як пра
вило, професійним суддею одноособово, який діє як суд. Провадження здійсню
ється судом колегіально: а) щодо злочинів, за вчинення яких передбачено пока
рання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, - у складі трьох
професійних суддів, б) щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання
у вигляді довічного позбавлення волі, - у складі трьох професійних суддів, а за
клопотанням обвинуваченого (чи одного з обвинувачених у цьому провадженні)
- колегіально у складі двох професійних суддів і трьох присяжних.
4. Кримінальне провадження в апеляційному і касаційному порядку здій
снюється колегіально у складі не менше трьох професійних суддів, у Верхо
вному Суді України - колегіально у складі не менше двох третин суддів від
складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України (п. 1
ч. 1 ст. 445 КПК) або ж на спільному засіданні всіх судових палат Верховного
Суду України за умови присутності на засіданні не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України (п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК), а за нововиявле-ними обставинами - одноособово або ж колегіально, тобто у тому кількісному складі, в якому ухвалено судове рішення, що переглядається.
5. Особливості складів суду в кримінальному провадженні щодо службо
вих осіб, які займають особливо відповідальне становище, полягають у тому,
що такі склади у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій є завжди ко
легіальними, більшими за кількістю суддів та стажем їх роботи на посаді судді.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу» до таких осіб належать: Президент України, голова Верховної Ради України та його заступники, голови постійних комісій Верховної Ради України та їх заступники, народні депутати України, прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, голова та члени Конституційного Суду України, голова та судді Верховного Суду України, голова та судді Вищого спеціалізованого суду України, генеральний прокурор України та його заступники.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про державну службу» до державних службовців першої категорії належать перші заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, які не є членами уряду України, їх перші заступники, голови та члени державних колегіальних органів, постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівники Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступники керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші особи, які перебувають на прирівняних до них посадах.
6. Персональний склад суду для кожного кримінального провадження у
всіх випадках визначається автоматизованою системою документообігу суду
(див. ст. 35 КПК).
7. У кримінальному провадженні щодо неповнолітніх здійснювати роз
гляд справи одноособово, а в колегіальному складі суду бути головуючим може
лише суддя, уповноважений згідно з Законом України «Про судоустрій і статус
суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
С т а т т я 32. Територіальна підсудність
1. Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
2. Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо згідно з частиною першою цієї статті кримінальне провадження стосовно судді мас здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження ідіїі'снюс суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).
1. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка закрі
плює право кожної особи на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений
права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена про
цесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком роз
поділу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових
справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
2. Підсудність - це сукупність юридично значимих ознак кримінального
провадження (кримінальної справи), на підставі яких кримінальний процесу
альний закон визначає суд і склад цього суду, які правомочні здійснювати су
довий розгляд. її призначення полягає у правильному розподілі кримінальних
проваджень як між судами різних ланок (першої, апеляційної, касаційної ін
станцій) судової системи, так і між судами однієї ланки.
3. Територіальна підсудність передбачає розподіл кримінальних прова
джень між місцевими судами як судами першої інстанції. Основною ознакою
такого розподілу є місце вчинення кримінального правопорушення або місце
вчинення більш тяжкого правопорушення, якщо їх кілька, або місце вчинення
останнього за часом правопорушення, якщо вони однакові за тяжкістю. У разі
невстановлення місця вчинення правопорушення, судовий розгляд щодо цього
правопорушення має здійснювати суд, у межах територіальної юрисдикції яко
го було закінчено досудове розслідування.
4. Для забезпечення об'єктивності судового розгляду щодо судді, який вчинив
кримінальне правопорушення, законом передбачено заборону розглядати справу в
тому суді, в якому той обіймав чи обіймає посаду судді. Таке провадження буде під
судне суду, що найбільш територіально наближений до цього суду. Конкретний суд,
який буде здійснювати судовий розгляд щодо судді, має визначатися за тими самими
правилами, що і направлення справи з одного суду до іншого (ч. 2 або 3 ст. 34 КПК).
Стаття 33. Інстанційна підсудність
1. Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві
(районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди.
2. Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють
Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей,
міст Києва і Севастополя.
3. Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Вищий
спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ.
