Укрупнені нормативи праці і типові норми

Укрупнені нормативи праці й типові норми знайшли найширше застосування на підприємствах машинобудівної галузі. Усі нормативи встановлюються в конкретних організаційно-технічних умовах, тому відображають досягнутий рівень розвитку тех­ніки, технології та організації виробництва і праці. У цьому полягає їх певна обмеженість, бо заводські нормативи мають практичне застосування лише на тому підприємстві, де вони були створені, галузеві нормативи створено лише для групи однорідних за виробництвом підприємств (верстатобудування, приладобудування, видобувні галузі тощо), міжгалузеві нормативи існують для значної кількості галузей, для так званих наскрізних професій, уніфікованих робіт (будівельно-монтажні, вантажно-розвантажувальні і т. ін.).

Головним методом розробки укрупнених нормативів і типових норм праці є дослідний, тому їх розробляють дослідні фірми та спеціальні лабораторії на великих підприємствах. Укрупнене нормування вносить істотні зміни в зміст роботи з нормування праці, а також приводить і до вдосконалення трудового процесу, бо перш за все визначає зміст, засоби та послідовність виконання його складових елементів і технологічні режими роботи устаткування. Тому виникають завдання створення спрощених норма­тивів, зниження трудомісткості їх розробки й одночасно достатньо високої точності. Слід зазначити, що укрупнені нормативи (порівняно з мікроелементними) мають найпростішу структуру, бо встановлюються у вигляді типових норм штучного часу.

У процесі нормування за укрупненими нормативами декілька прийомів поєднують в один технологічний чи розрахунковий комплекс прийомів. Але відповідно до укрупнення нормативів знижується їхня універсальність, яка втрачається майже повністю у типових нормах (призначених лише для тих конкретних виробничих умов і технологічних процесів, для яких були створені). Зниження точності нормативів є наслідком певного скорочення кола факторів. Це відбувається у процесі укрупнення нормативів, певного усереднення значень тривалості окремих елементів операції, укрупнення градації факторів, від яких залежить тривалість нормативу часу, а також деякого округлення вихідних значень відповідно до зростання укрупнення. На практиці допустиме 10%- не відхилення норми часу, взятої за еталон, від тривалості норми часу на ту ж саму роботу, розраховану за елементними вихідними нормативами у серійному виробництві і не більше, ніж 15%- не у малосерійному та одиничному виробництві у машинобудуванні [7].

Вимоги до укрупнених нормативів дещо ширші, ніж до звичайних, а саме:

— найповніший облік факторів, що впливають на тривалість окремих елементів операції;

— відображення сучасних досягнень науково-технічного прогресу в розвитку виробництва та праці;

— урахування конкретних організаційно-технічних умов, притаманних конкретному типу виробництва;

— якомога більше укрупнення елементів операції;

— забезпечення заданої точності при розрахунках похідних норм праці;

— забезпечення можливості нормування достатньо широкого кола робіт та видів обробки у різних варіантах виконання;

— охоплення найбільш повного для даної галузі (підгалузі чи підприємства) діапазону розмірів оброблюваних виробів, деталей чи заготовок;

— надання змоги нормувальникові визначати нормативні величини залежно від мінімальної кількості факторів при найменшому числі поправочних коефіцієнтів;

— досягнення найбільш компактної компоновки кінцевих таблиць, графіків, номограм для простоти користування ними;

— надання досить повної характеристики техніко-організаційних умов, прийнятих при визначенні даного нормативу;

— закладення такої градації числових значень факторів, що відображала б залежності, якомога ближчі до геометричної прогресії (з урахуванням заданої відносної точності нормативів) та узгоджені з установленими стандартами;

— якнайбільше скорочення кількості цифр (до двох-трьох) та округлення їх значень як значень кінцевих укрупнених нормативів [7].

Існують такі різновиди укрупнених нормативів:

— укрупнені нормативи на одиницю довжини;

— укрупнені нормативи на одиницю площі;

— нормативи машинного часу, розрахованого за інструментом;

— нормативи машинного часу, розрахованого за інструмен­том та за паспортом верстата;

— нормативи машинного часу, розрахованого за інструмен­том, паспортом верстата й жорсткістю закріплення деталі;

— нормативи неповного штучного часу, побудовані методом однострокових нормативів.

