1. Фотографія робочого часу як метод дослідження складу й черговості витрат часу ґрунтується на спостереженні та вимірюванні всіх без винятку витрат робочого часу. Тому спостерігач фіксує не тільки корисні, але й некорисні витрати часу і його втрати незалежно від причин.
Цілі фотографії полягають у такому:
— вивчення складу, черговості й тривалості всіх наявних витрат робочого часу;
— складання фактичного балансу робочого часу та виявлення втрат і недоцільних витрат робочого часу і їх причин;
— визначення ступеня завантаження робітника, устаткування, агрегатів протягом зміни,
— отримання замірів для нормування підготовчо-завершальних операцій, обслуговування робочого місця, відпочинку та особистих потреб;
— виявлення передових методів праці для їх більш ґрунтовного вивчення та широкого впровадження;
— складання нормального балансу робочого часу як основи для розрахунку науково обґрунтованих норм праці.
У цілому вивчення робочого часу методом фотографування спрямоване на встановлення раціонального режиму праці, побудованого на максимальному ущільненні робочого дня за рахунок виявлення й виключення всіх втрат робочого часу та недоцільного його використання.
Проводять такі фотографії:
— фотографія робочого дня виконавця або частини його робочого дня;
— фотографія виробничого процесу;
— фотографія роботи і перерв у роботі устаткування.
Проведення спостереження методом фотографії робочого часу складається з таких етапів:
— підготовка до спостереження;
— спостереження з фіксацією замірів та обставин, що безпосередньо впливають на склад і тривалість операцій;
— обробка результатів спостереження;
— аналіз результатів спостереження та висновки.
Етап підготовки забезпечує подальшу ефективність спостереження, оскільки має запобігати всім невизначеностям та збоям у роботі спостерігача в процесі проведення фотографії. Він починається за кілька днів до здійснення спостереження.
Підготовка починається із складання плану проведення фотографії з уточненням мети, визначенням засобів проведення та конкретної зміни при багатозмінному графіку.
Вибір об'єкта спостереження відповідає поставленій меті: це може бути нове робоче місце, новий технологічний процес, для яких тільки встановлюють норму праці, або робочі місця, що вже досить довго функціонують, технологічні процеси, для яких виникла необхідність удосконалення організації виробництва і праці, перегляду норм.
При фотографуванні робочого часу вивчають всі без винятку витрати робочого часу виконавця (виконавців) протягом повного робочого дня (інколи — частини робочого дня). Об'єктом спостереження може бути один робітник, який має високу (але не рекордну) продуктивність праці та якість продукції, група робітників або робоча бригада.
Етап підготовки починається з вибору та підготовки самого спостерігача до проведення спостереження. Він повинен знати виробничий процес, склад трудового процесу, поділ окремих операцій за функціями (основні, допоміжні, випадкові і т. ін.) у виробництві продукції, вміти відрізнити нормальний темп праці від прискореного чи сповільненого, володіти вимірювальними засобами та методиками фіксації часу в процесі спостереження, мати необхідні вимірювальні засоби та прилади, заготувати бланки для фіксації відрізків спостереження.
За кілька днів до спостереження слід вибрати конкретне робоче місце. Спостерігач повинен ознайомитися з цим робочим місцем: отримати повне уявлення про роботу техніки, організацію виробництва і праці, стан устаткування, зміст трудових операцій, доцільність застосування конкретних інструментів, оснащення, вимірювальних приладів.
У разі необхідності слід встановити раціональний маршрут переміщення спостерігача (при маршрутній фотографії) чи місце пікетного посту (при пікетній фотографії), слід вибрати таке місце знаходження спостерігача (фіксажний пункт), де він не заважав би праці робітника чи бригади.
У процесі ознайомлення з робочим місцем спостерігач повинен спілкуватися з робітником (бригадою) для роз'яснення мети і завдань запланованого спостереження, відповісти на запитання, разом виявити недоліки умов праці на даному робочому місці. Тобто має проводитись попередня підготовка робітників до спостереження за їхньою працею, інструктаж про порядок надання потрібної інформації, а при самофотографії ще слід навчити виконавців правильно фіксувати у бланку спостереження витрати часу на трудові операції. Для цього трудовий процес потрібно заздалегідь розкласти на трудові операції, трудові дії та рухи (з визначеними фіксажними точками) і дати умовні скорочені позначення для кожної.
