Аналіз виробничої діяльности господарства

2.1. Співвідношення галузей та їх прибутковість

Таблиця №10 Структура земельних угідь та їх використання в господарстві

Назва земельних угідь та посівів	Площа	Частка, %
Від всієї	Від с/г угідь	Від ріллі
Площа всієї землі	1148,3	-	-	-
с/г угіддя	1128,3	-	-	-
З них рілля		-	-	-
Озимі зернові		26,6	27,1	32,6
Озима пшениця	162,5	14,1	14,4	17,3
Озима гірчиця		0,6	0,6	0,7
Ярі зернові	-	-	-	-
Ярий ячмінь	47,2	4,1	4,18	5,0
Вико-овес на зерно		0,8	0,88	1,06
Гречка		1,2	1,2	1,4
Кукурудза на зерно	59,65	5,2	5,2	6,3
Люцерна	-	-	-	-
Конюшина		0,8	0,88	1,06
Еспарцет	4,3	0,4	0,3	0,4
Соя	68,6	5,9		7,3
Технічні культури		0,2	0,26	0,3
картопля		0,2	0,26	0,3
Олійні культури	95,6	8,3	8,4	10,2
Соняшник	70,9	6,1	6,2	7,5
Ярий ріпак	17,7	1,5	1,5	1,8
Рижій		0,6	0,6	0,7
Овочі		0,6	0,6	0,7
Столовий буряк	0,5	0,04	0,04	0,05
морква	0,5	0,04	0,04	0,05
Помідори	0,2	0,01	0,01	0,02
Огірки	0,2	0,01	0,01	0,02
Капуста	0,6	0,05	0,05	0,06
Гарбузи	4,6	0,4	0,4	0,5
Цибуля	0,3	0,02	0,02	0,03
Інші овочі	0,01	0,008	0,008	0,01
Кормові культури		26,6	27,1	32,6
Кукурудза на силос	135,4	11,7	12,0	14,4
Суміш ярих колосових	137,6	11,9	12,1	14,7
Озиме жито		2,8	2,9	3,5
Багаторічні трави	114,5	9,9	10,1	12,2
Люцерна на сіно		4,9	5,05	6,08
Люцерна на з/к	25,5	2,2	2,26	2,7
Люцерна на сінаж		2,7	2,8	3,4
Наукові культури:	21,75	1,8	1,9	2,3
Озимий ріпак	0,1	0,008	0,008	0,01
Кормові буряки	0,2	0,01	0,01	0,02
Цукрові буряки	4,9	0,4	0,4	0,5
Горох	2,5	0,18	0,1	0,2
Гірчиця		0,8	0,08	0,1
Льон	1,8	0,15	0,1	0,19
Редька олійна	3,7	0,3	0,3	0,39
Яра пшениця	2,3	0,2	0,2	0,2
Тритікале	0,5	0,04	0,04	0,05
Кормові боби	0,6	0,05	0,05	0,06
Сочевиця	0,1	0,008	0,008	0,01
Багаторічні трави (злакові)	4,4	0,38	0,3	0,4
Всього	935,6	-	-	-

 

2.2. Система сівозміни і стан їх освоєння

Ротаційна таблиця розміщення польових культур на полях ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» з 2011 по 2020 роки

