Закономірності розміщення продуктивних сил

Розглядаючи закономірності розміщення продуктивних сил, необхідно визначити зміст поняття розміщення продуктивних сил. Поняттям розміщення продуктивних сил охоплюються такі складові:

- розміщення населення та трудових ресурсів;

- розміщення природних ресурсів;

- розміщення виробництва і сфери обслуговування.

Особливе значення мають конкретні складові – розміщення промисловості, сільського господарства, транспорту та групи галузей соціальної сфери.

Розглянемо основні закономірності розміщення продуктивних сил:

- соціальна спрямованість економіки. Дія закономірності соціального спрямування економічного розвитку і розміщення продуктивних сил в Україні закріплене Конституцією. Соціальна спрямованість економіки передбачає таке просторове розміщення продуктивних сил, за якого досягається найвищій соціальний ефект, забезпечується продуктивна зайнятість трудоактивного населення регіону як першооснови його життєдіяльності та добробуту. Соціальна спрямованість розміщення продуктивних сил вимагає інтенсивного розвитку соціальної інфраструктури, створення сприятливих умов праці, забезпечення зниження техногенного і антропогенного навантаження на території;

- сталий розвиток виробництва. Ця закономірність визначає стратегічний напрям досягнення збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових світової,національної та регіональної господарських систем. Ідея сталого розвитку полягає в єдності двох взаємопов’язаних процесів: по-перше, в скороченні, суворій економії ресурсоспоживання, збереженні і відтворенні природно-ресурсного потенціалу а середовища життєдіяльності людей; по-друге, в забезпеченні підвищення добробуту населення всіх країн і регіонів;

- планомірність і керованість. В умовах формування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні розробляються коротко – і довгострокові прогнози та програми, які охоплюють як окремі галузі або їх комплекси, так і всю економіку України та її регіонів. Одним з інструментів забезпечення планомірного розвитку продуктивних сил є Державні програми соціально-економічного розвитку регіонів, які розробляються відповідно до постанов кабінету Міністрів країни. Головна мета їх розробки – формування на території регіону ефективного господарського комплексу на основі раціонального використання наявного ресурсного потенціалу території. Керованість процесу розміщення і розвитку продуктивних сил України та її регіонів забезпечується державою шляхом проведення відповідної промислової, аграрної, структурної, інвестиційної, фінансово-кредитної та соціальної політики;

- забезпечення достатньої безпеки країни. До загального поняття національної безпеки включаються економічна, соціальна, інформаційна, демографічна, продовольча, енергетична, науково-технічна, оборонна безпека. Україна належить до країн світу, в яких склалася висока залежність розвитку матеріального виробництва від мінерально-сировинної бази. У цілому наявна мінерально-сировинна база нашої країни спроможна забезпечити збалансований розвиток базових галузей промисловості та агропромислового комплексу, надходження валютних коштів. Разом з тим існує висока залежність України від імпорту енергоносіїв;

- орієнтація в процесі вирішення конкретних питань розміщення продуктивних сил на забезпечення високої конкурентоспроможності продукції. Ця закономірність ґрунтується на врахуванні специфіки ринкової кон’юнктури, в основі якої – кількісне і якісне співвідношення попиту і пропозиції не тільки на товарному ринку, а й на ринку робочої сили, ринку капіталу;

- економічно ефективне розміщення продуктивних сил. Закономірність економічно ефективного розміщення продуктивних сил реалізується через принцип наближення виробництва до джерел сировини, енергії та споживача;

- комплексний розвиток і розміщення продуктивних сил. Комплексний розвиток і ефективна спеціалізація відповідають найважливішій вимозі господарювання – досягненню найбільших результатів за оптимальних витрат;

- територіальний поділ праці. У результаті територіального поділу праці в господарстві формується така територіально-галузева структура, яка найбільш повно відповідає природним, демографічним, економічним і соціальним умовам регіону і потребам міжрегіонального ринку. Розміщення продуктивних сил з урахуванням територіального поділу праці і спеціалізації регіонів знижує витрати виробництва і веде до підвищення ефективності господарства;

- територіальна концентрація виробництва. Територіальна концентрація виробництва і населення зумовлюються сприятливими природними умовами, вигідним економіко-географічним положенням, загальною економічною ситуацією, а також історико-економічними особливостями розвитку території. Цей процес найбільш чітко проявляється у формуванні промислових утворень – центрів, вузлів, агломерацій, технополісів, урбанізованих зон;

- глобалізація економіки та її регіоналізація. Глобалізація економіки проявляється через світовий ринок, який стирає межі між країнами, а регіоналізація розвивається завдяки централізації господарювання як особливого типу територіального управління економічними відносинами.