Небезпеки, спричинені соціумом

Формування засад ринкової економіки створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Нині дедалі більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротвор-чим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас сучасні досягнення науки і техніки та стрімке зростання кількості інформації означили сучасне суспільство як постіндустріальне, телематичне. У такому суспільстві на перший план виступає інформація²⁴, комунікація²⁵. На цьому ґрунті зростає тиск інформації на особистість, а також знаходять застосування технології масового впливу на свідомість споживачів інформації. Інформаційний вплив спрямований на маніпулювання як окремою людиною, так і масами, метою чого є формування культури, наперед визначених цінностей, пріоритетів тощо.

---------------------------------------

Інформація - (роз'яснення, повідомлення) - відомості про які-небудь події, факти, чиюсь діяльність у будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (книги, ілюстрації, кіно-, відеофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем тощо). Комунікація - вербальний і невербальний обмін інформацією між людьми; передача інформації, повідомлень, різних відомостей, вона можлива між людьми, людиною і машиною, не одушевленими об'єктами і різними живими організмами. Часто вона пов'язана з опосередкованим спілкуванням, тобто передачею інформації за допомогою технічних засобів, у тому числі засобів масової комунікації- телебачення, радіо, преси.

132 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Відомий письменник сучасної світової літератури Дж. Фаулз, аналізуючи сучасний стан культури, твердить, що ми живемо в типовий entre-deux-guaerres (між двома війнами (фр.)) період. Суспільство, одурманене сексуальною революцією, висунуло на передній план сексуальну ідентифікацію, сексуальну мораль, загострило тендерні стосунки, спричинило кризу релігійної віри. Наслідком цього жінка стала джерелом насолоди, знаряддям, інструментом, сурогатом, який використовують для мастурбації. Для захопленого безумством суспільства культом стає старлетка - модель - дівчина-з-журнальної обкладинки, дівчина-гурія, яка не має віку, її тіло, форми є її одягом, інструментом заробітку грошей. Єдине, чого від неї вимагають, це максимум насолоди і єдине, чого від неї не очікують - це дітей. Сьогоднішній символ старлетки, нагадує часи фривольної і елегантної еротики Рококо²⁶ з Херувимами, Купідонами. На цьому фоні засоби масової інформації "відкривають" щораз сміливіші, відвертіші моделі деструктивної поведінки²⁷, формуючи відповідну свідомість як окремої людини, так і натовпу.

Під впливом напруженої ситуації сьогодення набувають сили і негативні чинники: формування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про девіантні відносини у суспільстві; надто різкий поділ на бідних та багатих; процеси збіднення та збагачення мають деформуючий характер. Зріс вплив кримінальних, соціально-політичних, інформаційно-психологічних, соціально-психологічних, соціально-економічних та інших, зумовлених атрибутами мікро-соціуму та соціуму негативних чинників ризику.

Такі обставини створюють передумови виникнення мотивації "втечі" особистості від руйнуючого жаху реальності - природної рефлексії на загрозу життєдіяльності індивіда. Трагедією сучасної людини є саме деструктивна втеча від реальності - аддикція²⁸. Спроба втечі сучасної людини з реальності у деякий стан, смисловий простір, де можна відпочити, порадіти, набрати сил для того, щоб знову повернутися до ситуації реального життя, що пригнічує, називається аддиктивною. Аддиктивна настроєність притаманна всім дорослим людям які мають травмуючий досвід, обтяжувальні залежності²⁹. Така поведінка за своєю суттю є дефектно-адаптивною в умовах постійного ускладнення сучасного життя. Аддиктивна поведінка - одна з форм деструктивної поведінки, яка виражається в устремлінні втечі від реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою приймання деяких речовин, чи постійною фіксацією уваги на визначених предметах чи активностях, що супроводжуються розвитком інтенсивних емоцій. Цей процес настільки захоплює людину, що починає керувати її життєдіяльністю. Людина стає безпорадною перед своєю пристрастю. Вольові зусилля ослаблюються, посилюється важкість адаптації до проблемних життєвих ситуацій (складні емоційні умови,

²⁶ Рококо - архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., що відзначався вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом.

Наприклад тенденція виникнення (приблизно у 2002 р.) популярних скандальних телепередач на зразок: "Моя сім'я", "Окна", "Девичьи слезы" та ін., відверті сценарії цих передач спочатку шокували громадськість, а потім стали сприйматися, як належне. Аддукція - недосконалий, ілюзорний спосіб пристосування до надто складних для індивіда умов життєдіяльності.

Залежність - та чи інша форма рабства, що обмежує можливості людини, вона є психологічною причиною різноманітних особистих катастроф, руйнувань і захворювань.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ____________________________ 133

розчарування, руйнування ідеалів, конфлікти, різного роду стреси тощо). Психофізіологічна суть аддиктивної поведінки ґрунтується на основі відсутності вміння керувати власним психоемоційним тонусом³⁰. Людина хоче яскравих настроїв, захисту від небезпек, тривог, страхів. І у задоволенні цього людина шукає найлегші шляхи - втечу через аддиктивний агент (музика, алкоголь, сигарети, наркотик, азартна гра, проституція, злочинність тощо). На цьому ґрунті набувають поширення різноманітні форми соціальних відхилень (алкоголізм, тютюнокуріння, наркоманія, проституція, злочинність, самогубство тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах кризи системи соціального контролю стали загрозливими для суспільства.

Для запобігання такій деструктивній поведінці потрібно навчитися довільно, усвідомлено та творчо керувати своїми настроями і переживаннями, навчитися менеджменту станів, опанувати мистецтво релаксації, мобілізації і самопрограму-вання, завдяки чому можливо отримати повну владу над власною психікою і тілом, а отже, і над своїм життям загалом.

3.5.3. Алкоголь і здоров я

Мабуть, у нас немає жодної сім'ї, яку прямо чи опосередковано не хвилювала б проблема алкоголізму. Алкоголізм - страшна хвороба, яка за розповсюдженням на Землі займає третє місце після серцево-судинних та ракових захворювань.

Алкоголь збуджує, підбадьорює, піднімає настрій, змінює самопочуття, робить бесіду жвавішою. Алкоголь висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні потреби організму. Відомо, що в пиві і сухих виноградних винах до того ж є певний склад вітамінів та ароматичних речовин. Усе це правильно, але алкоголь ніколи не може бути корисною речовиною і лише тимчасово призводить до вдаваного покращення стану.

Алкогольні напої паралізують діяльність абсолютно всіх органів людини. Як і нікотин, алкоголь - наркотик, до якого швидко звикають і не задовольняються малими дозами.

Стадії розвитку алкоголізму мають певну закономірність. Перший прийом викликає захисну реакцію - адже організм прийняв отруту. Це можуть бути нудота, блювання, головний біль, запаморочення і таке інше. Ніяких приємних відчуттів при цьому не виникає. Однак у разі повторних прийомів алкоголю настає ейфорія, а захисна реакція поступово слабшає. З часом стан ейфорії стає для людини потребою, і вона вже не може обходитись без алкогольних напоїв. Унаслідок неодноразових прийомів алкоголю залежність від нього постійно зростає, при відсутності алкоголю людина починає відчувати хворобливий стан, який дуже важко переноситься. Різко знижується працездатність, виникає головний біль, тремтять кінцівки, людину морозить - це характерні симптоми алкогольного похмілля. В такому стані найкраще знімає головний біль повторний прийом алкоголю, а це тільки закріплює залежність людини від нього. Поступово ця залежність перетворюється на нестримний потяг негайно, якомога швидше знайти і прийняти наркотик. Щоб добути алкоголь-

 

Тонус - життєва активність, рівень життєдіяльності; манера, загальний рівень настроєності на будь-що (позитивний емоційний стан при тривалому збудженні нервової або м'язової тканини).

