Судова влада за Конституцією США (порядок утворення та компетенція)

У ст. 3 регламентовано органи судової влади у США. Вона вручена «єдиному Верховному судові й тим нижчим судам, що їх може призначати й засновувати Конгрес» (розд.1). Суддів призначали пожиттєво – «поки до них немає претензій».

Верховний суд діяв як перша й апеляційна (друга) інстанції.Судова влада Верх.Суду поширювалася на всі справи, що виникали «на основі цієї Конст-ції, Законів США, міжнародних угод (норм права і справедливості)…, на всі справи, що стосуються послів, інших повноважних представників та консулів; на всі справи адміралтейства та інші морські справи, в яких США є стороною, на всі спори між двома чи більше штатами; між штатом і громадянами; громадянами різних штатів; між громадянами одного штату за позовами про землі, даровані різними штатами, а також між штатом чи його громадянами та чужоземними державами, громадянами чи підданими (розд.2).Як перша інстанція він розглядав справи, що стосувались «послів, інших повноважних представників та консулів», а також справи, де однією зі сторін був штат.У всіх інших, згаданих уже випадках, Верховний суд виступав як апеляційна інстанція. Суди штатів розглядають справи місцевого значення (крим. Справи про злочини на їхній території і цивільні спори на підставі норм місцевого законодавства)

У Конституції зазначено (розд.2), що «усі справи про злочини, за винятком випадків імпічменту», у всіх судах мали розглядатися за участю присяжних, причому у тому штаті, де скоєно злочин, а якщо скоєно його за межами штату (але його громадянином), то суд мав відбуватися у тому місці, яке визначить Конгрес.

Порядок формування ВС в ст.3 не зафіксований, як і кількість його членів. Стосовно першого, то він визначений у попередніх двох статтях: призначає членів Верховного суду президент, пожиттєво, але за погодженням із сенатом. Щодо кількості членів ВС, інших судів,порядку їх утворення, структури, компетенції тощо – то це мав визначити окремий закон про судоустрій. По утворення судів штатів у ст. 3 не згадується, вона взагалі досить лаконічна.

У ст. 4 – 7 зазначено: «цілковитою довірою і повагою повинні користуватися в кожному штаті офіційні акти, документи судові рішення будь-якого іншого штату; «громадяни кожного штату мають право на всі привілеї та вольності громадян усіх штатів»; злочинці та порушники законів повинні тими штатами, куди вони втекли, видаватися правосуддю штатів, де скоєно правопорушення.

У ст..6 наголошено, що і Конституція, і закони США та всі їхні угоди «є найвищим законом країни», й судді кожного штату «зобов’язані їх виконувати,хоч би в конституціях чи законах окремих штатів траплялися суперечні ухвали».

На відміну від Європи, де в той час існували переважно абсолютні чи напівабсолютні монархії, у США встановили республіканську форму правління у вигляді президентської республіки з поділом влади на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Вони мали різні терміни повноважень, а судову призначали пожиттєво. Такий порядок, з одного боку, на думку законодавців, повинен був забезпечити кожну з властей певною самостійністю стосовно інших, домогтися стабільності й ініціативності в їх діяльності.

Стосовно ВС, то, як засвідчать подальші події, Конституція, зробивши його незалежним у своїй діяльності від решти влади, створила також передумови для надання ВС права конституційного нагляду, яке стало важливим засобом контролю над правотворчістю Конгресу і Президента. Судді ж ВС, відповідно, могли бути усунені з посади через імпічмент.

Судова влада вирізняється складністю: паралельно функціонує федеральна система судів і судові системи штатів – автономних одиниць США (головна особливість – дволанковість)

Перший цикл поправок до Конституції США: причини видання, зміст та оцінка.

Проблема рабства у США. Громадянська війна (1861-1865 рр.) Законодавство цього періоду. Економічні та політичні наслідки Громадянської війни. Другий цикл поправок до Конституції США.

