На Західних Українських Землях релігійно-церковна преса була розпочата додатком до газети «Зоря Галицька» під назвою «Поученія Церковныя», що появлявся у 1853-54. Першим самостійним релігійним часописом видавалася Обществом св. Стефана в Будапешті, здебільша для Закарпаття, «Церковная Газета» (1856–1858), що її продовженням був «Церковный ВЂстникъ для Русиновъ АвстрійскО'й Державы» (1858), обидва закриті австрійською владою за русофільські тенденції. Такого ж напряму був і двотижневий додаток до «ВЂстника для Русиновъ Австрійской Державы» під назвою «Сіонъ. Церковь. Школа» (1858–1859).
Національний український напрям у релігійно-церковній пресі починається видаваним у Львові у 1871-85 з ініціативи і за ред. о. С. Сембратовича двотижневиком «Сіонъ Рускій», з 1872 «Рускій Сіонъ», у 1880—82 — «Галицкій Сіонъ» з численними співробітниками з-поміж священства і професури Львівського Університету, який, крім церковних розпорядків, проповідей та богословських праць, містив також сторінки на актуальні церковні і політичні теми. Суспільно-політичними, літературними і еконономічними оганами клерикального угруповання народовців були двотижневик «Друг Народа» (1896) І. Левицького, «Русь» (1885–1887) і «Миръ» (1885–1887) та церковна газета «Душпастырь» (1887–1898) — усі у Львові. Того ж типу був видаваний для русько-католицького духовенства у Перемишлі місячник «Прапоръ» (1897–1900), а у Львові церковно-суспільний орган — двотижневик (1904–1914) і місячник (1916–1939) «Нива». З наукових богословських журналів того часу важливіші квартальники — проповідницький двотижневик «Богословскій Альманах» (1857) оо. І. Вобикевича і М. Котлярчука у Станиславові, «Богословскій ВЂстникъ» (1900–1903) та москвофільський «Церковный Востокъ»" (1911—14) — обидва у Львові. Богослови духовної семінарії у Львові видавали квартальних «Всхід» (1904–1905) і «Католицький Всхід» (1906–1907), згодом неперіодичні альманахи.
Офіційними органами церковної влади були видавані спочатку «язичієм» й етимологічним правописом: «ПобЂжное письмо Епіскопіскои Руско-Перемышскои Консисторіи» (з 1871), пізніше «Вісник Перемиської Єпархії» (1889–1918) і 1919-39 «Перемиські Єпархіальні Відомості»; «Вісник Станиславівської Єпархії» (1886—1939) та «Львівські Архієпархіальні Відомості» (1889—1944).
У другій половині 19 ст. широко розповсюдилася популярна релігійно-церковна преса, у тому числі: місячний додаток під назвою «Слово Боже» (1879–1882) до газети І. Наумовича «Наука» у Львові, «Кирил і Методій» (1886; ред. о. К. Селецький) в Ярославі; «письмо церковно-народне» — «Посланникъ» (1889–1911) у Бережанах — Перемишлі, місячник «Книжечки місійні» (1890—1911) й особливо видання накладом до 50 000 і поширений в Галичині й на еміграції місячник «Місіонар» (1897—1944), а для дітей «Малий Місіонарчик» (1903—14 і 1920).
Ідейно близькими до католицької релігійно-церковної преси були суспільно-політичний щоденник «Руслан» (1897–1914, орган Католицького Руського Народного Союзу і з 1911 — Християнсько-Суспільної Партії) та двотижневик «Основа» (1906–1914) — християнський часопис для народу.
Між двома світовими війнами у Польщі далі виходили «Місіонар» і «Нива» та постала низка нових католицьких журналів, зокрема для молоді, між ними: «Наш Приятель» (1922–1939) для дітей і юнацтва, «Поступ» (1921–1931) — для студіюючої молоді, «Українське Юнацтво» (1933–1939) та «Лицарство Пресвятої Богородиці» (1935–1939); світське апостольство пропаґував квартальник «Католицька Акція» (1934–1939). Католицьку літературу й мистецтво репрезентував ж. «Дзвони» (1931–1939), богословську науку — квартальних «Богословія» (1923–1942) і неперіодично «Записки Чина св. Василія Великого» (1924–1941). Професура духовних семінарій Станиславова і Перемишля видавала квартальних «Добрий Пастир» (1930–1939). У Львові виходив місячник «Сівач» (1936–1939), присвячений питанням проповідництва й катехизису.
Суспільно-політичними католицькими органами різної політичної орієнтації були газети: «Нова Зоря» (1925–1939) і «Мета» у Львові, «Бескид» (1926–1933) й «Український Бескид» (1934–1939) у Перемишлі; популярними кат, газ. були тижневики «Яраеда» (1927–1939) та «Христос Наша Сила» (1934–1939) обидва у Львові.
Після окупації західних українських земель радянськими військами й приєднання їх до складу УРСР, уся католицька релігійно-церковна преса була зліквідована.
