Духовна сфера життєдіяльності людини визначає і формує інші сфери життєдіяльності суспільства та особи (побутову, службову, військову, виробничу, інформаційну, політичну та ін.). Тому розгляд небезпек у цій сфері є надзвичайно актуальним. Поширення впливу культів, містичних рухів, діяльність яких супроводжується підривом національної безпеки, а також нанесення непоправних травм психічному і фізичному здоров'ю особи, провокування суїцидальної поведінки формують небезпеки в духовній сфері життєдіяльності людини
3.7.1. Духовно-релігійна складова національної безпеки України
Духовно-релігійна складова національної безпеки України - стан релігійно-церковного життя нації, який є чи за певних обставин може бути загрозою для національних інтересів держави, стабільного розвитку суспільства, здійснення прав і свобод громадян. Це стан захищеності життєво важливих духовно-релігійних інтересів українського суспільства (особи, груп віруючих, держави) від внутрішніх загроз і зовнішнього втручання та відповідна система суспільно-політичних заходів, яка забезпечує цю захищеність.
Аналіз релігійної складової національної безпеки надає можливість визначити такі її головні напрями:
- духовно-релігійна незалежність, що означає, насамперед, самодостатню життєдіяльність усіх компонентів державно-церковних відносин, їхню спроможність відстоювати національні інтереси України як у внутрішньому житті країни, так і на міжнародній арені;
- демократичність і стабільність духовно-релігійного життя у державі, що передбачає міцність та надійність державних, політичних і громадських інституцій, що мають забезпечувати свободу віросповідання, стримувати дестабілізуючі чинники та гарантувати духовно-релігійні права й свободи кожного окремого громадянина, віруючої громади, церкви тощо;
- здатність до саморозвитку й прогресу, тобто природна спроможність до самостійної реалізації національних інтересів у духовно-релігійній сфері відповідно до змін, що відбуваються як усередині країни, так і в міжнародному житті.
3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності
Основними об'єктами релігійної складової національної безпеки України слід вважають:
- особу, її релігійні права й свободи;
- релігійні організації та взаємини між ними;
- державу, її національно-культурну самобутність, незалежність і територіальну цілісність.
Головним суб'єктом духовно-релігійної безпеки є Українська держава, яка разом із національною церквою (церквами) здійснює цілеспрямовану політику в релігійній сфері, з метою забезпечення духовної єдності українського народу, стабільності та динамізму прогресивного розвитку всього суспільства. Результатами такої політики повинна стати якомога повніша реалізація національних інтересів у духовно-релігійній сфері й, насамперед, зміцнення суверенітету й незалежності України, ефективне та соціальне орієнтоване державне управління духовними процесами, свобода волевиявлення й реалізація духовних потреб як окремого громадянина, так і всього українського суспільства, конструктивне розв'язання міжконфесійних конфліктів тощо.
Найважливішими чинниками релігійної безпеки України є такі:
- внутрішньорелігійна стабільність (міжконфесійна злагода - здатність до розв'язання релігійних конфліктів, насамперед ненасильницькими методами);
- зовнішньорелігійна стабільність (зміцнення міжнародного авторитету України як великої європейської християнської держави, розвиток її національно-культурної самобутності та незалежності - наявність для цього ефективного механізму);
- повне задоволення релігійних потреб усього українського суспільства, свобода волевиявлення та віросповідання як окремих громадян, так і груп віруючих;
- наявність комплексної стратегії суспільно-політичного й духовного розвитку держави, зокрема у сфері забезпечення релігійної безпеки України.
3.7.2. Основні загрози національній безпеці в сферах життєдіяльності
Духовно-релігійний чинник безпосередньо впливає і може суттєво підвищувати небезпеку можливих основних загроз національній безпеці України в найважливіших сферах життєдіяльності суспільства:
У політичній сфері:
- ідеологічну підтримку й забезпечення посягань на конституційний лад і державний суверенітет України;
- втручання через засоби духовно-релігійного впливу у внутрішні справи України з боку інших держав;
- наявність сепаратистських тенденцій, зокрема на релігійному ґрунті, в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні;
- масові порушення прав громадян, зокрема свободи совісті та віровизнання, в Україні та за її межами;
- загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин;
- невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування.