Для всіх видів машинних робіт укрупнені норми часу складаються з трьох обов'язкових частин:

— основного (машинного) часу;

— допоміжного часу (на встановлення, завантаження в машину та зняття предмета праці, на приведення в готовність до робочої дії виконавчих органів робочої машини, устаткування, на заміну спрацьованого у даному циклі ручного інструменту і т. ін.);

— часу на переходи (якщо вони передбачені організацією праці).

Різновидами існуючих на підприємствах укрупнених нормативів є модифікації комбінування цих трьох складових на основі застосування більш-менш детальних аналітичних формул.

Технологічні особливості виробничого процесу та організації виробництва і праці зумовлюють алгоритми побудови укрупненого нормативу для кожного типового випадку для того чи іншого виробництва.

Встановлення укрупненого нормативу часу на одиницю довжини буває необхідним у тих галузях та підгалузях, де обсяг виконаних робіт вимірюється в одиницях довжини (км, м, см, мм, погонних метрах): прокладення трубопроводів, кабелів, мереж, шляхів, траншей, валів, загорож і т. ін., спостереження за продуктопроводами, шляхами, мережами, огорожами та їх обслуговування, виготовлення та обробка мірних довгих виробів із стандартною шириною, обробка країв, кромок, швів, ліній з'єднання; обробка стандартних деталей на верстатах та ін.). У таких випадках для встановлення робітникам норми виробітку доцільно користуватись укрупненими, заздалегідь розробленими нормативами витрат часу на одиницю довжини певного виду роботи, виробу.

При виконанні типової одноперехідної операції норматив часу на одиницю довжини буде сумою витрат відповідної частини робочого часу (машинного часу, допоміжного часу та часу на перехід) у перерахуванні на одиницю виміру (тобто сумою відповідних питомих витрат часу на одиницю довжини):(5.6)

де Т_шт. — нормативна тривалість часу (штучна норма часу) на одиницю довжини;

t_{M од} — нормативна тривалість машинного часу на одиницю довжини;

t _д.од — нормативна тривалість витрат допоміжного часу на одиницю довжини;

і_{пєр од} — нормативна тривалість витрат часу на перехід на одиницю довжини;

к — коефіцієнт резервування часу, необхідного на обслуговування робочого місця, відпочинок та особисті потреби, у процентах від оперативного часу.

Конкретним прикладом застосування формули (5.6) для розрахунків нормативної тривалості часу для верстатних робіт у машинобудуванні, машинообробці та інших переробних галузях є визначення укрупненого нормативу на одиницю довжини об­роблюваної поверхні для одноперехідної операції [5.7]:

(5.7)

де Т^в_шт.двж — нормативна тривалість часу (штучна норма часу) на одиницю довжини при верстатних роботах, хв;

L — розрахункова довжина оброблюваної поверхні (сума чистої довжини, довжини врізання та довжини перебігу інструмента), мм;

Т _м100 — основний (машинний) час на оброблення 100 мм розрахункової довжини поверхні, хв;

Т _дп — допоміжний час, пов'язаний з кожним переходом, хв;

Т _де — допоміжний час на встановлення та зняття деталі, хв;

к — коефіцієнт, що визначає тривалість часу на обслуговування робочого місця, відпочинок та особисті потреби, у процентах від оперативного часу.

Встановлення укрупненого нормативу часу на одиницю площі буває необхідним у тих галузях та підгалузях, де обсяг виконаних робіт вимірюється в одиницях площі (м², см², мм², км²): фарбування, шліфування, чищення, миття, настилання поверхонь, обслуговування та нагляд за робочим станом виробничих або сільськогосподарських площ, виготовлення й обробка нестандартних за формою деталей, виробів, напівфабрикатів тощо. У таких випадках для встановлення норми виробітку робітникам доцільно керуватись укрупненими, заздалегідь розробленими нормативами витрат часу на одиницю площі певного виду.

