Щоб правнук не забув своєї мови,
Не зрікся степу, батьківських доріг…..
Тут бився Богдан за кращих днів основи
Усе зробивши, що зробити міг.
Cергій Бурлаков, «Княжі Байраки» (1998)
Загальновідомо, що Визвольна війна або Національна революція українського народу середини XVII століття за становлення своєї державності розпочалося битвою на Жовтих Водах, яка відбулася з 29 квітня по 16 травня 1648 року між українською та польською арміями, які відповідно очолювали Богдан Хмельницький і Стефан Потоцький. Ще напередодні козацькі розвідники затримали двох жовнірів, полонені розповіли, що С. Потоцький з військом вже перейшов Жовті Води. Хмельницький швидко вирушили йому назустріч.
30 квітня 1648 року штурм польського табору розпочався наступом української піхоти при підтримці татарської кінноти. Питома вага татарської кінноти у штурмі польського табору була мінімальною, але перебування навколо табору її полків, готових до бою, стримувало проведення контратак польської кавалерії проти наступаючої козацької піхоти. Як повідомляє польський учасник битви (пахолок), якому вдалося врятуватися після розгрому польського війська: «Окопались ми відразу за Жовтою Водою над водою. Того ж дня пан комісар відправив до Княжих Байраків офіцера з 30 козаками щоб переслати інформацію». Отже, на підставі вищевикладеного можемо зробити висновок, що перший етап битви на Жовтих Водах 1648 року між козацькою і польською арміями, які відповідно очолювали Богдан Хмельницький і Стефан Потоцький, відбувся в районі Жовтих Вод на Саксанському шляху.На Жовтих Водах завершилась перша переможна битва Визвольної війни.До вищесказаного буде доречно навести слова Стефана Цвейга про те, що: «Історична подія завершується не тоді, коливона відбулася, а лише після того, як вонастає надбанням нащадків». Наприкінці XIX століття у басейні Жовтої були виявлені багаті поклади залізних руд. У 1895 році починається розробка рудника поблизу села Весело-Іванівка.Підприємець Львов та інженер Боруцький орендували у жителів цього села 870 десятин землі. Згодом цей рудник став власністю гірничопромислового товариства «Жовта Ріка».На руднику щороку видобували по 3,5 мільйона пудів залізної руди. Після завершення будівництва Катерининської залізниці від селища до залізничної станції Жовті Води (зараз – станція Жовті Води I) прокладено залізничну колію довжиною 10 верств. Так, на руднику «Жовта Ріка» спочатку налічувалось близько 200 робітників, у 1901 році – 60, але вже у1904 році – близько 1000. Через небезпечні умови праці у 1918 – 1920 років, рудники Жовтої Ріки не працювали. У 1934 введено в експлуатацію нову шахту «Капітальна», одну з найбільших на той час. Видобування руди зросло до 726 тисяч тонн у 1940 році. В селищі було збудовано перші багатоповерхові будинки, у 1929 і 1932 роках відкрито дві лікарні.У першій половині XX століття тут було відкрито багате уранове родовище. В часи Другої Світової війни 13 серпня 1941 року Жовта Ріка була окупована німецькими військами, звільнена від окупації радянськими військами 20 жовтня 1943 року. У 1950 на рудниках в покладах магнітного залізняка були знайдені промислові запаси уранових руд. В 1951 році постановою уряду створено Східний гірничо-збагачувальний комбінат, який на той час став найбільшим у Європі виробником природного урану. Оскільки уран сировина стратегічна, нове місто отримало ще й статус закритого. Зате місто та його жителі мали численні пільги, гарне постачання продуктами й товарами широкого вжитку, жити і працювати в ньому було престижно. Окрім уранового виробництва, у Жовтих Водах почали розвиватися й інші галузі. Сьогодні промислову основу міста також складають ВАТ «Південний радіозавод», що входить до складу ДАХК «Дніпропетровський машинобудівний завод», яка є єдиним виробником цифрових електронних автоматичних телефонних станцій системи С-32, ВАТ «Завод електронної апаратури «Електрон-Газ» (виробляє спеціальну продукцію, газову апаратуру та інші товари народного споживання), ВАТ «Фабрика штучного хутра» (є лідером виробництва штучного хутра в Україні, річний обсяг випуску якого складає до 4 млн. м2). У Жовтих Водах працює Український науково-дослідний та проектно-пошуковий інститут промислової технології. Він є генеральним проектувальником і координатором проектного супроводження об'єктів ядерно-паливного циклу, науково-дослідної та конструкторської організації у галузі проблем поводження з радіоактивними відходами атомної енергетики. Проте в останні півтора десятиліття у зв'язку зі змінами в державному, політичному та соціальному устрої в ядерній галузі виникла низка проблем, яка ускладнила життя міста і його жителів.
