| Назва гормона | Чим виділяється | Фактори, що стимулюють виділення гормона | Характер вплив на виконавчі органи |
| Гастрин | G-клітини пілоричного відділу шлунка | 1.Полпептиди. 2.Екстрактивні речовини. (відвари, бульйони, соки) 3.Мехінічні подразнення стінок шлунка. 4.Соляна кислота в низькій концентрації. 5.Алкоголь в низькій концентрації. 6.Блукаючий нерв. | 1. + секреція соляної кислоти парієтальними клітинами залоз шлунка. 2. + секреція ферментів ацинозними клітинами підшлункової залози 3. + жовчоутворення |
| Гістамін | Тучні клітини сполучної тканини стінок шлунка | 1.Механічне розтягнення стінок шлунка їжою. 2.Гастрин. | 1. ± секреція НСl парієтальними клітинами залоз шлунка |
| Секретин | S-клітини верхніх відділів тонкої кишки | 1.НСl. 2.Поліпептиди. 3.Гіпотонічні розчини. | 1. + секреція води та бікарбонатів клітинами протоків підшлункової залози 2. + жовчоутворення 3. – секреція НСl парієтальними клітинами шлунка. |
| Холецистокінін-панкреозимін | І-клітини верхніх відділів тонкої кишки | 1.Продукти гідролізу білків (амінокислоти). 2.Продукти гідролізу жирів (жирні кислоти та гліцерин). 3.Дещо продукти гідролізу вуглеводів. 4.НСl. | 1. + секреція ферментів клітинами ацинусів підшлункової. 2. + секреція ферментів головними клітинами залоз шлунка. 3. + жовчовиділення. 4. + жовчоутворення |
| Соматостатин | Д-клітини верхніх відділів тонкої кишки, пілоричного відділа шлунка, підшлункової залози | 1.Кінцеві продукти гідролізу білків жирів та вуглеводів (ентерально й після всмоктуваня). 2.НСl. | 1. – секреція НСl парієтальними клітинами шлунка. 2. – секреція підшлункового соку. 3. – рухову функцію травного каналу. |
| ШІП | К-клітини тонкої кишки | 1. Нейтральні жири. | 1. – секреція НСl парієтальними клітинами шлунка. |
| Нейротензин | N-клітини дистальних відділів тонкої кишки | 1. Нейтралні жири. 2. Продукти гідролізу жира. | 1. – секреція НСl парієтальними клітинами шлунка. 2. – рухова функція шлунка. |
Знаком “+” в четвертому стовпчику зазначені стимулюючі впливи на виконавчі органи; знаком “–” – гальмівні.
Рухова функція шлунку та її регуляція. Механізми переходу хімуса із шлунку в дванадцятипалу кишку.
В регуляції моторики шлунку беруть участь нервові та гуморальні механізми. Серед нервових механізмів виділяють місцеві та центральні.
Деякі м’язові клітини внутрішнього шару м’язової оболонки шлунку мають пейсмейкерну активність, тобто періодично генерують ПД – з частотою 3-2 на секунду, що спричиняє періодичне підвищення внутрішньошлункового тиску. Впливи парасимпатичної нервової системи, котрі досягають шлунку волокнами блукаючого нерву, теж стимулюють моторику.
Через деякий час після їди шлунок починає скорочуватися. У процесі таких скорочень, що повторюються з інтервалом близько 20 с, їжа, що знаходилась біля стінок, пересувається до антрального відділу – таким чином здійснюється її перемішування. Протягом першої години після вживання їжі перистальтичні хвилі слабкі, потім посилюються, при цьому швидше просувається та частина їжі, що містилася біля стінок. Гуморальні стимулятори шлункової моторики: ХЦК-ПЗ, гастрин, мотилін, інсулін серотонін, ацетилхолін. Інгібітори: секретин, ВІП, ШІП.
Перехід хімусу з шлунку до дванадцятипалої кишки визначається, в основному градієнтом тиску між ними. Також при надходженні до duodenum кислого хімусу, продуктів гідролізу жирів стимулюється секреція інгібіторів шлункової моторики.
Посилення моторики починається з впливу n.vagus, потім до нього приєднуються гуморальні механізми, після виходу хімусу, припиняється подразнення нервових закінчень, потім зникають гуморальні впливи – таким чином відновлюється рівень базальної секреції.
