Охорона праці на станції технічного обслуговування автомобілів

Усі працівники підприємств, у тому числі керівники, зобов'язані проходити навчання з охорони праці та перевірку знань вимог охорони праці. Для всіх вступників на роботу осіб, а також для осіб, що переводяться на іншу роботу, роботодавець (або уповноважена ним особа) зобов'язаний проводити інструктаж з охорони праці, організовувати навчання безпечним методам іприйомам виконання робіт і надання першої допомоги постраждалим.

Це потрібно, по-перше, для того, щоб знизити ймовірність травматизму на роботі з вини працівника, зайвий раз перевірити - чи всі обладнання та робочі місця відповідають вимогам і травматизм з цієї причини (тобто з вини підприємства) виключено, по- друге, уникнути судових позовів у разі важких травм у співробітників або оплачувати довгострокові лікарняні листи.

Для осіб, які поступають на роботу з шкідливими або небезпечними умовами праці, на якій відповідно до законодавства про охорону праці потрібен професійний відбір, роботодавець зобов'язаний забезпечити навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт зі стажуванням на робочому місці і здачею іспитів, а в процесі трудової діяльності - проведення періодичного навчання з охорони праці і перевірки знань вимог охорони праці.

Вимоги охорони праці обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами при здійсненні ними будь-яких видів діяльності, у тому числі при проектуванні, будівництві (реконструкції) та експлуатації об'єктів, конструюванні машин, механізмів та іншого обладнання, розробці технологічних процесів, організації виробництва і праці.

Кожен працівник має право на:

• робоче місце, що відповідає вимогам охорони праці;

• обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до законодавства Російської Федерації;

• отримання достовірної інформації від роботодавця, відповідних державних органів і громадських організацій про умови та охорону праці на робочому місці, про існуючий ризик ушкодження здоров'я, а також про заходи щодо захисту від впливу шкідливих чи небезпечних виробничих факторів;

 

• відмова від виконання робіт у разі виникнення небезпеки для його життя і здоров'я внаслідок порушення вимог охорони праці, за винятком випадків, передбачених законами, до усунення такої небезпеки;

• забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту працівників відповідно до вимог охорони праці за рахунок коштів роботодавця;

• навчання безпечним методам і прийомам праці за рахунок коштів роботодавця;

• професійну перепідготовку за рахунок коштів роботодавця у разі ліквідації робочого місця внаслідок порушення вимог охорони праці;

• запит про проведення перевірки умов і охорони праці на його робочому місці органами державного нагляду і контролю за дотриманням вимог охорони праці або органами громадського контролю за дотриманням вимог охорони праці;

• звернення до органів державної влади Російської Федерації, органи державної влади суб'єктів Російської Федерації іоргани місцевого самоврядування, до роботодавця, в об'єднання роботодавців, а також у професійні спілки, їх об'єднання та інші уповноважені працівниками представницькі органи з питань охорони праці;

• особиста або через своїх представників у розгляді питань, пов'язаних із забезпеченням безпечних умов праці на його робочому місці, і в розслідуванні події з нею нещасного випадку на виробництві або його професійного захворювання;

• позачерговий медичний огляд (обстеження) відповідно до медичних рекомендацій із збереженням за ним місця роботи (посади) і середнього заробітку на час проходження зазначеного медичного огляду;

• компенсації, встановлені законодавством Російської Федерації і законодавством суб'єктів Російської Федерації,колективним договором (угодою), трудовим договором (контрактом), якщо він зайнятий на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці.

 

У разі не забезпечення працівника засобами індивідуального та колективного захисту (відповідно до норм) роботодавець не має права вимагати від працівника виконання трудових обов'язків і зобов'язаний сплатити виник з цієї причини простий відповідно до законодавства Російської Федерації. Відмова працівника від виконання робіт у разі виникнення небезпеки для його життя і здоров'я внаслідок порушення вимог охорони праці або від виконання важких робіт і робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці, не передбачених трудовим договором (контрактом), не тягне за собою його залучення додисциплінарної відповідальності.