3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності
В економічній сфері:
- ідеологічну підтримку економічної ізоляції України від світової економічної системи;
- неконтрольований приплив в Україну іноземної валюти, матеріалів і цінностей під виглядом підтримки екуменічної та місіонерської діяльності;
- діяльність "тіньових" економічних структур під "дахом" духовно-редагій-них та місіонерських центрів;
- привнесення іноземних ціннісних життєвих орієнтирів та уподобань, які підривають престиж і конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника тощо.
У соціальній сфері:
- культове пригноблення соціальної активності громадян, звуження їхніх світоглядних орієнтирів, руйнація усталених суспільних та родинних зв'язків;
- релігійне забарвлення суспільно-політичних протистоянь окремих соціальних верств населення та регіонів України;
- загрозу життю і здоров'ю населення через поширення різноманітних форм "нетрадиційного лікування", знахарства, окультизму тощо;
- використовування методів психокорекції, зомбування, залякування людей;
- поширення новітніми тоталітарними релігійними течіями і культами різноманітних форм моральної та духовної деградації в суспільстві, особливо серед молоді.
У військовій сфері:
- грубе порушення принципу відокремлення церкви від держави через не-контрольовану "співпрацю" окремих релігійних організацій із силовими структурами і, як наслідок, політизація силових структур та зниження рівня боєздатності воєнної організації держави;
- створення та функціонування незаконних воєнізованих формувань під приводом необхідності захисту віри та церкви.
В інформаційній сфері:
- гальмування міжнародними релігійними центрами входження України до
світового інформаційного простору, розповсюдження ними необ'єктивної
інформації щодо нашої країни;
інформаційна експансія через духовно-релігійні канали з боку інших держав;
- витік через духовно-релігійні канали інформації, яка становить державну та
іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації,
що є власністю держави.
3.7.3. Небезпеки, спричинені діяльністю новітніх та нетрадиційних культів, містичних рухів
Діяльність новітніх та нетрадиційних культів, містичних рухів несе небезпеку не тільки для держави і суспільства але й для безпечної життєдіяльності особистості: 1. Поширення впливу культів, діяльність яких супроводжується підривом національної безпеки, порушенням громадського порядку, ушкодженням здоров'я та моральності населення. Загрози, переслідування, а в деяких
174 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності
випадках і фізичний тиск на тих, хто вирішив залишити культ, з боку його лідерів.
2. Використання релігійних організацій кримінальними структурами. Можливе відмивання через секти "брудних" грошей, отриманих злочинним шляхом чи, навпаки, використання пожертв і навіть самих віруючих для протиправної діяльності. У цьому зв'язку створює небезпеку поширення наркоманії. Деякі керівники неокультів використовують різні наркотичні речовини, вводячи своїх послідовників у залежність, що надає можливість маніпулювати віруючими та отримувати прибутки.
3. Можливий вихід з-під контролю окремого войовничого культу, діяльність якого може призвести до загибелі людей, масових заворушень та терористичних актів.
4. Використання керівниками культів спеціальних хімічних препаратів, технічних засобів, а також останніх наукових розробок для маніпулювання психікою адептів.
3.7.3.1. Загальна класифікація небезпечних культів
До основних деструктивних37 ознак культового устрою релігійної або містичної групи тоталітарної спрямованості можна віднести:
- групову ізоляцію (ізоляція групи, ізольована група), що призводить адептів до усвідомлення власної групової надзвичайності;
- наявність директивного лідера, який орієнтує групу за вигідним для себе напрямом у прийнятті колективного рішення;
- однорідність (гомогенність) групи, що має розвиток внаслідок недопущення (часто лідером) існування різних думок або цінностей;
- відсутність визначених процедурних норм, особливо у ситуації емоційного напруження або стресу.
