Виборі таких форм просвіти, які полегшують сприймання пси­хологічної інформації, викликають інтерес до психологічних знань, формують потребу користуватися ними у житті. 1 страница

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ

 

 

за редакцією Л.І. Макарової

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

 

Філософський факультет

Кафедра педагогічної та вікової психології

 

 

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

 

Загальна редакція Л.І. Макарової

 

 

Івано-Франківськ

 

УДК 159.9: 316.6

ББК 88.4 я 73

К 15

 

 

Рецензенти:

З.С. Карпенко, доктор психологічних наук, професор, зав. кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського Національного університету ім. Василя Стефаника

О.В. Федик, кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної та експериментальної психології Прикарпатського Національного університету ім. Василя Стефаника

 

Рекомендовано до друку Вченою Радою філософського факультету Прикарпатського Національного університету імені Василя Стефаника.

 

 

М 15 Психологічна служба в Україні. [текст]: навч.-метод. посібник/ за заг. ред. Л.І. Макарової. - Івано-Франківськ, 2014. - 111 с.

 

Посібник містить повний комплекс навчально-методичних матеріалів для студентів першого курсу спеціальності «Початкова освіта. Психологія» у відповідності до навчальної програми курсу «Психологічна служба в Україні».

Для студентів денної, заочної та дистанційної форм навчання.

 

© Макарова Л.І., 2014

ЗМІСТ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА………………………………………...……….6

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ…………..…………………………………….7

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ КУРСУ «ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ» ТА ЗВАДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З КОЖНОЇ ТЕМИ………………………………………………….…………………………...8

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ………………………………………………84

ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ……………………88

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ……………..……..………………………………………..89

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК………………………………………………102

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………104

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Метою курсу є послідовне і систематичне ознайомлення студентів спеціальності «Початкова освіта і практична психологія» з цілями, завданнями, організаційними принципами Національної системи соціально-психологічної служби; основними видами, формами і методами діяльності психолога; формування первинних навичок психологічної допомоги; особистісної готовності студента до роботи у сфері практичної психології освіти.

Завдання

Сформувати у студентів загальне уявлення про Національну соціально-психологічну службу, психологічну службу системи освіти, шкільну психологічну службу. Мету, завдання, принципи, методи, функції та основні напрями діяльності практичних психологів у сфері освіти.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

– сучасний стан та тенденції розвитку психологічної служби в Україні та за кордоном;

– організаційно-методичні засади діяльності практичних психологів в закладах освіти різних типів;

– нормативно-правові, етичні засади діяльності психологів освіти;

– структуру і напрямки практичної психології;

– особливості діяльності психологів у різних сферах суспільної практики та організаційних структурах ПССО.

 

 

в міти:

– при вивченні проблем психолого-педагогічного характеру зайняти професійну позицію психолога, керуючись принципами надання психологічної допомоги та вимогами до особистості та компетентності психолога освіти;

– виокремлювати власне психологічний аспект з усього спектру типових психолого-педагогічних ситуацій та шкільних проблем;

– сформулювати мету та поставити завдання психологічної допомоги учням початкових класів.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ

1. Загальна характеристика Національної системи соціально-психологічної служби (НСПС).

2. Нормативно-правові та етичні засади функціонування соціально-психологічної служби.

3. Просвітницька та профілактична робота НСПС.

4. Психологічне консультування як вид діяльності соціально-психологічної служби.

5. Психодіагностичната психокорекційна робота психолога.

6. Психотерапія як різновид психологічної допомоги особистості.

7. Становлення та розвиток психологічної служби в системі освіти України.

8. Специфіка змісту діяльності, завдань та функцій психологічної служби у різних типах закладів освіти.

 

Лекційний матеріал навчальної дисципліни «Психологічна служба в Україні»

Лекція 1.

Тема. Загальна характеристика Національної системи соціально-психологічної служби (НСПС)

Мета.Ознайомитися із поняттям та основними характеристиками, структурними компонентами, принципами побудови Національної системи соціально-психологічної служби

План

1. Поняття про Національну систему соціально-психологічної служби.

2. Основні завдання і напрями роботи СПС.