Роботодавець не повинен допускати до роботи осіб, що не пройшли у встановленому порядку інструктаж з охорони праці.Більш детально порядок та види інструктажу працівників регулюються ГОСТом 12.0.004-90 "Система стандартів безпеки праці.Організація навчання працюючих безпеки праці. Загальні положення", яка поширюється на всі організації незалежно від форми власності та виду.

Навчання та інструктаж з безпеки праці носять безперервний багаторівневий характер і проводяться на підприємствах промисловості, транспорту, зв'язку, будівництва, у загальноосвітніх і професійних навчальних закладах, у позашкільних установах, а також при вдосконаленні знань у процесі трудової діяльності.

Відповідальність за організацію своєчасного і якісного навчання і перевірку знань у цілому по підприємству або навчальному закладу покладається на його керівника, а в підрозділах (цех, ділянка, лабораторія, майстерня) - на керівника підрозділу.

Працівники спільних підприємств, кооперативів і орендних колективів проходять навчання і перевірку знань у порядку, встановленому для державних підприємств і організацій відповідних галузей народного господарства.

За характером і часом проведення інструктаж працівників підрозділяється на вступний, первинний на робочому місці; повторний; позаплановий; цільовий.

Вступний інструктаж проводять з усіма прийнятими на роботу незалежно від їхньої освіти, стажу роботи за даноюпрофесією чи посадою, а також з відрядженими, учнями, студентами, які прибули на виробничу практику або навчання.

 

Первинний інструктаж на робочому місці проводять з усіма новоприйнятими на підприємство, перекладаються з одного підрозділу в інший, відрядженими, учнями і студентами, з працівниками, які виконують нову для них роботу, а також з будівельниками при виконанні будівельно-монтажних робіт на території підприємства. Даний інструктаж проводиться з кожним працівником індивідуально з показом безпечних прийомів праці.

Повторний інструктаж проводять з метою перевірки і підвищення рівня знань правил та інструкцій з охорони праці індивідуально або з групою працівників однієї професії, бригади по програмі інструктажу на робочому місці. Такий інструктаж проходять всі працюючі не рідше ніж раз на шість місяців, за винятком працівників, які не пов'язані з використанням інструментів і обладнання.

Позаплановий інструктаж проводять при зміні правил з охорони праці, заміні обладнання, зміні технологічного процесу та інших факторів, що впливають на безпеку праці. Поточний інструктаж проводиться з працівниками перед виробництвом робіт, на які оформляється наряд-допуск.

Цільовий інструктаж проводять при виконанні разових робіт, не пов'язаних з прямими обов'язками за фахом (навантаження, вивантаження, прибирання території, разові роботи за межами підприємства, цеху і т. п.); ліквідації наслідків аварій, стихійних лих і катастроф; виконання робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл та інші документи; проведенні екскурсії на підприємстві; організації масових заходів з учнями (екскурсії, походи та ін.)

Первинний інструктаж на робочому місці, повторний, позаплановий та цільовий проводить безпосередній керівник робіт (майстер, інструктор виробничого навчання, викладач).

Усі працівники підприємств, включаючи керівників, зобов'язані проходити навчання, інструктаж, перевірку знань правил, норм та інструкцій з охорони праці в порядку і в строки, які встановлені для певних видів робіт і професій.

До нормативних правових актів з охорони праці відносяться: стандарти Системи стандартів безпеки праці (ССБТ), санітарні правила, норми і гігієнічні нормативи, будівельні норми і правила, правила будови і безпечної експлуатації, правила безпеки (пожежної, ядерної, радіаційної, лазерної, біологічної, технічної, вибухо-і електробезпеки), правила та інструкції з охорони праці, організаційно-методичні документи (положення, методичні вказівки, рекомендації).