Деструктивний культ - це релігійна або містична організація, діяльність котрої супроводжується порушенням громадської безпеки та порядку, ушкодженням здоров'я і моральності населення.
Деструктивні культи завдають шкоди державі тим, що їх члени часто зрікаються суспільного життя і трудової діяльності або чинять протизаконні дії, перебуваючи під впливом керівників культів. У частини адептів неокультів спостерігаються порушення фізичного та психічного стану. Найбільш соціально-небезпечними різновидами деструктивних культів є тоталітарні культи.
Тоталітарний культ - це релігійна або містична організація, котра характеризується необмеженою владою духовних лідерів, жорсткою дисципліною, сильним впливом на психіку адептів, релігійним фанатизмом та екстремізмом.
Особливо небезпечними протиправними виявами характеризується діяльність таких культів, що отримали назву "апокаліптичні" (апокаліпсис - кінець світу, після якого має наступити божий суд над людьми). За словами Б. Хоффмана, директора шотландського Центру вивчення тероризму та політичного насильства, релігійний обов'язок у членів таких організацій завжди асоціюється із убивствами в ім'я "спасіння" та утвердження "істинної віри".
Деструкція {лат. destmctio) - порушення чи руйнація нормальної структури чогось.
3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ____________________________ 175
Апокаліптичний культ - різновид тоталітарного угруповання, де сповідують масове насильство як законний засіб прискорення "божого суду" над невіруючими. Екстремістськи налаштовані лідери апокаліптичних культів проповідують серед своїх віруючих поняття про гріховність та ворожість навколишнього світу, наголошуючи на необхідності боротьби з іновірцями і "безбожниками", а в деяких випадках намагаються організувати масові самогубства членів свого культу або загибель інших людей, приурочивши їх до встановленої ними дати апокаліпсису.
Харизматичний лідер (диктатор) виразно зловживає своєю владою, норми, якими він керується в повсякденному житті, радикально відрізняються від тих, що застосовують до рядових членів. Групова ізоляція від суспільного контексту досягає високого рівня; соціальне оточення та весь світ демонізується і врятуються лише члени руху. Часто такі групи намагаються досягти максимальної фізичної ізоляції, переїжджають у безлюдні місця, ферми, острови і т. ін. У таких групах заохочуються подвійні істини - вводити в оману "зовнішніх" вважається нормальною практикою.
Тут постійно підтримують атмосферу страху й загрози. Страх - головна зброя тоталітарних культів. Страх людини перед самотністю після тривалого перебування у громаді, де вона не могла на самоті залишитися зі своїми думками. Страх перед самостійним життям, котре здається неможливим після обмеженого світу релігійної громади. Страх перед переслідуванням, а в деяких випадках і фізичною розправою, на що здатні "брати та сестри", які так захоплено закликають до "загальної любові".
3.7.3.2. Небезпеки, спричинені членством у небезпечних культах
Загалом активне використання значною частиною неокультів таких методик, як медитація, монотонне співання тощо досягається через тривалі пости, настанови та молитви, самонавіювання та контрольовані дихальні вправи. Така культова практика призводить до збіднення або перенасичення крові киснем і зміни процесів мозкової діяльності, а також може викликати зміни у стані свідомості, подібні до наркотичного трансу. Типовий психологічний портрет адепта, який час від часу перебуває у стані релігійного екстазу, характеризується екзальтацією, підвищеною сугестивністю, звуженим фокусом самосвідомості, зростаючою залежністю та підсиленим прийняттям ролі, котру нав'язує інструктор.
Останні дослідження, проведені німецькими психологами у групах медитації, довели, що постійне промовляння мантри суттєво понижує здатність органів чуття людини до сприйняття зовнішньої інформації, так як загальна концентрація уваги спрямована не на навколишній світ, а передусім на мантру.
