Первинною ланкою підприємства, де відбувається трудовий процес, є робоче місце. Саме на робочому місці відбувається поєднання технологічного і трудового процесів у єдиний виробничий процес. Власне конкретна взаємодія живої праці у перетворенні предметів праці за допомогою засобів праці на готову продукцію є головним призначенням робочих місць. Тому спостереження за тривалістю трудових операцій з метою нормування праці відбувається безпосередньо як спостереження за працею робітника в умовах певних робочих місць. А вивчення їхніх особливостей є однією з найважливіших умов проектування науково обґрунтованих норм праці.
Робоче місце — це зона трудових дій робітника (групи робітників, робочої бригади) з необхідним технологічним устаткуванням, приладами, робочим інструментом, оснащенням, потрібними для якісного виконання виробничого завдання.
Організація робочого місця полягає у раціональному розміщенні в обмеженому виробничому просторі необхідних машин, устаткування, верстатів, меблів, оснащення, транспортних засобів та засобів безпеки. Бо саме на робочих місцях створюються умови, які значною мірою визначають ефективність праці в цілому.
Але робоче місце не ізольований острівець на виробництві. І як би досконало не було організовано окреме робоче місце, успішна діяльність підприємства залежить від сукупної системи всіх робочих місць, від загального рівня їх взаємодії, чіткості обслуговування та повноти забезпечення необхідними ресурсами.
Кожне робоче місце має певні характеристики, серед яких головні: оснащеність, спланованість, технічна озброєність, форма обслуговування, умови праці та перебіг трудового процесу в цілому.
Оснащеність робочого місця залежить від його спеціалізації, виду обробки предмета праці та характеру виробничого процесу, рівня технічного розвитку, загального стану засобів виробництва, складності технології, організації та культури виробництва.
Спланованість робочого місця повинна враховувати фізіологічні особливості людини й забезпечувати таку організацію трудового процесу, яка повністю виключала б зайві рухи та зайве напруження. Для того, щоб створити робітнику необхідні для високопродуктивної праці умови, робоче місце має бути оснащене всіма необхідними засобами праці, склад яких визначають єдність призначення робочого місця, масштаби виробництва, ступінь спеціалізації праці та рівень її технічної озброєності.
Технічна озброєність робочого місця включає в себе:
— основне технологічне устаткування, на якому відбувається виконання певної частини виробничого процесу (машини, верстати, апарати, печі, преси, стенди, транспортні засоби та ін.);
— предмети технологічного оснащення (інструменти, прилади);
— допоміжне устаткування та інвентар для розміщення і зберігання оброблюваних предметів праці (прилади, інструменти, допоміжні матеріали, вимірювальні прилади та ін.);
— підйомні та транспортні засоби, прилади, що створюють сприятливу обстановку й безпеку праці;
— предмети для підтримання порядку та чистоти на робочому місці.
Чим більш спеціалізоване виробництво, тим більше можливостей пристосувати кожне робоче місце до конкретної роботи, операції, створити робітнику найсприятливіші умови праці, з урахуванням загальних виробничих, організаційних та фізіологічних вимог.
Організація робочого місця — це система заздалегідь розроблених заходів найбільш ефективного (відповідно до специфіки робочого місця) оснащення, технічного озброєння, спланованості, обслуговування та створення сприятливих умов праці.
Під умовами праці мають на увазі сукупність факторів виробничого середовища, наявних на робочому місці, що впливають на працездатність робітника та взагалі на стан його здоров'я в процесі трудової діяльності.
Робочі місця дуже різноманітні. їх диференціація за певними ознаками дозволяє розробляти загальні ефективні методи праці для кожної групи та впроваджувати їх з урахуванням конкретних виробничих умов. Диференціація робочих місць відбувається на засадах виділення головних класифікаційних ознак. Це можуть бути: професії, функції виконавців, число виконавців, ступінь спеціалізації, рівень технічного розвитку засобів праці, кількість одиниць устаткування, верстатів, ступінь рухомості, змінність праці, умови праці, функції працівників.
Різноманітність робочих місць є об'єктивним наслідком різноманітності виробничих процесів, специфіки поділу та кооперування праці в конкретному технологічному процесі.