№ поля	Площа, га	Фактичне розміщення культур в 2011р.
		Озима пшениця	Кук. на зерно + соняшник	Горох, соя	Оз. пшениця	Кук. На силос + ріпак	Ячмнь	Горох,соя	Кук. на зерно + соняшник	Горох,соя	Ячмінь + б. трави
		Кук. на зерно + соняшник	Горох, соя	Озима пшениця	Кук. на зерно + соняшник	Горох, соя	Озима пшениця	Кук. на зерно + соняшник	Горох, соя	Озима пшениця	Кук. На силос + ріпак
		Горох, соя	Кук. На силос + ріпак	Ячмінь	Горох, соя	Кук. на зерно + соняшник	Кук. На силос + ріпак	Ячмінь + б. трави	Б. трави	Б. трави	Б. трави
		Кук. На силос + ріпак	Ячмінь	Кук. На силос + ріпак	Ячмінь + б. трави	Б. трави	Б. трави	Б. трави на 1 укіс	Озима пшениця	Кук. на зерно + соняшник	Горох, соя
		Ячмінь + б. трави	Б. трави	Б. трави	Б. трави на 1 укіс	Озима пшениця	Кук. на зерно + соняшник	Кук. На силос + ріпак	Ячмінь	Кук. На силос + ріпак	Озима пшениця
		Б. трави	Озима пшениця	Кук. на зерно + соняшник	Кук. На силос + ріпак	Ячмінь	Горох, соя	Озима пшениця	Кук. На силос + ріпак	Ячмінь	Кук. на зерно + соняшник

2.3. Система обробітку ґрунту

Обробіток ґрунту в польовій сівозміні відіграє важливу роль для отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур. Основним завданням обробітку ґрунту є захист посівів від бур'янів, шкідників і хвороб, збереження вологи в ґрунті, створення оптимального водно-повітряного режиму, підвищення родючості ґрунту, тощо. Обробіток ґрунту в сівозміні під конкретну культуру залежить від попередників, ґрунтово-кліматичних умов, зони вирощування, тощо. Для здійснення технології вирощування культур у господарстві застосовували слідуючи сільськогосподарські машини: плуг ПЛН-3-35, борони БДТ-3, БДТ-7, БЗСС-1, культиватори КПС-4, УСМК-5,4, сівалки СЗ-3,6, СЗТ-3,6А, СУПН-8А, ССТ-12В. Сільськогосподарські ґрунтообробні знаряддя використовували в агрегаті з тракторами Т-150, МТЗ-80/82, МТЗ-100. В польовій сівозміні під цукрові буряки, кукурудзу та зернові застосовують систему поліпшеного зяблевого обробітку.

Основний обробіток ґрунту під озиму пшеницю, попередником якої були багаторічні трави, полягає у проведенні дискування у двох напрямках відразу після збирання попередника та оранки на глибину 20-22 см ПЛН-5-35. Передпосівний обробіток включає дві культивації КПС-4, після посівний -коткування.

Під кукурудзу що висівають після цукрового буряку чи коренеплодів основний обробіток ґрунту передбачає дискування вслід за збиранням попередника за допомогою БДТ- 10 та оранку на глибину 25-27 см при масовому з'явленні бур'янів ПЛН-5-35. Боронування на 10-12 см БДТ-3, та культивація перед сівбою на глибину 5-7 см є складовими передпосівного обробітку ґрунту. Післяпосівний обробіток включає коткування після сівби ЗККН-2,8 та 3 міжрядні культивації по мірі з'явлення бур'янів на глибину відповідно 8-10, 6-8, 5-7 см за допомогою КРН-4,2.

Ячмінь добре реагує на зяблеву оранку після всіх попередників. У дев'ятипільній польовій сівозміні попередником ярого ячменю є кукурудза на силос. Після даного попередника поле дискують важкими боронами БДТ-7 і проводять зяблеву оранку. Глибина оранки на полях, де проведено 1-2 лущення, становить 20-22 см. При наявності осоту глибину оранки збільшують до 25-27 см. Оптимальні строки зяблевої оранки коливаються в межах другої половини вересня - першої або другої декади жовтня. В господарстві оранку проводять плугами ПЛН-5-35.

На відміну від озимих передпосівний обробіток ґрунту під ранні ярі зернові розпочинається при фізичному його достиганні. Рано навесні, як тільки ґрунт перестає мазатися, на полях, які швидко пересихають, з метою закриття вологи слід провести боронування і шлейфування зябу впоперек оранки. Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути виконаний на глибину загортання насіння. Культивацію проводять за допомогою культиваторів КПС-4.