За рахунок зменшення природного інформаційного навантаження на свідомість особи, яка у нормальної людини сягає 10 біт інформації на секунду, у адепта відкривається новий домінуючий канал зв'язку "Свідомість - Несвідоме". Цей канал поступово витісняє решту емоцій і зовнішніх подразників, робить людину здатною свідомо сприймати ейдетичні образи та галюцинації, перетворюючи її на асоціальну особу. Медитація, як і решта культових методик маніпулювання людською свідомістю, викликає у своїх адептів згасання "узагальненої орієнтації щодо реальності", що, на погляд багатьох колишніх прихильників культу, призводить до розпаду особистісних розумових процесів. У деяких особливо вразливих людей застосування подібних методик може призвести до психічних зривів та психічної патології.
З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності
У 1993 р. в Україні було проведено психологічну експертизу з метою дослідження людей, які відчули на собі вплив деяких новітніх релігійних культів ("Велике Біле Братство", "Богородичний центр" тощо). До складу експертної комісії входили досвідчені вчені-психологи (О. Жажков, О. Бухтояров, Л. Тарасова). У результаті дослідження вони дійшли до висновку: у людей, які зазнали впливу керівників цих угруповань, піддалися "зомбуванню" психоенергетичними засобами, відбулися в особистих інтелектуальних і енергетичних структурах суттєві розлади. Такі зміни виявляються у механізмах нервової регуляції поведінкою і життєдіяльністю. Відбувається спотворення природного механізму функціональної асиметрії.
Членів секти занурювали у спеціальний психічний стан, невід'ємною частиною якого була суїцидальна поведінка. Більше 800 осіб, які були під слідством одночасно голодували і несамовито страждали. Задіяні психотехнології для масової обробки свідомості були настільки сильними, що затримані сектанти аж через 3 дні починали потроху реагувати на слідчих, співбесідників. У затриманих "братів" і "сестер" в СІЗО спостерігали таку саму ламку, як у наркоманів ще до того, як вони почали страждати від голоду.
Дослідники зазначають, що подібні результати спостерігав доктор Камерон ("Програма ЦРУ М-Культура", Канада) під час застосування шокової та інших форм впливів на психіку. У таких осіб знижуються вищі інтелектуальні функції та вербальний інтелект, що, своєю чергою, спричинює зниження межі критичності, підвищення догматизму і стереотипії в інтелектуальній діяльності; змінюється співвідношення інтелектуального раціонально-логічного та іраціонально-інтуїтивного контурів вертикальної ієрархії нервової регуляції. Отже, це призводить до нівеляції творчої індивідуальності, а особливо творчої уяви, механізмів висування і критичної перевірки гіпотез, інтуїції, пластичності поведінки тощо. Було виявлено такі фенотипові риси у структурі особи: соціальна дезадаптація; схильність до формування чи сприйняття так званих надцінних ідей, що з часом опановують свідомістю індивіда, знецінюючи все інше; поєднання характеристик підвищеної чуттєвості з емоційною холодністю, відчуженістю у зв'язках із соціальним середовищем. Проте слід акцентувати увагу на принципі добровільності, котрим керуються віруючі, сприймаючи ті чи інші релігійні погляди, ідеї, настанови, релігійний авторитаризм тощо. Саме цей принцип стає тією "нормою, певним статусом, без чого віруючий свою життєдіяльність і уявити не може".
Спеціалісти підрахували, що для реабілітації людини, яка побувала 10 днів у секті потрібно залучити до роботи протягом 9-Ю місяців одночасно трьох спеціалістів: психолога, психіатра, соціолога. Крім цього незворотні психо-соматичні процеси не дають 100% гарантії реабілітації. Сектанти набувають психічного захворювання - "залежний розлад особистості". Такі люди не вміють і бояться приймати самостійні рішення.
3.7.3.3. Втягування нових адептів до секти
Процес втягування нових адептів до секти має ретельно розроблену стратегію і умовно поділяється на чотири етапи. І етап (полестити та спокусити):
- досягається через прості, навіть спрощені відповіді на складні питання буття (життя, смерть, хвороба) у теплій атмосфері групи;
- наголошується на всіх актуальних проблемах сучасної епохи (екологія, прибульці з космосу, медитація, "звільнення" тощо);
З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ____________________________ 177
- використовуються лестощі ("ти гарний, розумний, ти потрібен нам для Великої Місії");
- гарантуються щастя, свобода і знання.
