Виникнення англійських колоній у Пн. Америці. Їх політ. та ек. становище. Організація управління

Перша британська колонія у Пн.Ам.(нині тер.Пн.Кароліни) 1585р.,Уолтер Релі (через суворий клімат довго не проісн.). Тубільне нас. спочатку доброзичливе до колоністів - з часом переходить до активного опору.Завоювання Нового Світу супроводжувалось і суперництвом між європ. держ.. Англ.кол. спочаку виникали лише на атлант.узбер.,мали численне нас.(1664р.–з Нью-Амстердама англ. витіснили голландців, переймен. у Нью-Йорк; Пенсильванія першою визнала деякі права жінок;XVIIст.–виникла Джорджія, пересилялись колишні в’язні,замість в’язниці) Через брак роб.сили вин. рабство, спочатку це ‘’білі раби’’, потім –місц. нас., а 1619р. у Вірджінію ввезено перших рабів-афроамериканців.Економічний розвиток нерівномірний. Основним промислом Пн. колоні - рибальство, основною галуззю промисловості – суднобудування. Зростала кількість ткацьких майстерень, майстерень з в-ва цегли, бляхи, виробів із заліза тощо. З часом англ. Таємна рада, Комісія з плантацій, торговельна палата видали постанови, що забороняли або обмежували в-во багатьох колоніальних виробів. У центральних колоніях (Пенсильванія та Делавер)розвивалося ферм. та поміщ. c/г, промисловість. У Південних кол. ек. і соц. розвиток залежав від великих землевласників, існували плантації де використ. раби,розвивалась промисловість, част. населення займалась торгівлею. З поч. XVIII ст. встановили поштовий зв'язок, у 1756 р. - регулярне пасажирське спо-лучення між Філадельфією і Нью-Йорком (150км=3дні).Гроші різні, переважно англ. та франц., домінував бартер. Виникали нові міста. У 1636 р. засновано Гарвард. коледж. У Філадельфії 1683 р. було відкрито першу початкову школу для дітей (діти з бідних сімей -безкоштовно, з багатших -платили). Б.Франклін у тій же Філадельфії заснував публічну наукову академію (сер. XVIII ст.), яка згодом розвинулася у Пенсильванський університет. Має місце інтенсивна імміграція з Європи, Азії й Африки. Триває б-ба з індіанцями (гасло: "Добрий тільки мертвий індіанець"). Політико-ек. відносини з митрополією хар. політикою стримування ек. розвитку кол., повним контролем за зовн. торг.. Діє Навігаційний акт (1651), закон про гербовий збір (1765), закон про заборону вивезу хутряних виробів без дозволу Англії, введено прямий податок на населення. Система колоніального управління склалася переважно в кін. XVII ст. До цього часу вин. 13 кол.. За правовим становищем кол. можна б поділити на 3 групи: 1)самоуправлінські (належали: Род-Айленд і Коннектикут - мали королівські хартії щодо надання їм самоуправління і практично становили своєрідні республіки (всі органи управління обирало вільне населення). Існ. законодавчі збори, які приймали законодавчі акти, а губернатор їх підписував), 2)королівські(8 кол.: Массачусетс, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Вірджинія, Джорджія, Пн.і Пд. Кароліни. Управління ними, за королівськими хартіями, здійснювалося губернаторами, яких призначав англ. уряд і затверджував король. Але у 2 випадках колоністи домоглися створення законод. представницького орг..Законодавчі збори тут не мали великої сили, бо їх зак. та ріш. повинен був схвалити губернатор (мав право абсолютного вето), а також могла відмінити й Таємна рада в Англ. чи король.Губернатори призначали й відкликали всіх місцевих чиновників, суддів, податківців, їм підпор. війська, поліція.), 3)приватні(3 кол.(Делавер, Меріленд і Пенсильванія). Губернаторів тут призн. власники колонії, обирались законодавчі збори.).Панівна верства у пн. кол. – купці, промисловці та землевласники, у пд. кол. – плантатори.

