Особливості стягнення місцевих податків і зборів в Україні

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики. Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори". Було установлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.

Місцеві податки:

ü комунальний податок;

ü податок на рекламу.

Місцеві збори:

ü за право використання місцевої символіки;

ü за паркування автотранспорту;

ü за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

ü за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

ü за право проведення кіно- і телезйомок;

ü за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.

Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку

Органи місцевого самоврядування мають право:

- запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

- установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

- установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

В 1998-1999 pp. було підготовлено два варіанти проекту закону "Про місцеві податки і збори". Перший варіант закону, підготовлений в 1998 році, передбачав внесення певних змін до їх складу і методики визначення. Загальну їхню кількість пропонувалося зменшити до 14. Проте в проекті названого закону передбачалося запровадження нових зборів:

ü за надання в користування земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого й невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах;

ü за право розміщення офісів суб'єктів підприємницької діяльності в центральній частині населеного пункту та в будівлях, які мають історико-архітектурну цінність;

ü за здійснення міжнародного туризму.

Важлива особливість підготовленого законопроекту полягала у зменшенні податкового тягаря для вітчизняного товаровиробника.

Податковий тягар стосовно місцевих податків і зборів переносився на споживача (переважно щодо товарів імпортного виробництва). Було зроблено спробу реалізувати принцип збільшення місцевих податків і зборів зі зростанням споживання та залученням прибутків тіньового капіталу.

Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функціонують на території України. Об'єктом для розрахунку податку прийнято фонд оплати праці, який обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10% від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати праці). Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми, яка оподатковувалась у попередньому місяці. Згідно з указаним проектом закону "Про місцеві податки і збори" пропонувалося внести суттєві зміни в порядок обчислення комунального податку. За об'єкт оподаткування передбачалось брати вартість товарів (послуг), реалізованих суб'єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки).

Об'єктом оподаткування мала бути також виручка, одержана через каси неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних у інших юридичних і фізичних осіб. Від оподаткування передбачалося звільнити реалізацію таких товарів вітчизняного виробництва:

- хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє;

- сіль, цукор, олія соняшникова і кукурузна;

- молоко і молочна продукція;

- продукти дитячого харчування; - безалкогольні напої і морозиво;

- яловичина, свинина, риба, домашня птиця, яйця;

- ягоди, фрукти, картопля і плодоовочева продукція;

- поштові марки, листівки, конверти;

- друковані засоби масової інформації, проїзні квитки, товари народних промислів;

- готові лікарські засоби;

- вугілля, вугільні брикети, гас, торф, дрова для продажу населенню;

- мило господарське, сірники;

- насіння овочевих, баштанних, квіткових культур.

Ставки комунального податку пропонувалося встановлювати від вартості реалізованих товарів без ПДВ: у 1999 році - 2%, у 2000 році - 3%.

Податок з реклами. Платниками вказаного податку згідно з указаним вище декретом було визначено суб'єктів підприємницької діяльності, їхні філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовників реклами (рекламодавців), виробників і розповсюджувачів реклами.

Податок з реклами має стягуватися з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті); друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування була визначена вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці мають сплачувати податок під час оплати послуг. Виробники реклами - щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

Згідно з указаним вище проектом закону передбачалося підвищення граничних ставок податку на рекламу, а також ширша диференціація ставок залежно від способу подання реклами.

За рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв до відповідної ставки податку пропонувалося застосовувати збільшувальний коефіцієнт 5.

За рекламування вітчизняними виробниками продукції власного виробництва (крім тютюнових виробів та алкогольних напоїв) пропонувалося застосовувати пільговий коефіцієнт 0,5.

У 1999 році було розроблено другий варіант закону України "Про місцеві податки і збори". У цьому варіанті законопроекту передбачається стягнення таких податків:

ü місцевий податок на прибуток підприємств;

ü місцевий податок на доходи фізичних осіб;

ü податок на нерухоме майно;

ü ринковий податок;

ü готельний податок;

ü торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві збори мають бути такими:

ü рекламний збір;

ü збори з торговельної діяльності:

- збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі, сфери побутових послуг;

- збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення закладів грального бізнесу;

- збір за паркування автотранспорту;

- будівельний збір;

- екологічний збір (збір за забруднення навколишнього середовища).

Отже, згідно з другим варіантом закону передбачене внесення змін до складу місцевих податків, а також методики їхнього визначення. Це має розширити податкову базу, а отже, сприяти зміцненню фінансової бази місцевих органів влади.

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача 1

Визначити величину податку на прибуток, що підлягає сплаті підприємством у бюджет, якщо відомо що в 2ому кварталі(оподаткований прибуток минулого року дорівнює 50000 грн., балансова вартість основних засобів на початок звітного року –5000 грн.):

1. Доходи від реалізації товарів, робіт і послуг (з ПДВ) склала – 150000 грн. (п. 135.4.1) (+)

2. Витрати, пов’язані з виробництвом товарів і підготовкою до виробництва – 4300грн (п. 138.1) (―)

3. Амортизаційні відрахування – 7000 грн. (138.10.б) (―)

4. Отримана поворотна фінансова допомога від особи, яка не є платником податку, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду – 5000грн. (135.5.5) (+)

5. Отримано дохід у вигляді дивідендів по цінним паперам власником яких є підприємство - 12000грн. (+)

6. Отримано аванс від покупці за товари – 5000грн. (136.1.1)(+)

7. Отримано дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, які знаходилися на балансі підприємства – 900грн. (135.5.13) (+)

8. Сплачена сума орендних платежів за приміщення в якому знаходяться офіс директора та бухгалтерія – 8000грн. (138.10.1.г) (―)