Cучасний стан
У місті розвивається малий бізнес, зорієнтований, у першу чергу, на діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування, тут працюють понад 300 малих підприємств. Не припиняється наукова, освітня, культурна діяльність. У Жовтих Водах існує вищий навчальний заклад - інститут підприємництва «Стратегія», Жовтоводський промисловий технікум від ДНУ, педагогічне училище-філіал Криворізького педуніверситету, вище ПТУ, гімназія ім. Лесі Українки, ліцей, 12 середніх шкіл. Є Палац культури, дитяча музична школа, 32 бібліотеки, міський музей ім. Ю. Пригожина, кінотеатри, будинок дітей та юнацтва, клуб «Родина», стадіон, 2 басейни, дитяча спортивна школа, спортивні майданчики.
Промисловість
- Східний гірничо-збагачувальний комбінат - найбільший виробник природного урану в Європі.
- ВАТ "Південний радіозавод" ДАХК "Дніпроперовський машинобудівний завод" — спеціалізується на виготовленні радіоелектронної апаратури на базі однобічних багатошарових печатних плат.
- ВАТ "Фабрика штучного хутра" — виробник штучного хутра та виробів з нього.
- ТОВ НПП «Тетра» — займається виробництвом приладів радіаційного контролю.
- ВАТ "Жовтоводський хлібозавод".
- ТОВ "Восток-руда" - добування залізної руди.
Сфера послуг
Для обслуговування населенння в Жовтих Водах діє ряд комунальних підприємств: "Жовтоводськтепломережа", "Жовтоводський водоканал", Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання.
Відкрито відділення 11 банків, близько 500 закладів торгівлі та сфери послуг.
Освіта і наука
В Жовтих Водах знаходиться Український науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут промислової технології. Метою цього закладу є генеральне проектування та проектне супроводження об'єктів ядерно-паливного циклу, науково-дослідна та конструкторська діяльність у галузі проблем поводження з радіоактивними відходами атомної енергетики.
У Жовтих Водах діє вищий навчальний заклад III рівня акредитації — Інститут Підприємництва "Стратегія", який створено в лютому 1992 року на базі Південної філії Центрального інституту підвищення кваліфікації керуючих кадрів Міністерства середнього машинобудування.
Також діють ВНЗ І рівня акредитації[2]:
- Жовтоводське училище Криворізького державного педагогічного університету — готує вчителів початкових класів та вихователів дитячи садків;
- Жовтоводський промисловий технікум Дніпропетровського національного університету.
- Вище професійне училище № 70.
До мережі загальноосвітніх навчальних закладів Жовтих Вод входять природничо-науковий ліцей, гуманітарна гімназія з поглибленим вивченням іноземних мов, 7 середніх загальноосвітніх шкіл.
Також є центр дитячої творчості, дитячо-юнацька спортивна школа. 13 дитсадків.
Культура
Головний культурний заклад Жовтих Вод — Центр народної творчості, культури й дозвілля (інша назва - Жовтоводський палац культури; колишня назва - Палац культури ім. Леніна). Заклад відкритий у 1957 році. В ньому діє 7 колективів художньої самодіяльності, що мають звання народних. Будівля центру споруджена за проектом московського архітектора О.М. Александрова. У 1985 році віднесено до переліку архітектурних пам'ятників Дніпропетровщини.
Також у Жовтих Водах є кінотеатр, міський музей ім. Юхима Пригожина, будинок культури "Родина", мережа бібліотек, музична школа, міський стадіон "Авангард".
Для відпочинку населення є два парки (парк "Слави" та дитячий парк).
Засоби масової інформації
- Газета "Событие"
- Газета "Трудовая слава"
- Газета "Жовтоводські Вісті"
Озеленення
Жовті Води - дуже зелене місто. Більша частина міста буквально розташована в лісі. Крім того, в місті є два парки - парк Слави та Дитячий парк. В даний час закладається ще один парк в новому районі міста.
Транспорт
В місті існує тільки один вид транспорту - автомобільний. В якості громадського транспорту використовуються автобуси, мікроавтобуси і таксі. У місті є автовокзал.
Частини міста
Місто Жовті Води має прямокутне планування. Протяжність міста з півночі на південь - 2,4 км, із заходу на схід - 3,5 км (з передмістями 7,7 км з півночі на південь і 5,3 км із заходу на схід).
