Організація нормування праці та шляхи його вдосконалення на підприємстві

На кожному великому підприємстві є відділ, бюро чи нормувальник, які безпосередньо здійснюють нормування праці. До кола обов'язків працівників централізованої служби (бюро, відділу) входить:

— забезпечення організації технічного нормування праці на підприємстві в цілому та в окремих його підрозділах;

— встановлення науково обґрунтованих норм праці та їх перегляд при реконструкції устаткування, його заміні, вдосконаленні виробничого процесу;

— забезпечення контролю впровадження й виконання відповідних норм праці та правильного їх застосування при оплаті праці;

— організація нагляду за станом робочих місць, правильною розстановкою робітників у виробничому процесі;

— інструктаж робітників щодо поширення передових методів праці;

— виконання фотографій та хронометражних спостережень згідно з планом з метою вдосконалення норм праці і запобігання непродуктивним витратам та безпосереднім втратам робочого часу.

Під управлінням нормуванням праці на підприємстві розуміють сукупність організаційно-технічних, економічних та соціально-гігієнічних заходів, здійснення яких веде до економії праці.

Склад фахівців, зайнятих нормуванням праці, залежить від багатьох обставин, серед яких головна — вирішення питання: чи на підприємстві буде самостійно впроваджуватися встановлення й перегляд норм (тобто власним штатом фахівців), чи планується залучення фірм, інститутів, консультантів, що спеціалізуються на нормуванні праці, до розробки, практичного застосування та перегляду норм.

Якщо підприємство зорієнтоване на створення власної служби нормування праці, то її чисельний склад залежатиме, в першу чергу, від чисельності персоналу підприємства, розповсюдження відрядно оплачуваних робіт і бажання охопити нормуванням праці допоміжні роботи й допоміжні та обслуговуючі цехи, управлінський персонал. За наявності розвиненого технологічно-виробничого складу підприємства і досить великої чисельності персоналу доцільно мати нормувальників, кожного з них прикріпити до одного основного чи до кількох допоміжних та обслуговуючих цехів.

З точки зору побудови управлінсько-організаційної структури, за наявності 8—10 нормувальників їх слід об'єднати у складі бюро нормування праці. А за необхідності проведення поглибленого аналізу особливостей організації виробництва і функціонування живої праці на робочому місці доцільно залучати до штату фахівців з психології та фізіології праці. Розширення обсягу нормувальної роботи (наприклад, внаслідок збільшення масштабів виробництва чи його ускладнення) потребує розширення штату фахівців-нормувальників та залучення до роботи технічних виконавців середнього рівня освіти — хронометражистів. Увесь цей персонал може скласти штат відділу нормування праці (на практиці спеціалістів з нормування та оплати праці об'єднують у такий же за назвою відділ). Відповідно до потреб виробництва на підприємстві можуть бути створені централізована, децентралізована та змішана структури управління. Найбільш поширена змішана форма, яка поєднує переваги централізованої та децентралізованої форм управління нормуванням праці.

Ця структура складається з єдиного організаційно-методичного центру (бюро, лабораторії, відділу, у штаті яких є найбільш кваліфіковані нормувальники, а також фізіологи, психологи, хро­нометражисти й програмісти ПЕОМ) та цехових нормувальників (або цехових бюро у великих цехах). В Україні нині відсутні фірми, що спеціалізуються на нормуванні праці. Але розвиток ринкової інфраструктури в економіці вимагає їх створення.

Слід зазначити, що спад виробництва, зупинка окремих дільниць, цехів і підприємств, прийнята у багатьох об'єднаннях, товариствах, фірмах стратегія виживання за рахунок скорочення управлінського персоналу практично всюди призвели до закриття відділів, бюро і лабораторій нормування праці. Зараз на підприємствах використовують застарілі норми або нормують працю досвідно-статистичним методом. Тому відродження виробництва пов'язане і з відновленням саме технічного нормування.