9. Отримана безповоротна міжнародна технічна допомога –10000грн.(154.4)(-)

10. Нарахована амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення -500грн. (138.10.1.в) (―)

11. Придбано інжинірингові послуги у нерезидентів вартістю –20000грн.(-)

12. Здійснено ремонт основних засобів на суму 4000грн. (138.10.1.г) (―)

13. Проведена модернізація основних засобів, що призвела до збільшення майбутніх економічних вигод від їх використання – 2000грн. (144.1, не перевищує 10% від балансової вартості о.з.)(-)

14. Придбані консалтингові послуги у нерезидента – 8000грн.(-)

15. Придбані комплектуючи, необхідні для виробництва товарів у суб’єкта господарювання платника єдиного податку – 3400грн.(139.1.12)(-)

16. Зддійснені витрати за проведення презентації нової лінії виробництва – 10000грн.(139.9.1)(-)

17. Здійснено сплату відсотку за користування об’єктом лізингу – 3500грн.(153.7) (―)

18. Витрати на відрядження працівника збутової сфери – 800грн. (138.10.3. ґ) (―)

19. Здійснені витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів – 2000грн. (―)

20. Перераховано кошти всеукраїнському обєднанню осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи – 15000грн.(138.10.6.в) (―)

21. Здійснено витрати на професійну перепідготовку працівників – 2000грн(140.1.3) (―)

22. Здійснено витрати на оплату послуг зв’язку – 700грн (138.10.2.ґ) (―)

23. Здійснено витрати на оплату працівників основного виробництва та адмінперсоналу – 35000грн.(138.10.1.е) (―)

 

Відповідь

Враховуючи, що добровільні пожертвування, гуманітарна до­помога та пасивні доходи (відсотки) звільняються від оподатку­вання:

База оподаткування = 150000 – (150000:6) – 43000 – 7000 + 5000 + 12000 + 900 – 8000 – 500 – 4000 – 800 – 2000 – 15000 – 2000 - 700 – 35000 - 3500 = 21400 грн.

Податок= 21400*0,25 = 5350грн.

 

(-) – витрати, що враховуються

(+) – доходи, що враховуються

 

Задача 2

Визначити величину податкового кредиту і податкового забовязання, а також суму ПДВ, що підлягає сплаті в держ. бюджет, якщо підприємством у даному звітному періоді були здійснені наступні операції:

1. Придбано сировину, що буде використана в основному виробництві на суму 80000грн.

2. Реалізовано виготовлений товар на суму 90000грн.

3. Реалізовано виготовлений товар за кордон на суму 30000грн.

4. Ввезено товарів на митну територію України на суму 40000грн.(оплата митних послуг – 300грн., ввізне мито – 1000грн.)

5. Надано консультаційні послуги контрагенту на суму 3000грн.

6. Виплачено заробітну плату працівникам на суму 15000грн.

7. Придбано комп’ютерну програму – 8000грн.

8. Оплачено послуги по тестуванню нового програмного забезпечення – 1000грн.

9. Оплачена вартість виконаних науково-дослідних досліджень – 4000грн.

10. Надано послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України – 3000грн. (197.1.22)

11. передано майно у лізинг на суму 1500грн.

12. Оплачено навчання працівника в ВНЗ(перша освіта) – 4000грн. (197.1.2. ґ)

13. Оплачено навчання співробітника на курсах водіїв – 800грн.

14. Надання благодійної допомоги – 5000грн.(196.1.15)

15. Придбано за кордоном обладнання, яке працює на відновлюваних джерелах енергії – 15000грн.(197.16.1)

 

Відповідь

Податковий кредит = (80000:6)+(4000:6)+(800:6) = 14133,43(грн.)

Податкове забов*язання= (90000*0,2) + (40000+300+1000)*0,2 + 3000*0,2= =26860(грн.)

До сплати в бюджет = (забов*язання ― кредит)

До сплати = 26860 – 14133,36 = 12726,64(грн.)

 

Задача 3

Працівник має посадовий оклад 3000 грн. та виховує дитину-інваліда. Загальний ФОП на підприємстві становить 73000 грн. В цьому місяці хворів 5 днів з них 2 вихідних дні. Його заробітна плата за 6 останніх місяців 11600 грн., і відпрацював він за даний період 135 робочих дні. Загальний стаж роботи 4 років. Здійснити нарахування і утримання ЄСВ, порахувати суму податку з доходів фізичних осіб, знайти суму заробітної плати, яку отримає працівник в кінці місяця, я також знайти суму лікарняних та загальний дохід працівника в кінці місяця.

Відповідь

Нарахування ЄСВ = 73000*0,3676 = 26834,8 (грн)

З/П=(3000/23)*20=2608,7 (грн)

Утримання ЄСВ = 2608,7*0,036 = 93,91 (грн)

Пільга = 1411,5(дитина інвалід – 150% від прожиткового мін.)

База оподаткування ПДФО = 2608,7-1411,5 = 1197,2 (грн)

ПДФО = 1197,2 * 0,15 = 179,58 (грн)

З/П = 2608,7 – 179,58 = 2429,12 (грн)

Сер. доб. З/П за міс. = 18000/23 = 130,43 (грн)

Сер. доб. З/П за пів року = 4800/135 = 133,33 (грн)

За міс<за пів року

Лікарняні = 130,43*3*0.6 = 234,77 (грн)

Внесок в пенсійний фонд = 234,77*0,02 =4,7 (грн)

ПДФО з лікарняних = (234,77– 4,7)*0,15 =34,51 (грн)

Лікарняні на руки = 234,77–4,7 - 34,51 = 195,56 (грн)

Загальний дохід = 2429,12 + 195,56 = 2624,68 (грн)

ПДФО = 179,58 + 34,51 = 214,09 (грн)