Фактично місто ділиться на 3 частини:
'Східна частина' міста (Старе місто) - найстаріша. Вона збудована в 50-х - 60-х роках 20 століття. Тут розташовані палац культури, міський історичний музей, педагогічне училище, парк Слави, частина Дитячого парку.
'Середня частина' - побудована в 70-80-і роки 20 століття. Тут знаходиться центр міста. У середній частині міста розташовані будинок міської ради, інститут підприємництва «Стратегія», Жовтоводський промисловий коледж, Український науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут промислової технології, дитяча музична школа,частина Дитячого парку.
'Західна частина' - побудована в кінці 80-х - 90-і роки. Являє собою спальний район.
Біля міста є такі зони:
'Промислова зона' примикає до міста з півночі. У промисловій зоні розташовано більшість промислових підприємств міста.
'Приміська зона' примикає до міста зі сходу. У приміській зоні переважає приватний сектор. На території приміської зони протікає річка Жовта.
Населення
Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок відомості Державного комітету статистики України.
| Таблиця зміни чисельності населення | ||||||||
| 1959* | 1979* | 1989* | 2001* | |||||
| 32 406 | 40 334 | 51 653 | 61 690 | 53 582 | 49 338 | 48 792 | 48 427 | 48 032 |
Видатні постаті
Огнівець Інна Василівна – посол України в Словаччині (2005 – 2010). Народилася 30 серпня 1962 року в місті Жовті Води на Дніпропетровщині. У 1987 закінчила Київський державний педагогічний інститут іноземних мов (1987), викладач іспанської мови, Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка (1994), правознавець.З 02.1983 по 07.1987 - лаборантка кафедри іноземних мов КВОКУ ім. М.Фрунзе З 09.1987 по 09.1988 - вчитель підготовчих класів середньої школи № 10, м. Ленінськ Кизил-Ординської області З 09.1988 по 09.1992 - вчитель англійської мови середньої школи № 10, м. Ленінськ Кизил-Ординської області З 10.1992 по 09.1993 - юрист Фонду комунальної власності Ірпінської міської Ради народних депутатів в місті Ірпінь Київської області. З 09.1993 по 05.1997 - аташе відділу державно-правових питань Договірно-правового управління МЗС України. З 05.1997 по 08.1997 - виконуюча обов’язки завідувача відділом державно-правових питань Договірно-правового управління МЗС З 08.1997 по 05.1998 - завідувач відділом державно-правових питань Договірно-правового управління МЗС України. З 05.1998 по 12.1998 - заступник начальника Договірно-правового управління МЗС України - зав.відділом держ.-правових питань З 09.2000 по 01.2001 - заступник начальника Договірно-правового управління МЗС України - зав.відділом держ-правових питань З 01.2001 по 08.2003 - Головний юридичний радник МЗС України. З 08.2003 по 12.2005 - Генеральний консул України в м.Пряшів (Словаччина). З 30.12.2005 по 05.02.2010 - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словаччині.
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про звільнення І. Огнівець з посади
Надзвичайного і Повноважного Посла України
в Словацькій Республіці
Звільнити ОГНІВЕЦЬ Інну Василівну з посади Надзвичайного і
Повноважного Посла України в Словацькій Республіці (1879/2005).
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 5 лютого 2010 року
N 114/2010
Журавко Олексій Валерійович, член Партії регіонів; ВР України, член фракції Партії регіонів (з 11.2007), секретар Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 12.2007).
Народився 21 квітня 1974 у місті Жовті Води.
Освіта: вища.
Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів, №140 в списку. На час виборів: нар. деп. України, член ПР.
Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.07 від Партії регіонів, №118 в списку. На час виборів: генеральний директор ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів", член ПР. Секретар Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).
04.2002 - канд. в нар. деп. України, виб. окр. №183, Херсон. обл., висун. Виборчим блоком політичних партій "За Єдину Україну!". За 10.57%, 4 з 21 прет. На час виборів: президент Всеукраїнської асоціації працездатних інвалідів, член НДП.
Додаток 1 
Історія виникнення
У 1895 році в урочищі було знайдено залізорудне родовище і почалась його розробка. Тоді ж поблизу залізорудного кар'єру почалось і будівництво селища Жовта Ріка. В 1951 році постановою уряду створено Східний гірничо-збагачувальний комбінат, який на той час став найбільшим у Європі виробником природного урану. На його базі гірничо-збагачувального комбінату селище почало стрімко зростати 23 травня 1957 року Указом Президії Верховної Ради УРСР селище міського типу Жовта Ріка було перейменоване в місто Жовті Води і віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.
Додаток 2
Старий знімок Жовтої Ріки ще до надання йому статусу міста.
Додаток 3
Сучасні Жовті Води.
