Класифікація витрат робочого часу

Основи технічного нормування.

Технічне нормування в шиирокому розумінні цього поняття являє собою встановлення технічно обгрунтованих норм витрат виробничих ресурсів (ГОСТ 3.1109-82). При цьому під виробничими ресурсами розуміється енергія, сировина, матеріали, інструменти, робочий час і т. д.

Нормування праці здійснюється методами технічного нормування і дослідно-статистичним нормуванням.

Технічне нормування праці - це сукупність методів і прийомів по виявленню резервів робочого часу і встановленню необхідної норми праці.

Завданнями технічного нормування являється покращення організації праці, встановлення правильної міри праці.

При технічному нормуванні праці, тобто при розрахунково-аналітичному визначенні норми часу, технологічна операція розкладається на елементи машинні, машинно-ручні і ручні, на переходи ходу, прийоми і рухи. При цьому кожний елемент піддається аналізу як окремо так і в з’єднанні з складними елементами.

Перед розрахунком норми часу проводиться аналіз структури нормуючої операції з метою її покращення шляхом викидання з неї зайвих прийомів і рухів, шляхом зменшення шляху руху, звільнення робочого від виконання підсобних робіт по підношенню матеріалів, заточування інструментів і т.д.

Норми часу, які визначаються аналітичним методом, називаються технічно обгрунтованими або просто технічними нормами.

Технічно обгрунтована норма часу - це час, необхідний для виконання одиниці роботи, встановлений розрахунком, виходячи із раціонального використання в даних умовах продуктивності праці робочого (живої праці) і засобів праці (речової праці) з врахуванням передового виробничого досвіду.

Призначення технічної норми часу не обмежується визначенням оплати за працю і її продуктивністю. Технічні норми, є основою для визначення потрібної кількості і завантаження обладнання, виробничої потужності відрізків і цехів, являються основоюоперативного (календарного) планування.

Дослідно-статистичний метод нормування, який приймається в умовах одиничного і малосерійного виробництва, пропонує встановлення норм часу на основі порівняння з нормами і фактичною трудомісткістю виконання в минулому аналогічної роботи. Норма часу встановлюється на всю операцію.

Нормування по роботі, виконаній в минулому не інтенсифікує виробництво, так як узаконює недоліки існуючих в минулому технічних процесів, не стимулює запровадження прогресивних форм організації праці, запровадження більш продуктивного обладнання і т. д.

Класифікація витрат робочого часу.

Витрати робочого часу на протязі робочого дня розділяють на нормовані і ненормовані витрати.

До нормованих відносяться затрати, необхідні для виконання заданої роботи і тому підлягаючі включенню в склад норми часу.

До ненормованих затрат робочого часу, котрі не входять в склад норми, відносяться втрати робочого часу. Втрати робочого часу можуть бути внаслідок виконання робочим випадкової і позапланової роботи, такої як відлучення за майстром, наладчиком, документацією, інструментом, транспортними засобами, затрати з провини робочого в зв’язку з запізненням, прогулом, передчасним покиданням робочого місця і т. д.

Нормовані затрати робочого часу діляться на підготовчо-заключний час, оперативний час, час обслуговування робочого місця, час переривів на відпочинок і на особисті потреби робітника.

 

Норма підготовчо-заключного часу - Т_п.з - це норма часу, на підготовку робочих і засобів виробництва до виконаня технологічної операції і приведення їх в початковий стан після її закінчення.

Він представляє затрати часу на:

1) отримання матеріалів, інструментів, пристосувань, технологічної документації і завдання;

2) ознайомлення з роботою, технологічною документацією, кресленням;

3) встановлення інструментів, пристосувань, налагодження обладнання на відповідний режим роботи;

4) знімання пристосувань і інструментів по закінченню обробки;

5) здавання готової продукції, залишків матеріалів, пристосувань, інструментів, технологічної документації.

Підготовчо-заключний час витрачається один раз на всю партію оброблюваних виробів, які виготовляються без перерви, по даному робочому завданню і не залежить від кількості виробів в партії.

При нормуванні Т_п.з визначається за нормативами з урахуванням типорозміру станка, пристосування, конструкції і маси обролюваної заготовки і т.д.

Норма оперативного часу Т_оп - це норма часу на виконання технологічної операції, яка складається із суми норм основного часу Т_о і неперекриваючого або допоміжного часу Т_в

Т_оп = Т_о+ Т_в.

Затрати оперативного часу на виконання технологічної операції повторюеться з кожною одиницею виробу або через строго визначену їх кількість.

Норма основного часу Т_о - це норма часу на досягнення безпосередньої мети даної технологічної операції або переходу по якісній і кількісній зміні предмету праці.

Основний час Т_о являє собою час, на протязі якого здійснюється зміна розмірів і форми заготовки, зовнішнього вигляду і шорсткості поверхні, стану поверхневого шару або взаємного розміщення окремих частин складальної одиниці. Основний час може бути машинним‚ машинно-ручним, ручним і апаратурним.