Найбільш важливі напрями цієї діяльності такі:

— заміна якомога більшої частини досвідно-статистичних норм праці технічно обґрунтованими;

— підвищення процента робіт, професій, де впроваджено технічно обґрунтовані норми;

— поширення технічного нормування праці на допоміжні роботи і цехи, на працю технічних виконавців і фахівців;

— розповсюдження практики використання мікроелементного нормування праці;

— застосування на вітчизняних підприємствах укрупнених нормативів і типових, групових норм;

— застосування комп'ютерної техніки для розрахування (конструювання) проектованих норм за нормативами;

— впровадження систематичного підвищення кваліфікації персоналу відділів, бюро та лабораторій нормування праці;

— комплектування підприємств висококваліфікованими фахівцями-нормувальниками.

Таким чином, подальше вдосконалення нормування праці як важливого фактора економії живої праці тісно пов'язане з відродженням виробництва. І чим досконалішими будуть технологічні процеси, техніка, технологія й організація виробництва і праці, тим більшого зниження трудомісткосіі виготовлення продукції буде досягнуто. З цього випливає, що технічне нормування праці в цілому має подвійну сутність:

— з одного боку, технічне нормування праці являє собою науковий метод розрахування економних норм праці у конкретних технологічних, технічних, організаційних та санітарно-гігієнічних умовах праці на робочому місці,

— з іншого боку, технічне нормування праці дозволяє виявити резерви поліпшення використання робочого часу і такі види виробничого й трудового процесів, що знижують ефективність, встановити конкретні напрями вдосконалення виробництва на основі науково-технічного прогресу, що містять резерви підвищення продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу, трудомісткості й зарплатомісткості продукції.

Це обумовлює життєвість і об'єктивну необхідність для розвитку виробництва технічного нормування праці.

Але не слід вважати технічне нормування застиглою, постійною системою, бо слідом за вдосконаленням робочих місць, форм поділу й кооперування праці, розробкою більш економних та ефективних операцій, прийомів і рухів (внаслідок удосконалення знарядь праці й технологічних процесів у цілому) продовжують розвиватись та вдосконалюватись методики створення прогресивних норм праці. Тому навряд чи варто очікувати суттєвих змін у підвалинах наукових методів нормування праці.

Питання для самоконтролю

1. Що таке аналіз стану нормування праці на підприємстві?

2. Що входить до аналізу стану нормування праці на підприємстві?

3. Які існують показники оцінки стану нормування праці на підприємстві?

4. У чому полягає зміст коефіцієнта охоплення персоналу нормами праці, за якою формулою він розраховується?

5. У чому полягає зміст коефіцієнта нормованої праці на підприємстві, за якою формулою він розраховується?

6. У чому полягає зміст показника процента технічно обґрунтованих норм на підприємстві, за якою формулою він розраховується?

7. Як визначається рівень виконання норм виробітку?

8. За якою формулою визначається рівень перевиконання трудових норм за фактично відпрацьованим часом?

9. За якою формулою визначається рівень перевиконання трудових норм за змінним часом?

10. За якою формулою визначається рівень виконання норм виробітку на дільницях, де переважає масовий тип виробництва?

11. Що розуміють під якістю норми праці?

12. Що таке точність норми праці та за якою формулою її розраховують?

13. Що таке напруженість норми праці, за якою формулою її розраховують?

14. Як розраховують статистично допустиме відхилення середнього рівня виконання норми та середню величину варіації відхилень?

15. Чому виникає необхідність перегляду норм та в чому полягає його сутність?

16. У якій послідовності відбувається перегляд норм праці?

17. Що дає перегляд норм праці? У чому полягає його ефективність для підприємства?

18. Як розраховується чисельність вивільнених робітників-відрядників при впровадженні оновлених норм?

19. Як розраховується чисельність вивільнених робітників-погодинників при впровадженні оновлених норм?

20. Як розраховується чисельність вивільнених робітників при перегляді норм обслуговування?

21. Як встановлюється чисельність вивільнених фахівців і технічних виконавців?

22. Як встановлюється індекс зростання продуктивності праці за рахунок підвищення фактичного процента виконання норм виробітку?

23. Як встановлюється економія заробітної плати в управлінській сфері при впровадженні оновлених норм праці?

24. Як встановлюється економія заробітної плати окремого працівника при переведенні його на нову норму?