134 3, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

ний напій, хворий іде на будь-які дії, зокрема злочинні, готовий зняти з себе останній одяг, все винести з дому.

У нашому організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не діяв негативно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, далі - в системі травлення: в шлунку - біля 20% і в кишечнику - близько 80%. Вже через 5 хв після вживання спиртного алкоголь виявляється в крові, а через 2 год всмоктується повністю.

Алкоголь всмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. Але розподіляється алкоголь в різних тканинах організму нерівномірно і, як встановлено, основна його доза всмоктується в мозок. Як і інші отруйні речовини, алкоголь знешкоджується в печінці. Беручи участь у знешкодженні спирту, печінка сама зазнає його шкідливої дії. Алкоголь викликає запальну реакцію в клітинах печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільнюються і гинуть. Відбувається часткова заміна цих клітин щільними сполучнотканинними рубцями. Таким чином алкогольний гепатит (запалення печінки) переходить у серйозне захворювання, яке називається цирозом. Живіт збільшується через утворення водянки черевної порожнини. Розвивається загальне отруєння організму, і людина гине.

У московській міській клініці психіатричної лікарні № 4 ім. П.Б. Ганнушкіна було обстежено 33 особи (30 чоловіків і 3 жінки), які систематично зловживали алкоголем 5 років і більше. З них 27 померло у віці 23-50 років, 6-у віці 60-66 років. Протягом хвороби вони потрапляли в психіатричний стаціонар 3 рази і більше (один хворий - 27 разів). При госпіталізації у 9 хворих були судорожні припадки, спостерігався набряк головного мозку у 30%, 19% хворих мали набряк легенів. Діагностичні дослідження показали дистрофічні зміни внутрішніх органів, фіброзні та склеротичні зміни судин головного мозку та внутрішніх органів. Знайдені при гістологічному дослідженні зміни нейронів свідчили про зрушення в їх структурі. Причинами смерті були: мозкова, серцева і легенева недостатність, киснева недостатності і набряк мозку.

Отже, алкоголь - це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму - головний мозок. Найбільше алкоголь поглинає головний мозок, тому що в нервових клітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь розчиняється краще, ніж в інших середовищах. У молодих людей судини мозку порівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, які ростуть), тому приплив крові до них більший. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд, таке марнотратство - недопустиме з погляду безпеки життєдіяльності.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

П'янство та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, які п'ють, частіше хворіють, допускають брак у роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провину п'яних водіїв щораз частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв'язок зі злочинністю - 96% правопорушень чинять особи в стані алкогольного сп'яніння.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ____________________________ 135

3.5.4. Тютюнокуріння

Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов'язаними з широким розповсюдженням чинників ризику, які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокуріння - основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн - чинник ризику більш ніж 25 хвороб.

Ось деякі цифри та факти щодо куріння:

- за оцінками ВООЗ близько третини дорослого населення світу (серед яких 200 мільйонів - жінки) курять;

- кожного року в світі тютюн спричиняє 3,5 мли смертей, або 1000 - щодня;

- за прогнозами, глобальна тютюнова "епідемія" забере життя 250 мільйонів сучасних дітей та підлітків.

До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо.

Крім цього, термін зберіганні сигарет, тютюну не повинен перевищувати 6 місяців, якщо вони зберігаються довше, в тютюні відбуваються незворотні хімічні зміни: нікотин і смоли виділяють отруйні випаровування, в результаті чого цигарки стають радіоактивними.

Тютюн негативно впливає на дихальну, серцево-судинну системи, репродуктивні органи.

Жінки, які палять, практично не народжують здорових дітей.

Курці в 13% частіше страждають на стенокардію, в 12% - на інфаркт.

Серед дітей до 5 років, коли у родині є один курець, хворіють 73,9%, двоє курців - 77%, троє курців - не виявилося жодної здорової дитини.

3.5.5. Проституція

Проституція - вступ людей у безладні статеві стосунки за матеріальну винагороду. Проституцією є також втягування чоловіка чи жінки в статевий контакт за визначену винагороду.

Особи з низьким рівнем комунікабельності, невмінні знаходити спільну мову з протилежною статтю, нерідко користуються послугами проституток. Як правило метою таких контактів є зняття сексуального напруження, оскільки на певний момент відсутній сталий партнер, чи останній відмовляє у сексуальному контакті. Нерідко це люди сексуально безграмотні. Вони бояться експериментувати в сексі з своїми постійними партнерами. Ці люди бояться розмовляти зі своїм партнером на сексуальні теми. Спілкування з проститутками, користування їхніми послугами дає змогу певною мірою зреалізувати фантазії, задовольнити похіть, садо-мазохістські, фетишистські чи інші нахили. Результатом такого спілкування можуть бути пристрасть до алкоголю, наркотиків, травми, каліцтва, смертельні випадки.

Проститутки та їхні клієнти ризикують підхопити інфекційні хвороби, віруси імунодефіциту, різні заразні хвороби. Крім цього проституція є складовим елементом злочинного світу.

136 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

3.5.6. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи самозахисту

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко збільшується частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Хоча статистика злочинів із застосуванням вогнепальної зброї в Україні свідчить про тенденцію спаду:

1996 р. - скоєно 2 133 злочини,

1997 р. - скоєно 1518 злочинів,

1998 р. - скоєно 1 299 злочинів,

1999 р. - скоєно 1011 злочинів,

2000 р. - скоєно 890 злочинів,

- кількість вилученої зброї в населення має тенденцію до збільшення:

1990 р. вилучено 208 одиниць,

1991-2000 pp. вилучено 32 000 одиниць.

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у вихованні та законодавстві й інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів. Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством. За таких умов безпека - це насамперед спосіб запобігти конфліктові, готовність до несподіванок, уважність до оточення тощо.

3.5.6.1. Правова основа самозахисту

Захищати життя й здоров'я громадян повинна держава. У Конституції України зазначено, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в державі найвищою соціальної цінністю; усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах; громадяни мають рівні конституційні права й свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками...соціального походження, майнового етану; місця проживання...за іншими ознаками; обов'язок держави - захищати життя людини; кожен має право захищати життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань".

Право громадян на самозахист закріплене статтею 36-ю Кримінального кодексу України "Необхідна оборона". Згідно з нею, кожен громадянин має право на захист своїх прав та інтересів, а також прав та інтересів інших осіб, держави й суспільства через завдання шкоди тому, хто зазіхає на ці інтереси. При цьому право особи на необхідну оборону не залежить від можливості уникнути небезпечного зазіхання або можливості звертання до органів влади. Кримінальну відповідальність особа несе тільки при перевищенні меж необхідної оборони, тобто умисного заподіяння тому, хто зазіхає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпеці посягання. І навіть у тому випадку особа не несе відповідальності, якщо через сильне хвилювання, спричинене небезпекою, вона не змогла оцінити небезпеки зазіхання і ступеня завданої нею шкоди. Проте пункт 5 статті 36, дозволяє використовувати для необхідної оборони зброю або будь-які інші предмети та засоби для захисту від:

а) нападу озброєної особи;

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 137

б) нападу групи осіб;

в) протиправного проникнення до житла.

