VI Поточний контроль виконання роботи. 1. Зарисувати у зошит таблиці №1 та №2 для виконання оцінки реакції

Оформлення роботи:

1. Зарисувати у зошит таблиці №1 та №2 для виконання оцінки реакції.

2. В протокол заняття занести таблиці №3 та №4, записати необхідні формули для визначення СОС (систолічний об’єм серця), ХОС (хвилинний об’єм серця), КЕК (коефіцієнт ефективності кровопостачання).

3. У зошит записати оціночну шкалу та по ній визначити оцінку реакції пульсу на ортостатичну пробу.

4. Обговорення отриманих результатів

5. Заключення.

6. Рекомендації

VII Узагальнення та систематизація вмінь і навичок:

Контрольні питання:

1. В чому сутність методу ортостатичної проби?

2.Як визначаються індекси функціональних здібностей серцево-судинної системи?

3.Як визначаються:

3.1. відсоток збудження пульсу;

3.2. коефіцієнт парної кореляції?

4. Наскільки ефективний метод ортостатичної проби для оцінки функціональних можливостей серцево-судинної системи?

5. Вікові особливості крові.

6. Вікові особливості кровообігу.

Практична підготовка:

Виписати з підручників таблиці, які відображають вікову динаміку крові та кровообігу.

VIII Підведення підсумків заняття: обговорюються досягнуті студентами результати, повідомляються оцінки

IX Видача завдання до самостійної підготовки:

Самостійна робота №11: Анатомо-фізіологічні та вікові особливості розвитку серцево-судинної системи

Самостійна робота №12: Гігієна серцево-судинної системи.

Лабораторна робота №7

I Організаційна частина: проводиться перевірка присутніх, студентам повідомляється тема заняття та план роботи.

ІІ Тема: Оцінка зовнішнього дихання у дітей та підлітків як показник їх фізичного розвитку.
Мета:	Оволодіти навичками визначення деяких показників зовнішнього дихання, дослідивши його динаміку в стані спокою, після фізичного навантаження та відпочинку.
Обладнання:	Спірометр, пнеймотахометр, секундомір.

Умови роботи: Лабораторне завдання студенти виконують парами. В якості робочого навантаження використовувати присідання (20 за 1 хв.) або стрибки (60 за 1 хв.).

ІІІ Актуалізація опорних знань і контроль вихідного рівня знань студентів:

Запитання до студентів:

1. Анатомо-фізіологічні особливості носової порожнини. Вікові особливосі.

2. Анатомо-фізіологічні особливості гортані.

3. Анатомо-фізіологічні особливості трахеї.

4. Анатомо-фізіологічні особливості бронхів.

5. Анатомо-фізіологічні особливості легень.

6. Механізм вдиху і видиху.

7.Дихальний центр. Рефлекторна регуляція. Гуморальний вплив на дихальний центр.

8. Профілактика інфекційних захворювань у школі.

IV Зміст основної частини заняття

1. Повторення методики роботи зі спірометром, пнеймотахометром та методики визначення ЧД, ЖЄЛ та інших показників дихання.

2. Виконати наступні дослідження:

визначити частоту дихання в стані спокою, після роботи та через 1 хв. відпочинку, підрахувати відсоток збудження дихання;

визначити відношення ЖЄЛ із зростом та вагою;

визначити час затримки дихання на вдиху (проба Штанге), видиху (проба Генчи) та витривалості (проба Серкіна);

визначити стійкість організму до кисневої недостатності;

визначити силу вдиху та видиху методом пнеймотахометрії;

визначити відношення ЧСС та ЧД в трьох позиціях.

3. Дані самостійної роботи занести в таблицю №1.

4. Користуючись оціночною шкалою визначити реакції дихальної системи, зробити висновок про ступінь її реактивності.

V Формування вмінь і навичок у студентів

Дослід №1. Визначення частоти дихання.

Для визначення частоти дихання покладіть руку на нижню частину грудної клітки або верхню частину живота і кожний вдих чи видих (обидві фази) вважати за один дихальний рух! ЧД підраховується за 1 хвилину.

Відсоток збудження ЧБ визначається по формулі:

,

де: ЧД_Р – частота дихання після роботи,

ЧД_Д – частота дихання до роботи.

Оціночні орієнтири: після 20 присідань або 60 стрибків ЧД збільшується на 4-10 ударів з 1 хвилину, тобто на 50-100%.

Дослід №2. Визначення відношення життєвої ємності легень із зростом та вагою.

Визначення ЖЄЛ проводиться за допомогою водного чи сухого спірометру. Користуючись таблицею „Співвідношення ЖЄЛ із зростом та вагою” дати оцінку отриманим даним.