На етапі підготовки слід розробити основний документ спостереження — бланк спостереження, де помістити скорочену характеристику об'єкта спостереження та опис змісту дій, що спостерігаються, визначити спосіб запису замірів часу (графічний, цифровий, змішаний).
На етапі проведення спостереження спостерігач приходить на вибране робоче місце за 20—25 хвилин до початку спостереження, щоб подивитись як підготовлені до роботи робоче місце та устаткування, зайняти зручне місце, щоб мати в полі зору всі дії робітника (бригади) і не відволікати його від роботи запитаннями. Винятком може бути випадок, коли спостерігач самостійно не зможе встановити причину виконання нетипової роботи або простою.
До початку зміни у бланку спостереження спостерігач записує: прізвище, ім'я та по батькові робітника (членів бригади), спеціальність (професію), розряд, стаж загальний і на даній роботі, фіксує характеристику сировини, устаткування, готової продукції, її якість.
Протягом робочого часу в бланку спостереження фіксується все, що відбувається на робочому місці. Сама техніка запису залежить від об'єкта спостереження та виду фотографії робочого часу.
Методи запису можуть бути такими:
— за поточним часом, цифровий, тобто шляхом фіксації цифрами часу початку й закінчення кожного елемента трудової операції (табл. 3.1);
Таблиця 3.1
Цифровий метод фіксації операцій у бланку спостереження
Бланк спостереження
| Найменування роботи: | Дата 3 березня |
| дроблення сировини | Час початку зміни 7 година |
| Місце спостереження: № 1, II цех дільниця | Час закінчення зміни 16 година |
| Обсяг виконаної роботи 80 м3 одиниці виміру | |
| Робоче місце — дробильник | |
| Устаткування — дробильна установка | |
| Прізвище та ініціали робітника (членів бригади) Нечипоренко І.П.. |
| Операції | Індекс операції | Кінцевий час, год — хв | Тривалість операції, хв | Обсяг виконаної роботи, м3 | Примітки |
| Приймання зміни | ПЗ | 7—20' | 20' | — | |
| Завантаження установки сировиною | ДР | 7°-30' | 10' | ||
| Дроблення сировини | ОР | 8°—10' | 40' | ||
| Розвантаження установки | ДР | 8°—15' | 5' | ||
| Завантаження установки | |||||
| сировиною | ДР | 8°—27' | 12' | ||
| Дроблення сировини | ОР | 8°—57' | 30' | ||
| Розвантаження установки | ДР | 9°—07' | 10' | ||
| Відсутність тари | П | 10°—00' | 23' | ||
| Здавання зміни | ПЗ | 16°—00' | 10' | ||
| Всього |
Умовні позначення:
ПЗ — підготовчо-завершальні операції,
ДР — допоміжна робота,
ОР — основна робота,
П — простої, втрати робочого часу.
Спостерігав _____________(прізвище спостерігача)
Перевірив ______________(прізвище контролера)
— графічний: на спеціально розграфленому бланку (з нанесеною годинною сіткою у масштабі часу) відмічають час послідовно відпрацьованих операцій (табл. 3.2);
— графічно-цифровий, коли на годинній сітці у масштабі часу відмічають відпрацювання послідовно всіх операції, а для найважливіших, часто повторюваних операцій ще позначають цифрами час їх початку та закінчення.
У разі групової фотографії записи у фотокартці роблять через певні відрізки часу — так званий період спостереження, протягом якого враховуються дії всіх робітників, за якими одночасно здійснюється спостереження. Чим більша кількість робітників, за якими здійснюється спостереження, тим довший цей період. Коли робітників 2—6, він дорівнює 1 хв., якщо більше 6 — то 2 хв. (на 1 спостерігача не повинно припадати більше 10 робітників).
Дещо іншим чином відбувається спостереження при самофотографуванні, коли спостерігачем є сам робітник. Він записує лише втрати робочого часу та їх причини. Бланк для самофотографії дуже простий (табл. 3.3).