25. Як встановлюється зниження зарплатомісткості виробництва продукції при впровадженні переглянутих норм?

26. Як організоване нормування праці на підприємстві?

27. Яке коло питань вирішують спеціалісти з нормування праці?

28. Від чого залежить чисельність працівників служб нормування праці та їх склад за фахом?

29. Які існують напрями вдосконалення нормування праці на підприємствах України?

30. З чим пов'язаний подальший розпиток нормування праці як науки?

ЛІТЕРАТУРА

1. Нормування праці / За ред. В.М. Данюка і В.М. Абрамова,- К., 1995.

2. Алексеева Л.Б. Нормирование труда конструктора.— М.: Экономика, 1982.

3. Арон Е.И., Калитич Г.И. Микроэлементное нормирование и проектирование труда.— К.: Техника, 1983.

4. Базовая система микроэлементных нормативов (БСМ-1): Методические и нормативные материалы.— М., 1 989.

5. Беклешев В.К., Завлин П.Н. Нормирование в научно-технических организациях,— М.: Экономика, 1 989.

6. Большая Советская Энциклопедия.— М.: Сов. Энциклопедия, 1972,-Т. 10.

7. Гальцов АД. Нормирование и основы научной организации труда в машиностроении.— М.: Экономика, 1 967.

8. Генкин Б.М. и др. Нормирование труда.— М.: Экономика, 1985.

9. Генкин Б.М. Оптимизация норм труда,— М.: Экономика, 1985.

10. Гупалов В.К. Управление рабочим временем на предприятии.— М.: Финансы и статистика, 1991.

11. Гурьянов С.Х., Поляков И.А., Ремизов К.С. Справочник экономиста по труду,— М.: Экономиздат, 1963.

12. Гурко Ф.М., Балащак Р.Г., Михайлов З.В. Методы разработки и внедрения микроэлементных нормативов трудовых процессов: Методические рекомендации.— К., 1 992.

13. Зенков Л.Ф. Техническое нормирование на открытых горных работах.— М.: Недра, 1 964.

14. Иванова Б.Н., Самарина И.А. Экономика, организация труда и управление в нефтеперерабатывающей промышленности.— М.: Химия, 1987.

15. Игумнов Б.Н. Автоматизированные системы проектирования и нормирования труда.— Львов: Світ, 1 992.

16. Кодекс законів про працю України.— К.: Реко-прес, 1 992.

17. Лисовик Б.С. Труд и рынок.— С.-Петербург: Изд-во С-П. университета, 1991.

18. Михель Э. Как производится изучение рабочего времени.— М.: Гостехиздат, 1926.

19. Методика нормирования труда при многостаночном (многоагрегатном) обслуживании.— М.: Информэлектро, 1984.

20. Методические основы нормирования труда рабочих в народном хозяйстве.— М.: Экономика, 1987.

21. Методические рекомендации по научной организации труда рабочих.— М.: НИИ труда, 1967.

22. Мурашко В.В., Захаров А.Н. Нормирование труда в химической промышленности,— М.: НИИТЭхим, 1982.

23. Научная организация и нормирование труда в машино­строении.— М.: Машиностроение, 1991.

24. Нормативные материалы по нормированию труда,— М.: Экономика, 1987.

25. Нормирование труда в промышленности.— М.: Экономика, 1982.

26. Нормирование труда / Под ред. Б.М. Генкина.— М.: Экономика, 1985.

27. Нормирование труда в условиях интенсификации производства.— К.: Техника, 1988.

28. Общемашиностроительные нормативы времени для нормирования многостаночных работ на металлорежущих станках,— М.: Экономика, 1 989.

29. Общемашиностроительные нормативы времени на слесарную обработку деталей и слесарно-сборочные работы по сборке машин и приборов в условиях массового, крупносерийного и среднесерийного типов производства.— М.: Экономика, 1 991.

30. Общемашиностроительные нормативы режимов резания для технического нормирования работ на металлорежущих станках.— М.: Машиностроение, 1967.

31. Основы экономики и управления производством: Учебн. пособие для руководителей и специалистов подразделений предприятий промышленности и других отраслей / Под ред. И.И. Сигова.— М.: Экономика, 1972.