Постійний контроль за дотриманням працівниками усіх вимог інструкцій з охорони праці покладається на адміністрацію підприємств.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити:

• безпеку працівників під час експлуатації будинків, споруд, обладнання, здійсненні технологічних процесів, а також застосовуваних у виробництві сировини і матеріалів;

• застосування засобів індивідуального та колективного захисту працівників;

• відповідні вимогам охорони праці умови праці на кожному робочому місці;

• режим праці і відпочинку працівників відповідно до законодавства України і законодавством суб'єктів України;

• придбання за рахунок власних коштів та видачу спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів відповідно до встановлених норм працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на роботах, виконуваних в особливих температурних умовах або пов'язаних із забрудненням;

• навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт, інструктаж з охорони праці, стажування на робочих місцях працівників та перевірку їх знань вимог охорони праці, недопущення до роботи осіб, що не пройшли у встановленому порядку зазначені навчання, інструктаж, стажування і перевірку знань вимог охорони праці;

• організацію контролю за станом умов праці на робочих місцях, а також за правильністю застосування працівниками засобів індивідуального та колективного захисту;

• проведення атестації робочих місць за умовами праці з наступною сертифікацією робіт з охорони праці в організації;

• проведення за рахунок власних коштів обов'язкових попередніх (при вступі на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів (обстежень) працівників, позачергових медичних оглядів (обстежень) працівників на їх прохання відповідно до медичних рекомендацій із збереженням за ними місця роботи (посади) і середнього заробітку на час проходження зазначених медичних оглядів;

• недопущення працівників до виконання ними трудових обов'язків без проходження обов'язкових медичних оглядів, а також у випадку медичних протипоказань;

• інформування працівників про умови та охорону праці на робочих місцях, про існуючий ризик ушкодження здоров'я та належних їм компенсації і засобах індивідуального захисту;

• надання органам державного управління охороною праці, органам державного нагляду і контролю за дотриманням вимог охорони праці інформації та документів, необхідних для здійснення ними своїх повноважень;

• вжиття заходів щодо запобігання аварійних ситуацій, збереження життя і здоров'я працівників при виникненні таких ситуацій, у тому числі з надання постраждалим першої допомоги;

• розслідування в установленому Урядом України порядку нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• санітарно-побутове та лікувально-профілактичне обслуговування працівників відповідно до вимог охорони праці;

• безперешкодний допуск посадових осіб органів державного управління охороною праці, органів державного нагляду і контролю за дотриманням вимог охорони праці, органів Фонду соціального страхування Російської Федерації, а також представників органів громадського контролю з метою проведення перевірок умов і охорони праці в організації і розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• виконання приписів посадових осіб органів державного нагляду і контролю за дотриманням вимог охорони праці та розгляд подань органів громадського контролю у встановлені законодавством терміни;

• обов'язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• ознайомлення працівників з вимогами охорони праці.

Працівники зобов'язані:

• дотримуватися вимог охорони праці;

• правильно застосовувати засоби індивідуального та колективного захисту;

• проходити навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт, інструктаж з охорони праці, стажування на робочому місці і перевірку знань вимог охорони праці;

• негайно повідомляти свого безпосереднього або вищестоящого керівника про будь-якій ситуації, яка загрожує життю і здоров'ю людей, про кожний нещасний випадок, що трапився на виробництві, або про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак гострого професійного захворювання (отруєння);

• проходити обов'язкові попередні (при вступі на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди.

Висновок

Автосервіс займає особливе місце у складному секторі господарського життя суспільства, який представляє собою автомобілізація. Іномарки і вітчизняні автомобілі рано чи пізно стикається з необхідністю ремонту. Вибір місця обслуговування сьогодні великий, вивіски «Автосервіс», «Ремонт автомобілів», «Авторемонт» і т.д. можна зустріти всюди. Обслуговування автомобілів, особливо іномарок, вважається прибутковим бізнесом, і в усьому світі таких підприємств налічується сотні тисяч

Український автомобільний ринок став частиною світового ринку, орієнтованого на споживачів, і все, що вигідно споживачам, вже впроваджується тими підприємствами, які хочуть розвиватися. Діяльність у сфері торгівлі автомобілями та запасними частинами, обслуговування та ремонт автомобілів має зараз величезні можливості.