3. Сучасний стан та перспективи розвитку практичної психології в Україні.

4. Організаційні принципи НСПС.

 

Зміст лекції

1. Поняття про Національну систему соціально-психологічної служби

Ідея створення загальнодержавної соціально-психологічної служби як єдиної системи охорони й підтримки психічного здоров'я населення виникла досить давно. На сторінках журналу "Вопросы психологии" ці питання обговорювались у 1979 та 1982 роках. Особливої актуальності набула ця проблема зі створенням структур практичної психології у різних відомствах. Коли 1991 р. в Інституті психології започатковувався Центр психологічної служби системи освіти, перед ним ставилося завдання вивчення теорії та практики організації різних служб, що проводять практичну психологічну діяльність. Науковцями Центру був здійснений аналіз проблеми, вивчений іноземний досвід створення й розвитку структур практичної пси­хології, оцінені перспективи поступу практичної психології в Україні. Усе це було покладено в основу розробки стратегії розгортання мережі практичних соціально-психологічних центрів, які б надавали допомогу населенню та органам управління державою, з одного боку, і стимулювали б розвиток самої соціально-психологічної служби — з іншого.

Аналіз умов розвитку практичної психології в Україні у перший період її становлення показав наявність кількох небезпечних тенденцій:

1. Підготовка практикуючих психологів, що відбувається у закладах освіти, за своїм змістом є підготовкою викладачів психології, а не психологів-практиків, і тому потребує докорінної перебудови.

2. Розвиток і формування практичної психології здійснюються за "відомчим принципом", що дуже часто призводить до паралелізму в роботі відомчих психологічних служб, розпорошення нечисленних кадрів науковців і методистів по паралельних напрямах науково-методичної роботи, до нера­ціонального використання державних коштів.

3. Існує методична неузгодженість у діяльності відомчих структур практичної психології, а відтак і грубі порушення прав людини у процесі психодіагностичної та психокорекційної роботи, і численні спекуляції та шахрайства різного роду "цілителів" на психологічному грунті.

4. Допомога людині, захист її психічного здоров'я не будуть ефективними, якщо вони спираються на відомчий підхід. Тому практична психологія має бути якщо не позавідомчою, то міжвідомчою, загальноНаціональною.

Практична реалізація ідеї створення Національної системи соціально-психологічної служби почалась у березні 1992 р. з підготовки двох листів на адресу Комісії Верховної Ради України з питань науки і народної освіти: "Про створення державної системи психологічної служби України" і "Про кадрове забезпечення державної психологічної служби". Затим, у квітні, Комісія прийняла ухвалу про створення Кон­цепції державної системи психологічної служби і доручила Інститутові психології координацію робіт з її створення.

Концепція тричі розглядалася згаданою Комісією, у січні 1993 р. була схвалена й передана до Кабінету Міністрів для доопрацювання та реалізації. Текст її було пізніше оприлюд­нено.

Нині окремі елементи НСПС уже існують у різних міністерствах і відомствах, але у своїй діяльності вони не виходять за межі вузьковідомчих інтересів, а їхня робота ніким не координується. При цьому безліч гострих соціально- психологічних проблем залишаються поза увагою як суспільства взагалі, так і фахівців, оскільки "не вкладаються" у відомчі структури. З цього випливають нагальна потреба пріоритетного розвитку соціально-психологічних служб у таких галузях, як медицина, освіта, управління державою, оборона, захист правопорядку, економіка, соціальне забезпечення і т. ін., а також необхідність координації діяльності таких служб на території адміністративних одиниць.

Наявність розгалуженої системи захисту особистості, психічного здоров'я населення є показником зрілості демо­кратичного суспільства.

Визначення НСПС. Національна соціально-психологічна служба об'єднує державні органи й організації, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології. До неї входять:

- психологічні та соціологічні підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах;

- соціально-психологічні служби державної адміністрації;

- територіальні (муніципальні) структури (об'єднання), що надають соціально-психологічні послуги насе­ленню.