Найбільш типову класифікацію робочих місць наведено на рис. 2.13. Робочі місця диференціюються за первинними організаційно-технологічними ознаками:
1) залежно від рівня технічної озброєності праці:
— для ручної праці, коли один або кілька робітників виконують операції за допомогою різних ручних засобів праці, ручного інструменту;
— для механізовано-ручної праці, коли робітники застосовують разом з машинами також і різні ручні засоби праці, ручний інструмент;
— для механізованої праці, коли трудовий процес відбувається за допомогою машин;
для напівавтоматизованої праці, коли трудовий процес відбувається за допомогою не дуже досконалих, частково або напівавтоматизованих машин, апаратів, установок, верстатів, робота з якими вимагає систематичного застосування значних обсягів ручної праці;
— для автоматизованої праці, коли робітники застосовують автоматизовані машини, апарати, установки, верстати;
— для роботизованої, програмованої, комп'ютеризованої праці, коли трудовий процес складається головним чином з програмування та спостереження за технологічним устаткуванням, оснащеним засобами роботизації, числового програмного управління, комп'ютерною технікою.
2) за видом виробництва:
— основні, де відбувається технологічне перетворення сировини, напівфабрикатів, напівпродуктів, комплектуючих у цільові вироби;
— допоміжні, де створюються умови для цільового перетворення предмета праці у цільові вироби;
Рис. 2.13. Класифікація робочих місць за найважливішими ознаками
|
3) за ступенем спеціалізації:
— універсальні, де робітник виконує всі або значну частину операцій технологічного процесу;
— спеціалізовані, де робітник (поряд із значною частиною операцій технологічного процесу) переважно виконує декілька з них, для чого має спеціалізований інструмент та інші засоби виробництва;
— спеціальні, де робітник виконує лише декілька суворо закріплених технологічних операцій на вузько спеціалізованих для цього засобах виробництва;
4) за типом виробництва:
— для вироблення одиничної продукції;
— для вироблення серійної продукції;
— для вироблення масової продукції;
5) за кількістю устаткування:
— багатоапаратного, багатоверстатного обслуговування.
6) за розміщенням у виробничому просторі:
— стаціонарні, де виробниче устаткування і робітник мають довгочасне, постійне місце у цеху, на дільниці;
— рухомі, де робітник переміщується разом із засобом виробництва, машиною, устаткуванням;
— маршрутні, де склад праці робітника протягом робочої зміни включає періодичні або постійні обходи стаціонарних або рухомих засобів виробництва;
7) за видами обслуговування:
— з черговим обслуговуванням, де робітник у разі необхідності викликає обслуговуючий персонал (наладників, слюсарів, мастильників та ін.);
— з планово-попереджувальним обслуговуванням, коли обслуговування здійснюється за заздалегідь складеними календарними планами — графіками та розкладами, чітко пов'язаними з оперативно-виробничими планами;
— із стандартним обслуговуванням, коли мають місце примусове регулярне поповнення робочих місць предметами праці, документацією, примусова заміна найчастіше зношуваних деталей, вузлів устаткування, оперативне, чітке за часом, забезпечення предметами праці та вивезення готової продукції;
8) за кількістю виконавців:
— індивідуальні — з одним робітником;
— колективні — з одночасною працею кількох робітників;
— бригадні, коли одночасна праця кількох робітників пов'язана певними поділом та кооперуванням праці і має єдиний кінцевий результат спільних зусиль;
9) за змістом праці:
— з фізичною працею;
— з фізично-розумовою працею;
— з розумовою працею;
10) за робочою позою, типовою протягом якнайбільшої тривалості робочого часу:
— для роботи стоячи;
— для роботи сидячи;
— із змішаною позою, де трудовий процес вимагає від робітника іноді сидячої, іноді стоячої чи іншої пози;
— з вимушеною позою, коли робітник не має змоги змінити єдину робочу позу, заздалегідь обумовлену особливостями виробничого процесу чи конструкцією устаткування, машин;
11) за умовами праці:
— з нормальними умовами праці;
— з важкими та шкідливими умовами праці;
— з особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці;
12) за формами оплати праці робітників:
— з погодинною оплатою;
— з відрядною оплатою.
