Польове Вивчення Морфологічних ознак грунту

 

Морфологічні ознаки – зовнішній прояв властивостей ґрунту, його мінералогічного, хімічного, механічного складу тощо, які формуються унаслідок певних ґрунтових процесів.

До основних морфологічних ознак ґрунтів відносяться: грубизна ґрунту і окремих його горизонтів, забарвлення, вологість, структура, складання, гранулометричний склад, новоутворення, скипання від соляної кислоти, включення, характер переходу від одного горизонту до іншого.

Для вивчення будови ґрунту і морфологічних ознак окремих його горизонтів викопують ґрунтові розрізи (ями) до глибини залягання материнської породи або до підґрунтових вод. У ґрунтовому профілі виділяють генетичні горизонти і на основі генетичних ознак надають їм назву та умовні позначки (індекси або символи).

Індексація і характеристика основних генетичних горизонтів:

Т − торфовий − складається більш ніж на 70% з рослинних решток різного ступеня розк − торфово-перегнійний − складається зі спресованих гуміфікованих рослинних решток, має слабку пилувато-грудкувату структуру, чорний колір. Спостерігається на окультурених торфовищах;

ТС − торфово-мiнералiзований − складається із сильноподрібнених мінералізованих рослинних решток. Вони порохоподібні, гідрофоб-і. Пролягають на переосушених торфовищах;

Но − лісова підстилка − надґрунтовий поверхневий шар різного ступеня розкладу, лісовий опад (Нл) або залишки трав’янистої рослинності (повстина) (Нс);

Нd − дернинний − складається більше ніж наполовину з живих і мертвих коренів трав’янистої рослинності;

Н − гумусовий − горизонт акумуляції гумусу, який рівномірно забарвлює його у чорний колір i тісно пов’язаний з мінеральною частиною ґрунту, зернистої або грудкуватої структури;

E − елювіальний − збіднений на органічні та мінеральні колоїди речовини внаслідок їх вимивання. Має ясно-сірі й білясті кольори, горизонтально-подільний;

I − ілювіальний − збагачений колоїдами (глинистими часточками, рухомими півтораоксидами й органічними речовинами). Має бурувато-червоний, м’ясо-червоний, бурувато-брунатний, темно-сірий колір, щільний, призматичної, горіхуватої структури;

І (SL) − солонцевий − ґрунтова маса дуже сильно пептизована, збагачена на колоїди (глину, півтораоксиди, органічні речовини) сірого або чорного кольору, стовбчастої, призматичної, горіхуватої структури;

Gl − глейовий − мінеральний або органо-мінеральний горизонт оливкового, сталево-сірого, блакитного чи сизого кольору, безструктурний, що утворився внаслідок відновних процесів у гідроморфних умовах;

М − мергелистий − горизонт акумуляції мергелю гідрогенним шляхом.

Перехідні горизонти позначаються змішаним символом, який складається із символів суміжніх горизонтів:

Рf − псевдофібровий горизонт;

R − ортзандовий горизонт;

Rt − ортштейновий горизонт;

EI − елювiально-ілювiальний − перехідний горизонт, у якому проявляються ознаки двох суміжних горизонтів, у даному разі елювіального та ілювіального;

Нр − верхня частина перехідного горизонту − спостерігається в ґрунтах з поступовим переходом ознак гумусового горизонту до материнської породи;

Рh − нижня частина перехідного горизонту, що межує з материнською породою;

НЕ − гумусово-елювiальний горизонт − характеризується тим, що в ньому разом з накопиченням гумусу відбувається гідроліз мінералів і частковий винос продуктів руйнування (колоїдів, солей тощо);

НІ − гумусово-iлювiальний − горизонт, у якому акумулюються органічні і мінеральні колоїди, солі, що вимиті з верхніх елювіальних горизонтів;

Р − материнська порода − гірська порода, з якої утворився ґрунт.

Д − пiдстилаюча порода − порода, що залягає нижче материнської.

