Нагляд здійснюють спеціально уповноважені на це органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від роботодавця

Охорони праці в Україні

 

1. Питання: Які державні акти складають законодавчу основу охорони праці в Україні?

Відповідь: Законодавство про охорону праці складається з законів України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про пожежну безпеку", Кодексу законів про працю України та ін. і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

2. Питання: У якому першоджерелі приведений перелік діючих в Україні нормативно-правових актів про охорону праці?

Відповідь: Повний перелік діючих в Україні нормативно-правових актів про охорону праці приведений у "Державному реєстрі міжгалузевих і галузевих актів про охорону праці". До реєстру включені міжгалузеві і галузеві нормативні акти, міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці, державні стандарти України (ДСТУ), правила, норми, положення, інструкції, керівництва чи вказівки, вимоги, рекомендації, технічні умови безпеки і деякі інші нормативні документи. У цих нормативно-правових актах конкретизовані основні положення законодавства України про охорону праці.

3. Питання: Сформулюйте поняття про охорону праці.

Відповідь: Відповідно до закону України "Про охорону праці", охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

4. Питання: Які основні принципи державної політики в галузі охорони праці в Україні?

Відповідь: Державна політика в галузі охорони праці базується на наступних принципах:

- пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне рішення задач охорони праці на основі Національних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;

- соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- установлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності;

- використання економічних методів управління охороною праці;

- навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- координація діяльності державних органів, установ, організацій і об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

5. Питання: Які гарантії громадян на охорону праці при укладанні трудового договору і під час роботи на підприємстві?

Відповідь: При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований роботодавцем під підпис про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їхнього впливу на здоров'я, а також про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах згідно з законодавством та колективним договором.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, чи для виробничого або навколишнього середовища.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про охорону праці, не дотримує умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню роботодавцем від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання.

6. Питання: Яка тривалість робочого часу протягом кожного тижня для працівників різних категорій?

Відповідь: Тривалість робочого часу працівників протягом кожного тижня встановлена Кодексом Законів про працю України. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється: не більше 36 годин на тиждень - для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці; 36 годин на тиждень - для працівників віком від 16 до 18 років; 24 години на тиждень - для осіб віком від 15 до 16 років, а також учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул.

7. Питання: Які види і тривалість відпусток для працівників різних категорій?

Відповідь: Відповідно до закону України "Про відпустки", встановлені наступні види відпусток: щорічна основна і додаткова (надається: за роботу із шкідли- вими і тяжкими умовами праці; за особливий характер праці; в інших, перед- баченим законодавством випадках); додаткова у зв'язку з навчанням; творча; соціальна (надається: у зв'язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; жінці, яка має двох і більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда; батьку, який виховує дитину без матері; особі, яка взяла дитину під опіку); без збереження заробітної плати. Тривалість щорічної основної відпустки не менше 24 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Неповнолітнім працівникам гарантована 31-денна відпустка, інвалідам І і ІІ груп - не менше 30 днів, інвалідам ІІІ групи - не менше 26 днів. Соціальна відпустка встановлена відповідно до державної програми охорони материнства і дитинства. Тривалість відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами становить 126 календарних днів, а у разі народження двох і більше дітей і ускладнення пологів - 140 календарних днів (в обох випадках тривалість відпустки до пологів – 70 календарних днів). Відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику в обов'язковому порядку або за згодою сторін – працівника і роботодавця (в останньому випадку тривалість її не більше 15 календарних днів протягом року).

8. Питання: Які пільги передбачені законодавством України для працівників, зайнятих на роботах з важкими і шкідливими умовами праці?

Відповідь: Працівники, які зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. При роз'їздному характері роботи в зазначених умовах цим працівникам виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або інших рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Працівники цієї категорії мають право на оплачувані перерви в роботі санітарно-оздоровчого призначення, скорочену тривалість робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі й інші пільги і компенсації, передбачені законодавством. Протягом дії трудового договору роботодавець повинен не пізніше чим за два місяці письмово інформувати працівників про передбачувані зміни виробничих умов і розмірів пільг і компенсацій, включаючи і надані йому додатково.

9. Питання: Який порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, а також мийними і знешкоджуючими засобами?

Відповідь: На роботах із шкідливими і небезпечними умовами, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або виконуваних у несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безкоштовно відповідно до встановлених норм спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджуючі речовини. У випадку передчасного зносу цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

10. Питання: Як оплачується робота в нічний час?

Відповідь: Робота в нічний час (з 22 до 6 годин) оплачується в підвищеному розмірі, який встановлений тарифною угодою та колективним договором, причому доплата за кожну годину роботи повинна складати не менше 20% тарифної ставки (окладу).

11. Питання: Які загальні вимоги законодавства до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів?

Відповідь: Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці. Вони не можуть залучатись до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Забороняється залучати неповнолітніх осіб до нічних і надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Неповнолітні, як і інші особи віком до 21 року, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Неповнолітні особи під час проходження виробничої практики або виробничого навчання можуть знаходитись на виробництві і на робочих місцях, які пов'язані з важкими роботами і роботами із шкідливими чи небезпечними умовами праці, не більше 4-х годин на день за умови суворого дотримання там санітарно-гігієнічних норм. Роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на їх прохання. Допускається залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час за їхньою згодою, якщо це не заперечує рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії - МСЕК. Підприємства, що використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації.