 

 

Таблиця № 9.-Система обробітку ґрунту в польовій сівозміні.

С/г культури в порядку їх чергування в сівозміні

Основний обробіток

Передпосівний обробіток

Післяпосівний обробіток

Заходи

Гли- бина, см

Строки

С/г машини

Заходи

Гли- бина, см

Строки

С/г машини

Заходи

Гли- бина, см

Строки

С/г машини

Конюшина

-

-

-

-

-

-

-

-

Боро- нуван.

Весною при необх.

БИГ-3

Оз. пшен.

Диску- вання в 2-х напр.

10-12

Після збир. попер.

БДТ-7

Культ.

4-6

Перед сівбою

КПС-4

Кот- куван- ня

Після сівби

3ККШ-6

Оранка

20-22

Через 10-12 днів

ПЛН-3-35

Борон.

3-4

Рано на весні

3БЗС-1

Ц / Б

Лущ. стерні

6-8

Після збирання

БДТ-7

Борон. з шлейф

По мірі з’явл. бур.

БЗСС-1,0 ЗОР-0,7

Прик. посів.

Після сівби

3ККШ-6

Лущ.

12-14

Через 10-12 днів

БДТ-7

Культ.

3-4

Перед сівбою

УСМК-5,4

Досх. бор.

2/3глб. загор. насін

На 4-5 день після сівби

БЗСС- 1,0

оранка

25-27

До 15.Х

ПЛН-3-35

Міжр. оброб.

2-3 - 5-8

2-3 спр.лис. Перед. змик. рядків

КРН-4,2

Розп.

10-12

За 10-15днів до збир.

КРН-4,2

Кук. на зерно

Диску- вання

6-8

Після збир

БДТ-10

Борон.

На весні

БЗСС-1,0

Прико-чуван- ня пос.

-

Після сівби

3ККН- 2,8

Оранка

25-27

При масо- вому з’явл. бур’ян.

ПЛН-5- 35

Куль- тива- ція

5-7

Перед сівбою

УСМК-5,4 або КПС-4

Між- рядні обро- бітки

8-10 6-8 5-7

По мірі з’явлен- ня бур’я-нів

КРН-4,2А

Горох

Два диск.у попер. напр.

6-8 - - 10-12

Після збир. кук. При появі бурян.

БДТ-3 або БД-10

Борон. у два сліди

На весні

БЗСС-1

Після сход. боро- дуван- ня

У фазі 3-4 листків

ЗОР-0,7

Куль- тива- ція

6-7

Перед сівбою

КПС-4

Оз. пшен.

Диску- вання у 2 напр.

6-8

Після збир. гороху

БД-10

Куль- тива- ція

4-6

Перед сівбою

КПС-4

Котку- вання

-

Після сівби

3ККШ-6

Культ.

10-12

При появі бур.

КПС-4

Коренеплоди Ц / Б

Обробіток як у полі 3

Кук. на силос

Диску- вання

6-8

Вслід за збиран.

БДТ-10

Борон.

На весні

БЗСС-1,0

Котку- вання

-

Після сівби

3ККШ-6

Оранка

25-27

При появі бур.

ПЛН-3-35

Куль- тива- ція

5-7

Перед сівбою

КПС-4

Міжря- дні оброб.

8-10 6-8 5-7

По мірі зявлен. бур’янів

КРН-4,2А

Ячмінь + конюшина

оранка

20-22

До 15.ХІ

ПЛН-5-35

Борон.

Рано навесні

3БЗСС

Куль- тивація

5-6

Перед сівьою

КПС-4

 

 

2.4 Система удобрення культур

Органічні добрива в господарстві вносяться під технічні культури, в т.ч. під цукровий буряк. Вносять гній власного виробництва. Гній називають повним добривом, оскільки до його складу входять усі основні елементи живлення – азот, фосфор, калій, кальцій, магній...Складається гній з підстилки та рідких і твердих виділень тварин. Підстилка, створюючи м’яку, суху підстилку для тварин, збільшує надої, також вихід гною і його якість, а саме зменшує витрати азоту. Для підстилки використовують солому озимих і ярих зернових культур. Солома озимих містить 0,5% азоту, фосфору – 0,2%, калію – 0,9%, кальцію – 0,28%, води – 14%.

