Тема 4
ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ
Суть, зміст і завдання організації праці
Процес матеріального виробництва являє собою єдність трьох основних чинників – праці, предметів праці і знарядь праці. Вони характеризують відповідно: доцільну діяльність людей, спрямовану на пристосування предметів природи до власних потреб; все те, на що спрямована праця людей; те, за допомогою чого люди впливають на предмети праці, видозмінюючи їх для досягнення кінцевої мети виробництва. Основним серед цих чинників є процес праці, під час якого люди впливають на предмети праці, витрачаючи фізичну і внутрішню енергію. За допомогою знарядь праці люди впливають на природу під час матеріального виробництва.
Завдання організації виробництва полягає у забезпеченні найраціональнішого використання живої праці (робочої сили) та знарядь праці і предметів праці (засобів виробництва). Отже, організація праці є складовою частиною організації виробництва. Вона має на меті створення сприятливих умов праці, збереження і підтримання на високому рівні працездатності працівників, підвищення ступеня привабливості праці. Поряд з тим вона спрямована на досягнення повного використання засобів виробництва.
Організація праці повинна забезпечити розв’язання трьох взаємопов’язаних задач:
o економічної – досягнення економії живої праці;
o психологічної – створення сприятливих виробничих умов у процесі праці і підвищення працездатності людини;
o соціальної – створення умов для підвищення культурно-технічного рівня працівників.
Для сучасного виробництва характерним є зростання інтелектуалізації трудової діяльності. Механізація та автоматизація виробничих процесів змінили співвідношення на користь інтелектуалізації праці. Функції людини зосереджуються переважно на регулюванні та контролі, прийнятті певних рішень залежно від виробничої ситуації. У зв’язку з цим дедалі зростає важливість розв’язання двох останніх задач – психологічної та соціальної.
Рівень організації праці береться за основу у разі визначення способу виконання робіт та встановлення рівня продуктивності праці. Його зростання є необхідною умовою підвищення ефективності виробництва.
Форми та методи суспільної організації праці залежать від форми власності на засоби виробництва, рівня розвитку науково-технічного прогресу, економічних законів, які існують в суспільстві та в сфері соціально-трудових відносин. В Україні основними законами, які регламентують статус організації праці в країні є: Кодекс законів про працю України (КЗпП України), Закон України “Про зайнятість населення“; Закон “Про оплату праці (1992 р), Закон України “Про охорону праці”(1999 р.).
При організації виробництва вирішуються всі питання щодо використання обладнання, спеціалізації та комбінування виробничих процесів, організації роботи основних та допоміжних служб (цехів) підприємства, забезпечення виробництва сировиною, енергією, транспортом. Взаємозв’язок організації праці та організації виробництва полягає в тому, що питання організації праці вирішуються з врахуванням типу виробництва (одиночне, масове та ін.). Разом з тим, ефективність використання засобів, предметів праці, ритмічність випуску продукції та питання раціонального використання робочої сили залежать від стану організації праці.
Основними напрямками покращання організації праці на підприємстві є:
- удосконалення розподілу і кооперування праці;
- удосконалення організації та обслуговування робочих місць;
- вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці;
- удосконалення організації добору, підготовки кадрів, підвищення їх класифікації;
- удосконалення нормування праці;
- поліпшення умов праці;
- раціоналізація режиму праці і відпочинку;
- виховання добросовісного ставлення до праці.
Зазначене свідчить, що покращання організації праці є комплексною задачею. Для цього необхідне поєднання теорії і практики багатьох наук – технічних, менеджменту, ергономіки тощо.
