Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів при розв’язуванні задач

Критерії оцінювання рівня володіння учнями теоретичними знаннями

 

Рівні навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початковий		Учень володіє навчальним мате­ріа­лом на рівні­ розпізнавання явищ при­роди, за допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують відповіді “так” чи “ні”.
		Учень описує природні явища на ос­нові свого попереднього досвіду, за допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують однослівної від­по­віді.
		Учень за допомогою вчителя описує явище або його частини у зв’язаному ви­гляді без пояснень відповідних причин, називає фізичні явища, розрізняє позначення окремих фізичних величин.
ІІ. Середній		Учень за допомогою вчителя описує явища, без пояснень наводить приклади, що ґрунтуються на його власних спостереженнях чи матеріалі підручника, розповідях учителя тощо.
		Учень описує явища, відтворює знач­ну частину навчального матеріалу, знає одиниці вимірювання окремих фі­зич­них величин, записує основні формули, рів­няння і закони.
		Учень може зі сторонньою допомогою пояснювати явища, виправляти допущені неточності (власні, інших уч­нів), виявляє елементарні знання основних по­ложень (законів, понять, формул).
ІІІ. Достатній		Учень може пояснювати явища, виправляти допущені неточності, виявляє знання і розуміння основних положень (законів, понять, формул, теорій).
		Учень уміє пояснювати явища, ана­лізувати, узагальнювати знання, систематизувати їх, зі сторонньою допомогою (вчителя, однокласників тощо) ро­бити висновки.
		Учень вільно володіє вивченим матеріалом у стандартних ситуаціях, наводить приклади його практичного застосування та аргументи на підтвердження власних думок.
ІV. Високий		Учень вільно володіє вивченим матеріалом, уміло послуговується науковою термінологією, вміє опрацьовувати наукову інформацію (знаходити нові фак­ти, явища, ідеї, самостійно використовувати їх відповідно до поставленої мети тощо).
		Учень на високому рівні опанував програмовий матеріал, самостійно, у ме­жах чинної програми оцінює різнома­нітні явища, факти, теорії, використовує здобуті знання і вміння у нестандартних ситуаціях, поглиблює набуті знання.
		Учень вільно володіє програмовим матеріалом, виявляє здібності, вміє самостійно поставити мету дослідження, вказує шляхи її реалізації, робить аналіз та висновки.

Визначальним показником для оцінювання вміння розв’язувати задачі є їх складність. Складність завдання залежить від типу завдання, його комплексності (вимагає знань з однієї або кількох різних тем), типового (за алгоритмом) або нестандартного розв’язку, кількості послідовних логічних кроків та операцій, здійснюваних учнем під час її розв’язування. Такими кроками можна вважати вміння (здатність):

• усвідомити фізичну суть задачі;

• записати її умову в скороченому вигляді;

• зробити схему або малюнок (за потреби), побудувати гра­фіки та проаналізувати їх;

• виявити, яких даних не вистачає в умові задачі, та знайти їх у таблицях чи довідниках;

• виразити необхідні величини в одиницях СІ;

• обрати чи вивести формулу для знаходження шуканої величини;

• виконати відповідні математичні дії й операції;

• здійснити обчислення числових значень невідомих величин;

• оцінити одержаний результат та його реальність, ра­ціо­на­ль­ність обраного способу розв’язування задачі.

Чим складнішим є завдання, з яким справився учень, тим вищим балом оцінюється його досягнення.

При оцінюванні вмінь учнів виконувати завдання за 12-бальною шкалою доцільно користуватися характеристиками рівнів навчальних досягнень учнів, поданими нижче.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів при розв’язуванні задач

Рівні навчальних досягнень учнів	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
Початковий рівень (1—3 бали)	Учень уміє розрізняти фізичні величини, оди­ниці вимірювання з даної теми, розв’язувати задачі з допомогою вчителя лише на відтворення основних формул; здійснювати найпростіші математичні дії.
Середній рівень (4—6 балів)	Учень розв’язує типові задачі та виконує впра­ви на одну—дві дії (за зразком), виявляє здатність обґрунтовувати деякі логічні кроки з допомогою вчителя.
Достатній рівень (7—9 балів)	Учень самостійно розв’язує типові задачі й виконує вправи з одної теми, обґрунтовуючи обраний спосіб розв’язку.
Високий рівень (10—12 балів)	Учень самостійно розв’язує комбіновані ти­пові задачі стандартним або оригінальним способом, розв’язує нестандартні задачі.

Оцінювання рівня володіння учнями практичними уміннями та навичками здійснюється за результатами виконання фронтальних лабораторних робіт, експериментальних задач, робіт фізичного практикуму або підсумкової лабораторної чи експериментальної роботи. При цьому необхідно враховувати вміння учня:

• планувати проведення дослідів чи спостережень;

• збирати установку за схемою;

• проводити спостереження, знімати покази приладів;

• оформлювати результати дослідження (складати таблиці, будувати графіки тощо);

• визначати та обчислювати похибки вимірювання;

• робити висновки, тлумачити похибки проведеного експерименту чи спостереження.

Додатково поставлені лабораторні (експериментальні) роботи вчитель може використовувати для створення проблемних ситуацій, мотивації діяльності учнів під час вивчення нового матеріалу, з метою вдосконалення практичних умінь і навичок (складати схеми, проводити вимірювання тощо). Такі роботи, як правило, не оцінюються.

Основна частина лабораторних робіт виконується після вивчення відповідного навчального матеріалу на етапі закріплення та узагальнення знань і вмінь учнів або під час тематичного обліку.

Оцінюванню підлягають і роботи фізичного практикуму, які носять узагальнюючий характер з однієї чи кількох тем. За результатами всіх робіт практикуму виставляється підсумкова оцінка як тематична. Якщо практикум поділяється на дві частини, тобто частина робіт виконується у І півріччі, частина — у ІІ півріччі, то до журналу виставляються дві підсумкові (тема­тичні) оцінки.

Рівні складності лабораторних робіт можуть задаватися:

• через зміст та кількість додаткових завдань і запитань від­повідно до теми роботи;

• через різний рівень самостійності виконання роботи (за пос­тійної допомоги вчителя, виконання за зразком, докладною або скороченою інструкцією, без інструкції);

• організацією нестандартних ситуацій (формулювання уч­нем мети роботи, складання ним особистого плану роботи, обґрунтування його, визначення приладів та матеріалів, по­трібних для її виконання, самостійне виконання роботи та оцінка її результатів).

Обов’язковим при оцінюванні для всіх рівнів є врахування дотримання учнями правил техніки безпеки під час виконання фронтальних лабораторних робіт чи робіт фізичного прак­тикуму.

При оцінюванні практичних знань та вмінь учнів потрібно користуватися характеристиками рівнів оволодіння цими умін­нями, поданими нижче.