Види загальновійськового бою. Види вогню і маневру у бою

Тактична підготовка

Основи загальновійськового бою та його основні риси

Бій як основна форма тактичних дій військ — це ор­ганізовані й узгоджені щодо місця, часу, ударів, вогню і маневрів дії війська з метою знищення противника або відбиття його ударів чи виконання інших завдань в об­меженому районі.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єдна­ними зусиллями усіх військ, які беруть у ньому участь із застосуванням танків, бойових машин піхоти, броне-, транспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літа­ків, вертольотів та іншого озброєння і техніки.

ОСНОВНІ РИСИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Рішучість полягає в прагненні особового складу всі­ма наявними засобами, за короткий строк і з найменши­ми втратами знищити противника і здобути повну пере­могу.

Це досягається:

- всебічним знанням про­тивника, сміливістю, наполегливістю і завзяттям особо­вого складу при виконанні бойових завдань,

- швидким використанням наслідків вогневого удару, а також ре­зультатів вогню своєї зброї, вмілими та ініціативними діями всього особового складу.

- Рішучість у бою забезпе­чується також високими морально-бойовими якостями військовослужбовців, їхньою активністю й ініціативністю.

Напруженість і швидкоплинність. Сучасні умови бою вимагають від солдата великого напруження моральних і фізичних сил. Застосування в бою сучасних засобів зни­щення і пересування, що мають велику потужність, обу­мовлює швидкоплинність бою.

Це висуває нові, вищі вимоги до воїна; він має бути

- сильний духом, морально загартований, добре фізично підготовлений і здатний переборювати будь-які труднощі й нестатки;

- повинен володіти непохитною волею до перемоги; захи­щати командира в бою, бути готовим у випадку його по­ранення чи загибелі взяти на себе командування підроз­ділом;

- не залишати без дозволу командира своє місце в бою. В разі поранення воїн мусить вжити заходи щодо само- і взаємодопомоги і продовжувати виконання бойо­вого завдання;

- якщо йому накажуть піти до медичного пункту, то треба взяти з собою особисту зброю.

Динамічність — це здатність до швидких переміщень сил і засобів з тим, щоб зайняти найвигіднішу позицію, порівняно з противником, для нанесення удару по ньому, при цьому поєднуючи вогневі дії з рухом.

Висо­ка динамічність досягається виучкою особового складу, знанням своїх завдань, умінням робити правильні виснов­ки з обставин, швидко приймати рішення і злагоджено діяти на полі бою. солдат повинен уміти

знищувати противника вогнем з осо­бистої зброї, озброєнням бойової машини, ручними оскол­ковими гранатами, а в рукопашному бою штиком, прикладом, піхотною лопаткою, прийомами нападу і самозахис­ту, виявляти при цьому хоробрість, ініціативу і кмітли­вість, допомагати товаришам

Швидкий перехід від одних дій до інших.

Солдат завжди повинен бути готовий:

- оборонятися; за наказом ко­мандира перейти у наступ; переслідувати противника стрімким маршем, як у пішому порядку, так і на маши­нах;

- захоплювати вигідні рубежі; переходити до оборони. Усе це можливо лише тоді, коли солдат уміє використову­вати місцевість, швидко виривати окопи, обладнувати ук­риття, здійснювати маскування, долати загородження, пе­решкоди і зони зараження, встановлювати і розміновувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку.

 

 

Види загальновійськового бою. Види вогню і маневру у бою.

Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ.

Оборона здійснюється умисно чи вимушено з голов­ною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у нас­туп.

Наступ проводиться з метою повного розгрому про­тивника і оволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості.

Солдат зобов'язаний знати бойове завдання взводу й відділення та своє особисте, об'єм і послідовність обладнання фортифікаційних споруд, постійно вести спос­тереження, своєчасно виявляти противника і негайно до­повідати про нього командирові, сміливо і рішуче діяти в наступі, стійко і наполегливо — в обороні.

ВИДИ ВОГНЮ І МАНЕВРІВ У БОЮ

У сучасному бою солдатові необхідно вміти вести во­гонь з особистої зброї як самостійно, так і в складі підроз­ділу по окремих, групових і повітряних цілях, вдень і вночі, з різних положень (мал.).