12. Питання: Які граничні норми підіймання і переміщення важких речей для жінок?

Відповідь: Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками: 10кг - при чергуванні з іншою роботою (до 2-х разів на годину), 7кг - постійно протягом робочої зміни. Сумарна маса вантажу, який переміщується жінкою протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: 350кг - при переміщенні вантажу з робочої поверхні, 175кг - з підлоги. При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах докладене жінкою зусилля не повинне перевищувати 10 кг.

13. Питання: Які граничні норми підіймання і переміщення важких речей для неповнолітніх осіб?

Відповідь: Для неповнолітніх осіб встановлено граничні норми підіймання і переміщення вантажів (з урахуванням маси тари та упаковки) залежно від їхнього календарного віку (кількості повних років), статі та тривалості роботи (розрізняють роботи: короткочасну - до двох підіймань і переміщень вантажу протягом однієї години робочого часу; тривалу - більше двох підіймань і переміщень вантажу у той же проміжок часу). При короткочасній роботі ці норми для юнаків і дівчат, що мають календарний вік 14, 15, 16, 17 років, складають, відповідно, 5 і 2,5 кг, 12 і 6 кг, 14 і 7 кг, 16 і 8 кг. Неповнолітні особи віком 14 років до тривалої роботи щодо підіймання і переміщення вантажу не залучаються. Для юнаків і дівчат, що мають календарний вік 15, 16, 17 років, встановлено при тривалій роботі, відповідно, такі норми: 8,4 і 4,2 кг, 11,2 і 5,6 кг, 12,6 і 6,3 кг. При утриманні чи переміщенні вантажу з використанням засобів малої механізації додане цими особам м'язове зусилля не повинне перевищувати значень, відповідаючих вказаним вище граничним нормам маси вантажу при короткочасній роботі. Причому, тривалість м'язового зусилля повинна бути не більше трьох хвилин, а наступного відпочинку - не менше двох хвилин. Для неповнолітніх осіб встановлені також граничні норми сумарної маси вантажу, який підіймається чи переміщується протягом однієї години робочого часу, залежно від їхнього календарного віку, статі і розміщення на висоті поверхні, з якої підіймається чи переміщується вантаж. При переміщенні вантажу з рівня робочої поверхні (з рівня стола, верстака, конвеєра тощо) загальна маса його для юнаків і дівчат, що мають календарний вік 14, 15, 16, 17 років, не повинна перевищувати, відповідно, 10 і 5 кг, 48 і 12 кг, 160 і 40 кг, 272 і 72 кг, при переміщенні з підлоги - 7 і 3,5 кг, 24 і 6 кг, 80 і 20 кг, 140 і 32 кг. Для неповнолітніх осіб висота підйому вантажу та відстань його переміщення вручну не повинні перевищувати, відповідно, 1 та 5 м.

14. Питання: Яка правова основа загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату потерпілим працездатності?

Відповідь: В Україні передбачене загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичних осіб від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату ними працездатності чи їхнью загибель (смерть). Діє закон "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що відповідає Конституції та Основам Законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Закон передбачає обов'язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Суб'єктами страхування є застраховані громадяни (в окремих випадках - члени їхніх родин та інші особи), страхувальники і страховик. Відповідно до зазначеного Закону, страхуваль- никами є роботодавці (в окремих випадках - застраховані особи), страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

15. Питання: Яка організаційна структура і економічний механізм функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань?

Відповідь: В Україні створений Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що має свої правління, виконавчу дирекцію, робочі органи її: управління (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі) і відділення (у районах і містах обласного значення) зі штатом страхових експертів з охорони праці. Страхувальники повинні бути зареєстровані в робочому органі виконавчої дирекції (видається страхове посвідчення встановленої форми). Роботодавець як страхувальник повинен вчасно і цілком сплачувати у встановленому порядку страхові внески у Фонд соціального страхування (за прострочення сплати стягається пеня). У цілому фінансування Фонду соціального страхування здійснюється за рахунок: внесків роботодавців; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибутка, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; добровільних внесків та інших надходжень, одержання яких не суперечить законодавству.

16. Питання: Які порядок нарахування і розміри страхових внесків страхувальників у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань?

Відповідь: Страхові тарифи диференційовані по групах галузей економіки (видам робіт) у залежності від класу професійного ризику виробництва. Кабінет Міністрів України затвердив Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Залежно від професійного ризику виробництва встановлено 67 класів галузей економіки і видів робіт (із збільшенням порядкового номера класу ступінь професійного ризику підвищується). Відповідно до прийнятої класифікації, торгівля і громадське харчування відносяться до 5-го класу. Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках: для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсуючи виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" і підлягають оподаткуванню з громадян; для добровільно застрахованих осіб - до мінімальної заробітної плати. Встановлено страхові внески для бюджетних установ і організацій у розмірі 0,2% від фонду оплати праці, для добровільно застрахованих фізичних осіб у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на рік. Внески роботодавців у Фонд соціального страхування відносяться на підприємствах на валові витрати виробництва, вилучаються в бюджетних установах і організаціях з асигнувань, виділених на їх утримання і забезпечення. Працівники не несуть ніяких витрат на страхування.

17. Питання: Які виплати здійснює і які витрати фінансує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань?

Відповідь: При настанні страхового випадку Фонд виплачує: допомогу потерпілому у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; суму відшкодування працівнику шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я, або, у випадку смерті потерпілого, особам, що знаходилися на його утриманні; одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування жінки на виробництві або її професійного захворювання; грошову суму за моральну шкоду.