4. Судові рішення переглядаються Верховним Судом України з питань
неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих
норм кримінального законх щодо подібних суспільно небезпечних діянь,
шо потягло ухвалення різних і;і змістом судових рішень, та встановлення
міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, по
рушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
5. Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здій
снюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.
1. Стаття передбачає систему судових інстанцій, які мають забезпечити
кожній особі право на доступ до правосуддя і на судовий захист. Відповідно
до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для забезпечення
справедливого та неупередженого розгляду справи у розумні строки, встанов
лені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і
Верховний Суд України.
2. Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини й грома
дянина захищаються судом. Кожен має право після використання всіх націо
нальних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод
до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів між
народних організацій, членом або учасником яких є Україна.
3. Про перегляд судових рішень апеляційними судами див. главу 31, ка
саційним судом - главу 32, Верховним Судом України - главу 33, відповідним
судом за нововоявленими обставинами - главу 34 КПК.
Стаття 34. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду,
якщо:
1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне прова
дження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;
2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках не
можливо утворити новий склад суду для судового розгляду;
3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до під
судності якого належить здійснення кримінального провадження.
4) ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.
До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження.
2. Питання про направлення кримінального провадження з одно
го суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції
-------------------------------------------------------------------------------------------- 115
 | |||
 |
|
вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
3. Питання про направлення кримінального провадження з одного
суду до іншого в межах юрисликих" різних апеляційних судів, а також про
направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого
вирішується колегією суддів Пішим,> спеціалізованого суду України з роз
гляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної ін
станції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів
з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється
вмотивована ухвала.
4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення
кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учас
ники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду
питання.
5. Спори про підсудність між судами не допускаються.
6. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду,
розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання
незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені
частиною першою цієї статті.
1. В абз. 1 ч. 1 ст. 34 КПК виділено чотири випадки обов'язкового направ
лення справи судом до іншого суду за підсудністю.
2. Виходячи з того, що порушення правил підсудності є безумовною під
ставою для скасування судового рішення (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК), кримінальне
провадження необхідно передавати на розгляд іншого суду не тільки у разі,
якщо кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил тери
торіальної підсудності, виявилося до початку судового розгляду, а й у випадку,
коли це виявилося вже під час судового розгляду.
3. Інші випадки неможливості утворити новий склад суду для судового
розгляду можуть бути пов'язані також із переводом судді до іншого суду; звіль
ненням судді з посади органом, що його обрав або призначив, у випадках, пе
редбачених ст. 126 Конституції України, тобто у разі: 1) закінчення строку, на
який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) пору
шення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) на
брання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його
громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним
бажанням. Повноваження судді припиняються і в разі його смерті. Докладні
ше про ці випадки див. ст.ст. 100-112 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів».
116 _______________________________________________________________
4. Направлення кримінального провадження на розгляд іншого суду, якщо
обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого
належить здійснення кримінального провадження, є необхідним для забезпе
чення об'єктивності судового розгляду.
5. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом
України за поданням міністра юстиції України на підставі пропозиції голови
відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставами для створення і лікві
дації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити
доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою
(ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
6. Абзац 2 ч. 1 ст. 34 КПК передбачає можливе направлення у виняткових
випадках кримінального провадження до іншого суду за місцем проживання
обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення опера
тивності та ефективності кримінального провадження.
7. Питання про направлення кримінального провадження до іншого суду
не можуть вирішувати ні суд, який направляє провадження, ні суд, до якого на
правляється провадження, ні навіть обидва суди за їх взаємною згодою. Воно
вирішується лише колегією суддів відповідного апеляційного суду, якщо ці
суди перебувають у межах юрисдикції цього апеляційного суду, за поданням
місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого, або ж колегією суд
дів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ, якщо місцеві суди перебувають у межах юрисдикції різних апеляційних
судів або провадження передається з одного апеляційного суду до іншого, за
поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Незалежно від того, з якої стадії судового процесу було передано провадження, суд, який його отримав, розпочинає судове провадження з найпершої судової стадії - підготовчого провадження (глава 27 КПК).