Отже, Кримінальний кодекс окреслює загальне коло ситуацій, коли дозволено застосування зброї.

Станом на початок 2004 р. в Україні не прийнято закон про зброю - Верховна Рада вже вкотре повертає його "на доопрацювання" у першому читанні. Тому, замість повноцінного закону, маємо чимало відомчих нормативних актів. Придбання та використання гладкоствольної та нарізної мисливської зброї регулюють наказ МВСУ від 21.08.1998 р. (№622), газової - постанова Кабміну від 7.09.1993 р. (№ 706), спецзасобів для стрільби гумовими кулями - накази МВС за № 379/ДСК від 13.06.2000 р. та за № 815/ДСК від 29.08.2003 р.

3.5.6.2. Технічні засоби самозахисту

3.5.6.2.1. Мисливська зброя

Переважна більшість мисливської гладкоствольної та нарізної зброї достатньо ефективна для самозахисту. Таку зброю згідно з наказом МВС за № 622 дозволено застосовувати для "захисту життя, здоров'я, житла й майна громадян".

Енергія пострілу мисливської зброї є надійною для враження супротивника, а такі параметри, як далекобійність, скорострільність або місткість магазину, дають змогу вступати в серйозну суперечку з багатьма злочинцями. Головними недоліками цього виду зброї є:

- великі затрати часу у приведення до бойової готовності (для того, щоб привести її в дію потрібний час на виймання з сейфу, відкривання замка курка, заряджання);

- обмеженість в носінні (умови зберігання і носіння не допускають буденного її носіння);

- смертельна дія (мисливські боєприпаси є за своєю суттю бойовими);

- небезпека для оточуючих (заряди, а особливо кулі несуть небезпеку рикошету, також висока пробивна здатність картечі, куль несуть небезпеку нанесення поранень оточуючим, які перебувають за тонкими стінами, перегородками, огорожами тощо).

Згідно з наказом МВС за № 622 гладкоствольна мисливська зброя доступна особам, що досягли 21-річного віку, нарізна - 25-літнього.

3.5.6.2.2. Аерозольні розпилювачі

У побуті їх називають "газовими балончиками". Це - найпростіший, найдешевший, найдоступніший засіб самозахисту несмертельної дії. Згідно з постановою за№ 706 Кабміну України, аерозольні розпилювачі вільно реалізують усім громадянам України, котрим виповнилося 18 років. Отож, для придбання балончика треба пред'явити паспорт. Відповідно до тієї ж постанови, дозволено застосування аерозольних розпилювачів - для захисту від злочинних зазіхань на власне життя і здоров'я, житло та майно чи життя і здоров'я, житло та майно інших громадян; для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності, де вони працюють; для затримання особи, яка скоїла злочин і намагається втекти або чинити опір, із подальшою передачею її працівникам органів внутрішніх справ. Перед застосуванням аерозольного розпилювача громадянин, якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Із технічного погляду, газовий балончик - це аерозольний балон, який розпилює отруйну речовину (ОР) подразнюючої дії. Потрапивши в очі, на слизову оболонку або у дихальні шляхи, ОР (залежно від типу) спричиняє відчуття опіку, кашель, сльозовиділення. В аерозольних розпилювачах, призначених для цивільних, використовують чотири типи OP: C8 (2-хлорбензилденмалонодінітрил, 0-хлорбензаль-малононітрил - поліцейський або військовий "сльозоточивий газ"), CN (хлорацетофенон - газ "черемха"), ОС (олеорезин капсікум - екстракт натурального червоного перцю), МПК (морфолід пеларгонової кислоти - синтетичний аналог ОС). Тип ОР визначають за маркуванням на балоні, CS - речовина комбінованої дії, що подразнює очі та дихальні шляхи, CN має яскраво виражену сльозоточиву дію, але значно слабша від CS. ОС та його синтетичний аналог МПК впливають насамперед на слизову оболонку, при тому МПК за ефективністю поступається своєму натуральному аналогові, але має довший термін зберігання і краще працює за низьких температур. Важлива перевага ОС та МПК над CS і CN - ефективна дія на собак та осіб у стані алкогольного сп'яніння.

На сьогодні в Україні сертифіковано лише аерозольні розпилювачі "Терен" з активною речовиною МПК, які виготовляє київський НВП "Еколог". Громадяни можуть придбати балони "Терен-1". Для працівників правоохоронних органів випускають "Терен-4" з підвищеною концентрацією ОР та "Терен-4М" із сумішшю МПК та С8. Ситуація щодо розпилювачів зарубіжного виробництва неоднозначна: прямої заборони на їхнє використання немає, але й прямого дозволу також. Тому на прилавках магазинів час від часу з'являються російські балони "Шок" з активною речовиною ОС, а "з рук" можна придбати різноманітні німецькі балони, як правило, із CS.

Техніка застосування аерозольних розпилювачів для самозахисту, згідно з інструкцією виробників, проста: спрямувати балон соплом в обличчя нападника і натиснути кнопку, яка переважно розміщена вгорі і має яскраво-червоний колір.

Недоліки:

Ефективна дистанція для застосування аерозольного розпилювача - від 10-15 до 50 см.

Застосовуючи балончик на вулиці, необхідно зважати на напрям та силу вітру (розпилення аерозолю проти сильного вітру загрожує тому хто розпилює);

Слід уникати застосування балонів у невеликих замкнених приміщеннях (ліфт, маленька кімната тощо). У разі недостатнього об'єму повітря аерозоль не зможе розсіятися після застосування до безпечної концентрації. У результаті страждає і той, хто розпилює, і нападник.

За мінусових температур ефективність усіх балонів (особливо тих, у яких активною речовиною є ОС та МПК) різко зменшується, тому взимку рекомендують носити балон у внутрішній кишені, щоб зігрівати його теплом тіла, і не витягати без необхідності.

Різні люди мають різну чутливість до подразнюючих ОР, тож завжди існує імовірність того, що ваш балон подіє на нападника недостатньо ефективно або не подіє зовсім. Ця імовірність підвищується, якщо нападник перебуває під впливом алкоголю чи наркотичних речовин.

Навіть за успішного застосування аерозольного розпилювача нападник буде "виведений із ладу" на кілька десятків секунд, у кращому випадку - на кілька хви-

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

лин, що дає лише незначний виграш часу, щоб утекти та, перебуваючи вже на безпечній відстані від нападника, викликати міліцію.

Якщо на вас нападала група осіб, ситуація ще гірша: зростає імовірність того, що хоча б на одного з них аерозоль не подіє, та й можна просто не встигнути "опрацювати" усіх "учасників". Тому не треба забувати, що балончик (як, власне, і будь-яка зброя) - не панацея від нападу, а лише допоміжний засіб.

Балони не варто зберігати понад рік, їх треба міняти щопівроку.

3.5.6.2.3. Газові пістолети та револьвери

На відміну від аерозольного розпилювача, газовий пістолет потребує спеціального дозволу на придбання. Згідно з постановою Кабміну за №706 від 7 вересня 1993 року, отримати цей дозвіл може кожен громадянин віком від 18 літ, що не має судимостей, алкогольної чи наркотичної залежності та спроможний користуватися зброєю за станом здоров'я. За дозволом треба звернутись у районний відділ дозвільної системи.