Зберігають гній в спеціально побудованих поглиблених гноєсховищах при щільному способі укладання (холодний спосіб), коли розкладання органічної речовини сповільнює, що значно зменшує втрати азоту.

Гноєсховище в господарстві розташоване на відстані 30м від ферми, що полегшує роботу працівникам ферми при перенесенні гною від тварин до сховища.

Поглиблене гноєсховище до 1м глибиною, у вигляді котловану, що має водонепроникне дно з нахилом для стоку та колодязем для збирання гноївки.

Азотні добрива в даному господарстві вносяться у вигляді аміачної селітри (NH4NO3 – 34%). Вносять добриво в основному удобренні та при підживленні.

Фосфорні добрива – гранульований суперфосфат. Добриво вноситься під всі культури, на всіх грунтах, при всіх способах удобрення (в основному в припосівне удобрення і при підживленні).

Калійні добрива в господарстві використовуються такі: хлорид калію КСI. Також використовується під більшість культур.

Добрива в господарстві не зберігаються, вони використовуються перед самим внесенням їх в грунт, окрім органічних.

 

 

Система удобрення ґрунту в польовій сівозміні

 

С/г культури в порядку чергування в сівозміні	Урожай- ність, ц/га	Основне, т/га	Рядкове, кг/га	Піджи-влен- ня, кг/га	Всього на 1 га	Індекс екологізації землероб- ства: колонки 7:6	Всього внесено NPK в органі- чних і мінеральних добривах, кг/га	Винесено з урожаєм, кг/га	Баланс, ± кг/га
Органічні, т	Міне- ральі NPK, кг/га
Яра пшен. Кор.бур Б / т	20.5 181.5 182.0	- орг. 40 -	NPK15 - -	N45 - -	- 40	N60 P15 K15	-	N60P15K15 N200P100K280	N504.5 P153.53 K396.55	-51.45 +394.87 -728
Ячмінь	31.8	-	N10 P10K10	-	-	N10 P10 K10	-	N10P10K10	N85.86 P34.98 K50.88	-141.72
Ц / Б	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Кук.силос	110.4	-	-	-	-	-	-	-	N27.6 P11.04 K38.64	-77.28
Горох гречка однор.тр.	23.6 10.8 121.0	-	- - -	-	-	-	-	-	N200.81 P51.0 K105.43	-238.36 -8.28 -111.32
Ячмінь	31.8	-	N10P10K10	-	-	N10P10 K10	-	N10P10K10	N85.86 P34.98 K50.88	-141.72
Однор.тр.	121.0	-	-	-	-	-	-	-	N42.35 P14.52 K54.45	-111.32
Кук.з/к	90.2	-	-	-	-	-	-	-	N22.55 P9.02 K66.57	-98.14
Однор.тр	121.0	-	-	-	-	-	-	-	N42.35 P14.52 K54.45	-111.32
Середнє по сівозміні		4,4	N3,9P3,9 K3,9	N5	4,4	N8,9P3,9 K3,9	-		239,3	-158,2

2.5 Кормовиробництво

Для даного господарства наявних площ достатньо для утримання тварин, як в літній так і в зимовий період. З багаторічних трав висівається добра за якісними показниками кормова культура, що дає досить непоганий урожай сіна.

Площа пасовищ дає можливість раціонально використовувати поля, з дотриманням строків для відростання трави, а також помірне випасання худоби не призводить до руйнування поверхневого шару ґрунту, наслідком чого є виведення таких земель з виробничого використання.