При виконанні типової одноперехідної операції норматив часу на одиницю площі буде сумою витрат відповідної частини робочого часу (машинного часу, допоміжного часу та часу на перехід) у перерахуванні на одиницю вимірювання (тобто сумою відповідних питомих витрат часу на одиницю площі) (5.8):

де Т_{шт плщ} — нормативна тривалість часу (штучна норма часу) на одиницю площі;

t'_{M од} — нормативна тривалість машинного часу на одиницю площі;

t' _д.од — нормативна тривалість витрат допоміжного часу на одиницю площі;

t' _пер.од — нормативна тривалість витрат часу на перехід на одиницю площі.

Конкретним прикладом застосування формули (5.8) для розрахунків нормативної тривалості часу для верстатних робіт у машинобудуванні, металообробці та інших переробних галузях є визначення укрупненого нормативу на обробку повної поверхні деталі:(5.9)

де Т^в _шт.плщ — норма штучного часу, хв;

t_в-з — час на встановлення та зняття деталі, хв;

t _н.шт — неповний штучний час на обробку поверхні за один прохід, хв;

m — кількість проходів, необхідних для обробки всієї поверхні;

п — кількість оброблюваних поверхонь:

 

У свою чергу, існують укрупнені нормативи машинного часу, розраховані за одним змінним параметром (за інструментом), за двома параметрами (за інструментом і паспортом верстата) та за трьома параметрами (за інструментом, паспортом верстата і жорсткістю закріплення деталі). У табл. 5.9 наведено нормативи машинного часу, розраховані за інструментом.

Нормативи неповного штучного часу встановлюються методом однострокових нормативів, запропонованим Епштейном Д. І., (СРСР [48]) у два етапи:

— побудова таблиць нормативів часу залежно від двох па­раметрів (наприклад, довжини та діаметру);

— перетворення таблиць у такі, що містять величини трудомісткості (нормативи часу):

— як функцію двох змінних параметрів — за «рядком трудомісткості»;

— як функцію одного комплексного параметра та як результат компоновки цих рядків у таблиці [7].

Природною межею укрупнення нормативів є укрупнені типові норми, оскільки вони містять лише штучний та підготовчо-завершальний час. Наявність тільки у промисловості майже 100 мільйонів норм (які постійно доповнюються новими — на нові роботи, деталі, вироби, що з'являються внаслідок НТП) ускладнює користування ними. Тому на практиці перейшли до застосування укрупнених норм.

Для розрахунку укрупнених норм перш за все відбирають групи типових деталей, розбіжність серед яких не дуже велика. З них визначається одна, найбільш типова для даного виробничого процесу деталь, для якої за всіма науково обґрунтованими методами встановлюють машинний час. На інші вироби цієї групи норми визначаються за аналогією до типового виробу з урахуванням особливостей (відмінностей у технології їх обробки). Тому при впровадженні нового виробу не завжди потрібно розробляти нову норму, а можна лише визначити ту групу, до якої належить

 

цей виріб, та відмінність у трудомісткості обробки нового й типового виробу, знайти відповідну групову норму і внести до неї поправку на відмінності у трудомісткості. На операції обробки деталей проміжних розмірів норми часу визначаються шляхом інтер­поляції (тобто знаходженням величин норми часу як проміжного значення між двома відомими, визначеними шляхом розрахунків, величинами). Приклад типових норм наведено у табл. 5.10.

Таблиця 5.10 Типові норми на вільне кування під молотом глухих дисків у малосерійному та одиничному виробництві [7] * Діаметр поковки, мм Висота поковки, мм До 35 До 50 До 80 До 110 До 140 До 170 До 200 Штучний час, хв До 100 1,1 1,2 1,4 1,7 1,9 2,3 3,7 До 150 1,5 1,7 2,0 2,4 2,7 3,0 3,5 До 200 1,9 2,1 2,7 3,2 3,6 4,0 4,5 До 250 2,3 2,6 3,3 4,0 4,7 5,4 5,9 До 300 2,7 3,2 4,0 5,0 5,9 6,8 7,7 До 350 3,7 4,3 5,3 6,4 7,5 8,6 9,6 До 400 4,9 5,6 6,7 8,0 9,2 10,4 11,7 До 450 — 7,0 8,4 9,8 11,0 12,4 13,8 До 500 — — 11,2 12,5 13,8 15,2 16,5

* Типові норми містять елементи: завантажити заготовку в піч, видати заготовку з печі та подати на бойок молота, скрутити кути заготовки, осадити заготовку, скрутити заготовку, виправити «на плоско», виміряти та підправити, відкласти поковку.