Фонд соціального страхування фінансує витрати на медичну і соціальну допомогу потерпілим, у тому числі на додаткове харчування, придбання лік, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування й тощо, якщо потреба в них визначена висновками МСЕК (медико-соціальної експертної комісії), а також на проведення професійної і соціальної реабілітації. Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і на зворотний шлях, а особі, яка супроводжує його, - витрати на проїзд і житло відповідно до законодавства про службові відрядження.

18. Питання: Які виплати та у якому розмірі здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань потерпілому у разі тимчасової втрати їм працездатності?

Відповідь: При тимчасовій втраті потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання Фонд соціального страхування фінансує усі витрати на його лікування. Потерпілому виплачується допомога з розрахунку його середнього заробітку за період тимчасової непрацездатності. При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства (установи, організації), подальши - Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. За потерпілим, тимчасово переведеним на більш легку нижчесплачувальну роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на термін, визначений ЛКК (лікарсько-консультаційною комісією), або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

19. Питання: Який порядок встановлення ступеня втрати потерпілим на виробництві професійної працездатності?

Відповідь: Ступінь втрати працездатності потерпілим (у відсотках від професійної працездатності, що існувала у нього) внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання встановлюється МСЕК при участі Фонду соціального страхування. МСЕК встановлює групу інвалідності потерпілого, визначає необхідні для нього види медичної і соціальної допомоги.

20. Питання: Який розмір одноразової страхової виплати потерпілому у випадку стійкої втрати їм професійної працездатності?

Відповідь: У випадку стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування здійснює одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається з розрахунку середньомісячного заробітку його за кожен відсоток втрати ним професійної працездатності, але не вище чотириразового розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої стягаються внески у Фонд. Розмір одноразової допомоги може бути зменшеним, але не більше ніж на 50 %, якщо з висновку комісії, що проводила розслідування нещасного випадку, він відбувся не тільки з вини роботодавця, але і внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці.

21. Питання: Який розмір одноразової допомоги родині, утриманцям потерпілого у випадку смерті його внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання?

Відповідь: У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розмір одноразової допомоги родині з Фонду соціального страхування повинен бути не менше п'ятирічного заробітку його і, крім того, не менше річного заробітку на кожну особу, яка знаходилася на утриманні, а також на дитину, яка народилася протягом не більше десятимісячного терміну після смерті потерпілого. Витрати на поховання потерпілого несе Фонд соціального страхування.

22. Питання: Який порядок відшкодування працівнику моральної шкоди, нанесеної умовами виробництва?

Відповідь: Відшкодування працівнику моральної шкоди, нанесеної умовами виробництва, здійснюється при представленні відповідного висновку медичних органів у вигляді одноразової страхової виплати, сума якої визначається в судовому порядку, але не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати в країні на день виплати (незалежно від будь-яких інших виплат).

23. Питання: Яка сутність Концепції управління охороною праці в Україні?

Відповідь: В Україні розроблена і затверджена (наказ Міністерства праці і соціальної політики від 22.10.2001р. № 432) Концепція управління охороною праці. У ній передбачене створення і забезпечення функціонування державної, галузевої, регіональної систем управління охороною праці, а також системи управління нею на підприємствах, в установах, організаціях. Управління охороною праці здійснюють: на державному рівні - Кабінет Міністрів України (реалізує державну політику щодо управління охороною праці через Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення), а також спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці-Державний комітет з нагляду за охороною праці (Держ- наглядохоронпраці); на регіональному рівні - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; на галузевому рівні - Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Рішення Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення і Держнаглядохоронпраці є пріоритетними та обов'язковими для виконання органами управління охороною праці на регіональному і галузевому рівнях. До сфери управління охороною праці регіональних органів відносяться об'єкти комунальної власності та інші об'єкти господарювання недержавної форми власності, у першу чергу підприємства малого і середнього бізнесу, розташовані на відповідній території. Управління охороною праці на галузевому рівні здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відносно підприємств, які належать до сфери їхнього управління. З метою забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці, роботодавець повинен створити систему управління охороною праці і забезпечити її ефективне функціонування.

24. Питання: Яка організаційна основа управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації)?

Відповідь: Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною управління підприємствами (установами, організаціями), що включає прогнозування та планування, організацію роботи, координацію та регулювання, активізацію та стимулювання, контроль, облік та аналіз. Об'єктом управління є діяльність функціональних служб та структурних підрозділів щодо забезпечення безпеки праці на робочих місцях, дільницях, у цехах та на підприємстві (в установі, організації) в цілому. Управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації) здійснює роботодавець, у цехах, службах і на дільницях - керівники відповідних підрозділів і служб. Для цього розробляється та затверджується Положення про систему управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації).

25. Питання: Які завдання вирішуються у системі управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації)?

Відповідь: Управління охороною праці дозволяє вирішувати наступні основні завдання: навчання працюючих безпеці праці та пропаганда досягнень охорони праці; забезпечення безпеки виробничого обладнання, виробничих процесів, а також будівель та споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних умов праці і відпочинку працюючих; організація лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування працюючих; професійний відбір працюючих за окремими спеціальностями.

26. Питання: Які особливості формування служби охорони праці на підприємстві (в установі, організації)?