15.Війна американського народу за незалежність від Англії. „Декларація незалежності” 1776 р. (зміст та оцінка)

Захоплення Англією нових великих територій у Північній Америці зумовили необхідність у врегулюванні їх устрою,створення додаткового адміністративного апарату. Старі англ..колонії несли тягар цих додаткових витрат.В 1764 прийнято ряд законів,якими підвищено ввізне мито на цукор,вина,шовк.Невдоволення політикою англійської влади почало зростати.Виникають революційні клуби.Наймасовіше Сини свободи. Для організації боротьби в 1765 у Бостон приїхали представники 9 колоній. Цей з’їзд названий конгресом. Англійська влада відмінила гербовий збір,однак прийняло Закон про верховенство(підтверджував верховні права корони).У 1770 протистояння бостонів і англійців вилилось в акцію насильства. Остаточний розрив колоній з Англією був спровокований прийнятим в тра-вні 1773 р. “чайним законом”; який надав Ост-Індській компанії привілегію на безмитну торгівлю чаєм в Америці. Це зачіпало інтереси колоністських торгів-ців і багаточисельних контрабандистів. Боротьба проти ввозу чаю вилилась в знамените Бостонське чаювання (грудень 1773р.), коли під керівництвом ство-реного в Бостоні комітету колоністів вантаж чаю був викинутий в океан. У від-повідь англійський парламент видав серію “репресивних актів” (березень 1774р.), згідно з яким порт оголошувався закритим, Масачусетс позбавлявся колоніальної хартії. 1775 прводений у Філадельфії

У жовтні 1774 р. розпочалися військові сутички між патріотами і роялістами в штатах Кентуккі та Теннесі, а 8 квітня 1775 р. в Північній Кароліні розгорілася справжня громадянська війна. 19 квітня 1775 р. відбулася перша сутичка повстанців з англійським військовим загоном поблизу Бостона. Перемога під Бостоном призвела до вибуху патріотичних настроїв. Через три дні у таборі повстанців налічувалося 20 тис. чоловік.

Другий Континентальний Конгрес. У липні 1776 приступив до обговорення Декларації незалежності,проект якої підготував Джефферсон.Набула чинності 4 липня 1776 року. Декларація незалежності стверджувала: всі люди створені рівними, всі вони наді-лені своїм творцем певними невід'ємними правами, серед яких — життя, свобода і прагнення щастя. Для забезпечення цих прав установлюються уряди. І коли будь-яка форма правління стає згубною для цієї мети, то народ має право змінити або знищити її і встановити новий уряд.

«Звичайно, обережність, — було сказано в Декларації, — радить не змінювати уряду з неважливих або тимчасових причин». Але коли довга низка зловживань розкриває намір віддати народ під владу необмеженого деспотизму, то народ «не тільки має право, а й зобов'язаний скинути такий уряд». Саме таким і було прав-ління короля Великобританії. На доказ цього висновку Декларація перелічувала далі всі зловживання і кривди, вчинені королем та урядом Великобританії щодо колоній (відмова затвердити корисні для колоній закони, свавільний розпуск за-конодавчих органів, податковій тягар,заборона переселення емігрантів, розквар-тирування війська без згоди колоністів, скасування суду присяжних та ін.), які давали останнім підставу для розриву державних зв'язків з Англією.

Декларація незалежності від імені і за уповноваженням народу проголошувала: «...колонії є і по праву повинні бути вільними і незалежними Штатами. З цього ча-су вони звільняються від усякого підданства британській короні і будь-який по-літичний зв'язок між ними і британською державою зовсім поривається». Колонії проголошували своє право на суверенітет, право оголошувати війну й укладати мир, вступати в міжнародні зв'язки, здійснювати всі ті права, які має незалежна дер-жава.

Декларація незалежності була зустрінута з величезним ентузіазмом. Водночас Де-кларація виражала класові інтереси буржуазії і плантаторів, тому в ній не обумовлю-валися права корінного населення Америки — індіанців. Всупереч проголошеним у Декларації принципам з її проекту був викреслений пункт, що засуджував рабство і торгівлю рабами, як «жорстоку війну проти самої природи людства». І все-таки прого-лошені в Декларації ідея рівності людей, право народу на революцію і утворення ново-го уряду мали величезне прогресивне значення. З прийняттям Декларації незалежності завершився перший етап американської революції і розпочався другий — формування нової держави і перемоги над її супротивниками.

Боротьба за незалежність вимагала неабияких жертв від американського народу. Припинився англійський експорт. Внутрішні ціни на початок 1777 р. виросли у чотири рази. Значна частина населення була вимушена, кидаючи майно, переселятися до метрополії чи у Канаду.В проекті Декларації незалежності містився і пункт про скасування рабства, але рішуче запротестували плантатори і рабовласники, що були представлені в Конгресі, тому рабство збереглося.