Етап обробки результатів необхідно здійснити відразу після завершення спостереження, поки спостерігач ще пам'ятає всі особливості виробничого й трудового процесів, за якими він спостерігав.
Обробка полягає в підрахунках, що виконуються в самому бланку спостереження при одночасному зведенні однойменних витрат часу в сумарну тривалість кожної окремої операції та визначенні процентної частки у часі зміни підготовчо-завершального часу, оперативного часу (основного та допоміжного), часу регламентованих перерв, часу нерегламентованих перерв, часу інших витрат. На основі цієї інформації складається «Фактичний баланс робочого часу» (відповідно до однієї з класифікацій робочого часу, наведених раніше,— рис. 3.1 —3.3). Він дає уявлення про раціональні витрати часу та його втрати. Наприклад, у машинобудуванні найбільш типові причини простоїв такі: несвоєчасне забезпечення заготовками, матеріалами, несправність устаткування, несвоєчасне забезпечення інструментом, оснащенням, відсутність роботи, очікування піднімально-транспортних засобів, порушення трудової дисципліни, інші причини. Наявність цих видів втрат свідчить, що в їх основі недостатня розпорядливість адміністрації, неузгодженість роботи окремих служб та інші причини. Значна частина організаційних недоліків може бути подолана без значних інвестицій та серйозної перебудови технологічного процесу. Економічний виграш буде рівнозначним або скороченню трудомісткості виготовлення продукції, або нарощенню її виробництва без додаткового залучення робітників.
|
Зміст і цифровий метод фіксації втрат робочого часу при самофотографуванні у бланку спостереження
Бланк спостереження
| Найменування роботи ________________ | Дата _________________ |
| Місце спостереження __________________ цех, дільниця | Початок зміни ________________ |
| Закінчення зміни ________________ | |
| Робоче місце ___________________ | Обсяг виконаної роботи _____________________ |
| Призвищє та ініціали робітника _____________________________________ |
| Причина втрати робочого часу | Втрата робочого часу | |
| хвилин | % до часу зміни | |
| Відсутність тари | 5,00 | |
| Очікування інструктажу | 3,95 | |
| Вимикання енергії | 10,00 | |
| Всього втрат | 18,95 |
Підпис виконавця самофотографії __________
З урахуванням виявлених недоліків розробляють організаційно-технічні заходи для ліквідації втрат робочого часу та зайвих і непродуктивних витрат часу.
На етапі аналізу та висновків складається «Нормативний баланс робочого часу» на основі вилучення з фактичного балансу всіх зайвих витрат часу та прямих його втрат. Потім виконується аналіз поліпшень.
Аналіз результатів спостереження включає: — встановлення коефіцієнта зайнятості робітника протягом зміни: як відношення суми тривалості виконання основної роботи (Тос), допоміжної роботи (Тдоп), підготовчо-завершальної роботи (Тпз), обслуговування робочого місця (Тобс) та відпочинку (Тві) і особистих потреб (Т) до всього робочого часу як тривалості зміни [Тзм):
|
— встановлення коефіцієнта оперативної роботи у зміні:
Коефіцієнт зайнятості робітника дозволяє визначити ступінь використання його робочого часу і порівняти різні організаційні варіанти розстановки робітників по робочих місцях. Хоча найкращий варіант досягається у випадку, коли Кзайн = 1, та на практиці він завжди дещо менший.
