Азіатський спосіб виробництва

Міжнародна асоціація істориків права

Рецензенти:

B. П. Глиняний - доцент, завідуючий кафедрою історії держави та права Одеської національної юридичної академії;

Л. О. Зашкільняк -доктор історичних наук, професор, завідуючий кафедрою історії слов'янських країн Львівського державного університету імені Івана Франка;

C. С. Сливка - кандидат юридичних наук, доцент, завідуючий кафедрою теорії та іс­торії держави і права Львівського інституту внутрішніх справ;

О. Н. Ярмиш - доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, пер­ший проректор Університету внутрішніх справ з наукової роботи.

Макарчук В. С.

МІ52 Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчаль­ний посібник. Вид. 4-те, доп.- К.: Атіка, 2004.- 616 с. ISBN 966-7714-84-5

У даному навчальному посібнику висвітлено історію виникнення і становлення історичних форм держави та правових систем Стародавнього Сходу, Античного сві­ту, провідних країн Європи, Азії і США.

Матеріал посібника охоплює період з найдавнішого часу до кінця XX сторіччя.

Для студентів, курсантів та слухачів правових факультетів вищих навчальних за­кладів, усіх, хто цікавиться історією держави і права.

 

Навчальневидання ЗАГАЛЬНА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

 

МАКАРЧУК ВОЛОДИМИР СТЕПАНОВИЧ

4-те видання

Головний редактор Гайдук Н. М.

Редактор Радванська Н. О.

Художнє оформлення Мо.юдід Л. В.

Коректор Сікорська Л. Л.

Комп'ютерна верстка Конопльова Л. 1.

Підписано до друку 27.12004 р. Формат 60x84/16. Папір офсетний. Гарнітура Тип Тайме.

Друк офс'етний.Умовн. друк. арк. 35,8.Тираж 4000 пр. Зам. № 4—23. Оригінал-макет виготовлений TUB «Атіка», 04060, Київ-60, пул. М. Берлииеького, 9. Свідоцтво про видавничу діяльність і розповсюдження видавничої продукції: Серія'ДК№216від 11.Х 2000 p., видане Державним мзмітетом інформаційної політики, телебачення тарадіомовлення України. Виготовлено в 3AT «Київська книжкова фабрика». 03151, Київ-151, вуп. Ушинського, 40. Свідоцтво: серія ДК№ 787 від 28.1 2002 р.

ББК Х2(4/8)

О Макарчук В. С, 2001 © Макарчук B.C., 2004,

ISBN 966-7714-84-5 © Видавництво «Атіка», 2004

 

Передмова

Політики усіх часів та народів вирішують, по суті, одні й ті ж завдання: зовнішня безпека країни, внутрішній міжкласовий, релігійний та міжна­ціональний мир у державі, розвиток її економіки, внутрішньої та зовніш­ньої торгівлі, боротьба зі злочинністю, створення ефективного управлінсь­кого апарату, зміцнення авторитету влади в очах громадян та світової спільності тощо.

Але правові норми різних за ступенем розвитку суспільств можуть суттєво відрізнятися і навіть прямо суперечити одна одній. Адже суспіль­ство без законів, без норм права - просто немислиме. Історії невідомі скільки-небудь стійкі групи людей, для регулювання відносин всередині яких не вимагалися б свої внутрішні закони і правила! Чи то мова йде про монастирську общину чи про злодійську касту - усюди діють свої за­гальнообов'язкові для всіх її членів норми поведінки; будь-яка держава — віковічна імперія чи новонароджена острівна країна - має своє право.

Але що ж таке тоді «закон»? І чи є якийсь сенс у відстоюванні тих пра­вил гри для суспільства, що гучно іменуються правом?

Пропонована вам, майбутнім правознавцям та правоохоронцям, на­вчальний посібник «Загальна історія держави і права зарубіжних країн» ставить на меті дати часткову відповідь на поставлені запитання. Ви по­бачите, як різні суспільно-економічні формації створювали власні, при­таманні лише їм форми держави, і як право цих держав намагалося сти­мулювати їх функціонування та розвиток. Але, окрім чисто економічних факторів, величезний вплив на чинні державно-правові норми мали існую­чі в суспільстві традиції, релігія, географічний чинник тощо. Право не могло випереджати загальний культурний рівень населення.

Ця навчальна дисципліна вивчає досвід - як позитивний, так і негати­вний - світових наддержав та невеликих країн, які водночас зуміли зро­бити якісний стрибок у своєму розвитку. Коли і чому законодавець вдає­ться до посилення або, навпаки, до послаблення санкцій за делікти і зло­чини? Чи завжди успішні реформи приносять стабільний прогрес? Якщо взяти до уваги ту обставину, що саме особистості з юридичною освітою у будь-якій державі світу становлять її політичну еліту: парламентаріїв, міністрів, верховних суддів, то вивчення історії держави і права на пра­вових факультетах вищих навчальних закладів видається зовсім незайвим і навіть життєво необхідним.