Застосування типових норм спрощує нормування праці у багатономенклатурних цехах, дозволяє знизити трудомісткість нормування праці на підприємстві, не знижуючи якості норм. Найбільш воно поширене при визначенні норм часу на обробку нормалізованих (юстованих) масових деталей, тобто нормалей, кріпильних деталей, арматури, фітингів, різального, вимірювального й монтажного інструменту та ін.

Такий підхід знаходить широке розповсюдження у нормуванні праці на галузевому рівні, де розробляють так звані галузеві нормативи часу на найпоширеніші трудові операції. У першу чергу це стосується нормативів на відпочинок та особисті потреби, виходячи з особливостей техніки, технології та організації виробництва і праці, з наявних санітарно-гігієнічних умов на типових для галузі та підгалузі робочих місцях.

Питання для самоконтролю

1. Що являють собою нормативи праці?

2. Які існують види нормативів?

3. Як поділяються нормативи за рівнем застосування?

4. У чому полягає суттєва відмінність між нормативом та нормою праці?

5. У чому полягає перевага нормативного способу розрахування норм перед розрахуванням норм за допомогою спостережень робочого часу та хронометражу?

6. У чому полягає сутність нормування праці за мікроелементами?

7. Які дві системи мікроелементного нормування праці існують у світі на цей час? У чому полягає сутність кожної з них?

8. Що вкладається у поняття інтенсивності праці?

9. Які існують підходи до визначення нормальної інтенсивності праці?

10. Як пов'язане визначення надбавок часу на відпочинок та особисті потреби за системами різних науковців?

11. У чому полягає особливість нормування праці за системою Барта-Мерріка?

12. У чому полягає особливість нормування праці за системою Міхеля?

13. У чому полягає особливість нормування праці за системою Бедо?

14. У чому полягає особливість нормування праці за системою Рефа?

15. У чому полягає особливість нормування праці за системою консультативної фірми «Персонел адміністрейшн лімітед»?

16. У чому полягає особливість нормування праці за системою Пейджа?

17. У чому полягає сутність мікроелементного нормування праці взагалі?

18. У чому полягає особливість мікроелементного нормування праці за системою МТМ?

19. У чому полягає особливість мікроелементного нормування праці за системою УФ?

20. У чому полягає особливість мікроелементного нормування праці за системою БМТ?

21. У чому полягає особливість мікроелементного нормування праці за системою ДМТ?

22. У чому полягає особливість мікроелементного нормування праці за системою БСМ?

23. Які види спрощених систем мікроелементного нормування праці розроблено регіональними асоціаціями МТМ?

24. Чи поширене мікроелементне нормування праці в Україні та в країнах СНД?

25. У чому полягає сутність укрупнених нормативів праці?

26. У чому полягає сутність типових, групових норм праці?

27. Що є основою створення укрупнених нормативів праці?

28. Які вимоги висуваються до укрупнених нормативів праці?

29. Які існують різновиди укрупнених нормативів праці?

30. За якою формулою встановлюються укрупнені нормативи часу на одиницю довжини взагалі?

31. За якою формулою розраховують укрупнені нормативи часу на одиницю довжини оброблюваної поверхні при верстатних роботах?

32. За якою формулою встановлюється укрупнений норматив часу на одиницю площі взагалі?

33. За якою формулою розраховують укрупнений норматив на обробку повної поверхні деталі при верстатних роботах?

34. Як розраховують укрупнені типові норми праці та де вони застосовуються?