НСПС є основою загальнодержавної системи охорони психічного здоров'я населення України. Вона вико­нує дорадчі та експертні функції в усіх державних і територіальних установах:

- забезпечення соціально-психологічних умов вільного саморозвитку особистості;

- розв'язання та профілактики різних типів конфліктів, психологічних перевантажень у професійній діяльності;

- створення оптимальних соціально-психологічних умов підвищення ефективності праці, навчання і виховання;

- захисту й допомоги людині, котра перебуває у кризовій життєвій ситуації;

- кваліфікованого управління соціальними процесами у суспільстві;

- забезпечення єдиної політики у психологічному захисті населення.

2. Основні завдання і напрями роботи СПС.

Діяльність соціально-психологічної служби є одним із вирішальних чинників гуманізації відносин у суспільстві, оскільки грунтується виключно на індивідуальному підході до особистості людини.

Основними спеціалістами НСПС є:

психологи-консультанти,

практикуючі психологи,

соціологи,

соціальні працівники,

соціальні педагоги,

методисти соціально-психологічних служб.

До НСПС не входять та їй не підпорядковуються державні або приватні науково-дослідні установи, наукові групи, лабораторії у відомствах, навчальні (вищі й середні) заклади. Відносно цих структур НСПС виступає як замовник.

У своїй діяльності НСПС співпрацює на договірних засадах з неурядовими або приватними структурами, що надають соціально-психологічні послуги населенню або проводять навчання за тематикою НСПС.

Основні функції НСПС:

- аналіз і прогнозування поведінки людей,

- активний соціально-психологічний вплив,

- консультативно-методична, просвітницька, профілактична робота,

- реабілітація,

- дорадча функція,

- психогігієна.

Головна мета НСПС — забезпечення необхідних соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності лю­дини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків і міжособової взаємодії) і водночас — підтримка розвитку і захист психічного здоров'я особистості громадян України.

Основні завдання НСПС.

1. Надання допомоги органам управління у розробці та реалізації державної політики на основі вивчення стану масової свідомості, прогнозування й активного впливу на соціально-психологічні процеси у суспільстві.

2. Виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, у галузях науки й культури, в органах законодавчої, виконавчої та судової влади.

3. Забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян України з урахуванням їхніх здібностей, особливостей життя і праці; реабілітація потерпілих від техногенних, соціальних та природ­них катастроф.

4. Участь у розробці й практичному застосуванні нових технологій і методик навчання, виховання, розвитку і перевиховання дітей та молоді, впливу засобів масової комунікації на людей.

5. Координація прикладних психологічних, соціологічних і педагогічних досліджень у практичній діяльності; підтримка пріоритетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з молоддю, сім'єю, в галузях політичної, юридичної, військової, педагогічної та медичної психології, соціології, педагогіки. Створення єдиної інформаційної системи соціально-психологічної служби.

6. Здійснення психометричного нагляду: розробка, упро­вадження і контроль за кваліфікованим використанням психологічних методик і технологій.

7. Контроль за дотриманням професійної етики.

8. Участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації спеціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів.

3. Сучасний стан та перспективи розвитку практичної психології в Україні.

Сучасний стан розвитку практичної психології в Україні свідчить, що найбільш актуальними її напрямами є:

- психологія управління та організацій,

- практична психологія освіти,

- психологія сім'ї та соціального захисту,

- політична психологія,

- профорієнтація і профвідбір.

Інтенсивного розвитку потребу­ють військова, медична та юридична психологія.

Порівняння структури практичної психології за кордоном і в нашій країні дає можливість назвати основні її напрями:

- Психологія політичної діяльності управління та масових комунікацій.

- Юридична психологія.

- Військова та спортивна психологія.

- Медична (клінічна) психологія.

- Практична психологія системи освіти.

- Психологія управління і виробництва.

- Психологія сім'ї та соціального захисту населення.

4. Організаційні принципи НСПС

Організаційні принципи НСПС полягають у тому, щоб забезпечити її максимальну ефективність при оптимальних вит­ратах і мінімальному кадровому забезпеченні. Оскільки НСПС діє в різних міністерствах та відомствах, її працівники мають, як правило, подвійне підпорядкування.

Структура НСПС має три рівні:

1. центральні органи,

2. обласні органи,

3. районні (міські) органи.