2.6.Насінництво

 

Організація насінництва передбачає концентрацію виробництва насіння в спеціалізованих господарствах або їх підрозділах, які оснащені відповідною технікою по вирощуванню, доведенню до посівних кондицій та зберігання насіння. Контроль за сортовим і посівними матеріалами насіння здійснюється з боку державних організацій (контрольно-насінницьких лабораторій, насіннєвих інспекцій).

На Україні здійснюється програма по створенню спеціалізованої насінницької галузі на промисловій основі. Промислове насінництво – це новий етап розвитку насінницької галузі, пов’язаний із спеціалізацією та концентрацією виробництва. Промислове насінництво – виробництво насіння спеціалізованих насінницьких господарств, яке здійснюється індустріальним методом з використанням механізованих і автоматизованих сушильно-насіннєвих комплексах і насіннєвих заводах. При цьому вирощуване сортове насіння повністю відокремлюється від виробництва продовольчого і фуражного зерна.

Господарство має статус насінницького, і насіння більшості культур вирощує самостійно. Показники ведення галузі насінництва наведено в таблиці.

 

 

Показники ведення галузі насінництва в господарстві.

 

Основні с/г культури	Сорти	Площа під сортами, га	Репродукція насіння	Категорія посівної якості	Урожайність сортів в середньому за останні 3 роки, ц/га	Забезпеченість господарства, % від потреби
Реєстрованими сортами	Кондиційним насінням за посівними якостями
Озима пшениця	Нікосія	60,0	еліта	I клас	33,0	-	-
Крижинка	25,0	Супер еліта	I клас	35,0
Поліська 90		еліта	I клас	37,0
Ячмінь	Скарлет	80,0	I репродукція	I клас	31,8
Яра пшениця	Рання 93	30,0	I репродукція	I клас	30,0
Кукурудза на силос	Одеська 10		I репродукція	I клас	187,3

2.7 Меліорація земель та охорона грунтів

На даний час в господарстві немає значної необхідності в докорінному поліпшенні земель шляхом меліорації. На території відсутні заболочені та перезволожені землі. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної, тому немає потреби проводити вапнування чи гіпсування ґрунтів на полях сівозмін господарства.

Проте потрібно слідкувати за нормами внесення добрив (фізіологічно-кислих чи фізіологічно лужних), оскільки при неправильному їх підборі або при перевищенні їх норм може відбутися зміна реакції ґрунтового розчину.

В окремі роки спостерігається нестача вологи, в середньому 1 з 5-6 років. Тому було б добре, якби в господарстві були зрошувальні системи. Але у зв’язку із економічною скрутою та дороговизною подібних систем питання про їх придбання на даний час не є актуальним.

2.8 Зберігання та переробка продукції рослинництва

В даний час в дослідній станції НУБіПУ «Агростанція» вагома частка продукції рослинництва віддається на реалізацію відразу ж після збору урожаю, оскільки в господарстві немає достатньої кількості складських приміщень для зберігання врожаю. В господарстві залишається тільки необхідний посівний матеріал + страховий фонд. 100% переробка продукції рослинництва, в даному випадку насіння ріпаку, здійснюється на заводі по виробництву біопалива. Незначна частина пшениці іде на виробництво муки 1-го і 2-го сорту, а також на виробництво дерті для годівлі тварин.

Таким чином в господарстві зберігається не більше 15% врожаю.

Основний спосіб зберігання рослинницької продукції харчового, кормового та насіннєвого призначення відбувається на складських приміщеннях.

Таким чином на переробку продукції рослинництва виділяється не більше 7% загальної кількості продукції рослинництва.

2.9Захист сільськогосподарських культур від шкідників і хвороб

На даний час у господарстві спостерігається високий ступінь забур’яненості полів. Тому отримання високого врожаю сільськогосподарських культур неможливе без застосування інтегрованої системи захисту культур від бур’янів. При розробці інтегрованої системи захисту необхідно враховувати дуже багато факторів. Це і видовий склад бур’янів, і економічні можливості господарства, і економічні пороги шкідливості. Для здійснення цієї системи складають науково обґрунтовані перспективні та річний плани. У річному плані передбачають конкретні заходи та обсяги робіт, де в хронологічному порядку, починаючи передпосівним і закінчуючи післязбиральним періодами перераховують всі заходи, що належать до різних методів боротьби.