Для токарних‚ свердлильних‚ різенарізних робіт‚ зінкерування ‚ розгортування і фрезерування основний машинний час визначається за формулами:

L= l+l₁+l₂,

де Т_м - машинний час, хв;

L - довжина шляху інструменту, мм;

l - довжина оброблюваної поверхні, мм;

l₁ - величина врізання інструменту, мм;

l₂ - величина сходу інструмента, мм;

і - число ходів;

S_хв - хвилинна подача, мм/хв;

n - частота обертання шпінделя або інструмента, об/хв;

s - подача на один оберт шпінделя, мм/об;

t - глибина різання на сторону, мм;

z - припуск на сторону, мм.

Довжина врізання і перебігу залежить від методу обробки і геометрії інструменту.

 

.

Наприклад

при точінні: при свердлінні:

 

при фрезеруванні:

 

При розрахунку основного часу при обробці за методом пробних ходів і промірювань довжина шляху інструменту L збільшується з врахуванням додаткової довжини на взяття пробних стружок.

Норма допоміжного часу Т_в являє собою норму часу на здійснення дій, які створюють можливість виконання основної роботи, передбаченої даною технологічною операцією. Цей час враховує затрати робочого часу на виконання таких прийомів, як встановлення і зняття деталі, пуск і зупинка станка, підвід і відвід інструменту, переміщення стола або суппорта, зміна інструменту.

Допоміжний час може бути ручним (ввімкнути – вимкнути станок і т.д.), механізованим (встановлення і зняття деталі краном) і машинним (швидкий підвід суппорта).

Допоміжний час визначається сумуванням його складових елементів, приведених в таблицях. При цьому в його склад входять затрати на:

час на встановлення і зняття деталі,

час пов’язаний з переходом,

час переміщення частин станка,

час на зміну режиму роботи станка,

час на зміну інструменту.

Час на встановлення і зняття заготовки дається в нормативах на весь комплекс „встановити і зняти заготовку “ в залежності від її ваги, типу пристосування, способу базування, закріплення і т.д.

Час пов’язаний з переходом, включає в себе час на підвід інструменту до заготовки, ввімкнення і вимкнення подачі, відвід інструменту.

Час обслуговування робочого місця Т_обсл - являє собою частину штучного часу, затраченого виконавцем на підтримку засобів технічного оснащення в працеспроможному стані і догляд за ними.

В умовах масового виробництва машинних і автоматизованих операціях Т_обсл ділиться на час технічного і час організаційного обслуговування.

Час технічного обслуговування Т_тех - це час, затрачений працівником на догляд за робочим місцем, на протязі даної конкретної роботи - зміни інструментів, регулювання інстументів

і т. д.

Час Т_тех визначається в % від Т_осн.

Час організаційного обслуговування Т_орг - це час, затрачений на догляд за робочим місцем на протязі робочої зміни, час на розкладання і збирання інструменту, час на огляд обладнання, час на змазування, чистку і т.д.

Т_орг визначається в % до оперативного Т_опер.

Час на особисті потреби Т_відп - це частина штучного часу, затраченого людиною на особисті потреби і при виснажливих роботах на додатковий відпочинок.

Т_відп визначається в % від Т_опер .

Структура норми часу.

Норма часу - це регламентований час виконання деякого об’єму роботи в конкретних виробничих умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації (ГОСТ 3.1109-82).

В машинобудуванні норма часу зазвичай встановлюється на технологічну операцію.

Технічно обгрунтована норма часу Т_ш-к складається із норми підготовчо-заключного часу на партію оброблених деталей Т_п-з і норми штучного часу Т_ш

Т_ш-к = Т_ш + Т_п-з / n,

де Т_ш-к - норма штучно-калькуляційного часу;

n - кількість заготовок в оброблюваній партії.

Норма штучного часу - це норма часу на виконання об’єму роботи, рівна одиниці нормування:

Т_ш = Т_о + Т_в + Т_обс + Т_відп = Т_оп + Т_обс + Т_відп .

В норму штучного часу не враховуються затрати часу на роботи, котрі можуть бути виконані на протязі автоматичної роботи обладнання, тобто можуть бути перекриті машинним часом.

В умовах масового виробництва Т_п-з не входить в норму часу, і

Т_ш = Т_о + Т_в + Т_тех + Т_орг + Т_відп, або

Т_ш = Т_о + Т_в + ( в _тех/100)∙Т_о + (а_орг/100)∙Т_опер + (а_відп/100)∙Т_опер,

де в _тех , а_орг, а_відп - процент часу на технічне, організаційне обслуговування, на відпочинок і природні потреби.

В умовах одиничного і малосерійного виробництва

Т_ш = (Т_о + Т_в)∙(1+ к/100),

де к - процент оперативного часу на обслуговування робочого місця;

в _тех, а_орг, а_відп приймаємо згідно до нормативів.