На кожному з рівнів створюються практичні центри, які безпосередньо здійснюють практичну Соціально-психологічну діяльність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби. Чимале значення мають професійні асоціації та товариства соціальних працівників і практикуючих психологів.

Вищим органом управління НСПС є Рада головних психологів відомств і областей, яка вивчає напрями та зміст роботи НСПС, здійснює фінансування основних проектів, створює атестаційні й акредитаційні комісії.

Поточну роботу з виконання рішень ради, з координації практичних робіт і розвитку служби здійснює Координаційна група (комітет), що входить до складу Науково-методичного центру НСПС.

На основі відповідних кафедр інститутів удосконалення, лабораторій і центрів практичної психології, профорієнтації тощо створюється Науково-методичний центр Національної соціально-психологічної служби. Він є головною управлінською, методичною і координуючою організацією в НСПС.

Науково-методичний центр:

- організовує та контролює виконання рішень Ради головних психологів;

- організовує та координує роботу комісій, творчих груп, центрів і лабораторій, що входять до структури НСПС;

- виступає головним виконавцем державних замовлень на здійснення робіт у галузі практичної психології та соціальної роботи;

- здійснює розробку, експертизу і розповсюдження методів, методик і технологій, що застосовуються в діяльності НСПС;

- бере участь в акредитації психологічних навчальних закладів;

- здійснює атестацію спеціалістів вищої категорії в галузі практичної психології та соціальної роботи;

- здійснює підвищення кваліфікації психологів, соціологів, соціальних працівників та ін.

Центр має право видавати або анулювати ліцензії на інди­відуальну трудову діяльність в галузі практичної психології, перевіряти діяльність приватних фірм, що займаються прак­тичною психологією, і ставити питання про її припинення, яюцо вона приносить шкоду психічному здоров'ю населення, його духовному розвиткові.

При Центрі діє Рада з практичної психології, до якої входять представники наукових, навчальних, практичних психологічних і соціологічних структур, Товариства психологів, практикуючі спеціалісти.

Головний психолог області є головною посадовою особою НСПС в області. Він підпорядковується керівникові Науково-методичного центру НСПС та обласній Раді з практичної психології, до якої входять:

- керівництво обласного Центру НСПС,

- представники психологічних навчальних закладів,

- науковці,

- психологічна громадськість,

- практикуючі психоло­ги,

- соціальні педагоги,

- методисти соціально-психологічних служб та ін.

Обласний Центр НСПС можуть складати: курси підвищення кваліфікації або перекваліфікації психологів, соціальних працівників, дослідні лабораторії та центри, кон­сультативні кабінети, методичні групи, практикуючі психологи й соціологи закладів обласного підпорядкування.

Основні функції Центру:

- атестація спеціалістів,

- розробка і впровадження нових методик і методів,

- здійснення практичної роботи,

- надання консультативно-методичної допомоги.

Головний психолог району (міста) є головною посадовою особою НСПС в районі (місті). Він підпорядковується головному психологові області та є, як правило, керівником районного (міського) Центру психологічної служби.

До районного Центру НСПС можуть входити:

- психологи,

- соціальні працівники й соціологи, що працюють у державних закладах і установах,

- консультативні кабінети,

- центри профорієнтації,

- "Телефон довіри",

- сімейна консультативна служба,

- група аналізу інформації та ін.

Головна задача Центру — надання практичної допомоги населенню.

Діяльність НСПС забезпечується спеціалістами-психологами, соціологами, соціальними педагогами, що мають відповідний диплом і ліцензію на конкретний вид роботи. Заміщення посад у НСПС відбувається на конкурсній основі. Працівники НСПС підпорядковані керівництву відповідного Центру і узгоджують свою діяльність з адміністрацією установ, в яких вони працюють.

Професійна підготовка працівників НСПС здійснюється державними, приватними або неурядовими навчальними закладами, що пройшли акредитацію на певний час. Рівень кваліфікації спеціалістів визначається Державною комісією і підтверджується ліцензією.

Акредитація навчальних закладів і атестація спеціалістів періодично повторюються.

