Довжина тонкого кишечнику в середньому в дорослої людини дорівнює 2,7 м (у мертвих – 5–7 м), залежить від віку, статі, фізичного розвитку.
Складається тонкий кишечник з 3-х частин: дванадцятипала, порожня і клубова кишки.
Дванадцятипала кишка довжиною всього 25–30 см, але в ній відбувається основний гідроліз їжі, оскільки підключаються до розщеплення підшлунковий (панкреатичний) сік, жовч, кишковий сік, які мають лужну реакцію. До складу підшлункового і кишкового соків входять ферменти, що розщеплюють і білки, і жири, і вуглеводи.
Всі соки дванадцятипалої кишки продовжують свою діяльність і у нижчерозташованих відділах кишок.
Підшлунковий сік – безбарвна речовина, якої за добу виробляється в підшлунковій залозі (зовнішня секреція, а внутрішня секреція – вироблення гормонів інсуліну і глюкагону) близько 2 л, містить протеолітичні, ліполітичні і гліколітичні ферменти. Основними протеолітичними ферментами є трипсин і хемотрипсин. Вони виділяються в неактивному стані у вигляді трипсиногена і хемотрипсиногена, активуються ентерокіназою (фермент дванадцятипалої кишки).
Трипсин діє на пептидні зв’язки, розщеплюючи білки до високомолекулярних поліпептидів. Хемотрипсин розщеплює білки до низькомолекулярних поліпептидів.
До складу підшлункового соку також входять наступні ферменти: амілаза, мальтаза, лактаза, ліпаза, фосфоліпаза, дезоксирибонуклеаза.
Лактаза розщеплює молочний цукор до моносахарида глюкози.
Ліпаза гідролізує жири на жирні кислоти та гліцерин, активується іонами Са і жовчними кислотами.
Фосфоліпаза гідролізує фосфоліпіди.
Дезоксирибонуклеаза розщеплює нуклеїнові кислоти на нуклеотиди та фосфорну кислоту.
Секреція підшлункового соку починається через 2–3 хвилини після вживання їжі і триває протягом 6–14 годин. Найбільше соку виділяється при споживанні хліба, менше – м’яса і молока. Ферментативний склад соку залежить від харчових подразників.
Регуляція соковиділення здійснюється нервовими і гуморальними механізмами. Нервові імпульси від ротової порожнини та глотки йдуть до нервового центру в довгастому мозку, а звідти до залози і викликає секрецію.
Аферентними волокнами є гілочки, які проходять у складі язикового та язикогорлового нервів.
Еферентними є волокна блукаючого нерву.
Хімічними стимуляторами соковиділення є секретин та інші гормони, які виробляються слизовою оболонкою дванадцятипалої кишки.
Жовч виробляє печінка, найбільша залоза організму, яка бере участь у процесах травлення та обміні речовин. За добу утворюється 800–1000 мл жовчі, вона переходить до жовчного міхура, а з нього по протоку – до дванадцятипалої кишки.
Жовч активує ліпазу, сприяє транспорту продуктів гідролізу жирів через стінку кишечнику в лімфу та кров, посилює дію ферментів підшлункового і шлункового соків, гідролізує речовини їжі власними ферментами, підвищує тонус і посилює перистальтику кишок, виводить з організму продукти обміну, частково холестерин, виконує регуляторну функцію.
До складу жовчі входять жовчні кислоти, жовчні пігменти, холестерин, муцин, неорганічні солі, ферменти: амілаза, фосфатаза, протеаза.
Жовчні кислоти – холева, дезоксихолева, глікохолева. Натрієві солі жовчних кислот зменшують поверхневий натяг води та жирів і цим сприяють утворенню емульсій.
Жовчні пігменти – білірубін, білівердін є продуктами розпаду гемоглобіну та інших гемовмісних білків.
Білірубін надає жовчі жовтого кольору, а продукт його окислення білівердін – зеленого. З них утворюються пігменти сечі й калу.
Завдяки бактерицидним властивостям жовч затримує гнильні процеси в кишках.
Регуляція жовчовиділення відбувається нервовими та гуморальними шляхами.
Нервові імпульси йдуть до печінки та жовчного міхура по блукаючому нерву та симпатичним нервам. Блукаючий нерв стимулює, а симпатичний – гальмує жовчоутворення та вихід жовчі у дванадцятипалу кишку.
Гуморальним стимулятором є гормони травної системи, продукти розпаду білків, які всмоктуються в кров.
Жовчогінні властивості має сама жовч, всмоктуючись в кров, вона стимулює діяльність клітин печінки.
Тільки в присутності жовчі відбувається гідроліз і всмоктування жирів.
У дванадцятипалій кишці всмоктується вода, мінеральні речовини, гормони, продукти розщеплення білків.