Зріст (см)	ЖЄЛ (см3)	Вага (кг)	ЖЄЛ (см3)
	3,600		3,400
	3,700		3,500
	3,800		3,600
	3,900		3,700
	4,000		3,800
	4,100		3,900
	4,200		4,000
	4,300		4,100
	4,400		4,200
	4,500		4,300
	4,600		4,400
	4,700		4,500
	4,800		4,600
	4,900		4,700

Дослід №3. Визначення затримки дихання на вдиху (проба Штанге).

Затримка дихання виконується сидячи. Досліджуваний спочатку виконує найсильніший вдих та видих, потім ще раз найсильніший вдих, після якого затримує дихання. Максимальна тривалість його визначається секундоміром.

Оціночна шкала: час затримки дихання на вдиху у дітей та підлітків від 6 до 18 років коливається у межах від 16 до 55 с. У людей з серцевою недостатністю, захворюваннями легень, бронхів час затримки дихання знижується та знаходиться на рівні 12-23-33 с.

Дослід №4. Визначення затримки дихання на видиху (проба Генчі).

Виконується по східній методиці, що й попередня, тільки досліджуваний затримує дихання після видиху. Здорові нетреновані особи можуть затримувати дихання на видиху на 20-30 с, а здорові спортсмени – 30-90 с.

Дослід №5. Визначення стійкості організму до кисневого боргу.

Досліджуваний підраховує пульс за одну хвилину. Потім, після вдиху, видихує та затримує дихання (при цьому затискує пальцями ніздрі) до тих пір, поки не буде важко. Дані пульсу та часу (в секундах) запишіть у вигляді дробу (пульс)/(час), наприклад: 80/40=2. Чим менше отриманий показник, тим краще стійкість організму до кисневої недостатності.

Отримані дані в стані покою, досліджуваному пропонується виконати 10-20 присідань в середньому темпі: за 1 секунду – присісти, за наступну секунду – встати. Видихати під час присідання. Після виконання завдання відпочити 5 хв., потім підрахувати пульс та встановити різницю.

Оціночна шкала: якщо розрахований по наведеній формулі показник буде менше первинного, визначеного в покої, то це означає, що стійкість організму до кисневого боргу зростає. Якщо ж величина показника КБ після відпочинку збільшується, то значить, що стійкість організму до КБ знижується і в цьому випадку треба або знизити навантаження, або порадитися з лікарем відносно загального стану здоров’я.

Дослід №6. Визначення залежності затримки дихання на вдиху в трьох позиціях: до навантаження, після навантаження та через одну хвилину відпочинку (проба А.Ф.Серкіна).

По відомій методиці виконується затримка дихання: до фізичного навантаження, після 20 присідань за 30 секунд та через одну хвилину відпочинку.

Оціночні параметри: після 20 присідань час затримки дихання зменшується на 50%. Після 1 хвилини відпочинку рівне даним до навантаження або трохи більше.

У здорових, тренованих людей час затримки дихання до роботи 60 с – 120 с – 150 с, після присідань – 34-35, через 1 хвилину відпочинку – 70 с. Здорові нетреновані – 1 – 35 – 45 с, ІІ – 20 – 25 с, ІІІ – 30 – 35.

Дослід №7. Визначення сили вдиху та сили видиху методом пнеймотахометрії.

Використовуючи пнеймотахометр Б.Я.Вотчала типу ПТ-1 або ПТ-2, визначають максимальний об’єм повітря, що видихується та вдихується.

Величина максимального розходу повітря при вдиху та видиху дозволяє посередньо судити про здатність дихальних м’язів до інтенсивної роботи та про бронхіальну прохідність.

Середні кількісні показники розходу повітря при максимально форсованому вдиху – 5-6 л/с, видиху – 5-6 л/с. У добре тренованих спортсменів ці показники в стані спокою збільшені, причому на вдиху більше, ніж на видиху.

Дослід №8. Визначення співвідношення частоти серцевих скорочень та частоти дихання.

Для визначення співвідношення серцевих скорочень (ЧСС) та частоти дихання (ЧД) за одну хвилину підраховують ЧСС та ЧД в двох позиціях: до навантаження, після навантаження. Прийнявши умовно показники ЧД за одиницю, ділять цифру ЧСС на цифру ЧД, отримують величину співвідношення. Наприклад, ЧД дорівнює 18, а ЧСС – 72, для визначення співвідношення 72:18=4:1.

Оціночна шкала: в стані спокою співвідношення ЧСС:ЧД повинно знаходитися в межах 4:1, після фізичних навантажень це співвідношення змінюється