Газовий пістолет має принцип дії подібний до газового балончика. Отруйна речовина (ОР) розпилюється у повітрі і, потрапивши в обличчя супротивника, спричинює подразнення очей, слизової оболонки, дихальних шляхів. Але якщо у балоні ОР зберігається у вигляді розчину і під високим тиском і розпилюється як аерозоль, газовий пістолет або револьвер використовує патрони, споряджені ОР у сухому (кристалічному) вигляді. Підчас пострілу під дією високої температури відбувається сублімація ОР (перехід із твердого стану в газоподібний), і в повітря потрапляє вже не аерозоль, а газ. У газових патронах використовують ті ж типи ОР, що й в аерозольних розпилювачах: CS, CN, ОС та МПК. Найпоширеніші калібри газових патронів - пістолетні 8 мм Р.А., 9 мм Р.А, револьверні 380/9 мм та 45 Short. В Україні сертифіковані лише патрони "Терен-3" виробництва НВП "Еколог": пістолетні 8- та 9-міліметрові та револьверні 9-міліметрові. Активною речовиною у них є 80 мг МПК. Звичайно, у напівлегальному обігу є й німецькі патрони з CS або CN.

Вибираючи газовий пістолет або револьвер, потрібно пам'ятати, що їх ефективність визначають насамперед характеристиками патронів і лише потім - характеристиками власне зброї. Але, у будь-якому разі, зброя повинна бути надійною, зручною, відповідати фізико-антропологічним властивостям власника (вага, габарити). Пістолет, як правило, має менші розміри та вагу, більший об'єм магазина, вищу скорострільність та швидкість перезарядки. Однак револьвер надійніший, простіший у користуванні, швидше приводиться у стан бойової готовності (не треба знімати запобіжник або досилати патрон у патронник), у разі осічки - наступний постріл робиться швидше, ніж у пістолеті. Тому традиційно вважається, що револьвер краще підходить для новачків, а пістолет - професійніший та ефективніший вид зброї.

Правила застосування газових пістолетів та револьверів під час самозахисту не дуже відрізняються від таких для газових балончиків: привести зброю у стан бойової готовності (зняти запобіжник, закласти патрон у патронник), спрямувати в обличчя нападникові, натиснути на спусковий гачок. Ефективна дистанція стрільби - до 1,5-2 м. Стріляючи з близької відстані (менше півметра), може завдати супротивникові тілесних ушкоджень (наприклад, опік від гарячих порохових газів). Утім легенди про те, що з газової зброї можна вбити або ж дуже покалічити людину, -значне перебільшення. Дійсно, відомі поодинокі випадки, коли застосування газової

140 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

зброї спричиняло смерть, але жертвою ставали люди із серйозними розладами здоров'я (наприклад, астматики або ті, що схильні до серцевих нападів). Фізично здорову дорослу людину постріл із газового пістолета може вивести з ладу на кілька десятків секунд, у винятковому випадку - на кілька хвилин. Тому рекомендації за успішного застосування цього виду зброї ті самі, що і балончика.

Потрібно також пам'ятати, що газовий пістолет або револьвер - дуже складний механізм, за принципами будови схожий до бойової зброї. На відміну від балончика, він потребує хоча б елементарного знання конструкції та принципів роботи зброї і правильного регулярного обслуговування (взимку рекомендується чистити зброю раз на 2 тижні, улітку - раз на тиждень, ну і, звичайно ж, після кожної стрільби). При цьому ефективність газового пістолета та балончика є майже на одному рівні.

3.5.6.2.4. Спецзасоби для стрільби гумовими кулями

Згідно з наказом МВС № 379/ДСК від 13.06.2000 p., пістолети та револьвери, які стріляють боєприпасами спорядженими гумовими кулями дозволено мати правоохоронцям та членам їхніх сімей, працівникам суду, особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві і потребують захисту, а також журналістам. 29 липня 2003 р. вийшов наказ міністра внутрішніх справ України № 815/ДСК, який суттєво збільшив кількість осіб, які мають право зберігати та носити такий вид зброї. Тепер до нього входять народні депутати, члени громадських формувань з охорони порядку та державного кордону, військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу), державні службовці. Нарешті є висока вірогідність того, що закон про зброю, який раніше чи пізніше таки доведеться прийняти Верховній Раді, дозволить усім громадянам володіти цим видом зброї.

Спецзасіб для стрільби гумовими кулями - це пістолет або револьвер переважно калібру 9 мм, за конструкцією схожий до газового, але з гладким стволом. Під дією порохових газів еластична гумова куля вилітає зі ствола зі швидкістю до 300 м/с, але через невелику масу вже на відстані приблизно 10-15 м вона втрачає швидкість і кінетичну енергію, стає безпечною. За рахунок больового і травматичного ефекту гумова куля повинна ефективно знешкоджувати супротивника на близькій відстані, не завдаючи йому важких поранень. Через специфічну аеродинаміку легкої круглої кулі точність стрільби невелика, але цілком достатня для самозахисту: на відстані 5 м більшість спецзасобів дозволить влучити у ціль розміром із сигаретну пачку. Згідно із законодавством, як самі спецзасоби, так і боєприпаси до них мають бути тільки вітчизняного виробництва.

На відміну від газового пістолета, призначеного для стрільби в обличчя нападника, стрільба гумовими кулями орієнтована насамперед на стрілянину по тулубу: так можна вивести супротивника з ладу, завдавши йому мінімальних ушкоджень. Але й тут є особливості. Ефективність гумових куль дуже залежить від відстані застосування. Окрім того, товстий одяг може значно послабити удар, завданий такою кулею. З одного боку, зареєстровано багато випадків, коли стрільба з близької відстані (1-2 м) по супротивнику, одягненому в легкий (літній) одяг, закінчувалася важкими пораненнями або ж узагалі смертю. З іншого, за результатами випробувань, проведених групою добровольців, постріл гумовою кулею з відстані 5 м по людині, одягненої у товсту зимову куртку, не здатен зупинити нападника: потраплення кулі відчувається як несильний удар. Тому якщо влітку в основному треба цілити в тулуб, то холодної пори рекомендується стріляти у кінцівки, передусім у ноги

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

(потраплення гумової кулі у ногу має сильний больовий ефект). Стрільби в голову краще уникати: у більшості випадків вона призводить до важких поранень, часто -до смерті. Тому це варіант на крайній випадок, коли іншого вибору нема. Не рекомендується застосовувати спецзасоби на дистанції ближче 3-3,5 м. На практиці, зі зменшенням відстані стрільби збільшується імовірність успішного виведення супротивника з ладу, але водночас зростає й вірогідність того, що ви завдасте йому важких поранень.

