Кримінальне провадження являє собою таку специфічну галузь, у якій знаходить своє відображення правоохоронна функція держави. Це особлива діяльність, яка виконується спеціальними органами держави, і важливо знати, яке місце займає кримінальне провадження у закріпленні основ державного суспільного, життя, забезпеченні законності та правопорядку, розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень та проступків.
Кримінальне провадження – це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність уповноважених кримінально-процесуальним законом суб’єктів із розкриття злочинів, викриття та покарання винних та недопущення покарання невинних, а також система правовідносин, що виникає у перебігу цієї діяльності відповідних суб’єктів, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності.
Розрізняються три історичні форми кримінально провадження:
1) обвинувальний (змагальний);
2) інквізиційний (слідчо-розшуковий);
3) змішаний (континентальний).
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. (ст.2)
Кримінальне провадження – це не тільки діяльність державних органів та осіб у встановленому законом порядку, але й система процесуальних дій, які розподілені на стадії. Всі стадії кримінального провадження тісно пов’язані між собою, проте одна від іншої відрізняються безпосереднім завданням, які притаманні лише цій стадії, особливим колом учасників, специфікою процесуальних відносин, а також прийняттям кінцевого процесуального рішення.
Сукупність стадій утворює систему кримінального провадження де існують такі стадії кримінального провадження.
- досудове розслідування;
- притягнення до кримінальної відповідальності;
- підготовче провадження;
- судовий розгляд;
- провадження в суді апеляційної інстанції;
- провадження в суді касаційної інстанції;
- провадження у Верховному Суді України;
- провадження за нововиявленими обставинами;
- виконання судових рішень.
Джерелами кримінально процесуального законодавства України є відповідні положення Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінально-процесуальний кодекс України та інші закони України.
Кримінально-процесуальні функції – це виражені у законі основні напрямки процесуальної діяльності, що здійснюється з метою реалізації завдань кримінального провадження суб’єктами уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у справі з метою захисту своїх законних інтересів. Основними кримінально-процесуальними функціями є: обвинувачення; захист; вирішення справи по суті (правосуддя).
Кримінально-процесуальні норми – це встановлені державою загальнообов’язкові правила поведінки суб’єктів кримінального провадження, виконання яких забезпечується, в основному добровільними діями учасників процесу, а в необхідних – засобами державного примусу і загрозою юридичної відповідальності.
Кримінально-процесуальні норми мають визначену структуру, вони складаються з гіпотези, диспозиції і санкції.
Гіпотеза правової норми вказує на те, коли і при яких умовах (обставинах) необхідно керуватися даною правовою нормою.
Диспозиція визначає, хто є учасником конкретних відносин, які регулюються даною правовою нормою, і яка поведінка передбачається або дозволяється даною правовою нормою.
Санкція вказує на те, які негативні наслідки тягне за собою невиконання передумов (умов) даної правової норми.
Норми кримінально-процесуального права поділяються на окремі види:
- норми, що уповноважують, наділяють суб’єктів кримінального провадження певними процесуальними правами, надають їм повноваження на деякі юридичні дії, тобто носять дозволяючий характер;
- норми, що зобов’язують – які передбачають у визначених умовах конкретний вид поведінки і диктують діяти відповідним чином;
- норми, що забороняють - зобов’язують учасників кримінального провадження утримуватися від вчинення певних дій.
Кримінально-процесуальні гарантії – це передбачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення завдань кримінального провадження й охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь. До процесуальних гарантій відносяться:
а) процесуальна форма; б) процесуальні обов’язки суб’єктів кримінального провадження; в) заходи забезпечення кримінального провадження.
Кримінально-процесуальна діяльність здійснюється у формі правовідносин, які виникають між суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності, які наділені певними правами та обов’язками.
Процесуальна форма це - порядок провадження по кримінальних справах, що передбачає: коло учасників процесу; їхній правовий статус; механізм реалізації своїх прав і виконання обов'язків; послідовність і характер проведення слідчих, судових і інших процесуальних дій. Кримінально-процесуальна форма утворює врегульований, обов’язків правовий режим кримінального провадження. Це сукупність встановлених процесуальним законом умов, за яких провадиться як діяльність у цілому, так і кожна процесуальна дія по справі, і які визначають зв'язок і послідовність провадження дій й прийнятих рішень. В зв’язку з цим:
- кримінальне провадження є видом правозастосовної діяльності, необхідність в якій виникає при наявності даних про вчинення того чи іншого злочину;
- кримінальне провадження – це завжди діяльність відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України уповноважених органів та посадових осіб, а також інших суб’єктів які визначені у Законі;
- кримінальне провадження – це діяльність, яка заснована на законі;
- кримінальне провадження – це діяльність, яка здійснюється у формі правовідносин.
Кримінально-процесуальний закон, як і будь-який закон, має свої правила дії в просторі, в часі і за колом осіб. Вони викладені відповідно до ст.ст. 4, 5, 6 КПК України.
Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених КПК, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Кримінальне провадження за правилами КПК здійснюється щодо будь-якої особи, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 6 КПК. Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб визначаються главою 37 КПК.