Розрахунки коефіцієнтів оперативної роботи і продуктивної роботи дозволяють оцінити ефективність використання робочого часу і визначити головні шляхи їх раціоналізації за елементами витрат. У цьому разі завдання зводиться до збільшення частки оперативної роботи і до оптимізації скорочення підготовчо-завершального часу та часу обслуговування робочого місця;
|
— встановлення коефіцієнта втрат робочого часу внаслідок організаційно-технічних причин: як відношення тривалості простоїв з організаційно-технічних причин (Т тех) до тривалості зміни:
— встановлення сумарного коефіцієнта втрат часу в зміні:
Завершують аналітичні розрахунки встановленням узагальнюючих показників:
— встановлення коефіцієнта втрат робочого часу з вини робітника внаслідок порушення трудової дисципліни: як відношення тривалості втрат часу з порушень трудової дисципліни до тривалості зміни:
|
— коефіцієнта ущільнення робочого дня: як відношення суми можливого приросту тривалості оперативної роботи (проти фактичної) за рахунок впровадження заходів, спрямованих на запобігання простоям, втратам часу з організаційно-технічних причин та з вини робітника, раціоналізації та скорочення допоміжних робіт і витрат часу на обслуговування робочого місця; ця сума зекономленого часу з усіх перелічених напрямків дорівнюватиме тривалості витрат, які можна усунути; коефіцієнт ущільнення робочого дня становитиме:
|
Коефіцієнт підвищення продуктивності праці:
¾ за рахунок ліквідації втрат часу з організаційно-технічних причин коефіцієнт зростання продуктивності праці становитиме:
|
— за рахунок усунення втрат часу з вини робітника (Тдисц— з порушень трудової дисципліни) коефіцієнт зростання продуктивності праці становитиме:
|
— за рахунок усунення всіх втрат часу (Т) коефіцієнт зростання продуктивності праці становитиме:
|
Таким чином, аналіз дозволяє отримати уявлення про те, як щільно зайнятий робітник протягом зміни, наскільки значна частка пасивного спостереження за роботою устаткування, які застосовуються методи обслуговування устаткування та ін. Зіставлення фактичних витрат за елементами операцій з нормативними, обґрунтованими науково методами розрахунків, дозволяє раціоналізувати структуру операції та поліпшити використання часу виконавця. У цихвипадках нормування не тільки допомагає знайтирезерви часу, але й визначити можливості впровадження багатоверстатного чи багатоапаратного обслуговування, суміщення професій та функцій, дослідній засоби скорочення допоміжних прийомів, можливостей суміщення їх виконання з роботою устаткування. На основі цього як результат і найважливіша частина аналітичної роботи складається нормативний баланс робочого часу, відповідно до раціональної організації виробничого та трудового процесів.
2. Фотографія робочого процесу застосовується при вивченні, як правило, апаратурних процесів (термічних, ливарних, гальванічних, кристалізаційних, відсаджувальних та ін.). Фотографія робочого процесу є одночасним спостереженням у часі за технологічним процесом і діяльністю робітників (за витратами робочого часу робітників) з нагляду та обслуговування відповідних технологічних агрегатів, апаратів. Це метод двостороннього спостереження; він поділяється на такі ж етапи, як і фотографія робочого часу виконавця, але з відповідними доповненнями.
Фотографія робочого процесу складніша, ніж фотографія робочого часу виконавця, тому що потребує значно більшого обсягу фіксації параметрів. Крім того, певні труднощі створює необхідність паралельного порівняння використання устаткування з доцільністю тих чи інших витрат часу працівників. Але ефективність фотографії робочого процесу значно більша, оскільки дозволяє вдосконалити первинне у виробництві — технологічний процес.
На етапі підготовки до спостереження слід забезпечити найбільш глибоке, детальне, всебічне вивчення технологічного процесу в цілому та специфічних особливостей роботи тих конкретних апаратів, агрегатів, за якими вестиметься спостереження. Це включає попереднє вивчення технологічних регламентів, інструкцій, детальний опис технологічного процесу, обладнання, способів його вимірювання та контролю, визначення санітарно-гігієнічних характеристик робочого місця, кількісного та соціально-професійного складу робочої бригади, кількісних та якісних характеристик виробленої за зміну продукції, головних факторів, що впливають на ефективність праці робітників.
На етапі проведення спостереження спостерігач одночасно складає фотографію технологічного процесу і фотографію робочого часу виконавця. Якщо зміст технологічного і трудового процесів дуже складний, залучають двох спостерігачів. Спостереження потребує періодичного обходу задіяних у технологічному процесі апаратів для фіксації їхнього стану (робота, перерва) та показань приладів для контролю параметрів технологічного процесу, виявлення причин їх відхилення від норми та зупинок апарата. Друга частина спостереження складається з одночасної фіксації стану устаткування та витрат часу виконавцем на дії, пов'язані із забезпеченням безперебійного ходу технологічного процесу (виконується як фотографія робочого часу, за її методикою).