32. Павленко А.П. Совершенствование нормирования труда инженерно-технических работников и служащих.— М:: Экономика, 1976.

33. Погорелов Н.И. Нормирование труда в промышлен­ности.—Харьков, 1991.

34. Раппопорт B.C. Основы нормирования управленческого труда на промышленном предприятии,— М.: Экономика, 1 968.

35. Слезингер Р.Э. Труд в условиях рыночной экономики.— М.: Инфра, 1996.

36. Справочник нормировщика.— Л.: Машиностроение, 1986.

37. Типовые нормы времени но работы, выполняемые экономистами по труду на производстве.— М.: Экономика, 1989.

38. Турусов А.Д. Анализ хозяйственной деятельности предприятий химической промышленности.— М.: Высш. шк., 1988.

39. Управление трудовыми ресурсами: Справ, пособие / О.П. Апостолов, Л.С. Бляхман, Г.Х. Гендлер и др.— М.: Экономика, 1987.

40. Физиологические принципы разработки режимов труда и отдыха.— Л.: Наука, 1984.

41. Физиологические и психологические основы труда.— М.: Профиздат, 1974.

42. Фильев В.И. Нормирование труда на современном предприятии: Методическое пособие.— М.: Бухгалтерский бюллетень, 1996.

43. Фильев В.И. Техническое нормирование на предприятиях химической промышленности.—Л.: Химия, 1989.

44. Черкасов Г.Н. Научная организация труда: содержание, методы.— М.: Профиздат, 1967.

45. Черкасов Г.Н., Гурин Л.Е., Лобанов Н.А. Теория и практика научной организации труда в помышленности,— Л.: Лениздат, 1973.

46. Экономика и рынок труда / Под ред. А.С. Головачева.— Минск: Высшая школа, 1994.

47. Экономика труда / Под ред. Н.А. Иванова, Г.И. Мечковского,— М.: Высш. школа, 1 976.

48. Эпштейн Д. И. Методические положения по укрупненному нормированию станочных работ на основе однострочных нормативов времени.— Л.: Изд-во ЛИЭН, 1 963.

 

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Багрова Інна Василівна

НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

Навчальний посібник

Керівник видавничих проектів Б.А. Сладкевич Редактор Л. В. Пилипчак Коректор Н. Г. Масюк Комп'ютерна верстка Л. Н. Ахундова

Підписано до друку 17.07.03 Формат 60x84/16.Папір офсетний. Ум. друк. арк. 12,32. Тираж Nq 1 — 1000 прим.

Видавництво ДУЕП. 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18. Тел. (056) 778-58-66, e-mail: [email protected] Свідоцтво ДК № 917 від 20.05.2002 р.

Видавництво «Центр навчальної літератури» вул.Електриків, 23, м.Київ, Україна, 041 76 тел. 451 -65-95, 41 6-04-47, т./ф. 416-04-47

www.cul.com.ua

e-mail: [email protected], [email protected]

Віддруковано в ОП "Житомирська обласна друкарня" з готових діапозитивів замовника, вул. М. Бердичівська, 17. Зам. 204.

^[1] Головні праці провідних дослідників праці того часу: Ф. У. Тей­лор: «Управление фабрикой» (1903), «Основы научного управления предприятием» (1911); Г. Эмерсон: «Двенадцать принципов производительности» (1912); Ф. Гилбрет и Л. Гилбрет: «Изучение движений с точки зрения прироста национального богатства» (191 1); Г. Герч: «Основы управления производством» (1927), А Файоль: «Общее и промышленное управление» (1916) та ін.

^[2] Головні праці вітчизняних учених: А. А. Гастєв «Трудовые уста­новки» (1924 — 1925), «Как надо работать» (1967); П. М. Керженцев «Борьба за время» (1965); О. А. Ерманский «Теория и практика раци­онализации» (1928); П. А. Попов «Организация и техника научно-исследовательской работы» (1933); В. М. Иоффе «Новые идеи в техническом нормировании. Работа, ее сущность и ее элементы» (1930).