Система інтегрованого захисту посівів в господарстві передбачає раціональне поєднання біологічного, агротехнічного та хімічного методів боротьби. Ефективним біологічним методом є правильний вибір попередника для досліджуваної культури, що дозволяє значно знизити рівень забур’яненості.

Агротехнічний метод передбачає застосування різних систем основного, передпосівного та післяпосівного обробітків ґрунту, що дозволяє ефективно вести боротьбу з бур’янами, отримуючи при цьому екологічно чисту продукцію.

Хімічний метод є найбільш ефективним. Але у зв’язку із значною шкодою для навколишнього середовища в останній час набувають широкого поширення біологічні системи землеробства.

При застосуванні всіх цих методів необхідно враховувати еколого-економічні пороги забур’яненості /ЕЕПФ/. ЕЕП (еколого-економічний поріг) – це мінімальна кількість вегетуючих бур’янів або їх насіння в ґрунті на період виконання протибур’янових заходів, зокрема внесення гербіцидів, повне знищення сходів яких забезпечує одержання приросту врожаю, який відшкодовує витрати на здійснення цих заходів і збирання врожаю додаткової продукції при дотриманні планової рентабельності та екологічних регламентів. Цей показник дає нам змогу визначити економічну доцільність застосування різних заходів боротьби. Всю систему протибур’янових заходів наведено у таблиці.

В господарстві для боротьби з бур’янами застосовують слідуючі гербіциди: Гранстар в дозі 0,015 кг/га на полях зайнятих зерновими культурами, в тому числі і для захисту ячменю, проти малорічних бур’янів; на кукурудзі – Мілагро в дозі 1,25 л/га, у фазу 3-5 листків кукурудзи при кореневищно малорічному типі забур’яненості, при мало річному – 2,4 Д 700 (1 л/га), на горосі застосовують Півот в дозі 0,75 л/га, на кормових буряках Фюзілад Супер (1,5 л/га). Для виконання цієї операції використовують оприскувач “Харді”.

2.10. Механізація, електрифікація і автоматизація в господарстві

У ВП НУБіП України наявна тракторно-польова бригада, яка включає16 тракторів, серед яких: трактори -МТЗ-82 - Зшт (придбані в 2005р), трактор- ХТЗ-25 - 1шт (придбаний 2004р), трактор - МТЗ-80 (віком 8 років), трактори МТЗ-80 та інші в кількості 1 шт (віком більше 1-З років); зернозбиральні комбайни-6шт (з них 1шт. «ДОН-1500»- віком 11років, інші комбайни віком 19років); бурякозбиральний комбайн «КС-6Б» (придбаний в 2004році); автомашини вантажні в кількості - 22шт (віком 16-20років), а також сівалки тракторні - 5шт, плуги тракторні 4шт, культиватори - 4шт, тракторні причепи - 14шт, косарки - 2шт, обприскувач -1шт.

Укомплектованість господарства с/г машинами на низькому рівні. Значна частина засобів механізації дещо застарілі. В зв’язку із таким станом техніки частина основних виробничих процесів виконується невчасно, в результаті чого знижується рівень продуктивності.

2.11. Охорона праці

Охорона праці – система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних законів і засобів, спрямованих на створення безпечних умов, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія і безпека застосування різних технологічних засобів на виробничих процесах у сільському господарстві.

До законодавчих актів України з охорони праці належать «Конституція України», «Кодекс законів про працю», Закон України «Про охорону праці».

Задачі охорони праці:

! Облік вимог техніки безпеки ще на стадії проектування техніки і технології процесів;

! Своєчасне виявлення та нормування шкідливих виробничих факторів;

! Подальше вдосконалення технічних засобів безпеки праці;

! Впровадження у виробництво виробничих стандартів з охорони праці;

! Подальший розвиток наукових досліджень у галузі охорони праці.