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації психологів мають відбуватися за напрямами, зазначеними вище. При цьому кожен із цих напрямів має містити в собі спеціалізації з більш вузьких проблем. Після того як студент (курсист) засвоїв загальні положення й методи конкретного напряму служби, що підтверджується дипломом, він може спеціалізуватись у конкретній проблематиці, за якою отримує ліцензію на проведення певного виду практичної роботи.

Основні спеціалісти НСПС повинні мати вищу гуманітарну освіту, конкретну спеціалізацію, певний досвід практичної роботи. На всіх етапах професійного зростання спеціалісти НСПС проходять професійний відбір за стандартними методиками. Центри НСПС відстежують професійне просування кожного спеціаліста, що їм підпорядкований.

Висновки

Елементи Національної системи соціально-психологічної служби уже створені й функціонують, посилюється координація між психологічною службою системи освіти і соціальною службою для молоді, центрами соціально-психологічної реабілітації населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, комісіями у справах неповнолітніх й т. п. Усе це свідчить про інтеграцію зусиль психологів і соціальних працівників різного відомчого підпорядкування довкола реальної життєвої проблематики окремо взятої людини. Таким чином практична психологія реально впливає на процес гуманізації суспільства.

 

 

Література

 

1. Годфруа Ж. Что такое психология. - В 2-х кн.. – Т. 1. – М.: Мир, 1996. – С. 64-128.

2. Основи практичної психології / Панок В., Титаренко Т., Чепелєва Т. та ін. – К.: Либідь, 2006. – 536 с. – С. 42-49.

3. Панок В. Г. Концепція Національної соціально-психологічної служби // Педагогіка і психологія. – 1994. - № 2. – С. 3-10.

4. Панок В. Г. Практична психологія. Теоретико-методологічні засади розвитку: монографія / В.Г. Панок. – Чернівці: Технодрук, 2010. – 486 с.

5. Панок В. Г. Українська практична психологія: визначення, структура і завдання // Практична психологія і соціальна робота. – 1997. - № 10; 1998. - № 1. – С. 5 – 8.

6. Положення про психологічну службу системи освіти України // практична психологія та соціальна робота. – № 2. – 2000. – С. 35 – 38.

7. Практична психологія в системі освіти: Питання організації та методики / За ред.. В. Г. Панка. – К.: Либідь, 1995. – 204 с.

8. Сидоренко І. С. Актуальні напрямки роботи психолога в організаціях малого бізнесу // Актуальні проблеми психології. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – Т. 4. – К., 2002. – С. 211-213.

9. Скоков С. І. Психологічна служба в установах кримінально-виконавчої системи України // Практична психологія і соціальна робота. – 2002. - № 6. – С. 54-58.

10. Чепєлєва Н. В., Пов’якель Н. І. Теоретичне обґрунтування моделі особистості практичного психолога // Психологія: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 1998. – С. 35-41.

Запитання

1. Як Ви розумієте поняття "соціально-психологічна служба"?

2. Які бувають види соціально-психологічної служби?

3. Чим відрізняється соціально-психологічна служба від асо­ціації психологів?

4. Що таке Національна система соціально-психологічної служби? Назвіть її складові.

5. Розкрийте взаємозв’язок наукової, практичної та побутової психології.

6. Назвіть органи управління НСПС.

 

 

Лекція № 2

Тема. Нормативно-правові та етичні засади функціонування соціально-психологічної служби

Мета. Розкрити правові та етичні засади НССПС.

План.

1. Законодавча та правова база психологічної служби в галузі освіти.

2. Специфіка нормативної та правової бази психологічної служби в інших сферах суспільної практики.

3. Етичні засади діяльності практикуючого психолога.

Зміст лекції.

1. Законодавча та правова база психологічної служби в галузі освіти.

Розглянемо законодавчі акти України, що стосуються діяльно­сті окремих складових Національної системи соціально- психологічної служби України.

Найбільш розробленим сектором системи соціально-психологічної служби є психологічна служба в галузі освіти. Її діяльність регламентується, насамперед, законами «Про освіту» (травень 1991 року) та «Про загальну середню освіту України» (травень 1999 р.).