Для того, щоб праця на кожному з робочих місць була ефективною як з точки зору виробництва, так і з точки зору самого робітника, за психофізіологічними особливостями робочі місця повинні відповідати певним науково обґрунтованим вимогам: технологічним, організаційним та фізіологічним.
Технологічні вимоги полягають у тому, що для ефективної праці робоче місце повинно бути оснащене певною технікою, яка відповідає застосованій технології (специфічній для кожної роботи), основним устаткуванням, допоміжним інвентарем та робочим інструментом, вимірювальними та контрольними приладами, підйомно-транспортним устаткуванням, засобами зв'язку, автоматизації, блокування та ін.
Організаційні вимоги полягають у необхідності раціонального суміщення предметів праці, засобів праці з робочою силою, тобто у забезпеченні:
— раціонального розподілу всього необхідного обладнання відповідно до специфіки технологічного і трудового процесів (приладів, інструментів, оснащення, засобів вимірювання, контролю, зв'язку тощо) у межах робочої зони;
— знаходження рішень для найбільш ефективного використання технічних засобів у виробничому і трудовому процесах;
— впровадження найбільш доцільного розподілу функцій з обслуговування робочих місць між безпосередніми виконавцями та допоміжними, обслуговуючими робітниками;
— своєчасного постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, інструментів, тари, запасних частин і засобів для поточного ремонту, прибирання виробничих відходів та підтримання чистоти і санітарно-гігієнічних вимог;
— створення безпечних та здорових умов праці.
Фізіологічні вимоги. Вирішуючи всі питання, пов'язані з організацією робочого місця, необхідно постійно мати на увазі, що воно призначене для людини, яка на ньому працює. Тому треба враховувати вимоги фізіології та психології праці. Це означає, що необхідно передбачати:
— найбільш зручне положення робітника при виконанні конкретної роботи;
— найбільш короткі та зручні зони рухів, найменш стомливих положень тулуба, рук, ніг, голови, очей, дотримання певної тривалості й частоти повторення певних рухів;
— найбільшу доцільність траєкторії рухів (такої, щоб мали місце найбільш економні з них і в той же час щоб досягалась необхідна амплітуда без зміни основної пози).
Найефективніші розміри зони досяжності та параметри робочого положення для людей різного зросту містяться у табл. 2.2. і 2.3. Значення параметрів робочого місця стає ще важливішим при періодичному чи постійному використанні складної комп'ютерної техніки [10]. Оптимальні габаритні розміри робочого місця для людини середнього зросту показано на рис. 2.14.
Своєчасне врахування фізіологічних вимог до робочих місць при нормуванні праці дозволяє заздалегідь закласти умови підвищення її продуктивності. Зручна чи незручна поза обумовлює результати праці. Так, м'язова напруга при роботі стоячи зростає на 15—16% в порівнянні з роботою сидячи і майже у 2 рази при роботі у зігнутому положенні. Тому в ряді випадків лише зміна стоячої пози на сидячу дає підвищення виробітку на 10 і більше відсотків.
Умови праці залежать насамперед від технологічної специфіки виробництва, а також від досконалості прийнятих техніко-конструкційних та організаційних рішень, наслідком яких стає створення конкретних робочих місць з усіма властивими їм різноманітними ознаками, які ми розглянули раніше (рис. 2. 13).
| 2.13 Створення конкретних робочих місць. |
Таблиця 2.2
Ефективні параметри робочого місця відповідно до зросту робітника, мм [10]
|
Таблиця 2.3
Ефективні параметри зони оптимальної досяжності при роботі стоячи відповідно до зросту людини, мм [10]
|
Рис. 2.14. Габаритні розміри робочого місця для різних видів праці [7]: а — за пультом управління; б — за столом; в — біля верстата
|
Оскільки всяка праця відбувається у конкретних санітарно-гігієнічних, фізіологічних та естетичних умовах, то при наявності несприятливої дії цих умов на організм у робітника підвищуються енергетичні витрати на її подолання, швидше настає втома, падає продуктивність праці.