3.5.6.2.5. Пневматична зброя

Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя, хоч вона офіційно не внесена у категорію зброї самозахисту через низьку зупиняючу дію метальних снарядів. Це в основному зброя, призначена для спорту, навчання стрільбі. Водночас це небезпечна зброя, за допомогою якої можна завдати значних ушкоджень. Наприклад, з відстані 10 м куля пневматичного пістолета здатна пробити фанерний лист товщиною 5 мм ввійти в м'який пластилін на 1 см, на цій самій дистанції вона може ввійти в м'які тканини людини на 2-3 мм, чого буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і використання пневматики обмежене - щоб купити зброю, яка має калібр більше ніж 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, потрібно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також має як недоліки, так і переваги. Наприклад, на траєкторію польоту снаряда не впливає зустрічний вітер (на відміну від газових пістолетів, при пострілі з яких ціль накривається газовим струменем). Однак ця зброя досить громіздка і головне - немає законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

3.5.6.2.6. Автономні сигнальні пристрої

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої. їх застосування дуже просте: коли висмикнути дротик - брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загальної уваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на одну чи дві години безперервного подання сигналу, й вимкнути його, не знаючи секрету, практично неможливо. Засіб вважається досить безпечним. Єдине застереження - потужність звукового тиску не має перевищувати 80 децибел.

3.5.6.2.7. Індивідуальні спецзасоби електрошокової дії

На сучасному ринку товарів індивідуального самозахисту є також широкий асортимент спецзасобів електрошокової дії. Електрошоковий пристрій здатний швидко, без довготривалих наслідків нейтралізувати агресора. Вони прості в користуванні, однак вимагають суворого дотримання правил користування та догляду (в них вмонтовані потужні акумулятори електроенергії).

Серед поширених на ринку СНД засобів електрошоку найнадійнішими і ефективними є пристрої "Конвой" К-111 і "Катрон" К-111. Найбільш практичні для щоденного носіння - невеликих розмірів, масою 200-300 г. Цей спецзасіб не має обмежень для використання, як у мисливської, газової, гумової, іншої зброї, його можна застосувати у різних приміщеннях, машині, ліфті для самозахисту від агресора, нападу собак.

142 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Для приведення в дію пристрій достатньо зняти з запобіжника. Для нейтралізації нападника досить навести на нього з близької відстані в корпус, чи в великі групи м'язових тканин. Найуразливіші точки: шия, пах, сонячне сплетіння, верхня частина грудей і верхня частина стегна.

Відомі спецзасоби комбінованої дії (електрошокової дії та захисту від механічних пошкоджень). Так електрошоковий жакет (No-Contact Jacket) розробили спеціалісти Массачусетського Технологічного інституту разом зі студією Advanced Research Apperel як спецзасіб, альтернативний газовим балончикам, газовим пістолетам та револьверам. Він виготовлений зі спеціальної тканини - Агасоп, розробленої Du Pont за тією ж технологією, що й бронежилети. Він покриває тіло, і при необхідності вмикається, при дотиканні нападник отримує достатній розряд електричного струму, який викликає шок. В увімкненому стані жакет видає загрозливі звуки потріскуючої електрики, яке візуально підтверджується маленькими, бігаючими по правому плечі, розрядами.

3.5.6.3. Загальні засади самозахисту

Під час вибору засобів індивідуального захисту потрібно чітко зрозуміти, що наявність газового балончика, чи пістолета не дає гарантії ефективної самооборони. Відомі випадки, коли гинули люди з вогнепальною чи іншою зброєю тільки тому, що не були морально, психічно готові рішуче дати відсіч злочинним посяганням, були неуважними, незібраними. Отже, для ефективної відсічі нападнику, чи нападникам передусім треба проявляти силу волі, характер, рішучість. Засобами захисту можуть бути будь-які предмети: олівець, ручка, лінійка, косинець, дипломат, сумка, довга парасолька, високий каблук тощо. їхнє використання залежить від підготовки людини та конкретної ситуації.

Варто також усвідомити, що людина є сама небезпечною зброєю, від її стилю поведінки залежить її безпека. Найчастіше на людину нападають, коли вона поводиться як жертва (невпевненість у собі, млявість, розгубленість, страх, стан алкогольного сп'яніння тощо).

Якщо людина не має можливості застосувати зброю, можна скористатися простими порадами на кожний день щодо особистої безпеки:

- гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки не залишайте без нагляду;

- в кафе або барі, перш ніж повісити пальто на вішалку або спинку крісла, заберіть звідти гроші й документи;

- не відчиняйте двері незнайомій людині (або тримайте двері на ланцюжку; пам'ятайте, грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків, службовців газопостачання, електромережі і навіть робітників міліції; посадові особи зобов'язані самі пред'явити посвідчення;

- якщо ви маєте при собі кишенькові гроші, то, по можливості, беріть їх стільки, скільки думаєте витратити; не показуйте відкрито, що у вас із собою багато грошей;

- гаманець з грошима ніколи не слід класти в зовнішню кишеню пальта, піджака чи сумки, особливо в переповнену сумку;

- нападаючи на жінок, злочинці часто намагаються вирвати з їхніх рук сумочку, тому безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи її до себе;

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності __________________ _________ 143

- ніколи не носіть разом гроші і документи;

- повертаючись додому пізно ввечері, намагайтеся йти по освітленій та жвавій вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більше часу; у вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті, в під'їзді будинку, в ліфті;

- уникайте ситуацій, які загрожують насильством (суперечка з п'яними), краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж бути побитим до смерті;

- уникайте повертатись додому вночі на самоті; ніколи не сідайте в машину до незнайомих людей;

- якщо на вас напали, кричіть якомога голосніше або розбийте скло найближчого помешкання чи магазину; спробуйте поговорити з нападником і зверніться до його почуттів.

3.5.6.3.1. Насильство, ґвалтування

Найсуворіші покарання, передбачені Кримінальним кодексом України, встановлюються за вбивство та зґвалтування.

Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань на життя і здоров'я людини. Страх настільки вживається в свідомість дитини, що навіть вивчивши предмети, вона боїться відповідати на уроках, стає замкнутою. Дорослі, які в дитинстві пережили насильство, страждають від психічних розладів, у них спостерігається замкненість, проблеми в самовираженні, девіантна поведінка.

Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання.

Насильство, зґвалтування стається за умови існування чотирьох основних чинників, які формують небезпечну ситуацію: місце, агресор (агресори), жертва (жертви), обставини.

Місце - частина простору, яка сприяє ситуації (відлюдні місця, темні провулки, ліфти, дачі, житлові і нежитлові приміщення тощо). Згідно зі статистичними даними 35% зґвалтувань ставалося в домах жертв, 30% - на вулиці, 15% - в домах чи коло дому друзів, 20% в інших місцях.

Агресор - люди зі специфічним світоглядом, це, як правило, люди з психопатологічними, біологічними, психосоматичними відхиленнями, нестійкою психікою. У 63% злочинців спостерігався високий рівень емоційної напруженості. Маніяками, серійними вбивцями, як правило, є люди, що мають проблеми в сексуальному житті, так згідно з кримінальною статистикою майже у всіх злочинців простежують сексуальні розлади, зокрема у насильників 79% - порушена статево-рольова поведінка. Здійснені ними вбивства часто є реалізацією їх спотворених сексуальних фантазій. Майже завжди серійні вбивці вбивають незнайомих людей. Найбільш часто маніяки полюють на молодих красивих жінок і дітей, зникнення яких на тривалий час не викличе підозр.

Соціальна поведінка, що відхиляється від тієї, що вважається нормальною чи соціально прийнятою у суспільстві або в соціальному контексті.

144 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Згідно зі статистичними даними, 70% зґвалтувань здійснюються за наперед установленим планом. Агресори, залежно від індивідуальних особливостей, можуть виділятися поведінкою, манерою одягатися тощо, а також бути непримітними.