Метою паспортизації санітарно-технічного стану сільськогосподарських об’єктів є виявлення усіх виробничих небезпек для розробки проектів інженерно-технічних та організаційних рішень, спрямованих для створення безпеки і здоров’я умов праці. Паспортизація санітарно-технічного стану є складовою частиною атестації робочих місць, яке проводиться не рідше одного разу на п’ять років.

Відповідно до існуючого законодавства про працю, жоден працівник не може бути допущений до роботи, якщо він не пройшов підготовки по охороні праці. Працівники, що виконують роботи з підвищеною небезпекою, проходять додаткове спеціальне навчання з безпеки праці.

Організація роботи з охорони праці в сільському господарстві.

В організації охорони праці у господарстві (на підприємстві) беруть участь керівник господарства, його заступники, головні спеціалісти, керівники виробничих дільниць, окремих підрозділів та служб, профспілкові та інші органи, що певним чином впливають на організацію охорони праці.

Основним завданням організації охорони праці є створення здорових і безпечних умов праці. Цього можна досягти:

¨ навчанням усіх працюючих в господарстві, перевіркою їх знань та проведенням широкої пропаганди охорони праці;

¨ обладнанням кабінетів з охорони праці і організацією їх ефективної роботи, а також куточків з охорони праці на окремих дільницях або робочих місцях;

¨ розробкою і виконанням комплексних (перспективних), річних та оперативних планів заходів з охорони праці;

¨ організацією та проведенням дня охорони праці в господарстві;

¨ аналізом показників і причин виробничих травм і захворювань;

¨ оперативним контролем стану охорони праці в господарстві і негайним усуненням шкідливостей та небезпек, виявлених на робочих місцях;

¨ проведенням паспортизації санітарно-технічного стану виробничих приміщень, транспортних засобів, технологічного обладнання та окремих робочих місць;

¨ впровадженням заходів морального і матеріального заохочення за зразковий стан охорони праці на робочому місці, дільниці, галузі господарства;

¨ забезпеченням усіх працюючих необхідними захисними засобами згідно з існуючими нормами;

¨ розробкою та проведенням заходів по оздоровленню працівників різних професій;

¨ проведенням спеціальних заходів з охорони праці жінок та молоді, виховної роботи серед працюючих з питань охорони праці та трудової дисципліни, а також притягнення до відповідальності осіб, які порушили існуючі норми і правила охорони праці.

В кожному господарстві мають бути розроблені обов'язки з охорони праці інших головних спеціалістів; головного енергетика, головного бухгалтера, головного економіста тощо.

Інженер з охорони праці призначається і звільняється з посади наказом керівника підприємства (рішенням правління колгоспу) після погодження з вищим сільськогосподарським органом з числа осіб, які мають вищу або середню спеціальну технічну освіту, і підпорядковується першому керівникові підприємства (господарства).

Виробничі фактори та їх дія на людину.

У сільськогосподарському виробництві працівники постійно взаємодіють з різними об'єктами і явищами навколишнього середовища (предмети і засоби праці, приміщення й споруди, атмосферні явища, світло, земля, рослини, тварини тощо). Об'єкти і явища навколишнього середовища, які певним чином можуть діяти на людину в умовах виробництва, називають виробничими факторами.

Серед виробничих факторів зустрічаються і такі, які при певних умовах можуть несприятливо впливати на людину. До таких належать шкідливі й небезпечні виробничі фактори.

Гранично допустимий рівень виробничого фактора – це дія встановленої тривалості, яка протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилень в стані здоров'я в процесі роботи або у віддалені строки життя сучасного і наступних поколінь.

Небезпечний виробничий фактор (ГОСТ 12.0.002–80) – це такий, дія якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор (ГОСТ 12.0.002–80) –це такий, дія якого в певних умовах призводить до захворювання або зниження працездатності.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003–74* небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяють на групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.

До хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать: пестициди, мінеральні добрива, кислоти, луги та інші хімічні реактиви; хімічні кормові добавки; дезінфекційні і дезінсекційні засоби; лікувальні препарати та інші хімічні речовини.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів відносять патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності; мікроорганізми (рослини і тварини), отруйні комахи, змії, дикі і свійські тварини. Особливо небезпечні племінні сільськогосподарські тварини (жеребці, бугаї, кнури) при порушенні правил їх догляду й утримання.

Властивості пестицидів.

Пестициди виготовляють з різних хімічних речовин і сполук: хлорорганічних, фосфорорганічних, ртутьорганічних; похідних карбамінової, тіо- і дитіокарбамінової кислоти (карбамати); похідних оцтової і масляної кислот; похідних сім-триазину; похідних сечовини і гуанідину; похідних фенола; ціанистих сполук; похідних роданістоводневої кислоти; препаратів міді, миш'яку, сірки; синтетичних перетроїдів та інших.

Походження того чи іншого пестициду необхідно знати для розробки заходів для запобігання можливому забрудненню ними навколишнього середовища, правильного вибору засобів захисту працівників, а також для знищення решток або знешкодження тари, транспортних засобів тощо, для впровадження профілактичних заходів.

Ступінь небезпеки застосовуваних у сільському господарстві пестицидів характеризується токсичністю, дозами: пороговою, підпороговою, токсичною несмертельною і токсичною смертельною, а також класом небезпеки.

Порогова доза – це найменша кількість речовини, що викликає такі зміни в організмі, які можна визначити найбільш чутливими біохімічними і фізіологічними тестами при відсутності зовнішніх ознак отруєння.

Токсична несмертельна доза викликає видимі ознаки отруєння без смертельного наслідку.

Токсична смертельна доза викликає отруєння, що закінчується загибеллю тварин.

Смертельна доза позначається – ЛД. Наприклад, ЛД₅₀ – смертельна доза, що викликає загибель 50 % дослідних тварин при проведенні випробування препарату в процесі досліджень.

Для прогнозування небезпеки отруєнь застосовують зону токсичної дії пестициду, яка визначається відношенням ЛД₅₀ до порогової дози.

Смертельна доза ЛД₅₀ має розмірність – мг/кг, що означає відношення кількості речовин, що потрапила в організм в міліграмах, до одного кілограма живої маси тварини.

Небезпечні властивості пестицидів оцінюють за токсичністю при одноразовому введенні в шлунок дослідним тваринам (крисам) шкірорезорбтивта, токсичності, ступенем леткості, кумуляції і стійкості.

При одноразовому введенні в шлунок дослідним тваринам (крисам) пестициди поділяють на:

сильнодіючі отруйні речовини ЛДи – до 50 мг/кг;

високотоксичні ЛД₅₀ = 50–200 мг/кг;

середньої токсичності ЛД₆₀ = 200–1000 мг/кг;

малотоксичні ЛД₅₀= понад 1000 мг/кг.

Стійкість пестициду пояснюється здатністю його певний час зберігати свої властивості, знаходячись у зовнішньому середовищі. За стійкістю пестициди поділяються на;

дуже стійкі – час розкладання на нетоксичні компоненти понад 2 роки (такі препарати не можна застосовувати у сільському господарстві);

стійкі – час розкладання 0,5–2 роки;

помірно стійкі – час розкладання 1–6 місяців;

малостійкі – час розкладання протягом 1 місяця.

Охорону праці не можна розглядати у відриві від конкретного виробництва. Вона тісно пов'язана з науковою організацією виробництва, економікою, фізіологією людини, інженерною психологією, технічною естетикою і багатьма іншими науками.

Поліпшення умов праці є одним з резервів росту її ефективності і продуктивності виробництва, а також подальшого розвитку самої людини.