Мінно-вибухові загородження становлять основу інженерних перешкод івлаштовуються у вигляді мінних полів, груп мін та окремих мін. Дляобладнання мінно-вибухових загороджень застосовуються протитанкові та
протипіхотні міни.
Протитанкові міни бувають: протигусеничні і протиднищеві. Вонипризначаються для мінування місцевості проти танків, самохіднихартилерійських установок, бронетранспортерів, транспортних машин.
Протипіхотні міни призначені для знищення живої сили, їх п ідрозділяють
на фугасні та осколкові. Фугасні міни під час вибуху вражають, якправило, одну людину; осколкові можуть уразити кількох чоловік.
Протитанкові міни встановлюють на місцевості вручну та за допомогою мінних загороджувачів і дистанційно, При установці міни вручну
необхідно: вигвинтити з міни пробку; перевірити, чи не деформованокришку міни; відкрутити ковпачок з детонатора і переконатися в наявностігумової прокладки; завести ключем годинниковий механізм вибухового
пристрою; закрутити детонатор у міну; поставити міну в ямку чи на……….
Військова топографія
Топографія — наука, що вивчає засоби вимірювання місцевості і відображення її на папері у вигляді планів і карт.
Військова топографія — розділ топографії, що включає розробку засобіввивчення і розвідки місцевості з метою використання її в бойових умовах.
У бойовій обстановці солдатові доводиться діяти на різній місцевості.
Він повинен сам визначати ціль і відстань для стрільби, напрям свого
руху, місце свого знаходження та ін. Вивчення військової топографії
сприяє розвитку таких важливих якостей, як спостережливість, точність,
увага, вміння аналізувати свої спостереження і робити висновки про
можливий вплив місцевості на виконання бойових завдань.
Місцевість — це частина земної поверхні з усіма її елементами: рельєфом,ґрунтами, водами, рослинністю, шляхами сполучення,сільськогосподарськими і соціально-культурними об'єктами. З поглядувійськової топографії місцевість є одним із елементів бойової обстановки
Місцевість поділяється:
за особливостями рельєфу — на рівнинну, пагорбкувату, горбисту;
за ступенем пересічення — на слабкопересічену, середньопересічену, дужепересічену;
за прохідністю — на легкопрохідну, прохідну, важкопрохідну, непрохідну;за умовами спостереження і маскування — на відкриту, напіввідкриту,закриту;
за природними умовами — на пустельну, степову, лісисту,лісисто-болотисту.
Природні та виготовлені людьми об'єкти на земній поверхні — це місцевіпредмети, що використовуються у військовій справі для визначення місцевості, орієнтування, ціле визначення й управління військами в бою.
До місцевих предметів належать: населені пункти, промислові та сільськогосподарські підприємства, рослинний і ґрунтовий покрив,берегова лінія великих за площею акваторій, ріки, озера, канали, об'єкти шляхів сполучення і зв'язку.
Орієнтування на місцевості — це визначення свого місцезнаходження, положення топографічних і тактичних об'єктів на місцевості відносно сторін горизонту, рельєфу і місцевих предметів, розміщення своїх військ
і військ противника
Рельєф — це сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і
Порядок подолання ділянки місцевості з радіоактивним зараженням.
Радиация.
У тих населених пунктах і районах, де виявлено радіоактивне зараження, усі мешканці повинні надягнути респіратори, протипилові тканинні маски, ватно-марлеві пов'язки або протигази, взяти документи, запас їжі і води, медикаменти, предмети першої необхідності й піти до захисної споруди.
Якщо обставини змусили когось сховатись у квартирі або виробничому приміщенні, потрібно, не гаючи часу, зачинити вікна і двері, завісити їх цупкою тканиною, затулити всі щілини.
Якщо ж люди опинилися в зоні зараження або їм потрібно залишити її, кожна людина повинна прийняти радіозахисний засіб.
Складною і дуже відповідальною проблемою в таких умовах є харчування. Готувати їжу найкраще на незараженій території. В разі крайньої потреби можна готувати на відкритій місцевості з рівнем радіації не вищим 1 Р/год, а якщо рівень радіації — до 5 Р/год, то у наметах. Коли радіація вища за 5 Р/год — лише у закритих герметичних і дезактивованих приміщеннях або у захисних спорудах.
Слід пам'ятати, що і після зняття обмежень треба додержувати заходів перестороги, оскільки частина радіоактивних речовин (в основному ізотопи цезію-137 і стронцію-90) надовго залишається на ґрунті, рослинності, у воді, на поверхні будівель. Вони можуть потрапити до організму з їжею і водою. Тому для приготування їжі придатні тільки ті продукти, що зберігалися у погребах, підстіллях, холодильниках, кухонних столах, шафах, закритому скляному посуді, були загорнуті в пилонепроникні матеріали.
Щоб запобігти масовому радіаційному опроміненню (чи хоча б знизити його дози до допустимих норм), штаби ЦО у цих зонах запроваджують режими радіаційного захисту, тобто визначають час безперервного перебування людей у захисних спорудах, тривалість перебування у будин-
ках і на відкритій місцевості. Якщо підприємство і в цих умовах продовжує свою діяльність, то для кожного цеху встановлюється час роботи, час відпочинку в захисних спорудах або житлових приміщеннях. Вибір режиму залежить від рівнів радіації, захисних властивостей сховищ, наявності протирадіаційних укриттів та інших умов.
Нині розроблено і рекомендовано вісім типових режимів захисту для різних категорій населення:
режими 1-3 — для непрацюючого населення,
режими 4—7 — для робітників і службовців, режим
8 — для особового складу невоєнізованих формувань.
Кожний режим радіаційного захисту ділиться на три етапи:
перший — перебування у захисних спорудах;
другий — перебування у захисних спорудах і будинках;
третій — перебування у приміщеннях та обмежений час перебування на відкритій місцевості
Для непрацюючого населення розроблено такі режими (з урахуванням К^у,— коефіцієнта ослаблення):
Режим № 1 — для населення, яке проживає в дерев'яних будинках з kqcj,^ 2 і використовує ПРУ з 1?^.= 50.
Режим № 2 — для населення, яке проживає у цегляних одноповерхових будинках з К^у, = 10 і використовує ПРУ з КосЛ.= 50.
Режим № 3 — для населення, яке проживає у багатоповерхових цегляних будинках з К^^,^ 20 і використовує ПРУ з Косл^ 200—400.
Наприклад: При рівні радіації 300 р/год:
— для населення, що проживає в дерев'яних будинках (режим № 1), загальна тривалість дотримання режиму захисту — 25 діб. З них: перебування в ПРУ — 5 діб; в ПРУ та будинку — 10 діб (у т.ч. протягом доби: 6,5 год у будинку, 17 год у ПРУ, 0,5 год на відкритій місцевості); у будинку — 10 діб з виходом на відкриту місцевість до 1 год на добу;
— для населення, що проживає в цегляних одноповерхових будинках (режим № 2), загальна тривалість дотримання режиму захисту — 20 діб. З них: перебування в ПРУ — 3 доби; в ПРУ та будинку — 4 доби (у т.ч. протягом доби: 11 год у будинку, 11 год. у ПРУ, 2 год на відкритій місцевості); у будинку — 13 діб з виходом на відкриту місцевість до 1 год на добу;