Відповідно до статистичних даних, 30% зґвалтувань здійснюють юнаки у віці 14-17 p., 36% - 18-24 p., 15% - 25-29 p., 15% - старші 30 p. Соціальний склад злочинців: робітники - 49%, службовці - 1,5%, учні - 21%, люди без занять - 22%. Зґвалтування, що здійснює один злочинець становлять 43%, 23% зґвалтувань здійснюється двома злочинцями, 34% - групою.

Згідно з соціально-психологічними дослідженнями, нападники, ґвалтівники відчували злобу до жертви, тоді як сексуальне бажання було вторинним, чи зовсім відсутнім.

Жертва - людина, яка своєю присутністю, індивідуальними особливостями, вербально і невербально, свідомо чи несвідомо провокує агресію. Статистичні дані свідчать, що жертвами частіше виступають жінки, дівчата схильні до веселого проведення часу, ледарства, надто довірливі -25%, 15% - вже раз були ґвалтовані, 70% -жили статевим життям, 40% - добровільно усамітнювалися з майбутнім ґвалтівником, ґвалтівниками, 90% - жінки до 25 р., в тому числі неповнолітні - 46%, 55% у момент зґвалтування були в стані алкогольного сп'яніння. Необережність, відсутність критично мислити призводить до того, що 47,8% зґвалтованих були особами, яким довіряли, 15,7% зґвалтувань сталося через необдумане впускання у дім ґвалтівника.

Обставини - чинники, що провокують неконтрольовану небезпечну поведінку, загострюють і оголюють інстинкти. Так кожен третій випадок зґвалтування відбувався на ґрунті колективного розпивання спиртних напоїв. 65% зґвалтувань сталися вночі, 31% - вдень, 4% - вранці.

3.5.6.3.2. Забезпечення безпеки від насильницьких посягань

Чи є гарантія того, що ви самі або ваша дитина не станете випадковою жертвою сексуального нападу людини з психічним розладом? Звичайно, ні. Проте вміння дотримуватися певних правил поведінки, зважати на характер людини, схильної до насильства, може зменшити його ризик як для дитини, так і для дорослого. Потрібно пам'ятати, що загрозу становить не інформація, а людське невігластво та невід-повідальна поведінка.

Т. Говорун, О. Кікінеджі пропонують деякі правила, дотримання яких допоможе зберегти сексуальне та психічне здоров'я дорослих та їхніх дітей. Отже, діти повинні:

1. Уміти розпізнавати нормальні та ненормальні жести, дотики, поцілунки, обійми дорослого, відрізняти вияв симпатії від сексуальних домагань. Вміти показувати недобрі рухи дорослого на тілі анатомічно правильної ляльки або ж на власному тілі.

2. Знати, що дотики до тіла з боку дорослого чи старших дітей можуть бути приємними і давати насолоду, усвідомити, що справжнє відкриття свого тіла відбувається пізніше, тоді, коли діти підростають, стають дорослими і починають закохуватися.

3. Знати, як чинити опір дорослому, який хоче спокусити дитину, а саме - вміти спокійно та впевнено показати, що заподіювані ним дотики є неприємними, і якщо той буде продовжувати, звернутися за допомогою до інших.

4. Уміти знаходити вихід із скрутного становища, зумовленого різними діями дорослого, особливо незнайомця, а саме: відмовлятися від пропозиції сісти

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

у машину, щоб показати дорогу, уміти рішуче відмовитися від подарунків, солодощів, спокусливих пропозицій, як-от подивитися на тварин, марки, книжки, переглянути відео, знаходити способи ухилитися від спілкування у відлюдному місці тощо.

5. Знати, що в крайньому випадку, необхідно бігти, кричати, плакати, звертатись за допомогою до перехожих у військовій, міліцейській та іншій формі.

6. Уміти всупереч діорослому, який переконує дитину в тому, що його дії та ставлення є найкращими, протистояти йому, звертаючись за підтримкою до дорослих, які працюють у найближчому магазині, аптеці, установі. Знати, що краще звертатися до людей, які хоч трохи знайомі дитині.

7. Усвідомлювати, що тільки ^ама людина, навіть маленька, є господарем власного тіла. Право на власне тіло ніхто не може відібрати: ні незнайомці, ні друзі, ні близькі люди.

8. Зберігати віру в хороших людей, оптимізм та водночас пильність і обережність.

Для запобігання сексуального насильства дівчатам рекомендується уважно придивитися до їхнього друга:

1. Чи знаєте Ви, що гарний вигляд та привабливість - ще не гарантія його порядності і не підстава для беззастережної до нього довіри.

2. Чи має він хороших друзів, підтримує їх, співпереживає їхнім проблемам; що він найбільше цінує в житті, чи поважає він жінок?

3. Чи добрі у нього взаємини з батьком, матір'ю, сестрами? Чи дбає він про них, любить їх?

4. Що він знає про інтимні стосунки з особами протилежної статі? Який у нього досвід, чого він домагається, чого він навчився, спілкуючись з жінками: ніжності чи брутальності, що він цінує саме у Вас? Що приваблює його насамперед?

5. Чи вміє він контролювати себе, чи буває категоричним, запальним?

6. Чи вміє він позбуватися нудьги не за допомогою алкоголю або веселої компанії, чи вживає алкоголь для підвищення настрою?

7. Чи не розцінює він свої щедрі подарунки, як попередню плату за інтимні послуги?

8. Де він частіше призначає побачення - у людних чи безлюдних місцях, чи пропонує зустрічатися на квартирі друга?

9. Як він сприйме ваше рішуче "Ні!" - відмовиться від своїх намірів чи спробує поглибити інтимні стосунки?

Наведемо деякі поради щодо захисту від зґвалтування.

Не провокуйте зґвалтування своїм зовнішнім виглядом, не слід давати щонайменших приводів до залицянь з боку незнайомця.

Слід уникати улюблених місць ґвалтівників - віддалених пляжів, місця для заміського відпочинку тощо, а також не рекомендується у сутінках ходити через двори, парки та сквери.

Останнім часом частіше трапляються зґвалтування, які скоїли підлітки. Це зазвичай групові зґвалтування, які відрізняються особливою жорстокістю, тому що неповнолітні йдуть на злочин в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Обходьте місця, де збираються підлітки.

Б

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

У разі нападу можна спробувати установити хоч якийсь контакт зі злочинцем, тобто змусити його думати про жінку, як про людину, а не сексуальний об'єкт, а також за допомогою хитрощів спробувати заманити ґвалтівника у місце, де є потенційний захист.

Під час нападу можна також застосувати фізичний опір - завдати удару по больових місцях: в області паху, по очах. Бити треба коліном, ліктем. Спричинити біль також можна в ділянці обличчя, шиї, живота. Захищаючись, треба завжди йти до кінця - на карту може бути поставлене життя жінки.

При нападі потрібно голосно кричати. Краще кричати "пожежа", ніж "ґвалтують".

При спробі зґвалтування можна сказати злочинцю, що Ви хворі на захворювання, яке передається статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея тощо).

3.5.6.3.3. Інцест

Серед чоловіків, які промовляють з ненавистю фразу: "Я ненавиджу жінок і в першу чергу свою матір", а також серед жінок, які твердять, що чоловіки - худоба, є великий відсоток тих, хто в дитинстві був жертвою сексуальних зловживань дорослих. Причому необов'язково, щоб між дитиною і дорослим відбувся статевий акт, достатньо щоб дорослий тероризував і отруював життя дитині ревністю. Типовою є ситуація, коли в дитинстві хлопчик почав відчувати сексуальний потяг до матері, поведінка якої провокувала і підтримувала цей потяг. Подорослішав, він потерпав від материнської ревності. Ставши зрілим, він старається або уникати жінок, оскільки зв'язки з жінками виводять його з психічної рівноваги, або перетворюється в насильника, маніяка, який мстить всім жінкам.