Відповідь: Організаційно-методична робота щодо управління охороною праці, підготовка управлінських рішень та контроль за їх реалізацією здійснюються службою охорони праці, підпорядкованою безпосередньо роботодавцю (керівнику підприємства, установи, організації). Ця служба створюється на підприємстві (в установі, організації) з кількістю працюючих 50 і більше осіб. При меншій чисельності працюючих функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом. Причому, на підприємстві за кількістю працюючих менше 20 чоловік для виконання зазначених функцій можуть залучатися сторонні фахівці на договірній основі. Служба охорони праці керується у своїй роботі розробленим на основі Типового положення про службу охорони праці (затверджено наказом Держнаглядохоронпраці 03.08.93р. №73) і затвердженим роботодавцем Положенням про службу охорони праці підприємства (установи, організації).

27. Питання: Які функції служби охорони праці на підприємстві (в установі, організації)?

Відповідь: Служба охорони праці здійснює організаційно-методичну роботу з управління охороною праці, робить підготовку відповідних управлінських рішень і контролює їх виконання. Спеціалісти цієї служби контролюють стан охорони праці на різних об'єктах, проводять вступний інструктаж з питань охорони праці, беруть участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві як голови комісії, аналізують стан охорони праці, складають звіти про нещасні випадки, професійні захворювання і аварії. За участю служби охорони праці виконуються наступні види робіт: розробляються перспективні і поточні плани щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії, а також положення, інструкції та інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства (установи, організації); здійснюються паспортизація цехів, дільниць, робочих місць на відповідність їх вимогам охорони праці та атестація робочих місць за умовами праці; складається розділ "Охорона праці" колективного договору; проводяться навчання, інструктажі і перевірка знань з питань охорони праці; організуються проходження попереднього і періодичного медичних оглядів працівників визначених категорій, а також забезпечення працівників засобами індиві-дуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, мийними речовинами та ін.

28. Питання: Які права спеціалістів служби охорони праці?

Відповідь: Спеціалісти служби охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків у забезпеченні безпеки праці; одержувати від них необхідні відомості, документацію та пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж, перевірку знань і не мають допуску до відповідних робот або не виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги з охорони праці.

29. Питання: Яким чином бере участь в управлінні охороною праці на підприємстві (в установі, організації) трудовий колектив?

Відповідь: З метою залучення представників роботодавця та трудового колективу до співпраці у галузі управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації) створюється комісія з питань охорони праці. Трудовий колектив на загальних зборах (конференції) затверджує Положення про комісію з питань охорони праці. До складу цієї комісії від роботодавця включаються спеціаліст служб охорони праці, спеціалісти виробничої, юридичної та інших служб, від трудового колективу - працівники основних професій, уповноважени з питань охорони праці, представник профспілкової організації. Основні задачі цієї комісії: захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці, підготовка рекомендацій роботодавцю і працівникам щодо профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань, узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань охорони праці, розробка пропозицій щодо включення до колективного договору (укладається між роботодавцем і трудовим колективом) окремих питань з охорони праці та використання коштів на їх вирішення.

30. Питання: Які програми, що передбачають вирішення завдань охорони праці, розробляються і виконуються в Україні?

Відповідь: Для комплексного вирішення завдань охорони праці в Україні розробляються і підлягають реалізації загальнодержавна, галузеві і регіональні програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. У розробці загальнодержавної і галузевої програм бере участь Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

31. Питання: Який порядок планування заходів щодо охорони праці на підприємствах (в установах, організаціях)?

Відповідь: На підприємствах (в установах, організаціях) планування робіт з охорони праці здійснюється в наступних напрямках: розробка довгострокових програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища; розробка перспективних планів для підприємства (установи, організації), поточних річних планів заходів щодо охорони праці, оперативних (квартальних, місячних) планів для керівників структурних підрозділів.

Істотне значення в системі планування роботи з охорони праці має розробка розділу "Охорона праці" колективного договору (угоди), що укладається між роботодавцем і трудовим колективом, за рішенням якого його інтереси може представляти також і профспілка.

32. Питання: Який порядок фінансування заходів щодо охорони праці на підприємствах (в установах, організаціях)?

Відповідь: Відповідно до закону України "Про охорону праці", витрати на охорону праці повинні складати: не менше 0,5% від суми реалізованої продукції - для підприємств (незалежно від форм власності) або фізичних осіб, що використовують найману працю; не менше 0,2% від фонду оплати праці - на підприємствах (в установах, організаціях), що утримуються за рахунок бюджету.

На госпрозрахункових підприємствах витрати на охорону праці включаються у валові витрати (Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 27 червня 2003р. № 994 Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат), на підприємствах, в установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджету, зазначені витрати здійснюються за рахунок бюджетних коштів.

33. Питання: Які види і форми навчання працівників з питань охорони праці?

Відповідь: На підприємстві (в установі, організації) розробляється і затверджується роботодавцем (уповноваженою ним особою) Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, складаються плани-графіки виконання цієї роботи. Контроль за навчанням працівників і періодичністю перевірки їхніх знань здійснює служба охорони праці. Усі працівники при прийомі на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань охорони праці.

Працівники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з експлуатацією обладнання, машин і механізмів, проходять навчання за програмою технічного мінімуму, а на об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою проходять пожежно-технічний мінімум.