Виробничою втомою називають тимчасове зниження працездатності людини, яке виникає в процесі праці як реакція організму на трудові зусилля, виробничі умови та умови праці.
При тривалому несприятливому впливі у людини настає стійка часткова втрата здоров'я, стійке зниження працездатності.
Багаторічна праця в особливо несприятливих або особливо тяжких умовах праці призводить до передчасної втрати працездатності взагалі, переведення працівника на пенсію значно раніше встановленої в країні загальної верхньої межі робочого віку.
Тому при встановленні науково обґрунтованої міри праці треба виходити:
— або з необхідності створення спочатку нормальних умов праці і вже потім введення в дію нормальних норм праці;
— або з урахування в нормах праці відхилення наявних умов від нормальних на конкретних робочих місцях і, таким чином, коригування норм відповідно до ступеня несприятливого їх впливу на організм працівника, темпів розвитку втоми і втрати працездатності.
Між умовами праці на робочому місці та нормою праці існує об'єктивний зв'язок (рис. 2.15). Сприятливі умови праці не порушують нормального стану організму працюючого, несприятливі знижують фізіологічний потенціал організму в цілому, погіршують емоційно-психологічний настрій людини та її ставлення до конкретної праці. Наслідком стає певна втрата функціональної працездатності при виконанні виробничого завдання і, отже, значно нижча фактична продуктивність праці. Тому й міра праці повинна також бути нижчою — відповідно до ступеня негативного впливу несприятливих умов праці.
Сукупність різних факторів, що впливають на людину в процесі праці, становлять умови праці. Ця сукупність поділяється на такі однорідні групи:
— санітарно-гігієнічні фактори визначають зовнішнє виробниче середовище (макро- та мікроклімат): температуру, шум, вібрацію, ультразвук, випромінювання, освітленість, вологість, токсичність парів, пилу та ін. Характеристики робочої зони залежно від конкретних значень факторів цієї групи наведено в табл. 2.4 [14].
За комфортністю зони бувають: найвищого комфорту, оптимальні, допустимі, недопустимі. Між оптимальною та допустимою зонами проходить психологічна межа, за якою у робітника з'являються неприємні відчуття, виникають незручності при роботі. Такі умови праці не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Між допустимою та недопустимою зонами проходить фізіологічна межа, за якою також починаються несприятливі умови праці. Приклад графічного відображення умов праці показано на рис. 2.16 [7].
Рис. 2.15. Схема впливу умов праці на працездатність людини і міру праці
|
Таблиця 2.4
Характеристика робочих зон за умовами праці [14]
| Робоча зона | ||||
| Показник | Найвищого комфорту | оптимальна | допустима | недопустима |
| Рівень шуму, ДБ | Відповідає | |||
| Вібрація, мм | санітарно- | 0,2 | 1,3 | |
| Температура, °С | гігієнічним | 17—20 | ||
| Освітленість, лк | нормам | ЗО | ||
| Концентрація, мг/м3 | ||||
| СО (мг/л) | 0,02 | 0,03 | ||
| пилу | ||||
| пилу з SiO2 | 0,5 | 2,5 | ||
| аерозолів | 0,1 | 0,3 | 0,5 | |
| Маса вантажу, що підіймає людина, кг | 2,3 | |||
| Захаращеність робочих місць, проходів | Немає | Немає | Незначна | Значна |
| Стан засклення | Чисте, пропускає 90 % світла | Чисте | Забруднене | Дуже забруднене |
| Колір стін та стель | Салатовий, білий | Білий | Сірий, брудний | Чорний |
| Колір устаткування, приладдя | Світло-зелений | Світло-зелений, світло-голубий | Сірий | Чорний |
— психофізіологічні фактори визначаються конкретним змістом трудової діяльності: задіяністю частин тіла та органів чуттів, темпом і ритмом праці, її монотонністю, рівнем і характером фізичного, фізіологічного та нервово-психічного навантаження;
— естетичні фактори сприяють формуванню позитивних емоцій у робітника: художнє оформлення інтер'єрів, робочого устаткування, оснащення робочих місць, озеленення, застосування функціональної музики. Важливу роль в естетиці праці відіграє колір, який по-різному впливає на самопочуття людини: насназі сприяють червоний, оранжевий, жовтий кольори, заспокоюють — зелений та синьо-зелений, пригнічує — чорний; крім того, синій колір сприяє відчуттю більшої прохолоди, а червоний та оранжевий — більшого тепла, ніж є насправді. Строкаті, яскраві кольори бадьорять робітника при монотонній праці; спокійні — сприяють напруженій праці, червоний та жовтий — добре попереджають про небезпеку. Врахування естетичних факторів все більше помітне у промисловому дизайні знарядь праці, одягу, приміщень, устаткування, що сприяє підвищенню продуктивності праці;
— соціально-психологічні фактори охоплюють характер взаємин у трудовому колективі, створюють відповідні соціальні відносини (приязні чи неприязні), психологічний настрій окремих робітників, персоналу в цілому, що врешті-решт формує позитивне чи негативне ставлення до праці і залежно від цього призводить до стабілізації або плинності кадрів.