Зігрід Ріхтер-Інгер, керівник організації "Дитина в центрі" (берлінська консультація про сексуальні зловживання над дітьми і їхні наслідки) зазначив у інтерв'ю "Der Spigel", що статевий акт між матір'ю та сином належить до останнього сексуального табу, більше, ніж насилля батька над дочкою. Згідно з річним звітом організації, майже 6,5% злочинів зареєстрованих в 1988 р. у Франкфурті здійснили матері, кількість подібних злочинів за 1990 р. сягнула понад 25%. Дослідження в Англії дали аналогічні результати - 14%.

У 1996 р. незалежне львівське агентство провело соціологічне опитування 1314 різних за віком та статтю жителів Львова, Рівного, Одеси: було поставлене запитання: "Чи стикались ви особисто із сексуальними стосунками між кровними родичами?", ствердно відповіло 25%, відповідь "ні" дало 72%.

У 25% випадків жертви сексуального насилля є діти до 7 років.

20% опитаних дорослих жінок повідомили, що в дитинстві їх схиляли до сексуальних контактів з дорослими (батько, вітчим).

Інцест небезпечний тим, що переходячи з покоління у покоління схильність до нього і його здійснення можуть призвести до трагедій і насильства. Люди у своєму дорослому житті невільно підпорядковуються диктату набутого ними у дитинстві досвіду і світосприйняття. Інцест несе смертельну загрозу дитині і її особистості. Дитина - це нове покоління і одночасно міст між двома різними поколіннями. Інцест не дозволяє виконати дитині її місію, повертає її у минуле, робить її частиною гри вдоволення ілюзії дорослої людини. Дитина переживає стреси, отримує цілий комплекс психосоматичних захворювань, які суттєво ускладнюють її життєдіяльність.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Нав'язливе піклування і ніжність супроводжується материнським чи батьківським інстинктом, тому робить захист від насилля важким завданням. Проте педагог, психолог неодмінно "вичислить" серед своїх вихованців жертв сексуальних зловживань старших, він повинен:

Ознайомлювати дітей з моделями природної поведінки дорослих.

Сприяти засвоєнню соціальних і сімейних моделей поведінки.

Працюючи з батьками, розкривати суть місії батька та матері, їхнє значення у формуванні природної поведінки дитини, майбутньоїїї долі.

Пояснити дітям, що таке жорстоке поводження з дитиною.

Навчити дітей рятуватися від жорстокого поводження і уникати ситуацій, в яких можлива така поведінка стосовно них.

Сприяти, щоб діти говорили іншим дорослим про те, що з ними жорстоко поводяться.

Вселяти дітям впевненість у тому, що жорстоке поводження з ними ніколи не є їх особистою провиною.

3.5.6.4. Небезпеки, спричинені порушеннями правил проживання тварину населених пунктах

Рис. 45. Ротвейлер Рис. 46. Бультер 'єр

Собака - друг людини. Це справді так. Упродовж тисячоліть він вірно служить людям, виконуючи різноманітні функції: стереже худобу на пасовищах, охороняє обійстя, квартири та важливі об'єкти і споруди, бере участь у військових операціях, допомагає медичним, санітарним та пошуковим заходам, слугує поводирем для незрячих, приходить на допомогу людям у воді та проваллі, тішить дітей і рятує від самотності самотніх людей. Тому й любимо ми собаку. Часто хочемо і прагнемо погладити його, засвідчивши свої добрі почуття. І тут нерідко наражаємося на протилежну реакцію пса: він не сприймає нашої ласки, а коли намагаємося силоміць її нав'язати, то чинить опір, який може закінчитися тим, що собака нападає навіть на свого господаря. Відомі випадки, коли сім'ї стають заручниками собаки, яку неправильно виховували, і вона стає некерованою. Необхідно пам'ятати, що пес -звір і мисливець за своєю природою! А хижий звір завжди потенційно небезпечний. Навіть якщо він приручений. Бо в його клітинах дрімає пам'ять віків, яка застерігає: бійся тих, хто наближається до тебе, бо вони можуть бути дужчими і заподіяти зло; доганяй та нападай на тих, хто слабший, бо вони можуть стати твоєю здобиччю.

148 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Відомі численні випадки агресії собак щодо людей, спричинені грубим порушенням правил проживання тварин у населених пунктах. Зокрема у Голландії кожного року реєструють приблизно 12 000 жертв собачої агресії. У 2000 р. майже 32 000 москвичів потерпіло від укусів собак, кожна четверта жертва - дитина, 1 200 дітей пройшли лікування у стаціонарі (потерпілі потребували хірургічного втручання), 5 500 дітей отримали прививки від сказу.

Жертва агресії собаки крім отримання тілесних ушкоджень та психічних травм може заразитися вірусом сказу, який, потрапляючи в організм, прямує до мозку. Причому заразитися від хворої тварини вірусом сказу можна через слину, яка потрапляє на шкіру людини, коли собака її лизнула.

Спеціалісти - кінологи стверджують, що є чотири основні причини, які є основою для атаки собак:

- прояв територіальної агресії;

- прояв агресії, спрямованої на захист членів своєї "зграї"" (сім'ї);

- агресія здобичі;

- домінуюча агресія.

Прояв територіальної агресії спричинений тим, що собака - територіальна тварина. Мотивація при територіальній агресії - бажання вигнати чужого зі своєї території.

Рис. 47. Пітбультер 'єр Рис. 48. Американський стафордшир-тер 'єр і

стафордширдський бультер 'єр

Собака належить до типу звірів, що живуть у зграї, а зграя, незважаючи ні на що, обороняє всіх своїх членів. Причому дистанція, на якій чужий може розцінюватися собакою, як загрозлива для членів зграї, може бути різною. На людній вулиці приводом до атаки собаки може бути дотикання рукою, а в безлюдному парку, лісі відстань може становити 20-30 м.

Агресія здобичі зумовлена вродженою реакцією практично будь-якого собаки переслідувати будь-які рухомі об'єкти.

Домінуюча агресія спрямована на підвищення і утримання свого статусу в зграї. Якщо собака відчуває себе вище людини, вона це відстоюватиме.

Ці чотири мотиви можуть поєднуватися, крім цього причина атаки собаки залежить від особливостей її нервової системи, міри її збудженості тощо.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 149

У разі зустрічі з собакою важливо дотримуватися таких правил: Ніколи не втікайте від нього, бо це може спровокувати собаку погнатися за

вами, вбачаючи у вас здобич;

Якщо собака наздогнав вас, то не кричіть, тим більше не махайте руками або

ногами, бо не кожен зможе відбитися від нападу, зате посилить агресивність пса

щодо вас;

Як би вам страшно не було, не виказуйте цього тварині своїми рухами, діями,

навіть очима: погляд намагайтеся зробити якомога спокійнішим. Собаки не люблять

лякливих істот, бо це викликає в них почуття переваги, а тому й спокусу спробувати

свою силу зубами.