Підготовка працівників для виконання робіт і обслуговування обладнання з підвищеною небезпекою (електрозварювальних, вантажо-розвантажувальних з використанням машин і механізмів тощо) здійснюється тільки в навчальних закладах (професійно-технічних училищах, учбово-курсових комбінатах).

Існує перелік посад посадових осіб, що зобов'язані проходити перевірку знань з охорони праці до виконання ними своїх обов'язків, а також періодично один раз на 3 роки.

34. Питання: Які види і терміни проведення інструктажів працівників з питань охорони праці?

Відповідь: Інструктажі з питань охорони праці підрозділяються на вступний і на робочому місці. Розрізняють інструктажі на робочому місці: первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж проводиться за програмою, розробленою службою охорони праці і затвердженою керівником підприємства (виробництва), з усіма особами, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, а також прибули у відрядження чи на практику і повинні брати безпосередню участь у виробничому процесі. Цей інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або у спеціально обладнаному для цього приміщенні спеціалістом служби охорони праці чи особою, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки. Запис про проведення його здійснюється в спеціальному журналі (знаходиться в службі охорони праці), а також у документі про прийом на роботу особи, що пройшла інструктаж.

Усі наступні інструктажі з питань охорони праці проводяться керівниками робіт безпосередньо на робочому місці.

Первинний інструктаж проводиться з особами, які щойно прийняті на підприємство чи відряджені для безпосередньої участі у виробничому процесі, а також з працівниками, які будуть виконувати нову для них роботу або переводяться з одного відділу (цеху) до іншого, та з прибулими на виробничу практику студентами (учнями). Програма цього інструктажу розробляється керівником структурного підрозділу із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства. Після первинного інструктажу працівники проходять стажування протягом 2...15 змін, потім допускаються до самостійної роботи.

Повторний інструктаж за повною програмою первинного інструктажу проводиться з усіма працівниками у такі строки: 1 раз на квартал – при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, 1 раз на півріччя – при виконанні інших робіт.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці в наступних випадках: введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці; зміна технологічного процесу, заміна або модернізація устаткування; порушення працівником нормативно-правових актів з охорони праці, що могли призвести або призвели до аварій, травм або отруєння; вимога посадових осіб органу державного нагляду за охороною праці, вищестоящої господарської організації або державної виконавчої влади, якщо виявлено незнання працівником (студентом або учнем) безпечних методів, прийомів праці чи нормативно-правових актів з охорони праці; при перерві у виконанні робіт з підвищеною небезпекою більше ніж на 30 календарних днів, у виконанні інших робіт – більше 60 календарних днів. Обсяг і зміст цього інструктажу залежать від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням робіт: за нарядами-допусками (дозволами); разових, безпосередньо не пов'язаних з обов'язками за фахом; щодо ліквідації аварії, наслідків стихійного лиха.

Інструктажі на робочому місці завершуються перевіркою отриманих знань і придбаних навичок з безпеки праці. У журналі реєстрації інструктажів, що є в кожному структурному підрозділі, робляться записи про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуск до роботи. При цьому обов'язкові підписи осіб, з якими проводився інструктаж, і керівника робіт. Запис про проведення цільового інструктажу робиться в наря-ді - допуску чи іншому аналогічному документі.

35. Питання: За якої умовою працівники звільняються від первинного, повторного, позапланового інструктажів?

Відповідь: Від зазначених інструктажів можуть бути звільнені особи, не пов'язані з обслуговуванням обладнання, використанням інструменту, збере-женням сировини, матеріалів. Перелік професій і посад працівників, які звільняються від інструктажів, затверджується керівником підприємства (установи, організації) після узгодження з державним інспектором Держнагляд-охоронпраці.

36. Питання: Який порядок навчання працівників за програмою технічного мінімуму?

Відповідь: Працівники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з експлуатацією обладнання, машин і апаратів, проходять навчання за програмою технічного мінімуму. Таке навчання проводиться на діючому обладнанні кожні два роки, на новому – за надходженням його на підприємство. Працівники, які допускаються до експлуатації малих вантажних ліфтів і підйомників, проходять навчання щорічно. Навчання за програмою технічного мінімуму закінчується іспитом, результати якого оформляються протоколом.

37. Питання: Який порядок навчання працівників для обслуговування облад-нання і виконання робіт з підвищеною небезпекою?

Відповідь: Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою (електро-газозварювальних, вантажо-розвантажувальних з застосу-ванням машин і механізмів, щодо обслуговування вибухо- та пожежо-небезпечних об'єктів та ін.) проводиться тільки в навчальних закладах (професійно-технічних училищах, учбово-курсових комбінатах). До обслуго-вування торгових автоматів, машин підлогового транспорту, стаціонарних холодильних установок та деяких інших видів обладнання, у тому числі підконтрольного органам Держнаглядохоронпраці, допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання. Перевірка знань цієї категорії працівників проводиться щорічно постійно діючою комісією, яка створюється за наказом роботодавця.

38. Питання: Який порядок перевірки знань з питань охорони праці посадовихосіб і спеціалістів?