З часу Міссурійського компромісу 1820 р. аж до 1845 здавалося, що проблема рабства вирішена і його межі встановлено. Проте захоплення нових територій загострило нові суперечки. Сенатор Генрі Клей пішов на компроміс і визнав Каліфорнію, Нью-Мексику та Юту вільними, а решту ново приєднаних штатів – рабовласницькими; претензії Техасу на частину території Нью-Мексики постановив задовольнити сплатою 10 млн. доларів; виробив новий механізм повернення рабів-утікачів до власників; у федер. окрузі Колумбія заборонити купівлю та продаж рабів. Це рішення – названо 2 Міссурійським компромісом 1850 р. Закон про рабів-утікачів вразив багатьох мешканців Півночі, про тяжке становище рабів почала говорити преса та громадськість. У 1854 р. проблема рабства виникла знову у зв’язку з прийняттям до союзу територій Канзас і Небраска. Стівен Дуглас видав закон «Канзас - Небраска», де доводив, що компроміс 1850 р., який полишав за Ютою та Нью-Мексикою право самим вирішувати проблему рабства, скасував Міссурійським компроміс, тобто на територію Канзасу та Небраски можна було ввозити рабів і самим вирішувати, якими ці штати приєднуються до союзу. Це нанесло тяжкий удар партії вігів, призвело до розколу в демократичній партії. Замість партії вігів 1856 р. виникла Республіканська партія, яка мала на меті повну ліквідацію рабства. Після справи Д. Скотта Верх. Суд зазнав великого осуду громадськості. В Канзас противники рабства(фрісойлери) зуміли обрати свого губернатора, свої законод. збори та заборонили ввіз рабів на їх територію. Їх військові дії з рабовласниками закінчились перемогою: Канзас став 34 вільним штатом США. Противники рабства утворили ор-ю аболіціоністів, керівник - Джон Браун. Він з невеликим загоном вирушив на південь-знищені, Дж. Браун-до смертної кари зо збройний бунт. Аболіціоністи продовжили боротьбу, допомагали рабам-втікачам. На тлі цих подій міцніла Республіканська партія. Суперечності між капіталістично-фермерською системою ведення господарства на півночі та плантаційною на Півдні набули антагоністичного характеру. Весь економічний і політичний розвиток країни настійливо вимагав вирішити необхідність ліквідації рабства 1860 р. почалась президентська компанія, де брали участь 2 партії демократична(представляла інтереси Півдня) і Республіканська(висунула вимогу заборони поширення рабства на нові території, видання закону про гомстеди – земельні наділи для всіх бажаючих, збільшення кількості фабрик і заводів, а отже й робочих місць, кандидат у президенти Авраам Лінкольн переміг і став 14 през. США). Одразу ж після цього від союзу відокремились 7 штатів і 4 лютого 1861 р. 47 делегатів від них зібрались у м. Монтгомері на конвент. Вони утворили 7 лютого 1861 р. свою конфедерацію та прийняли тимчасову Конст., обрали президента Джефферсона Девіса, оголосили столицею м. Річмонд у Вірджинії. Вони оголосили себе реформаторами, які не збираються міняти конституційний устрій країни, а лише поліпшити, демократизувати, вони проти інтерпретації Конституції до надмірного посилення федеральної влади на шкоду суверенітету штатів тощо, проти будь-яких обмежень стосовно поширення рабства. Багато фермерів та рабовласників у Південних штатах їх підтримало. Пд. Штати почали озброюватись, готуватись до захисту. Лінкольн і інавгураційній промові відмовився визнати відокремлення сецесійних штатів, заявивши що їхнє рішення суперечить Конституції, і отже не має правової сили. Але, Пд. Не звернув на це уваги і 12 квітня 1861 р. його війська атакували федеральний фронт Сам тер, який охороняв вхід у бухту м. Чарльстон-столиці Пд. Кароліни. 