Рис. 49. Доберман Рис. 50. Дого аргентино (арген-

тинський мастиф)

Не дивіться пильно невідривно у вічі псові. Пильний погляд у вічі, настирливе стеження за рухами примушує пса побачити у вас супротивника, який готується до нападу, тому звір може зробити спробу випередити можливу атаку ворога та й ухопити самому.

Якщо хтось хоче погладити чужого пса, поруч із яким перебуває його господар, то обов'язково треба запитати дозволу в нього, водночас дізнавшись, чи пес радо або ж стерпно переносить пестощі чужих людей, і вже тільки після позитивної відповіді можна приласкати собаку. Але погладжувати слід обережно і повільно, спостерігаючи, як пес реагує на ваші дотики: радо й спокійно чи нервує або ж дратується -в останніх двох випадках слід припинити контакт.

Ніколи не намагайтеся нагодувати чужого собаку з рук, бо він може замість подяки вкусити вас - краще покласти чи кинути їжу на відстані.

Дуже небезпечно пестити чужих чи бродячих собак - навіть якщо вони не покусають, то можуть заразити хвороботворними паразитами, а то й внести інфекцію.

Не варто чіпати навіть свого собаку, якщо він спить, - може зі сну вкусити, розлютившись.

Не робіть спроби в собаки, навіть у свого, відібрати їжу - і спокійний пес здатен укусити, відстоюючи своє право на їжу, бо то право на життя;

Не наближайтеся до великих за розміром собак, особливо це небезпечно для дітей, бо великі потенційно агресивніші - вони відчувають свою силу і завжди

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

націлені помірятися нею будь з ким. До того ж, великих собак найчастіше використовують як сторожових чи бойових і спеціально вчать їх атакувати кожного, хто перетнув певну межу зближення з псом, - фінал може бути сумним.

Ніколи не кричіть на собак, не дражніть їх, навіть коли ті перебувають за парканом: розлючений пес може перестрибнути і дуже високий паркан і поквитатися

зі своїм кривдником.

Якщо сталася біда і пес покусав когось - слід негайно звернутися до лікаря; якщо є можливість, з'ясуйте - пес домашній чи бродячий; у першому випадку треба дізнатися прізвище господаря і дані про пса: прищеплений він від сказу чи ні, чим хворів, чому втік із двору і т.ін.; у другому випадку - щеплення проти сказу вам не уникнути, бо ризикувати не варто - це може бути і смертельний ризик.

Рис. 51. Англійський бульдог

Краще не вступати у близький контакт із собакою, зокрема, намагаючись погладити його, якщо хтось перед цим випив: запах спиртного сприймається псом як чужий і неприємний - і собака може покусати навіть хазяїна.

Дотримуйтеся доброго й простого правила: після спілкування з будь-яким псом, навіть із вашим домашнім улюбленцем, добрим і ласкавим, обов'язково ретельно вимийте руки з милом.

3.5.7. Соціально-психологічні небезпеки

Національна соціально-психологічна служба України об'єднує державні органи й організації, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології. До неї входять: психологічні та соціологічні підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах; соціально-психологічні служби державної адміністрації; територіальні (муніципальні) структури (об'єднання), що надають соціально-психологічні послуги населенню. Однією з функцій є забезпечення єдиної політики у психологічному захисті населення.

Головна мета НСПС - забезпечити необхідні соціально-психологічні умови підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя, а також підтримати розвиток і захист психічного здоров'я особистості громадян України.

3.5.7.1. Натовп і паніка

;

Психічно перевантажена група людей керується не стільки логікою, скільки емоціями. При миттєвій появі загрози будь-хто може впасти в паніку. Люди під впливом приступів паніки втрачають контроль над своїми діями, майже не розуміють що роблять, їм здається, що наближається загибель або муки, вони бояться. У людини пробуджується відчуття страху.

Симптомами паніки є:

- серцебиття;

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ____________________________ 151

- поколювання в руках чи ногах;

- жар і холод;

- тремтіння;

- біль у грудях, почуття задухи, слабість;

- головокружіння;

- відчуття нереальності того, що сталося.

Сильні соціальні стресори можуть спричинити спалахи "масового безумства" наприклад хвилювання в Лос-Анджелесі 1992 р. Як правило такі ситуації спричинені невисоким рівнем заробітку, бідністю, безробіттям, расовими утисками.

Навколо людини існує так звана довірча зон і безпеки - на відстані витягнутої руки. В умовах високого рівня урбанізації пору цення цієї зони перестало сприйматися людьми як дещо тривожне, а це містить > собі загрозу нашому життю і здоров'ю. Люди повинні знати, що перебування на І м³ більше трьох людей за визначеного перебігу обставин уже може бути небезпечним (у разі підсадки двох незнайомих пасажирів чи випадкових пасажирів у ліфті). Багато жителів великих міст щоденно людський потік вносить чи виносить з метро, електричок, підземних переходів великих пересадних вузлів. Усі розуміють, що в такій ситуації від окремих людей мало що залежить.

Натовп у стані паніки є надзвичайно небезпечний. У людей зменшується інтелектуальний і різко підвищується емоційний потенціал, навіювання, копіювання, знижується здатність мислити.

Для уникнення небезпек для життя, які спричинені натовпом треба скористатися такими порадами:

На стадіоні, дискотеці, в театрі не займайте місце біля стіни, гардеробу, в проходах. Наперед визначте напрям, за яким ви будете виходити, щоб не виявитися на шляху натовпу. Подумки уявіть імовірні шляхи екстреного порятунку (прохідні двори, під'їзди, перевалки).

Збираючись на масові заходи не беріть з собою колючих та ріжучих предметів, спробуйте обійтися без галстука, шалі, сумки, скляної посудини. Взуття на високих каблуках також може спричинити до смертельної небезпеки.

На масових заходах намагайтеся триматися подалі від мікрофонів, трибун, ланцюгів міліції, на які частіше всього буває спрямоване невдоволення натовпу.

Не наближайтеся до агресивно настроєних груп. При виникненні конфліктів з працівниками міліції, військовими ви можете бути втягненими в події незалежно від своєї волі.

Якщо ви взяли з собою дітей, будьте готові спостерігати за тим що відбувається тільки із сторони, подалі від скупчення людей.

Найуніверсальніше правило безпеки - уникнути скупчень людей.

У випадку, якщо ви вже опинилися у натовпі, потрібно керуватися такими рекомендаціями:

Уникайте центру натовпу, а також краю, де існують небезпечне сусідство скляних вітрин, решіток, огорож, стін.

При жодних умовах не намагайтеся іти проти потоку людей.

Намагайтеся ухилитися від нерухомих перепон на шляху (стовпів, труб афіш, дерев).

Не чіпляйтеся ні за що руками, щоб не отримати травм.

152 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Намагайтеся не впасти, для цього вивільніть руки. Якщо ви спробуєте щось підняти з землі - наразитеся на смертельну небезпеку бути затоптаним.

Якщо ви впали, негайно зробіть спробу піднятися. Для цього необхідно максимально швидко підтягнути під себе ноги і, згрупувавшись, ривком виштовхнутися вверх, використовуючи рух натовпу.

У тісному натовпі велика небезпека стискання, тому захистіть груди щепленими в замок руками.

Виходити з натовпу краще за ходом руху, рухаючись правим плечем під гострим кутом вправо.

3.5.7.2. Суїцид

Особливості самосвідомості особистості осіб з антивітальними