Умови праці, її інтенсивність або монотонність, склад робочих операцій у сукупності змінюють психофізіологічні показники життєдіяльності організму: може поступово зменшуватися сила м'язів, підвищуватися кров'яний тиск, частішати пульс, уповільнюватися психічні реакції людини, зростати кількість помилок, знижуватися увага. Усереднені результати реєстрації цих показників наведено на рис. 2.17. Наслідком цих змін є зниження працездатності людини в цілому, що відображено на рис. 2.18 [41].
Зміни працездатності протягом робочої зміни, доби, тижня називають динамікою працездатності. Параметри кривої працездатності є критеріями для об'єктивної оцінки напруженості праці, необхідності встановлення перерв, конкретного їх часу і тривалості протягом зміни, визначення найбільш науково обґрунтованої організації праці. На кривій працездатності протягом робочої зміни чітко видно й різні стадії працездатності (рис. 2.18), тобто:
— періоди входження в роботу (відрізки 1);
  |
— періоди стійкої працездатності (у другій половині зміни вона дещо нижча, ніж у першій) протягом значної частини зміни (відрізки 2);
— періоди розвинення втоми (відрізки 3).
Зміна рівня працездатності відбувається також протягом доби (що відображає добові цикли фізіологічних процесів людини) та протягом тижня (що відображає напруженість щоденної праці до вихідних днів). Динаміку працездатності протягом доби та робочого тижня наведено на рис. 2.19 і 2.20 [41].
Рис. 2.19. Зміна рівня працездатності протягом доби [41]
|
Рис. 2.20. Зміна рівня працездатності
протягом тижня
|
Наявність усіх цих змін працездатності при науково обґрунтованому встановленні норм праці вимагає закладати в норми так звані регламентовані перерви, окрім перерви на обід (тривалість яких входить до тривалості робочої зміни). Необхідність і доцільність введення їх за рахунок робочої зміни підтверджують фізіологічні дослідження та спостереження за змінами погодинного виробітку робітників (обсяги виробленої продукції безпосередньо залежать від рівня працездатності людини). Чим вищий темп і монотонніша робота, чим не сприятливіші умови праці, чим вища безпосередня фізична навантаженість на працівника, тим довшими й частішими мають бути регламентовані перерви. Невеликі й часті відпочинки дозволяють зняти частину втоми, відновити працездатність та продуктивність праці до середнього рівня. Регламентовані перерви можуть бути використані як для пасивного, так і для активного відпочинку (наприклад, виробничої фізкультури). Активний відпочинок потрібен робітнику тим більше, чим постійніша його робоча поза, особливо при сидячій праці. Коливання працездатності протягом робочої зміни, доби та робочого тижня слід обов'язково враховувати при виборі місця й часу спостереження за трудовим процесом. Для цього найбільш прийнятні години в середині зміни, у денних та ранкових змінах середніх днів робочого тижня.
Питання для самоконтролю
1. У чому полягає єдність трудового і виробничого процесів?
2. Що являє собою поділ праці?
3. Які є форми поділу праці та в чому їх сутність?