II етап (нейтралізуються психозахисні якості особистості та її здатність до
критичного сприйняття дійсності):
- досягається завдяки втомі (напружена праця, лекції, тривале проповідування по домівках або у громадських місцях з метою вербування нових членів, виснажливі медитації, молитви, засвоєння доктрини секти тощо);
- відбувається зміна режиму харчування (дієта, піст тощо);
- створюються такі умови життя, за яких адепт не може "зупинитися" і замислитися над тим, що він робить і як живе;
- обмежується приватне життя особи (значно зменшується можливість побути на самоті, обов'язкове насильницьке сповідування перед групою, статева регламентація тощо);
- змінюється лексичний запас (майбутній сектант повинен опанувати мову, котра "добре" сприймається на слух, справляє враження серйозної у науковому або релігійному сенсі, проте має сенс лише всередині групи);
- зазначена методика позбавляє адепта будь-якого спілкування зі світом і фактично звужує його інтелектуальний потенціал (результат, протилежний обіцянкам на першому етапі).
III етап (закріплюється членство адепта у групі, стимулюються соціальні
розриви):
- наполегливі рекомендації (покинути навчання);
- від'їзд за кордон (як правило, під приводом продовження сектантської підготовки);
- розрив із сім'єю, друзями, суспільством; будь-яка інформація, що надходить ззовні, проголошується підозрілою та необ'єктивною; всі, хто критикує секту, змальовуються негативно, як небезпечні й такі, які виступають проти прогресу людства; іноді родина проголошується відповідальною за всі труднощі, що спіткали членів секти;
- суспільство визнається місцем загибелі, медицина вважається непотрібною, психіатрія - небезпечною, інші релігії як повністю переборені, політика -застарілою; лише група під керівництвом Свого Вчителя, який оголошує себе рятівником людства, може вести паству дорогою до щастя;
- коли у свідомості членів групи поширюється впевненість у власну винятковість і здатність до спасіння людства, їм пояснюють, що "суспільство чинить опір, у нього є свої звички, свої інтереси, вам не повірять, вас переслідуватимуть; і це є доказом того, що ви - в Істині; така аргументація збільшення опору суспільства щодо адепта призводить до глибшого поглинання останнього сектою.
IV етап (спроба повернутися до суспільства стає неможливою):
- відсутні прибуток, соціальна підтримка та практичний професійний досвід;
- часта зміна місць перебування не дозволяє встановлювати стійкі зв'язки із зовнішнім (стосовно групи) світом, які б могли полегшити повернення; втрачаються старі друзі;
- родинні зв'язки або розірвано, або загострено до конфлікту;
3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності
- якщо подружжя та їх діти - члени однієї групи, то неможливо вийти з секти одному, необхідно, щоб цього зажадало якнайменш двоє дорослих членів родини;
- страх, жорстка дисципліна, суворі покарання, постійні доноси, побоювання зовнішнього світу, грошові борги тощо;
- приймається рішення, що простіше залишитися, бути як інші;
- можливість досягти щастя, свободи, багатства або знання повною мірою узгоджується з необхідністю терпіти страждання; домінуючою стає мотивація, що дуже нерозумно відступити, коли мета вже близько, коли вже стільки вистраждано і вкладено (зокрема й фінансів);
- якщо член секти пережив багато страждань, то він готовий до більших випробувань, навіть суїциду.
Наведені вище етапи (лестощів і спокуси; нейтралізації психозахисних якостей особистості та її здатності до критичного сприйняття дійсності; закріплення персонального членства у групі та стимулювання соціальних розривів; формування неможливості повернення до суспільства) спрямовані насамперед на те, щоб швидко і міцно поєднати людину із сектою, спаплюжити її свідомість та розвинути комплекс гострої інфантилізації. За таких умов адепти культової групи стають повністю залежними від свого "вчителя" і здатні перетворитися на небезпечних фанатиків.