Також автосервіс відображає досягнуту і перспективну систему по: передпродажної підготовки автомобілів, їх продажу, страхування, гарантійного ремонту та обслуговування, протикорозійного обробці кузова, обслуговування за талонами сервісних книжок, самого ремонту і т.д. Сьогодні автосервіс виконує понад 100 видів робіт власникам автомобілів.

Одночасно з професіоналами, роботи з ремонту надають численні приватні механіки, які працюють в майстерняхчисельністю по дві-п'ять осіб при гаражних кооперативах (часто в звичайному гаражі-боксі). Впроваджуються такі прогресивні форми і види обслуговування як пости самообслуговування, технічна допомога на дорозі та інше.

Однак зростання числа працівників автосервісу, як показала практика останніх років, погіршив його якісний бік. До сфери автосервісу потрапили люди без спеціальної освіти - самоучки. На ринку з'являються деталі сумнівного походження, що не мають сертифікату підприємства-виробника. «Сірі» СТО через величезного модельного ряду автомобілів не можуть уявити всю номенклатуру запчастин, які не мають спеціального обладнання, технологій, навчених фахівців. Ці порушення являють загрозу для суспільства, тому що автомобіль продовжує залишатися об'єктом підвищеної небезпеки.

І на закінчення я хочу наголосити на тому, що розвиток системи Автотехобслуговування країни в перспективі буде тим більш інтенсивним і ефективним, ніж в більшій мірі організація автосервісу буде спиратися на:

 

-Передовий досвід і на досягнення науково-технічного прогресу;

-Нововведення в технологію ремонту та обслуговування автомобілів;

-Розвиток автоматизації, механізації процесів ремонту та обслуговування;

-Вдосконалення методів і форм організації трудового і виробничого процесів;

-Розвиток територіальної організації ремонтно-обслуговуючих робіт, щоб у все більшій мірі задовольняти споживачів в автосервісі за місцем проживання автовласників;

-Прогнозування і на цій основі планування попиту населення даного району, міста, країни на продукцію автосервісу;

-Впровадження системи заходів щодо більш якісного обліку і контролю, що перешкоджає розкраданням власності, інших правопорушень;

-Вдосконалення самоврядування, впровадження комп'ютерного забезпечення.

Кожне із зазначених напрямів має своє технічне, економічне та соціальне значення для розвитку автосервісу.

Список літератури

1. Д. Дубровський «Відкриваємо автосервіс» 256 стор Пітер 2009

2. Бармашове Лариса Вікторівна «Фірмовий автосервіс» освітній сайт МГИУ.

3. Ранецкій К.А., Економіка організації (підприємства), М.: Даліков і К, 2008.

4. Карагодін В.І., Шестопалов С.К. Слюсар з ремонту автомобілів: Практичний посібник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Вищашкола, 2009. - 239.

5. Круглов С.М. Довідник автослюсаря з технічного обслуговування і ремонту легкових автомобілів. - М.: Вища школа, 2007. - 304 с.

6. Технічна експлуатація автомобілів / Под ред. Є.С. Кузнєцова. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Транспорт, 2009. - 413 с.

7. Шестопалов С.К., Шестопалов К.С. Легкові автомобілі. - М.: Транспорт, 2008. - 240 с.

8. Петроченко С.М., Яковенко О.Г. Організація комплексного автосервісу. М.: Транспорт, 2007. 240 с.

9. Фастовцев Г.Ф. Автотехобслуговування. М.: Машинобудування, 2008. 256с.

10. Управління персоналом організації - Підручник для студентів вузів / За ред. А.Я. Кибанова. М.: ИНФРА, 2006. 512 с.