Етап обробки результатів спостереження виконується за трьома напрямами:
1) обробка результатів спостереження технологічного процесу устаткування, а саме:
— підрахунки витрат сировини, матеріалів і виходу продукції;
— складання вибірок повторюваних операцій та простоїв;
— зіставлення показників і режимів з технологічним регламентом;
— зіставлення параметрів у різних змінах та ін.;
— складання фактичного балансу робочого часу устаткування (рис. 3.4 або рис. 3.5);
2) обробка результатів спостереження за трудовим процесом (робітників), яка, крім звичайної обробки фотографії робочого часу виконавця, містить:
— операційні вибірки та порівняння даних по змінах;
— залучення інших матеріалів, необхідність яких випливає із цілей спостереження (виключення втрат робочого часу, підвищення якості продукції, стабілізування якісних параметрів продукції, зниження витрат сировини, матеріалів, енергоносіїв та ін.);
— складання фактичного балансу робочого часу виконавця (рис. 3.1, 3.2 або 3.3);
3) складання підсумкових об'єднаних матеріалів, до яких входять:
— фактичний та нормативний баланси використання робочого часу робітників;
— фактичний та нормативний баланси використання фонду часу устаткування;
— матеріальні баланси технологічного процесу;
— норми виробітку продукції окремих агрегатів;
— штатні нормативи та норми обслуговування;
— планування заходів щодо вдосконалення виробничого процесу, організації виробництва і праці.
На етапі аналізу та висновків за матеріалами фотографій і самофотографій робочого дня і фотографій робочого процесу (як результатів реалізації цілей спостереження) слід обробити отримані матеріали за допомогою розрахунку низки взаємопов'язаних показників. Вони такі ж, як і при аналізі робочого часу виконавця: Кзайн (3.1), Ко.п.р. (3.2), Kopг-тех (3.3), Кдисц(3.4), К втрат (3.5), К ущ (3.6), DПТорг_гех(3.7), DПТ дисц (3.8) та DПТ втр (3.9).
Таким чином, результативність фотографування робочого процесу переважає такі його недоліки, як певна складність та трудомісткість. Тому з підвищенням рівня технічного оснащення виробництва поширюється необхідність саме фотографування робочого процесу, в якому відображається комплексний підхід до встановлення норм праці з одночасним нормуванням матеріальних складових технологічного процесу.
3. Менш трудомісткою і тому більш прогресивною є форма вивчення втрат робочого часу так званим методом моментних спостережень. Але й результати, отримані цим методом, менш точні, а тому мають обмежену ділянку використання: як попередні дані для визначення необхідності проведення фотографій робочого дня, як перевірка ритмічності виробництва, як база для складання загального уявлення про використання робочого часу та необхідність впровадження технічно обґрунтованих норм або перегляду існуючих норм праці. Цей метод широко використовують при вивченні багатоапаратних та багатоверстатних виробництв і процесів із залученням великої кількості робітників однієї ж професії, бригад з великою чисельністю робітників.
Сутність методу полягає у фіксуванні не окремої тривалості кожної з операцій протягом зміни, а у фіксуванні окремих (заздалегідь вибраних) випадкових моментів робочої зміни стану робітника (апарата, верстата, будь-якого виду устаткування) щодо виконання завдання: «працює» — «не працює», або «зайнятий підготовчо-завершальною операцією» — «не зайнятий підготовчо-завершальною операцією» і т. д.
З теорії ймовірностей випливає, що ймовірність здійснення якогось із кількох несумісних явищ дорівнює сумі їх ймовірностей. Це положення використовують при визначенні зайнятості робітника виконанням тієї чи іншої роботи (операції), на тому чи іншому устаткуванні, верстаті, апараті, машині.
Забезпечення надійності результатів спостереження, отриманих методом моменти цих спостережень, полягає у виконанні таких умов:
— кількість спостережень має бути досить великою для достовірності відображення фактичної ситуації;
— спостереження мають бути раптовими, випадковими та досить короткими, щоб фіксувати лише один елемент роботи (операції) у вільному, незалежному виконанні;
— сумарна тривалість спостереження має забезпечити охоплення всіх без винятку операцій та елементів роботи; як правило, спостереження триває всю зміну.