Особливі властивості позначаються так: k − наявність карбонатів; ks − наявність легкорозчинних солей (Cl-, SO42-); g − наявність гіпсу; с − наявність соди; r − м’які Fe-Mn-конкреції; rt (n) − тверді Fе-Mn-конкреції; rk (kn) − карбонатні конкреції; f − наявність вохристих плям; mf — метаморфізований горизонт; les − лесивований горизонт; q − уламки щільних безкарбонатних порід; qk − уламки щільних карбонатних порід; z − копроліти, червороїни, кротовини; n − орний горизонт; pl − плантажований; ag − насипні (рекультивовані) горизонти; m − ознаки пов’язані з осушенням; mo − ознаки пов’язані зі зрошенням; de(eol) − еолові наносні горизонти на поверхні ґрунту; dl − делювіальні наносні горизонти на поверхні ґрунту; al − алювіальні наносні горизонти на поверхні ґрунту; a (орн) − орні горизонти; (h), (s), (gl),... − слабкий прояв морфологічних ознак; /k, /s, /h,... − прояв ознак у нижній частині профілю.

Завдання 1 Визначити морфологічні ознаки досліджуваного грунту

Грубизна горизонту вимірюється в сантиметрах від верхньої до нижньої його межі. Грубизна окремих горизонтів свідчить про напрямок, інтенсивність ґрунтових процесів і агрономічну цінність ґрунту.

Отже, глибокий гумусовий горизонт вказує на інтенсивну акумуляцію гумусу та поживних речовин, наявність глибокого і добре вираженого елювіального горизонту говорить про інтенсивні процеси вимивання і низьку родючість ґрунтів. Загальна грубизна профілю ґрунту вимірюється від поверхні до материнської породи і залежить від напрямку ґрунтотворного процесу і стадії розвитку ґрунту.

Забарвлення є основною ознакою для визначення назв більшості ґрунтів. Забарвлення генетичних горизонтів залежить від їх хімічного і мінералогічного складу. Основні кольори − чорний, червоний, білий. Сполучення та кількісне співвідношення цих кольорів надає горизонту різноманітних відтінків (трикутник С.О. Захарова) (рис. 2).

При визначенні забарвлення горизонту ґрунту виділяють основний колір і відтінки. Наприклад, у жовто-бурому забарвленні другий колір основний. При однорідному забарвленні дають тільки його назву. При неоднорідному забарвленні вказують, що на фоні основного кольору виділяють плями, стрічки іншого кольору.

Вологість ґрунту впливає на інтенсивність забарвлення, структуру ґрунту. На дотик виділяють такі ступені вологості:

Ø сухий − від дотику не відчувається свіжість, ґрунт утворює пил, темніє при додаванні води;

Ø свіжий − від дотику відчувається свіжість (холоднуватість);, але рука не забруднюється;

Ø вологий − волога на дотик не відчувається, але при стисненні в долоні утворює грудку, не темніє при додаванні води;

Ø сирий − ґрунт липне і забруднює руки; при легкому стисненні в руці перетворюється у круту тістоподібну масу, вода не виділяється

Ø мокрий − при стисненні у долоні виділяється вода, зі стінки розрізу точиться вода.

 

Рис. 2 Трикутник кольорів С.О. Захарова

Складання − зовнішнє виявлення щільності й пористості ґрунту. За будовою розрізняють ґрунти:

· злиті – характеризується дуже щільним приляганням часток, що нерідко утворюють зцементовану масу; ніж у ґрунт не входить; копати яму лопатою майже неможливо, доводиться використовувати лом;

· щільні – потребують значних зусиль для вдавлення ножа в ґрунт; лезо ножа входить тільки на 5 − 6 см

· рихлі (слабоущільнені) – ніж входить на всю довжину леза (15 − 20 см) з помітним зусиллям);

· пухкі – частки не пов’язані друг з другом, ґрунтова маса є сипучою; ніж легко проникає до рукоятки, яма копається легко.

Гранулометричним складом ґрунту називається процентне співвідношення окремих механічних фракцій (піску, пилу, мулу).