На Закарпатті католицька релігійно-церковна преса розпочала, згадана вже, видавана у Будапешті «Церковная Газета» (1856–1858). Видавані Обществом св. Василія Великого в Ужгороді тижневики «СвЂтъ» (1867–1871), «Новый СвЂтъ» (1871–1872), Карпатъ" (1873–1886) й угор. мовою «Görok Katholikus Szemle» (1899–1918) були літ.-суспільними часописами і такого ж типу були півмісячники «Листокъ» (1885—1903) та редагована священиками народовецька «духовна й поучительна газета для угро-руського народа» — «Наука» (1897—1914, 1918—22). Для дітей оо. Василіяни видавали журнал «СвЂтло» (1913-14 і 1926). Між двома світовими війнами офіційним органом Мукачівської і Пряшівської єпархій був «Душпастырь» (1923–1938), а органом Общества Найсвятішого Серця Ісуса Христа — місячник «Да прійдеть Царствіе Твоє» (1928–1938). «Духовною газетою для підкарпатських русинів» був видаваний оо. Василіянами «Благовісник» (1921–1944) в Ужгороді (1939, у Хусті) і (1946-48, в Пряшеві) під назвою «БлаговЂстник» виходить у Пряшеві з 1968 єпархіальний місячник для греко-католиків у Чехо-Словаччині.
Офіційним органом для українців-католиків у Юґославії є «Вісник Крижевецької Єпархії».
На еміграції — у США предвісниками католицької релігійно-церковної преси були двотижневики «Америка» (1886–1890) в Шенандоа о. І. Волянського і В. Сіменовича та «Церковна наука» (1903) у Джавнстайні. Початком справжньої католицької релігійно-церковної преси були: місячник «Душпастир» (1908–1914) у Нью-Йорку, популярний релігійний місячник «Місіонар» (з 1917), тижневик «Католицький Провід» (1927–1933) о. Є. Теодоровича у Філядельфії та орган Карпаторуської Церкви «Небесна Цариця» (1926–1956) у Пітсбургу. Офіціозом для духовенства були «Єпархіальні Відомості». «Америка» (з 1912), орган Союзу Українців Католиків «Провидіння» є суспільно-політичні газети. Видаваний українською і англійською мовами у Філядельфії тижневик «Шлях» (з 1946) є органом Філядельфійської митрополії, а «Нова Зоря» (з 1965) — єпархії в Чикаго. У Стемфорді виходив церковно-освітній місячник «Ковчег» (1946–1956), у Нью-Йорку місячні серії книжечок «Слово Доброго Пастиря» (1950–1961) видавали оо. Василіян.
В Канаді — перший український католицький часопис був започаткований 1911 заходами оо. Василіян і Редемптористів спершу у видавництві латинської архієпархії «Канадійський Русин», в 1919-33 під назвою «Канадійський Українець», уже як офіційний орган Української католицької церкви в Канаді. З 1923 у видавництві оо. Редемптористів у Йорктоні виходить релігійний місячник «Голос Спасителя» і з 1937 — у видавництві оо. Василіян у Мондері і в 1949 у Торонто — місячник «Світло». Органами трьох католицьких епархій у Канаді є суспільно-політичні тижневики «Українські Вісті» (з 1929, до 1931 «Західні Вісті») в Едмонтоні, «Наша Мета» (з 1949) у Торонто та «Поступ» (з 1959) з англомовною частиною у Вінніпеґу. Тут виходить журнал для дітей «Наш Приятель» (з 1949). Журнал богословської думки є квартальних оо. Редемптористів «Логос» у Йорктоні. Крім названих, у США і Канаді виходить ще кількадесят періодичних і неперіодичних пресових вид. — бюлетенів католицьких установ, шкіл і парафій українською й англійською мовами.
У Південній Америці, в Бразілії у видавництві оо. Василіян виходять: популярний місячник «Місіонар» (з 1911, від 1935 під назвою «Український Місіонер у Бразілії») та інформативно-просвітній тижневик «Праця» (з 1912). В Аргентині з'являється місячник «Життя» (з 1948). В Австралії виходить часопис «Церква і Життя» (з 1960; і з 1968 в Українському видавництві «Просвіта» як суспільно-громадський двотижневик). В Європі, у Франції виходив журнал «Вісник Української Греко-католицької церкви у Франції» (1940, 1945-52) і з 1948 — популярний квартальних «Слідами Малої Святої». У Німеччині, після другої світової війни, виходив релігійно-суспільний тижневик «Християнський шлях» (1946–1947) у Міттеввальді і там же релігійний журнал «Христос наша сила» (1948–1949). З 1949 у Мюнхені з'являється релігійно-суспільно-католицький тижневик «Християнський Голос», орган Апостольської Візитатури і з 1959 — Екзархату для українців-католиків у Німеччині. В. Мурович видавав неперіодично газету «Українські Християнські Вісті» (1966–1968). У Бельгії з 1947 виходить популярний релігійний двомісячник «Голос Христа Чоловіколюбця». У Великобританії органом Апостольського Екзархату є квартальник «Наша Церква» (з 1954). В Італії, в Римі, 1949 оо. Василіяни відновили «Записки ЧСВВ» у трьох серіях, і з 1963 Верховний архієпископ Й. Сліпий відновив орган Українського Богословського Товариства «Богословія». Там же виходять «Благовісник Верховного Архієпископа» (з 1965) та бюлетень Укр. Пресового Бюра «Вісті з Риму» і також (з 1954) «Alma Mater» неперіодичний журнал питомців Української Папської Колегії.
