VI Поточний контроль виконання роботи. 1. Отримані дані самостійної роботи занести в таблицю №1

Оформлення роботи:

1. Отримані дані самостійної роботи занести в таблицю №1.

2. Користуючись оціночною шкалою визначити реакції дихальної системи, зробити висновок про ступінь її реактивності.

3. Обговорення отриманих результатів

4. Заключення

5. Рекомендації

VII Узагальнення та систематизація вмінь і навичок:

1. Яке фізіологічне значення має динаміка ЧД, ЖЄЛ в різному режимі (до, після навантаження, відновлювальний період).

2. В чому сутність проби Штанге?

3. В чому сутність проби Генчі?

4. Про що свідчить зміна часу затримки дихання за пробою А.Ф.Серкіна?

5. Яке значення визначення стійкості організму до кисневого боргу?

VIII Підведення підсумків заняття: обговорюються досягнуті студентами результати, повідомляються оцінки

IX Видача завдання до самостійної підготовки:

Самостійна робота №13: Профілактика інфекційних захворювань в закладах освіти

Самостійна робота №14: Гігієна повітря. Тепловий режим. Мікроклімат.

Самостійна робота №15: Профілактика туберкульозу

Таблиця №1

П.І.Б.

Вік

ЧД

ЖЄЛ

Пнеймотахом.

Затримка на вдиху

Затримка на видиху

Співвідношення ЧД:ЧСС

вдих

видих

І'

Контрольні питання

Література:

1. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. М., Высшая школа, 1985 г., С.: 303-321.

2. Козлов В.И., Фарбер Л.А. Физиология развития ребенка. М., Педагогика, 1983 г., С.: 133-160.

3. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология. М., Просвещение, 1972 г., С.: 190-222.

4. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. М., Высшая школа, 1985 г., С.: 322-328.

5. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология. М., Просвещение, 1976 г., С.: 223-236.

6. Козлов В.И., Фарбер Л.А. Физиология развития ребенка. М., Педагогика, 1983 г., С.: 115-132.

7. Кузнецова Т.Д. Возрастные особенности дыхания детей и подростков. М., Медицина, 1986 г.

Лабораторна робота №8

I Організаційна частина: проводиться перевірка присутніх, студентам повідомляється тема заняття та план роботи.

ІІ Тема: Вікові особливості основного обміну

Мета: Вивчити вікові особливості основного обміну у осіб різної статі та віку.

Обладнання: Дані про зріст, масу і вік дівчаток 7—8, 11 —12, 15—16 років і жінок у віці 20—30 і 50—60 років. Аналогічні дані для хлопчиків і чоловіків відповідних вікових груп. ІІІ Актуалізація опорних знань і контроль вихідного рівня знань студентів: Запитання до студентів: 1.Обмін речовин і енергії. Основний і загальний обмін 2. Асиміляція і дисиміляція. 3.Обмін білків. Добова потреба білків. 4.Обмін жирів. Добова потреба жирів. 5. Обмін вуглеводів. Добова потреба вуглеводів. IV Зміст основної частини заняття

1. Повторення теоретичного матеріалу по темі „Вікові особливості обміну речовин та енергії.

2. Повторення методики роботи з визначення ваги та маси тіла.

3. Користуючись таблицями 2, 3, 4 визначте основний обмін за добу для всіх 10 обстежуваних. Зміряти зріст і масу школярів і дорослих людей можна в кабінеті шкільного лікаря, або в лабораторії вікової фізіології ВНЗ.

Приклад розрахунку. Хлопець 17 років, зріст 156 см, маса 53 кг. По таблиці 10 знайдіть перше число основного обміну — 3108 кДж. По таблиці 12 — друге число основного обміну — 3339 кДж. Сума знайдених чисел дає основний обмін хлопці за добу: 3108 кДж + 3339 кДж = 6447 кДж.

4. Розділивши величину основного обміну за добу на масу обстежуваного, одержите інтенсивність основного обміну на 1 кг маси тіла за добу — 122 кДж.

V Формування вмінь і навичок у студентів

Обмін речовин і енергії — основна функція організму, що забезпечує надходження в організм різних речовин із зовнішнього середовища, зміну, засвоєння і виділення продуктів їх розпаду. В організмі всі процеси обміну речовин супроводжуються перетворенням хімічної енергії харчових речовин (білків, жирів і вуглеводів) в інші види енергії — теплову, механічну, електричну, використовувані організмом в процесі життєдіяльності.

Обмін речовин і перетворення енергії протікають одночасно. Кількісним виразом енергетичних витрат організму і показником інтенсивності обміну речовин може служити кількість тепловій енергії, що утворюється в процесі життєдіяльності організму.

Енергетичні витрати, що йдуть на підтримку життя організму при найбільшому спокої, називають основним обміном, а енергетичні витрати при його життєдіяльності (пересування в просторі, виконання роботи і т. д.) — загальним обміном.

Основний обмін визначають в стані спокою при кімнатній температурі (18—20°С). Енергія організму в умовах основного обміну витрачається на підтримку життєвих процесів в клітинах, тканинах і органах, на скорочення дихальної мускулатури, серця, діяльність внутрішніх органів, на підтримку м'язового тонусу, а у дітей і на зростання. Величина основного обміну залежить від інтенсивності окислювальних процесів в тканинах і від маси тіла. У дітей з віком змінюється як інтенсивність окислювальних процесів, так і маса тіла. У людей середнього віку інтенсивність окислювальних процесів і маса тіла відносно постійні, а отже, постійний і основний обмін. У літніх людей знову з'являються зміни інтенсивності окислювальних процесів, а часто і маси тіла.

Для кожної людини основний обмін є відносно постійною величиною і залежить від функціонального стану нервової системи, віку, статі, росту, маси тіла і фізіологічного стану організму. Величина основного обміну виражається кількістю тепла в кілоджоулях на 1кг маси або 1м² поверхні тіла за 1 годину або за 1 добу.