13 квітня Сам тер капітулював-початок громадянської війни між Пд. і Пн. Лінкольн оголосив пд. штати бунтівниками, до яких буде застосована сила. До пд. конфедерації долучилось ще 4 штати. 1861 р. до складу союзу входили 34 штати, з них 23 залишились вірними союзові. За роки війни до армії федералістів вступило 2 млн. 800 тис. осіб, а пд. – 1 млн. 300 тис. Крім цього на Пн. була розміщена майже вся металургійна, військова, текстильна промисловість, були зосереджені майже всі техн.. сили і кваліфіковані робітники, без яких неможливо було налагодити масштабне військове вир-во. Певні переваги мав Пд.: сус-во було сконсолідоване, він добре підготувався до війни мав кращі кадри воєначальників і офіцерів з військ. освітою та бойовою виучкою, вони отримували допомогу з Англії і Франції. Перша велика битва-біля м. Манассас- засвідчила недосконалість федер. Армії, незадовільну підготовку офіцерського та рядового складу. Через 3 дні- Конгрес прийняв указ про набір 500 тис. добровольців до федер. Армії, 31 липня- закон про покарання «за змову з метою повалення існуючої влади» і виступи проти урядових органів. 6 серпня – закон про конфіскацію майна бунтівників, якщо це майно використовується для бунтівної мети. Згідно з цими законами проводили арешти, закривали газети і товариства. 31 січня 1862-закон про тимчасове державне управління залізничними і телеграфічними лініями. Внаслідок 1862 р. вдалося реорганізувати армію і значно її збільшити. Але у жовтні 1861 р. військо генерала Макленнана було розбите. Після ще 1 перемоги конфедератів під Бул-Раном, обурений Лінкольн зняв Макленнана з посади головнокомандувача. На пропозицію президента Конгрес 20 травня 1862 р. прийняв закон про гомстеди – будь-який громадянини країни, що ніколи не брав участь у війні проти США і не допомагав їх ворогам за сплатою реєстраційного збору в розмірі 10 доларів отримати з 1 січня безкоштовно ділянку землі у розмірі 160 акрів, яка після 5 р. користування переходила у повну власність – став серйозним стимулом для амер. бідноти, він також заборонив рабовласникам захоплювати «вільні» землі.22 вересня 1862 р. – опубліковано Прокламацію Лінкольна про ліквідацію з 1 січня 1863 р. рабства на території бунтівних штатів. На поч.. липня-кривава триденна битва під Геттисбергом-найбільша у громад. війні. Конфедерати були змушені відступити назад у Вірджинію, що стало великим успіхом Півночі. 2 велику перемогу Пн. отримала на зх. фронті. Після ще декількох сприятливих битв розпочалась нові президентські вибори – переміг Лінкольн. Генерал Р. Лі капітулював 9 квітня 1865 з усією 28-тис. армією, а за ним війська інших пд. генералів. Лінкольн 11 квітня оприлюднив останню політ. промову, де виклав широкі плани реконструкції країни. Отже, гром. війна у США, яку можна приріняти до демокр. революції, закінчилась перемогою Півночі. Основна її мета і проблема – проблема рабства була вирішена. Гром. війна мала наслідком серйозні зміни в соц.-екон. та політ. структурі США. Екон. наслідки: промислове вир-во в пн штатах значно збільшило свої обсяги і підвищилось сільськогосподарське вир-во(завдяки винайденню та застосуванню сільськогосподарських машин), у с/г остаточно переміг фермерський шлях розвитку(коли на селі домінує не плантатор-рабовласник, а фермер, який застосовує найману працю,агротехніку,тощо), але екон. Пд. штатів була вкрай виснажена і зруйнована війною.