Необхідна кількість вимірів розраховується за формулою:
|
де к — питома вага витрат робочого часу, пов'язаних з виконанням досліджуваної роботи, або часу роботи устаткування, машини, апарата, верстата (ймовірність зафіксувати робітника або устаткування у стані роботи); (1 — к) — питома вага перерв у роботі робітника або простоїв устаткування, машини, апарата, верстата (тобто ймовірність застати робітника чи устаткування у стані недіяльності); р — припустимий рівень відносної помилки результатів спостереження (звичайно приймається у процентах від величини к: як процент к, прийнятого за 1; звичайно значення р дорівнює 3— 10%); а — коефіцієнт, залежний від заданої ймовірності, тобто такий, що характеризує ймовірність невиходу помилки спостереження за встановлені межі. Для кожного виробництва коефіцієнт а буде різним:
— 
для масового виробництва може бути прийнято а = 1,4, тобто а2 = 2. Тому
— 
для серійного та дріб- носерійного виробництва коефіцієнт може бути прийнято а = 1,75, тобто а2 = 3. Тому
Крім розрахунків за формулами (3.10), (3.11) чи (3.12), кількість необхідних спостережень (моментів) може бути визначено за табл. 3.4.
Необхідну кількість моментів спостереження (вимірів стану об'єкта) можна отримати шляхом повторення спостережень-обходів протягом кількох днів певної кількості робітників, зайнятих обслуговуванням певної кількості машин (верстатів, апаратів тощо). Для
Таблиця 3,4
Число моментів, що необхідно зафіксувати при проведенні спостережень, залежно від значень к та р [7]
|
забезпечення високої надійності та достовірності результатів спостереження для вибору порядку й чергування об'єктів спостереження слід використовувати таблиці випадкових чисел. Кожне таке число може визначати години та хвилини спостереження, порядковий номер робітника чи устаткування (машини, верстата, апарата), за якими здійснюється спостереження, витрат часу протягом робочої зміни (в цьому випадку вони мають бути визначені згідно з класифікацією витрат часу та відповідно промарковані: Т0, Тдоп, Тп, Тпз і т. ін.). Техніка запису відображає специфічність великої кількості фіксованих моментів: кількість об'єктів від 1 до 4 фіксують точками, з 5 до 10 — до точок додають відповідне число рисок:
| Число моментів | ||||||||||
| Умовні позначення | 
| 
| 
| 
| 
| 
| 
| 
| 
| 
|
Етапи проведення нагляду методом моментних спостережень такі ж, як і при проведенні фотографій робочого часу і робочого процесу. Але дуже ретельно розробляється маршрут обходів, визначається необхідна кількість моментів, забезпечуються їх раптовість і випадковість. Бланк спостереження за роботою при застосуванні методу моментних спостережень наведено у табл. 3.5.
Таблиця 3.5
Фіксація спостереження за роботою об'єкта методом моментних спостережень
Бланк спостереження за роботою
Найменування роботи_____________________ Дата
Місце спостереження___ Початок зміни_______
Кількість устаткування Закінчення зміни_____
на робочому місті___ Обсяг виконаної роботи
Кількість одночасно працюючих робітників
| Витрати робочого часу | Результати спостереження | Кількість моментів | |
| Сума | % до загального | ||
| Зайнятий роботою | |||
| Не працює | |||
| Відсутній | № | ||
| Разом |
Первинна обробка результатів спостереження полягає у визначенні кількості зафіксованих моментів взагалі, розподілом їх за станом об'єкта та визначенні питомої ваги (у процентах) кожної кількості зафіксованих моментів кожного стану. Наприклад: всього 5000 моментів (100%), працює — 3000 моментів (60%), не працює — 1500 моментів (30%), відсутній на робочому місці — 500 моментів (10%). Висновок: лише 60% робочої зміни робітник зайнятий роботою.
Слід зазначити, що навіть таке досить схематичне дослідження в умовах великої чисельності робітників на дільниці, в цеху дозволяє отримати точну, узагальнену картину використання робочого часу чи устаткування.