Відповідь: До переліку посад посадових осіб, які зобов'язані проходити перевірку знань з охорони праці до початку виконання обов'язків, а також періодично один раз на 3 роки, включені: керівники, заступники керівників, головні спеціалісти підприємств (установ, організацій), керівники, заступники керівників і спеціалісти їхніх структурних підрозділів, які безпосередньо пов'язані з проведенням робіт на виробничих дільницях, а також здійснюють контроль за технічним станом машин, механізмів, будівель та споруд, проведенням технологічних процесів; керівники і спеціалісти виробничо-технічних відділів, енергомеханічної і технологічної служб; посадові особи, які безпосередньо відповідають за пожежну безпеку і безаварійну експлуатацію об'єктів, проводять інструктажі з охорони праці для працівників; керівники і спеціалісти служб охорони праці.

Посадові особи і спеціалісти різного рівня проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, відповідно, на самому підприємстві, у галузевих чи інших закладах освіти, у регіональних (галузевих) закладах освіти або навчальних центрах, у Головному учбово-методичному центрі Держнагляд-охоронпраці.

39. Питання: Які призначення і зміст інструкцій з охорони праці?

Відповідь: Інструкція – це наставлєння працівнику щодо забезпечення безпеки праці на конкретному місці. Інструкції з охорони праці розробляються керівниками підрозділів підприємства або керівниками робіт за участю спеціалістів служби охорони праці. Кожна інструкція повинна містити вимоги безпеки: загальні, перед початком роботи, під час роботи, в аварійних ситуаціях і після закінченні роботи. Допускається використовувати типові інструкції з безпеки праці для окремих професій і на окремі види робіт з урахуванням конкретних умов.

Інструкції з охорони праці (іноді у вигляді особистих книжок) видаються працівникам після проведення інструктажів та інших видів навчання як посібник для закріплення отриманих знань. Стислі інструкції та керівництва у вигляді листків розміщують у робочих зонах на поверхні машин і апаратів (поблизу органів управління ними), на поверхні стін і колон.

40. Питання: Які органи здійснюють державний нагляд за охороною праці на підприємствах (в установах, організаціях)?

Відповідь: Державний нагляд за дотриманням законів, нормативно-правових актів з охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях здійснюють:

Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці);

Державна санітарно-епідеміологічна служба (Держсанепідслужба) Мініс- терства охорони здоров'я України;

Державний департамент пожежної безпеки (Держпожнагляд) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

Державний комітет ядерного регулювання України.

Нагляд здійснюють спеціально уповноважені на це органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від роботодавця.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

41. Питання: Як здійснюється контроль за станом охорони праці на підприємствах (в установах, організаціях)?

Відповідь: Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за дотриманням законодавства про працю на підприємствах (в установах, організаціях), що знаходяться в їхньому функціональному підпорядкуванні. Стан охорони праці на підприємствах (в установах, організаціях) контролює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Контроль за дотриманням законодавства про працю здійснює Державна інспекція праці Міністерства праці і соціальної політики України. На адміністративних територіях дотримання законодавства про охорону праці контролюють місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. За станом охорони праці і функціонуванням СУОП (системи управління охороною праці) на підприємствах (в установах, організаціях) здійснюють відомчий контроль вищестоящі органи.

Профспілкові органи та організації здійснюють відповідний громадський контроль на підприємствах (в установах, організаціях), де працюють члени їхньої профспілки. Безпосередніми виконавцями функції профспілкових організацій на підприємствах (в установах, організаціях) є профспілковий комітет, його комісія з питань охорони праці, цехові комітети, профгрупи, що мають своїх представників. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють трудові колективи – через обраних ними уповноважених, які виконують свої обов'язки, як правило, під час роботи безпосередньо у своєму підрозділі. Уповноважені можуть бути одночасно і представниками профспілки з питань охорони праці.

Роботодавець організує контроль за станом охорони праці: повсякденний керівниками робіт (підрозділів) і іншими посадовими особами; спеціалістами служби охорони праці; адміністративно-громадський (триступеневий) – спільний контроль роботодавця і трудового колективу (профспілки).

42. Питання: Який порядок накладення штрафу на юридичних і фізичних осіб, які використовують найману працю, за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів держнагляду і сплати суми його?

Відповідь: Максимальний розмір зазначеного штрафу (накладається за підсумками комплексної перевірки стану охорони праці на підприємстві, в установі, організації) не може перевищувати п'яти відсотків їх місячного фонду заробітної плати. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене в місячний термін у судовому порядку. Несплата штрафу протягом місяця після остаточного рішення можливого спору тягне за собою нарахування на суму його пені в розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних або фізичних осіб, що використовують відповідно до законодавства найману працю, зараховуються в Державний бюджет України. Платежі за штрафними санкціями здійснюються: на підприємствах із суми прибутку, а при відсутності його відносяться на валові витрати виробництва; у бюджетних установах і організаціях - із коштів на їх утримання і забезпечення.

Передбачено штрафні санкції до юридичних і фізичних осіб, що використовують найману працю, також за порушення санітарного законодавства і вимог пожежної безпеки. Грошові суми від застосування цих штрафних санкцій зараховуються в Державний бюджет України.

43. Питання: Які види і сутність відповідальності фізичних осіб за порушення законів, нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів держнагляду, представників профспілок, їхніх організацій і об'єднань?

Відповідь: За зазначені порушення винні особи притягуються відповідно до законодавства до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність працівників згідно з Кодексом законів України про працю – це одна з мір стягнення: догана, звільнення.

Адміністративна відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні порушення – це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. На винних осіб може бути накладений різними посадовими особами держнагляду штраф, сума якого відраховується від неоподатко-вуваного мінімума прибутка громадян України. Порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору (угоди) особами, які представляють роботодавців, уповноважені ними органи, профспілки, інші уповноважені трудовим колективом органи, або представниками трудових колективів тягне за собою накладення на них штрафу від п'ятидесяти – до сторазової суми неоподатковуваного мінімума прибутка громадян. Кошти від застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників вносяться в касу підприємства за місцем роботи і перераховуються в Державний бюджет України.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців регламентується Кодексом законів України про працю та іншими нормативними актами, що стосуються цієї відповідальності у трудових відносинах. Ця відповідальність передбачає відшкодування підприємству (установі, організації) конкретними посадовими особами або робітниками заподіяної шкоди внаслідок аварії, нещасного випадку, професійного захворювання, що відбулися з їхньої провини. Можлива як повна, так і обмежена (в межах середнього місячного заробітку) матеріальна відповідальність.

Кримінальна відповідальність передбачена статтею 135 (Порушення вимог законодавства про охорону праці) Кримінального кодексу України. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства (установи, організації), громадянином-власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров'я громадян, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом. Те саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.

44. Питання: Сформулюйте поняття про небезпечну зону, про небезпечніі шкідливі виробничі фактори.

Відповідь: Небезпечна зона – це простір, в якому можливо діяння на працюючого небезпечного або шкідливого виробничого фактору.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, діяння якого на працівника при певних умовах призводить до травми, гострого отруєння чи іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Шкідливий виробничий фактор – це виробничий фактор, вплив якого при певних умовах може призвести до захворювання, зниження працездатності й (або) негативного впливу на здоров'я потомства. При певних кількісної характеристиці (рівень, концентрація тощо) і тривалості впливу шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяються на наступні групи: фізичні (рухомі машини і механізми, підвищені рівні шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань та ін.), хімічні (шкідливі речовини, що розрізняються за характером впливу на організм людини і за шляхом проникнення в нього), біологічні (патогенні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності, макроорганізми–рослини і тварини), психофізіологічні (перевантаження фізичні і нервово-психічні).

45. Питання: Сформулюйте поняття про травму, виробничу травму, нещасний випадок, виробничий травматизм.

Відповідь: Травма – це порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій унаслідок впливу факторів зовнішнього середовища. До травм відносяться, наприклад, удари і переломи. Виробнича травма – це травма, що отримана в результаті впливу виробничих факторів.

Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працюючого небезпечного виробничого фактора чи середовища в процесі виконання їм трудових зобов'язань, унаслідок яких заподіяна шкода здоров'ю або наступила смерть.

Виробничий травматизм – явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

46. Питання: Які основні причини виробничого травматизму і їхня сутність?

Відповідь: Основні причини виробничого травматизму: технічні (недоско-налість конструкції устаткування, невідповідність технологічного процесу вимогам безпеки, незадовільний стан різних об'єктів, виробничого середовища та ін.), організаційні (незадовільне функціонування СУОП, недоліки в навчанні працівників з питань охорони праці, залучення працівників до робіт не за фахом, невикористання засобів колективного та індивідуального захисту та ін.), психофізіологічні (алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння; низька нервово-психічна стійкість; погані фізичні дані чи стан здоров'я; незадовільний психологічний клімат у колективі; протиправні дії інших осіб).

47. Питання: Як класифікують нещасні випадки?

Відповідь: Розрізняють нещасні випадки виробничого і невиробничого характеру.

Залежно від наслідків, розрізняють нещасні випадки: без втрати працездатності; з тимчасовою втратою працездатності; зі стійкою втратою (повністю або частково) професійної працездатності; групові (кількість одночасно постраждалих осіб дві та більше); із смертельним наслідком.

48. Питання: Сформулюйте поняття про професійні захворювання та отруєння.

Відповідь: Професійне захворювання – патологічний стан людини, обумов-лений надмірною напругою організму або дією шкідливого виробничого фактора під час трудової діяльності.

Професійне отруєння – порушення здоров'я, викликане шкідливими речовинами при проникненні їх в організм людини в умовах виробництва.

Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання та отруєння. До гострих професійних захворювань і отруєнь відносяться випадки, які сталися після одноразового (протягом не більш однієї робочої зміни) впливу шкідливих факторів, шкідливих речовин. Тривалий вплив на організм людини (навіть у невеликих дозах або концентраціях) шкідливих виробничих факторів або шкідливих речовин може викликати хронічні професійні захворювання або отруєння.

49. Питання: Сформулюйте поняття про аварію.

Відповідь: Аварія – це небезпечна подія техногеного характеру, що викликала загибель людей або створила на об'єкті чи окремій території загрозу життю і здоров'ю людей, призвела до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу, що наносить шкоду навколишньому середовищу. Розрізняють аварії I і II категорій.

До I категорії належать аварії з наступними наслідками: загинуло 5 і більше або травмовано 10 і більше осіб; відбувся викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства; збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більше ніж у 10 разів; зруйновані будинки, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства або населення.

До II категорії належать аварії, у результаті яких загинуло до 5 або травмовано від 4 до 10 осіб, зруйновані будинки, споруди або основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, ділянки з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

На підприємстві повинні бути розроблені і затверджені роботодавцем план попередження надзвичайних ситуацій і план ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій).

50. Питання: Які ушкодження здоров'я людини розслідуються як нещасні випадки на виробництві?

Відповідь: Розслідуванню підлягають: раптові погіршення стану здоров'я; поранення; травми (у тому числі отримані в результаті тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою); гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння; теплові удари; опіки; обмороження; утоплення; ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням; інші ушкодження, отримані в результаті аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори; випадки смерті на підприємстві.

Розслідуються нещасні випадки, що викликали втрату працівником працездатності або необхідність переводу його на іншу (більш легку) роботу не менше, ніж на 1 робочий день.

51. Питання: Які умови та обставини виниклого нещасного випадку визначають його зв'язок з виробництвом?

Відповідь: Визнаються зв'язаними з виробництвом нещасні випадки з працівниками при виконанні ними трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також під час: перебування на робочому місці або на території підприємства чи іншому місці роботи протягом робочого часу (відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку) або, за дорученням роботодавця, у неробочий час, під час відпустки, у вихідні і святкові дні; приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту і одягу перед початком роботи і після закінчення її, а також процедур особистої гігієни; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або вико- ристовуваному ним транспортному засобі за договором (заявкою) – при наяв- ності розпорядження роботодавця; використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця; здійснення дій, що не входять в обов'язки, в інтересах підприємства (попередження можливих аварій, порятунок людей, майна); ліквідації аварій, пожеж і наслідків стихійних лих на виробничих об'єктах і транспортних засобах; надання підприємством шефської допомоги; прямуванні між об'єктами обслуговування або до них за затвердженими маршрутами; прямування до місця відрядження і назад відповідно до виданого завдання.

Визнаються зв'язаними з виробництвом нещасні випадки: викликані заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, вбивством працівника під час виконання або в зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків (крім випадків з'ясування потерпілим, за висновками компетентних органів, особистих відносин); обумовлені раптовим погіршенням стану здоров'я працівника під впливом небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або внаслідок того, що він не проходив передбаченого законодавством медичного огляду, а робота, що виконувалася, була йому протипоказана; які відбулися з працівниками на території підприємства або на іншому місці роботи під час перерви для відпочинку і харчування відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, а також на території підприємства в зв'язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов'язковим проходженням медичного огляду.

52. Питання: Які нещасні випадки з працівниками вважаються не зв'язаними з виробництвом?

Відповідь: Нещасні випадки з працівниками не визнаються зв'язаними з виробництвом, якщо вони відбулися: під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовується в його інтересах; при використанні ними в особистих цілях без дозволу роботодавця транспортних засобів підприємства, а також устаткування, механізмів, інструментів (за умови їхнього справного стану); внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими речовинами, а також їхньої дії на організм (асфікція, інсульт, зупинка серця тощо), якщо це не викликано застосуванням зазначених речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи; під час скоєння ними злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; внаслідок природної смерті або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури.

53. Питання: Який порядок розслідування, документального оформлення та обліку нещасних випадків на виробництві?

Відповідь: Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків зі смертельним наслідком і групових), повідомляє про нього у відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, і, крім того, якщо він відбувся в результаті пожежі, у відповідний орган державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) у відповідну установу (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби. Він організує розслідування нещасного випадку і створює для цього своїм наказом комісію в наступному складі: керівник (фахівець) служби охорони праці підприємства (голова цієї комісії); керівник структурного підрозділу або головний фахівець; представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, чи уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

При наявності у потерпілого ознак можливої інвалідності до складу комісії включається представник Фонду соціального страхування, а ознак гострих професійних захворювань чи отруєнь - фахівці відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби і робочого органу виконавчої дирекції зазначеного Фонду.

Розслідування нещасного випадку з особами, що забезпечують себе роботою самостійно, організує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду (за умови добровільної сплати цією особою внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання). До складу комісії з розслідування такого нещасного випадку входять: представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду (голова комісії); потерпілий або його довірена особа; спеціаліст з охорони праці відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органа місцевого самоврядування; представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Нещасні випадки з учнями і студентами навчальних закладів під час проходження виробничої практики чи виконання робіт на підприємстві розслідуються: підприємством, якщо керування практикою або виконанням робіт було покладено на його посадових осіб; навчальним закладом, якщо керування ними (на виділеної підприємством ділянці) було покладено на його представників. До складу комісії від підприємства чи навчального закладу входять представники, відповідно, навчального закладу або підприємства.

Комісія зобов'язана протягом 3 діб розслідувати обставини і причини нещасного випадку. Комісія складає акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох екземплярах, а також акт за формою Н-1 (при наявності зв'язку його з виробництвом) чи акт за формою НТ (при відсутності такого зв'язку) про потерпілого в шести екземплярах. При виникненні гострих професійних захворювань або отруєнь складається, крім акта за формою Н-1, карта обліку їх за формою П-5.

Роботодавець розглядає і затверджує акти за формою Н-1 чи НТ протягом доби після закінчення розслідування. Затверджені акти протягом трьох діб направляються: постраждалому чи його довіреній особі (разом з актом за формою Н-5); керівнику структурного підрозділу, де стався нещасний випадок; відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування (разом з копією акта за формою Н-5); відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці; профспілкової організації, членом якої є потерпілий; керівнику (фахівцю) служби охорони праці (разом з актом за формою Н-5 та іншими матеріалами розслідування).

Нещасні випадки, про які складені акти за формою Н-1 чи НТ, беруться на облік і реєструються в спеціальному журналі. Акти, матеріали розслідування і повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 зберігаються протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

54. Питання: Який порядок спеціального розслідування нещасних випадків на вироб