Класифікація видатків бюджету

Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністерством фінансів України.

До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів, яка затверджується Міністерством фінансів України. Складові частини цієї класифікації, що конкретизують програми і заходи з виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, для цілей цього Кодексу вживаються в контексті терміна "бюджетна програма".

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

 

8. Бюджетне фінансування: суть, значення, форми та методи.

Бюджетне фінансування - це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету.

Основна суть бюджетного фінансування полягає в тому, що за його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами - з іншого, з точки зору спрямування і використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це, в свою чергу, залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання дохідної частини бюджету.

Механізм бюджетного фінансування тісно пов’язаний з доходами бюджету. Цей взаємозв’язок полягає у кількісній відповідності, коли при забезпеченій дохідній базі бюджет має змогу фінансувати своєчасно і повною мірою суми запланованих видатків.

Роль бюджетного фінансування визначається передусім тим, що є основним методом забезпечення прогресивних зрушень в економічній структурі. Тільки за допомогою бюджетного фінансування створюються умови і забезпечуються розвиток нових галузей виробництва.

В Україні використовуються такі форми бюджетного фінансування - кошторисне, державне фінансування інвестицій, позики з бюджету державним підприємством, державні дотації.

Кошторисне фінансування – це забезпечення державними грошовими коштами установ, закладів соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Ці установи і заклади отримують кошти на своє утримання з бюджету на підставі фінансових планів - кошторисів доходів і видатків. Тому таке фінансування називається кошторисним. Так фінансується майже вся невиробнича сфера.

Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджетної класифікації видатків фінансування будівництва вміщує в собі державні інвестиції на основні показників економічного і соціального розвитку України.

Фінансування капітальних вкладень із бюджету, на відміну від планової системи, має свої особливості: воно не є сталим; держава також втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств.

Поряд з державними, в основному бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ.

Позики з бюджету державним підприємствам - це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються, як державна підтримка. Фінансову підтримку, як бюджетну позику, надає Міністерство фінансів України на договірних засадах. Умовами договору мають бути передбачені зобов’язання сторін щодо обсягів, строків надання позики, її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також обсяги і порядок сплати відсотків за користування бюджетною позикою.

Державні дотації - це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організацій і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищують ціну продажу.

Форми бюджетного фінансування визначаються економічними умовами, із змінами яких міняються як форми бюджетного фінансування, так і їхнє застосування. Сьогодні визріла потреба в удосконаленні форм бюджетного фінансування.

В Україні застосовується два методи бюджетного фінансування.

Метод єдиного казначейського рахунка. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету.

Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, на які зараховуються доходи державного бюджету та з яких органами Державного казначейства здійснюється платежі безпосередньо суб’єктам господарювання, які надали послуги або виконали роботи розпорядникам бюджетних коштів.

Метод перерахування бюджетних коштів з поточних розрахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують бюджетні кошти головним розпорядником у порядку фінансування на їхні рахунки згідно з кошторисом.

 

9. Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, види кошторисів. Основні принципи кошторисного фінансування.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків для виконання нею своїх функцій.

Формування кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки, яку доводить до установи відповідний вищий орган. Лімітна довідка про бюджетні асигнування містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл.

Невід’ємною частиною кошторису є план асигнувань із загального фонду бюджету - це помісячний розподіл видатків загального фонду за скороченою формою економічної класифікації.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки, або на решту періоду року з часу утворення установи.

Кошторис має дві складові:

а) загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

б) спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення спеціальних видатків.

Кошторис складається з двох частин - доходи і видатки.

У дохідній частині кошторису зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів.

Формування дохідної частини спеціального фонду кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів за кожним джерелом доходів.

За основу цих розрахунків беруться такі показники як обсяг надання тих чи інших платних послуг (площа приміщень, вартість обладнання, що здаються у оренду, кількість місць у гуртожитку, кількість відвідувань музеїв) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника.

У видатковій частині кошторису зазначається річний розподіл видатків загального і спеціального фондів за повною економічною класифікацією.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищого органу, а підписуються керівником та головним бухгалтером установи. Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.

Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами року в обсязі, що дорівнює сумі цих фондів.

Здійснення видатків установ без затверджених у встановленому порядку кошторисів і планів асигнувань припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаючим підсумком з початку року.

У бюджетному плануванні виділяють наступні види кошторисів: індивідуальні, кошториси на централізовані заходи та зведені кошториси.

Індивідуальні кошториси - це кошториси конкретних бюджетних закладів, як складаються за відповідною формою по видах бюджетних установ (школа, дитяча дошкільна установа, лікарня, поліклініка, будинок культури, бібліотека, і.т.д.).

Кошториси на централізовані заходи складаються міністерствами, відомствами або управліннями виконкомів місцевих рад для фінансування видатків на підготовку кадрів, придбання спеціального, дорогостоячого інвентаря, медичного обладнання, проведення централізованих заходів і міроприємств.

Зведені галузеві кошториси - це об’єднання в один індивідуальних кошторисів і кошторисів на централізовані міроприємства.