Стаття35. Автоматизована система документообігу суду 1. У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує:
1) об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального
провадження між суддями з додержанням принципів черговості та одна
кової кількості проваджень для кожного судді;
2) визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які вне
сені до списку присяжних;
3) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан роз
гляду матеріалів кримінального провадження у порядку, передбаченому
цим Кодексом;
4) централізоване зберігання текстів вироків, ухвал та інших проце
суальних документів;
5) підготовку статистичних даних;
6) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху;
____________________________________________________ 117
7) 
видачу вироків, ухвал суду та виконавчих документів на підставі
наявних у системі даних;
8) передачу матеріалів до електронного архіву.
2. Матеріали кримінального проваджений, скарги, заяви, клопотан
ня та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до
суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження
підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документоо
бігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день
надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообі
гу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів,
скарги, клопотання, заяви або іііанпо процесуального документа, пріз
вище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найме
нування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище
працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух
судових документів, дані про суддю, який здійснював судове проваджен
ня, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему до
кументообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням з
Державною судовою адміністрацією України.
3. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів
для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою
системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів,
скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за прин
ципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться
на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал
для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про пере
вірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лі
карняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після
визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для
конкретного судового провадження не допускається внесення змін до ре
єстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих да
них з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, уста
новлених законом.
4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається
суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональ
ними обов'язками.
5. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи до
кументообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.
6. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу
суду, в тому числі видачі вироків, ухвал суду та виконавчих документів,
передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів вироків, ухвал
суду та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та
юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Поло
женням про автоматизовану систему документообігу суду.
1. Запровадження автоматизованої системи документообігу в судах Укра
їни с важливою гарантією незалежності суддів при здійсненні правосуддя, зо
крема, в кримінальному провадженні.
Відповідно до Рекомендації № R ((94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів від 13 жовтня 1994 р. на розподіл судових справ між суддями не повинно впливати бажання однієї зі сторін у справі або будь-якої особи, яка є зацікавленою в результатах цієї справи. Такий розподіл може здійснюватись, наприклад, шляхом жеребкування, через систему автоматичного розподілу за алфавітним порядком або через іншу подібну систему (п. 2 «є»).
2. Автоматизована система документообігу суду покликана без втручання
голови суду забезпечити правильний розподіл кримінальних справ між суддя
ми шляхом призначення суддів чи колегії суддів для здійснення кримінального
провадження, визначення для судового розгляду присяжних, збереження повної
інформації про всі кримінальні провадження і прийняті в них рішення тощо.
3. Докладніше про автоматизовану систему документообігу суду див. По
ложення про автоматизовану систему документообігу, затверджену рішенням
Ради суддів України від 26 листопада 2010 р. № 30.
4. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу
суду тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 376' КК України).
§ 2. Сторона обвинувачення
1. Конституція України однією з основних засад судочинства передбачає
змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні
перед судом їх переконливості (п. 4 ч. З ст. 129). Йдеться про сторони обвину
вачення і захисту.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. З КПК сторонами кримінального провадження є: з боку обвинувачення - слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
2. Прокурор представляє сторону обвинувачення, що засвідчують переду
сім положення п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України, де підтримання державного
обвинувачення в суді прокурором також має статус однієї з основних засад су
дочинства. Стаття 121 Конституції України, визначаючи функції прокуратури,
на перше місце ставить підтримання обвинувачення в суді (п. 1), а серед інших
функцій прокуратури у кримінальному провадженні називає нагляд за додер
жанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, ді
знання, досудове слідство (п. 2) і нагляд за додержанням законів при виконан
ні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших
____________________________________________________ 119
заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п. 4). Ці конституційні положення і визначають види та зміст повноважень прокурора у кримінальному провадженні на всіх його стадіях.
3. Згідно з 12-им принципом Керівних принципів ООН щодо ролі обвинувачів (прийнятих Восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками. Гавана, Куба, 27 серпня 7 вересня 1990 р.) обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов'язки справедливо, послідовно і швидко, поважають і захищають людську гідність і захищають права людини, сприяючи цим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя.
С т а т т я 36. Прокурор
1. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цьо
го Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в
яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи
державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, уста
нови та організації, службові та фізичні особи зобов'язані виконувати за
конні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час про
ведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва до-
судовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбаче
них цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей,
що стосуються досудового розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового
розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у
встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слід
чих (розшуковик) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо
їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто
проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному
цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слід
чих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
6) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
7) скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питан
ня про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та
призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодек
сом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