Пропонований посібник адаптований до вимог навчальної програми у системі вищої освіти як для підготовки працівників правоохоронних органів, так і для цивільних установ. Різниця полягає в обсязі навчальних програм - 72 години для курсантів інститутів внутрішніх справ та 120 го­дин - для студентів денної форми навчання юридичних факультетів уні­верситетів. Пересічно мова йде про 20 лекцій у першому випадку та 31 лекція (включаючи вступну) - у другому. Сучасна концепція вищої шко­ли передбачає певну самостійність вищих навчальних закладів (особливо тих, які мають статус національних) у визначенні обсягу викладання навчальних дисциплін та співвідношення їх складових. Тим самим навчальна програма, для прикладу, національного університету імені Та­раса Шевченка у Києві може не збігатися в окремих деталях з програмою Харківського університету внутрішніх справ, а обсяг навчальних годин Львівського інституту внутрішніх справ буде значно меншим, ніж на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Тим самим завдання створення посібника, який би задо-вільнив усі вимоги, неймовірно ускладнюється. В одних вузах в історію держави і права зарубіжних країн включають кілька лекцій з історії Росії, в інших вважають, що в курсі історії держави і права України ці питання дублюються. Післявоєнна історія держави і права по суті достатньо викладена в навчальному курсі «Державне право зарубіжних країн».

У посібнику пропонується ЗО лекцій, з врахуванням того, що перша лекція - завжди вступна і кожний конкретний викладач по-своєму бачить програму курсу, обсяг та розподіл навчальних годин, має власну оцінку рекомендованої навчальної та джерельної літератури. Лекції, помічені в посібнику зірочкою «*», на думку автора, передбачаються як додаткові -для відносно більш розширеної програми юридичних факультетів.

У разі, якщо на думку читача, пропонована в даному посібнику інформація видаватиметься неповною чи сумнівною, автор рекомендує звернутися до такої літератури:

Підручники

История государства и права зарубежных стран. Ч. 1.- М., 1988.

История государства и права зарубежных стран. Ч. 2.- М., 1991.

История государства и права СССР. Ч. 1.- М, 1985.

История государства и права СССР. Ч. 2.- М., 1986.

Федоров К. Г. Історія держави і права зарубіжних країн.- К., 1994.

Федоров К. Г. История государства и права зарубежных стран.-Л., 1977.

Черниловский 3. М. Всеобщая история государства и права.- М., 1995.

Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн.- К., 1994.

Навчальні посібники

Бостан Л. М, Бостан С. К. Держава і право епохи станово-кастового су­спільства. Навчальний посібник.- Запоріжжя, 2000.

Бродський Р. М., Енольський 3. А. Нова історія країн Азії та Африки.- К., 1979.

Жидков О. А. История государства и права стран Латинской Америки — М., 1967.

Исаев И. А. История государства и права России.- М., 1993.

История государства и права зарубежных стран: Рабовладельческое и фе­одальное государство и право.- М, 1988.

Катрич В. М. Держава і право Стародавнього Риму,- К., 1974.

Катрич В. М. Історія держави та права Стародавньої Греції- К., 1969.

Ливанцев К. Е. История буржуазного государства и права.

Макарчук В. С. Основи римського приватного права.- К., 2000.

Рабовладельческое и феодальное государство и право стран Азии и Африки.-Харьков, 1981.

Страхов М. М. Основні закономірності становлення буржуазної держави і права у провідних країнах Європи і в Північній Америці.- К., 1991.

Джерела

Гроссман Ю. М., Лісовий 1. А. Історія Стародавнього світу. Практикум.-Львів, 1985.

Документы по истории зарубежного права.- М, 1987.

Конституции буржуазных государств.- М., 1982.

Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII-XIX вв.-М., 1957.

Сборник документов по всеобщей истории государства и права- Л., 1977.

Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв.- М, 1990.

Хрестоматия памятников феодального государства и права.- М., 1961.

Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран- М., 1984.

Хрестоматия по истории Древнего мира.- М., 1956.

Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія.-К, 1995.

Тема 1

ДЕРЖАВА I ПРАВО СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ*

Держава виникла лише на певному етапі розвитку людського суспіль­ства - цього, зрештою, не заперечує навіть Біблія. З виникненням держа­ви пов'язана поява перших в історії людства професійних армій та поліції. Що власне сприяло появі цього суспільного інституту та його окремих установ? Чому перші держави виникли у приблизно схожих природно-клі­матичних умовах?

Незважаючи на відмінності у расових генотипах народів Єгипту, Межи­річчя, Індії, Китаю, їх взаємній географічній ізольованості, спостерігаємо багато спільного у державній організації та праві перших в історії людства держав. З чим це пов'язано?

Пам'ятки правової думки цих держав свідчать, що законодавець намагається боротися зі злочинністю за допомогою радикальних заходів. Так, смертна кара передбачається навіть за крадіжку під час пожежі (Вавилон) чи убивство кішки (Єгипет). Чим можна пояснити такі настрої законодавців? Чи може злочинність бути викорінена з допомогою правового терору?

Важливим винаходом правових систем цього часу вважається т. зв. таліон. Чому таліон вважається вищим рівнем розвитку правової думки, ніж кровна помста?

