Орієнтування на місцевості без компасу і карти

Орієнтуватися на місцевості означає вміти виявити своє місцезнаходж. відносно сторін горизонту, оточуючих об’єктів і форм рельєфу, знайти потрібний напрямок руху і витримати цей напрямок в дорозі. Частіше за все напрямок по відношенню до сторін горизонту знаходиться за допомогою компаса. З компасом треба поводитись бережно, зберігати його подальше від металічних предметів, оберігати від ударів, уникати роботи з ним біля залізничних ліній, ліній електропередач, так як вони будуть впливати на точність показу магнітної стрілки.

При відсутності компаса можна приблизно орієнтуватися по положенню сонця. З великою точністю сторони горизонту можна знайти по сонцю за допомогою годинника. В безхмарну ніч сторони горизонту найлегше виявити по Полярній зірці, яка завжди вказує напрям на північ з точністю до одного градуса.

Також можна орієнтуватися по квартальним сторонам лісогосподарства. В сучасному лісогосподарстві просіки прорубують в напрямі північ-південь, захід-схід. Таким чином на північ буде повернена та сторона квартального стовпа, на якій знаходиться менше по значенню номера кварталів.

Виявити сторони горизонту можна по місцевим предметам і різним ознакам: алтарі православних церквів і лютеранських кірок завжди повернені на схід, дзвонарні – зазвичай на захід. Знаходження сторін горизонту за різними ознаками менш надійно і користуватися ними треба обережно.

Мурашки майже завжди знаходяться з південної сторони дерева, пенька чи куща. Південна сторона більш полога чим північна. Трава на північних окраїнах лісних прогалин і полян, а також з південної сторони окремих дерев, пеньків і великих каменів зазвичай буває густішою. Кора у окремих стоячих дерев з північної сторони часто буває товстіша деколи покрита мохом. Ягоди і фрукти раніше достигають з південної сторони. Сніг швидше топиться, а в горах дуб частіше проростає на південних схилах. В гірській місцевості напрям можна витримувати йдучи по дорозі, вздовж річки, по долинам і іншим орієнтирам, напрям яких співпадає з напрямом руху. Орієнтирів в горах дуже багато. Ними можуть бути високі х-рні вершини, ріки, струмки, дороги, хребти.

Вночі чи в умовах поганої видимості в якості орієнтира можна використовувати дороги, окраїни лісу, лінії зв’язку, канали і інші об’єкти які мають лінійні обриси.

В туристичному поході часто приходиться переміщатися без дороги по лісі, в тумані, в ночі. В таких випадках напрям дотримують по азимуту. Рух по азимуту заключається у вмінні дотримуватися з допомогою компаса заданого напрямку руху і точно вийти до наміченого пункту. Для цього необхідно наперед по карті вибрати маршрут руху і знайти азимути кожної його ділянки – від одного поворота до другого, а також відстані які потрібно пройти в кожному з цих напрямків щоб вийти до наміченого пункту.

Провісники стихійних лих

Під стихійними лихами або природними небезпеками розуміють природні явища (землетрусу, повені, зсуви, сніжні лавини, селі, урагани, циклони, тайфуни, пожежі, виверження вулканів і ін.), що носять надзвичайний х-р і приводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнуванню й знищенню матеріальних цінностей.

Живі провісники стихійних лих

Тварини виробили здатність чутливо реагувати на будь-які зміни погоди. По різному реагують на зміну погоди і рослини. Встановлено, що не менш як 400 видів рослин виступають у ролі живих барометрів.

Спостерігаючи поведінку тварин і реакцію рослин на зміни метеорологічних умов, люди з давніх-давен помічали зв’язок між явищами природи і накопичували різні прогностичні прикмети.

Чуємо, що у високості співає жайворонок, він провіщає гарну погоду впродовж дня. Якщо дятел стукає дзьобом в сук гарного літнього дня – значить буде дощ, бо різні комахи, передчуваючи негоду, забиваються у сховище під кору, і дятел там їх легко знаходить. Добрі синоптики і свійські тварини. Собака щулиться і лежить клубочком – на холод, а простягається на землі і лежить або спить, розкинувши лапи, черевом догори – на тепло. Свині чухаються – на тепло, верещать – на непогоду, тягнуть солому – буде буря.Підмічено чимало прикмет, які дозволяють передбачати погоду за поведінкою бджіл. Якщо бджоли рано-вранці дружньо вирушають за узятком – день буде гарний. Іноді бджоли вилітають з вулика, але не летять далеко від нього, а залишаються поблизу. Це означає, що невдовзі піде дощ. Якщо бджоли поспіхом летять в одному напрямку – до пасіки. Не інакше, як буде гроза. Є чимало народних прикмет, які ґрунтуються на поведінці комах – провісників негоди. Рослини, як і тварини, чутливо реагують на наступні зміни погоди і також можуть виступати в ролі живих барометрів. Багато рослин перед дощем стулюють свої квітки, щоб уберегти пилок від вологи і холоду, а деякі – дужче пахнуть або виділяють більше нектару. Серед таких живих барометрів почесне місце посідає акація. Якщо бджоли пообліплювали акацію – буде дощ. Серед дерев, трав’яних і декоративних рослин чимало синоптиків, які провіщають своїм плачем зміну погоди. До плачучих дерев, які попереджують про дощ, належать каштани і клени. Київський каштан починає „плакати” липкими „слізьми” вже за добу, а іноді за дві до дощу. Клен провіщає негоду іноді за три, а то й за чотири дні до дощу. Троянди і шипшина перед дощем розкривають своїх пуп’янків. Цікавою здатністю відзначаються хвойні дерева: вони опускають свої гілки перед дощем і піднімають перед ясною погодою.Серед тварин, що завбачають землетруси, особливою чутливістю наділені змії. Часто вони першими з наземних тварин відчувають лихо. Отже, вони дізнаються про це з ледь відчутних підземних поштовхів та вібрації землі. Помічено, що перед землетрусом собаки виють і гавкають, кішки занепокоєно нявчать,. Птахи –ластівки, поводяться неспокійно і завчасно залишають свої пристановища.