Політ. наслідки: найважливіший – перетворення США на федерацію – єдину союзну державу; прийняття 2 циклу поправок до Конст.; посилення през. влади за Лінкольна,що пізніше призвело до створ. през. республіки; остаточне формування політ. Партій республіканців і демократів. У грудні 1865 р. Конгрес прийняв 13 поправку до Конст., яка скасувала рабство.Впродовж грудня 1865 р. її ратифікували ¾ штатів і вона набула чинності. В серед. 1866 р. Конгрес ухвалив закон про громад. права, створивши Бюро у справах колишніх рабів. Далі Конгрес прийняв 14 поправку до Конст. В 1866 р., яка склад. З 5 розділів. 1 розділ: Всі особи, народжені чи натуралізовані у Сполучених Штатах і які підлягають їхній юрисдикції, є громадянами Сполучених Штатів і штату, де вони мешкають. Жоден штат не може видавати чи застосовувати закони, що обмежують привілеї та імунітети громадян Сполучених Штатів. Жоден штат не може без законної процедури позбавити когось життя, свободи чи власності і не може позбавити когось, хто підлягає його юрисдикції, рівної охорони законом.; 2: Кількість представників від окремих штатів визначається пропорційно до їхньої людності, враховуючи усіх мешканців кожного штату, за винятком індіанців, які не оподатковуються. Але коли на будь-яких виборах для обрання вибірників Президента чи Віце-президента Сполучених Штатів, виборів представників у Конгрес, виконавчих чи судових урядовців штату або членів законодавчих органів цього штату права голосу буде позбавлено котрогось мешканця чоловічої статі, який досягнув 21 року і є громадянином Сполучених Штатів, або коли це право буде якось обмежено, - з інших причин, ніж участь у повстанні або скоєння іншого злочину, - то кількість представників цього штату має бути зменшена пропорційно до кількості цих громадян чоловічої статі і кількості усіх громадян цього штату, які досягли 21 року; 3: Ніхто не може бути сенатором, представником у Конгресі, вибірником Президента або Віце-президента, чи обіймати якусь цивільну чи військову посаду в уряді Сполучених Штатів або в будь-якому штаті, коли він, склавши раніше присягу як член Конгресу, урядовець Сполучених Штатів, член законодавчих органів котрогось штату чи виконавчий або судовий урядовець штату в тому, що підтримуватиме Конституцію Сполучених Штатів, потім візьме участь у повстанні або заколоті проти цієї Конституції і подасть допомогу чи підтримку її ворогам. Проте Конгрес може скасувати такі обмеження прав двома третинами голосів у кожній палаті; 4: Державні борги, вчинені на підставі законів Сполучених Штатів, серед них борги для виплати пенсій і винагороди за виконання службових обов'язків у придушенні заколоту чи повстання проти Сполучених Штатів, чинні і не можуть піддаватися сумнівам. Проте ні Сполучені Штати, ні будь-який штат не можуть вимагати і не повинні сплачувати борги, вчинені на підтримку заколоту чи повстання проти Сполучених Штатів, і не повинні виплачувати винагороди за втрату чи звільнення будь-якого раба. Всі такі борги, зобов'язання і грошові вимоги вважатимуться за незаконні і нечинні.; 5 розділ надавав Конгресові право впроваджувати цю статтю в життя відповідним законодавством.14 поправка була ратифікована лише 1868. Зрештою, 1869 р. була прийнята Конгресом, і 1870 р. ратифікована ¾ штатів і набула чинності 15 поправка. Вона була короткою: громадяни США не повинні позбавлятися виборчих прав чи обмежуватись у них з приводу раси, кольору шкіри або колишнього перебування у рабстві. Ці поправки мали безумовно велике прогресивне значення.

Реконструкція” Півдня після Громадянської війни у США. Поява та суть „Чорних кодексів”. Виникнення у США реакційно-расистських організацій і процедур після Громадянської війни: Ку-клус-клану, Суду Лінча та ін.

Після закінчення громадянської війни в США – насичений подіями періол,для Півдня –період Реконструкції.Важливим завданням було визначення правового статусу штатів колишньої Конфедерації.Е.Джонсон став втілювати в життя політику А.Лінкольна з незначними поточники змінами.Президентським указом він призначив нових губернаторів у всіх південних штатах,на його пропозицію у них були скликані законодавчі збори з метою скасування законодавчих актів стосовно відокремлення від союзу,анулювання військових позик і боргів Конфедерації,для підготовки нових конституцій штатів.Їм належало скасувати рабство,ратифікувати 14 поправу до К. США. Це й було зроблено.