Під Стародавнім Сходом розуміють, як правило, країни Близького Схо­ду (Єгипет, Ассиро-Вавилонська держава, Хетське царство, Урарту, Фіні­кія, Палестина, Персія). Інколи до цього списку додають Давню Індію і Да­вній Китай. Саме тут виникли перші в історії людства держави та склалися найбільш ранні правові системи. Для порівняння: перші держави в Європі з'явилися на 1-1,5 тис. років пізніше, ніж на Близькому Сході чи в Індії.

 

Азіатський спосіб виробництва

За родового ладу земля, вода, мисливські та рибні угіддя перебува­ли у користуванні усіх членів общини. Перехід до металевих знарядь праці дозволив різко підвищити її продуктивність і тим самим заклав підґрунтя для виникнення класового суспільства. З появою надлиш­кового продукту з'являється майнова нерівність, а з розвитком поділу праці ремесло відокремлюється від землеробства і скотарства, налаго­джується торгівля й обмін. Той клас, який володіє багатствами і при­мушує працювати на себе інших людей (рабів, селян, ремісників), на­магається тримати їх у покорі. Для цього створюється абсолютно нова інституція, якої родовий лад ніколи не знав і яку ми називаємо дер­жавою. Різні органи влади, суди, поліція, в'язниці, армія - це складові ланки державного апарату; характерною рисою держави є право, тобто система законів та юридичних норм. Починається нова ера в історії людства.

Перші держави Східної півкулі виникли приблизно в однакових природно-кліматичних умовах. Це були долини великих річок: Нілу (Єгипет), Тигру, Євфрату (Месопотамія), Гангу та Інду (Індія), Хуан­хе (Китай). Тут були найсприятливіші умови для землеробства і, від­повідно, для отримання додаткового продукту - родючі ґрунти, вода для зрошення, теплий клімат тощо. Античні джерела пишуть про урожай сам-200, однак, це, звісно, перебільшення. Проте врожай сам-24 - сам-30 був нормою на зрошувальних ґрунтах. Інша річ, що для організації зрошувальної системи, для відвоювання землі у джунглів, для захисту від диких тварин вимагалися злагоджені зусилля сотень і тисяч людей, а інколи - навіть населення цілих провінцій. Індивіду­альне приватне господарство, засноване на власній, найманій чи раб­ській праці, як це було у Європі, тут, на Сході, так і не склалося.

Земля перебувала у власності общини. її члени, користуючись об­щинними землями, виконували необхідні суспільні роботи, колектив­но сплачували податки, працювали на державних роботах (будівницт­ві пірамід у Єгипті чи Великого китайського муру). Існували общинні органи самоуправління, які виконували функції обліку і контролю, судові, адміністративні тощо.

Тривалий час вважалося, що розвиток людського суспільства від­бувався за схемою: первіснообщинний (первісно-громадський) лад -рабовласницький - феодальний - капіталістичний з перспективою со­ціалізму і комунізму. Держави Стародавнього Сходу в цю схему не вписувались. Рабство тут ніколи не мало такого поширення, як у Ста­родавній Греції чи Римі, де на одного вільного громадянина припада­ло 8-10 рабів і негромадян і основна праця та левова частка виробни­цтва були результатом їх діяльності. На Сході рабство мало патріар­хальний характер, раби були слугами у храмах і маєтках знаті і майже ніколи - основною продуктивною силою. При бажанні можна знайти ознаки родового ладу - общинне землеволодіння і самоуправління, феодалізму - користування землею відроблялося службою у війську правителя чи оброком і відробітком селянською працею.

Частина учених, починаючи ще з Карла Маркса, вважає, що існував як самостійний лад так званий азіатський спосіб виробництва. В СРСР про нього «благополучно забули», надто він нагадував колгоспну сис­тему 30-х - початку 50-х років.

Що ж є характерним для азіатського способу виробництва?

Основою життєдіяльності і виробництва виступає сусідська община.

Її органи самоуправління регулюють правові відносини в колективі. Земля є власністю держави, однак община має право опосередкованої власності. Саме її органи розподіляють земельні ділянки між общин­никами. Користування цими наділами можливе за умови виконання суспільних обов'язків і повинностей, сплати податків тощо.

Джерелами рабства виступають полон, кабала (з обмеженнями), діто­народження в сім'ях рабів. Становище їх в цілому краще, ніж у Греції чи Римі, а кількість - відносно незначна.

Найпоширенішу форму східної держави становила деспотія. Еко­номічною основою влади деспота була державна власність на землю, податки, військову здобич. Влада спиралася на професійне, нерідко наймане, військо та централізовано скероване чиновництво. Сама ж царська влада, що дуже характерно для Сходу, обожнювалася. Фарао­ни в Єгипті вважалися живими богами, і навіть у Індії, де жерці нама­галися контролювати царську владу, вважалося, що цар - раджа ви­ступає знаряддям бога Брахми, а його влада- божественного по­ходження.

Розглянемо основні територіальні різновидності т. зв. азіатського способу виробництва та його державницько-правових конструкцій: Древній Єгипет, Ассиро-Вавилонську державу та Індію.