4. Які є види поділу праці та який зміст кожного з них?
5. Які соціальні наслідки поділу праці?
6. Який зміст понять «професія», «спеціальність», «кваліфікація»?
7. Що таке інтенсивність праці і який її рівень визначається як суспільно нормальний?
8. Що таке монотонність праці? Чим вона характеризується?
9. Які існують межі поділу праці?
10. У чому полягає сутність економічної межі поділу праці?
11. У чому полягає сутність психологічної межі поділу праці?
12. У чому полягає сутність соціальної межі поділу праці?
13. Що таке кооперування праці?
14. Які існують форми кооперування праці? Поясніть суть кожної з них.
15. Технологічне кооперування праці та його види.
16. Предметне кооперування праці та його види.
17. Організаційне кооперування праці та його види.
18. Що таке суміщення професій?
19. Що таке розширення зон обслуговування?
20. Що таке внутрішньобригадне кооперування праці?
21. Які види виробничих бригад існують і в чому полягають їх відмінності?
22. Що являє собою виробничий процес?
23. Що являє собою технологічний процес?
24. Що являє собою трудовий процес?
25. На які частини диференціюють технологічний процес?
26. На які частини диференціюють трудовий процес?
27. Які є види технологічних процесів?
28. Що таке трудова операція?
29. Що таке трудовий прийом і комплекс трудових прийомів?
30. Що таке трудова дія?
31. Що таке трудовий рух і фіксажні точки?
32. На які види класифікують трудові операції залежно від внутрішньої сутності виробничого процесу (залежно від НТП)?
33. На які види класифікують трудові операції за тривалістю перебігу виробничого процесу?
34. На які види класифікують трудові операції за характером участі робітника у виробничому процесі?
35. На які види класифікують трудові операції за кількістю залучених виробників?
36. Які існують наукові принципи ефективної організації трудового процесу?
37. У чому полягає принцип паралельності?
38. У чому полягає принцип економії рухів?
39. У чому полягає принцип безперервності?
40. У чому полягає принцип синхронності?
41. У чому полягає принцип планового та запобіжного обслуговування?
42. У чому полягає принцип сприятливої робочої пози?
43. У чому полягає принцип відповідності робітника змістові праці?
44. У чому полягає принцип оптимальної інтенсивності праці робітника?
45. У чому полягає принцип інтенсивності роботи устаткування?
46. Що таке робоче місце?
47. Чим характеризується кожне робоче місце?
48. Що мають на увазі під оснащеністю та спланованістю робочого місця?
49. Що таке технічна озброєність робочого місця і з чого вона складається?
50. Що мають на увазі під організацією робочого місця?
51. Що мають на увазі під умовами праці?
52. Як диференціюють робочі місця залежно від рівня технічної оснащеності праці?
53. Як диференціюють робочі місця за ступенем спеціалізації та типом виробництва?
54. Як диференціюють робочі місця за кількістю устаткування та розміщенням у виробничому просторі?
55. Як диференціюють робочі місця за видами обслуговування та кількістю виконавців?
56. Як диференціюють робочі місця за змістом праці та робочою позою?
57. Як диференціюють робочі місця за умовами праці і формами оплати?
58. Які існують вимоги до робочого місця?
59. У чому полягає зміст технологічних вимог до робочого місця?
60. У чому полягає зміст організаційних вимог до робочого місця?
61. У чому полягає зміст фізіологічних вимог до робочого місця?
62. Що таке втома працівника?
63. Які групи факторів умов праці виділяють?
64. Що являють собою санітарно-гігієнічні фактори умов праці та який їхній склад?
65. Що являє собою група психофізіологічних факторів та який їх склад?
66. Що являє собою група естетичних факторів та який їх склад?
67. Що являє собою група соціально-психологічних факторів та який їх склад?
68. Що є основою коливання фізіологічних показників працездатності робітника протягом трудової зміни?
69. Які є види ритмів коливання працездатності людини?
70. Що таке змінне, добове та тижневе коливання працездатності людини?
71. Чому слід враховувати цикли коливання працездатності при створенні науково обґрунтованих норм праці?
3 ВИВЧЕННЯ ВИТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ
