Постмодерністська парадигма

У другій половині ХХ ст. в західних країнах розвивається інтелектуальна течія, яка отримала в кінці 1970-х рр.. назву постмодернізму. Воно не є якоюсь оформленої науковою школою, це скоріше новий світогляд, що виявляється як тенденція в літературі, мистецтві, науці, літературознавстві, філософії, соціології. Тим часом ця інтелектуальна тенденція, з одного боку, впливає на масову свідомість, а з іншого - сама підживлюється зрушеннями у світогляді широких народних мас. На зміну безроздільного панування модерністського світогляду прийшла епоха його мирного співіснування з усе більш посилюється постмодерністським світоглядом, що відображає тенденцію до формування нового суспільства постмодерну.

На зміну зневажливого ставлення до минулого, до старовини прийшов її культ. Стиль "ретро" став символом сучасної постмодерністської культури, те, що ще недавно без коливань викидали на смітник, зараз дбайливо відновлюють за скажені гроші і перетворюють на предмет гордості.

Недовіра до держави, відмова йому в праві вмішуватись в більшість сфер життя суспільства, прагнення до роздержавлення суспільства – ідеї.

Товариство постмодерну - це суспільство споживання.

Постмодерністське опанування суспільства базується на формуванні нових (альтернативних) підходів до теорії суспільства, яка визнає хибність парадигми модерну не лише як епістемології й як теорії суспільства.

Критика постмодернізму

40. Новітні досягнення науково-технічної революції та їхні впливи. Інформаційна цивілізація.

Основні риси сучасної науково-технічної революції такі:

1. Небувало швидкий розвиток науки, її взаємодія як з матеріальним виробництвом, так і іншими видами діяльності, перетворення науки в безпосередню продуктивну силу. Наука не тільки перетворилася в одну з провідних сфер людської діяльності, а й стала одним з інтеграційних чинників виникнення міжгалузевих систем господарства, як національних, так і світових. Подібний прорив став можливим завдяки сучасним системам освіти та великим затратам на наукові дослідження.

2. Всеосяжність НТР, яка охоплює не тільки матеріальне виробництво, а й обслуговування, побут, культуру впливає на психологію і ментальність жителів передових країн.

3. Корінним чином змінюється технічна і технологічна база господарства світу. НТР розвивається і вглиб - освоюються мікро-світ атома, генна інженерія, нові фізико-хімічні процеси.

Інформаційна революція з її віртуальним феноменом відкрила нову епоху в прогрес людства. Ця епоха характеризується суттєвими змінами як у промисловому виробництві, так і в соціальній сфері. Основні з них розглядаються в цій статті.

Однією з актуальних проблем сучасної соціології є проблема глобального переходу сучасного людства до інформаційної цивілізації, що є наслідком розвитку інформаційно-комп'ютерної революції та нових технологій, зокрема віртуальних.

Інформаційна цивілізація - це природний результат розвитку інформаційних та інтеграційних процесів у світі, що свідчить про зростання рівня організації людського суспільства як об'єктивної історичної закономірності. Основними рисами інформаційної цивілізації є феномен її самоорганізації, вектор її нелінійного розвитку і механізм формування синергетичної картини світу. Все це накопичується у зв'язку з швидким розвитком інформаційно-комп'ютерної революції та нових технологій.

Інформаційне суспільство у світовій соціології представлено як історико-соціологічна генералізація, як соціально-інженерний проект, технічний ідеал і як комплексна програма розвитку провідних країн світу.