Вогонь розрізняють:

а) за тактичними завданнями, що вирішуються (на знищення, подавления, виснаження та ін.);

б) за видами зброї (зі стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, артилерії, мінометів, протитанкових керованих ракетних комплексів, зенітних засобів та ін.);

в) за способами ведення (прямою, напівпрямою навод­кою, із закритих вогневих позицій та ін.);

г) за напруженістю стрільби (одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджаль­ний, залповий та ін.);

д) за напрямами стрільби (фронтальний, фланговий та перехресний вогонь) (мал.);

е) за способами стрільби (з місця, із зупинки, з ходу, з борту, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у гли­бину, по площі та ін.) (мал.);

є) за видами вогню (по окремій цілі, зосереджений, за­городжувальний, багатоярусний, багатошаровий вогонь та ін.) (мал.).

Вогонь буде ефективним, якщо його поєднувати з ма­невром. О. Суворов казав, що кожний солдат повинен зна­ти свій маневр. Ця вимога тим більш актуальна для сучас­ного бою.

Маневр силами і засобами проводиться з метою зай­няття вигідного положення для ведення вогню по найуразливіщому місцю в бойовому порядку противника, особли­во у фланг і в тил, а також для виведення підрозділів з-під удару противника.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід.

Охоплення — маневр, який здійснюється з метою ви­ходу для удару у фланг противника.

Обхід — більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу

Відхід — маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів з-під удару противника і зайняття вигід­нішого становища. Проводиться тільки з дозволу старшо­го командира.

 

Маневр вогнем застосовується для ефективного ура­ження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, в одночасному перенесенні вогню взводом по кількох цілях.

Обов’язки солдата в бою.

У загальновійськовому бою важливою є роль сер­жантів і солдатів. Для досягнення перемоги над ворогом вони повинні досконало знати та утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю і бойову техніку, майстер­но володіти ними та уміло застосовувати в бою.

Крім того, кожний сержант і солдат повинен бути го­товий замінити товариша, який вибув зі строю, тому знан­ня суміжної військової спеціальності є обов'язковим.

Кожний сержант і солдат зобов'язаний:

- знати бойове завдання взводу, свого відділення (тан­ка) та своє завдання;

- знати організацію, озброєння, техніку та тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості йо­го танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їхні найуразливіші місця;

- знати озброєння і техніку свого підрозділу;

- знати розміри, обсяг, послідовність та терміни облад­нання фортифікаційних споруджень;

- уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування;

- у бою постійно вести спостереження, своєчасно вияв­ляти противника і йегайно доповідати про нього коман­дирові;

- стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче в на­ступі; знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами; вміло пе­ресуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби);

- виявляти хоробрість, ініціативу та сприт­ність в бою, подавати допомогу товаришеві;

- бути фізично міцним та витривалим, володіти прийо­мами рукопашного бою;

- уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його низько літаючих цілях із стрілецької зброї;

- захищати командира в бою; у випадку його поранен­ня або загибелі сміливо брати на себе командування під­розділом;

- знати способи захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні вла­стивості машин; долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитан­кові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку;

- без дозволу командира не залишати своє місце в бою;

- при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалю­вальною зброєю вживати необхідні заходи само- і взає­модопомоги та продовжувати виконання завдання;

- якщо буде наказано відправитися на медичний пункт, взяти із со0ою особисту зброю; при неможливості йти на медич­ний пункт, відповзти зі зброєю в укриття та чекати санітарів;

- уміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджати патронами обойми, ма­газини, стрічки;

- слідкувати за витрачанням боєприпасів та заправленням бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка пальним, своєчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправлення пальним;

- при пошкодженні бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка швид­ко вживати заходи щодо їх відновлення.

У сучасному • бою солдат повинен уміти непомітно і швидко пересуватися будь-якою місцевістю під вогнем противника і водночас безперервно спостерігати за ним, вести прицільний вогонь із своєї зброї, вибирати позиції, які б надавали йому перевагу над противником, і швид­ко їх обладнувати, знищувати усіма способами танки і броньовані машини противника.