Першим законом встановлено основні принципи освіти. Реалізація цих принципів (особливо гуманізму та демократизму, пріо­ритетності загальнолюдських цінностей над політичними та кла­совими; гнучкості і прогностичності; єдності і наступності; без­перервності і різноманітності) вимагає обов'язкової участі пси­хологів, і не випадково у статті 8 окремо сказано про шкільну психологічну службу:

«У системі освіти діє державна психологічна служба. Психо­логічне забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти здійснюють практичні психологи, які за своїм статусом належать до педагогічних працівників».

Законом «Про загальну середню освіти України» визначено мету діяльності школи:

«Формування і розвиток соціально активної і гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою наукового знання про природу, людину, сус­пільство, почуттям Національної самосвідомості, готової до професійного самовизначення».

Як бачимо, принцип гуманізму проголошено найважливішим. Людині як вищій цінності суспільства надаються сприятливі умови для всебічного розкриття її здібностей, таланту, розвитку особистості.

Концепцією середньої загальноосвітньої школи України ви­значено мету діяльності практичного психолога:

• організація навчально-виховного процесу на основі макси­мального врахування та розвитку індивідуальних здібностей, нахилів, обдарованості дітей;

• орієнтація виховної діяльності школи на розвиток сутнісних сил особистості, здібностей, талантів, рис, якостей, відносин.

Як система заходів на виконання Закону «Про освіту» Міністерством освіти було заплановано формування цільової комплексної програми з практичної психології, створення Всеукраїнської та обласних постійно діючих міжвідомчих медико-психолого-педагогічних консультацій, створення науково-методичного центру допомоги дітям і підліткам з відхиленнями у психічному розвитку та поведінці.

З першого вересня 1993 року діяло «Положення про психологічну службу в системі освіти України», яке згодом було доповнено і змінено. Остаточний варіант «Положення про психологічну службу системи освіти України», який відмінив дію положень 1991, 1993 років, затверджено Наказом Міністра освіти України № 127 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.1999 року за №922/4215.

Положення «Про психологічну службу системи освіти України» має 5 розділів та один додаток. Дамо коротку характеристику змісту розділів.

І. Розділ «Загальні положення» складається з семи пунктів, у яких психологічна служба визначається як складова частина державної системи охорони фізичного і психічного здоров'я молодих громадян України. Йдеться про правову основу діяльності психологічної служби системи освіти, яка включає Конституцію України, Декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини, закон України «Про освіту»; визначається статус працівників психологічної служби системи освіти, можливість співробітницт­ва з різними структурами; порядок введення посад практичних психологів.

У Розділі II. «Основні завдання» розкриваються основні завдання психологічної служби в системі освіти (сприяння особистісному та інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, створення умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку; забезпечення індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення; профілактики і корекції відхилень в інтелектуальному і особистісному розвитку дитини); визначаються основні види діяль­ності (діагностика, корекція, реабілітація, профілактика, прогностика) та рівні функціонування психологічної служби (науковий, при­кладний, практичний); визначаються основні напрямки діяльності психологічної служби системи освіти (консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу; просвітницько-пропагандистська робота; превентивне виховання).

У Розділі III. «Структура та управління психологічною службою» визначено структуру психологічної служби системи освіти (Український науково-методичний центр практичної пси­хології та соціальної роботи; обласні, районні (міські) центри практичної психології; практичні психологи); підпорядкування, завдання та функції кожної з ланок психологічної служби, порядок атестації практичних психологів тощо.

Розділ IV. «Зміст діяльності» розкриває повноваження кожної зі структурних ланок системи психологічної служби в освіті; обов'язки та права практичногр психолога; тривалість робочого тижня та види роботи, передбачені в межах цього часу.

V. «Фінансування діяльності» — визначено порядок фінан­сування різних ланок структури психологічної служби в системі освіти, порядок оплати праці практичних психологів.

Додаток до пункту 1.7. встановлює нормативи чисельності практичних психологів дошкільних навчальних закладів; працівників центрів практичної психології, практичних психологів професійно-технічних училищ, загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів.