Лекции.Орг
 

Категории:


Макетные упражнения: Макет выполняется в масштабе 1:50, 1:100, 1:200 на подрамнике...


Как ухаживать за кактусами в домашних условиях, цветение: Для кого-то, это странное «колючее» растение, к тому же плохо растет в домашних условиях...


Искусственные сооружения железнодорожного транспорта: Искусственные сооружения по протяженности составляют в среднем менее 1,5% общей длины пути...

Специфіка правотворчої та правозастосовчої діяльності у правових системах загального права



Основні риси англійського праворозуміння визначаються принципом "судовий захист є попередником права". А тому вважається, що і до сьогодні основною англійського права є норма, сформульована суддями та об’єктивована у судових прецедентах.

І хоча англійське та американське право продовжує залишатися в основному судовим правом, що створюється суддями у процесі розгляду конкретних випадків, поряд з цим, суддя на відміну від законодавця не створює рішень загального характеру. Суддя залишається суб’єктом правозастосовчої діяльності, і його основна роль – здійснення правосуддя, вирішення справи по суті. Поряд з цим, на суддю (визначених судів) покладаються правотворчі повноваження: якщо є прогалина у юридичній практиці, і є потреба її усунути.

В даний час досить широкого застосування набуло і статутне право (законодавство), яке охоплює об’ємні сфери суспільного життя і містить основні загальні принципи права.

Поряд з цим, необхідно відмітити, що законодавча (правотворча) техніка відрізняється від техніки континентального права. Нормативно-правові акти (приписи) є менш абстрактними (більш казуїстичними).

Принципи ж англійського права, що фіксуються нормативними актами інтегруються у систему загального права після застосування судовою практикою.

Протягом останнього століття у англо-американському праві розвивається тенденція на посилення правотворчих повноважень держави, але разом з тим, відбувається і полеміка у юридичній науці щодо пріоритетності правотворчих повноважень у тих чи інших органів держави.

Як відомо, згідно з правовою доктриною у правових системах загального права, ці повноваження повинні переважати у вищих судових інстанціях будь-якої правової системи цього типу, так як право, яке створене законодавцем має бути конкретизоване судовою практикою.

Так, юридичний прагматизм у США повністю відкидав всі форми формалізованого, дедуктивного ат абстрактного мислення.

Ще суддя Холмс у своїй праці 1881 року "Загальне право" відмітив, що право засноване на досвіді, а тому судді відіграють більш важливу роль у конструюванні норм поведінки людини, ніж абстрактні умовиводи.

Пізніше засновник соціологічної школи права Паунд та його учні визначили право як феномен, що знаходиться у тісному зв’язку з економічними, політичними та іншими соціальними відносинами і змінюється разом з ними в процесі історичного розвитку.

Ці позиції дістали розвиток у вченнях представників "Юридичного реалізму", які скептично відносились до абстрактних правових норм, а правом називали вирішення спорів суддями.

Протягом останніх десятиліть у США досить ефективно застосовуються методи соціологічних досліджень, стосовно правових проблем. Правові норми аналізуються не тільки з політичної, економічної точки зору, але і з точки зору медичної, психіатричної, кримінологічної інформації, ділової практики тощо. Це дає можливість зафіксувати конфліктність завдань у межах правової політики держави, визначити пріоритети на основі аналізу ефективності співвідношення мети та засобів, корисністю та витратами.

На підставі викладеного, можна зробити висновок, що у правових системах загального права, як і у правових системах континентального права правотворча діяльність спрямована на встановлення та об’єктивацію юридичної норми. Цю діяльність здійснюють спеціальні компетентні суб’єкти (правотворчі суб’єкти, які визначені діючим законодавством). Законотворчий процес здійснюється парламентом: це двопалатний парламент у Англії (Палата общин та Палата лордів) та Конгрес США (Палата Представників та Сенат) і легіслатури штатів (а також, відповідні органи законодавчої влади у інших правових системах даного типу).

Правотворчу діяльність здійснюють і виконавчі органи (президент, уряд та інші), вони видають так звані акти делегованого законодавства (за уповноваженням парламенту). Особливо це стосується таких сфер як охорона здоров’я, освіта, соціальне страхування та інш.

Всі суб’єкти правотворчості чітко визначаються діючим законодавством.

Нормативні приписи, що видаються суб’єктами правотворчості повинні з точністю застосовуватися всіма суб’єктами правозастосовчої діяльності і підлягають тлумаченню: інколи буквальному, інколи обмежувальному. В той же час, у системах загального права чітко визначені і суб’єкти правозастосовчої діяльності: це може бути і глава держави, і органи виконавчої, і органи судової влади. Але на відміну від правових систем континентального права, ряд судових інстанцій (органів) можуть здійснювати правотворчі функції (повноваження) при наявності прогалин у праві та необхідності їх усунути (якщо відсутня правова норма серед діючих джерел права).

До таких судів, зокрема, у Англії відноситься Палата Лордів, Апеляційний суд та Високий суд; у США – Верховні суди США та штатів та інші вищі судові органи у системах типу. Хоча, як ми вже відмічали, основне їх призначення – здійснення правосуддя (прийняття рішення по справі шляхом застосування юридичної норми). Тобто, названі вище судові органи, розглядаючи справу по суті, виносять судове рішення (створюють акт застосування права), у якому міститься індивідуальний припис, що стосується конкретного суб’єкта. Але, поряд з цим, суддя у разі наявності прогалини у праві, зобов’язаний створити нову юридичну норму та об’єктивувати (виразити назовні) її через судове рішення. У майбутньому, при розгляді аналогічних справ, ця норма, що міститься у постановчій частині рішення, може використовуватися як джерело права для вирішення справи по суті.

Таким чином, на відміну від континентального права, де чітко розмежовані суб’єкти правотворчої та правозастосовчої діяльності, у правових системах загального права робиться орієнтація на гнучку правотворчість, на надання судам широких меж судового розсуду та повноважень по створенню та перегляду правових норм, а тому і наділенню їх правотворчими повноваженнями.

Література

1. Апарова Т.В. Прецедент в современном английском праве и судебное правотворчество // Труды ВНИИСЗ. 1976. В.6.

2. Апарова Т.Е. Прецедент в современном английском праве и судебное правотворчество // Труды ВНИИСЗ. 1976. Вып.6.

3. Боботов С.В. Конституционная юстиция. М., 1994.

4. Боботов С.В., Жигачев И.Ю. Введение в правовую систему США. М., 1997.

5. Богдаиовская И.Ю. Прецедентное право. М., 1993.

6. Богдановская И.Ю. Закон в английском праве. – М., 1987.

7. Вайль И.М. Австралия: федерализм и высшие органы власти. М., 1970.

8. Гольдманр., Лентовска Э., Франковски С. Верховный суд США. Права и свободы граждан. Варшава, б.г.

9. Гуценко К.Ф. Уголовная юстиция США. – М., 1979.

10. Давидр., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. М., 1996.

11. Давидр., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. М., 1996.

12. Давидр., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1998. – С.207-306.

13. Джеймс Е. Английское право. – М., 1974.

14. Джекинс Э. Английское право: Источники права. Судопроизводство. М., 1947.

15. Джекинс Э. Английское право: Уголовное право. Гражданское право. М., 1947.

16. Джиффорд Д., Джиффорд О. Правовые системы Австралии. – М., 1988.

17. Единообразный торговый кодекс США / Пер. с англ. М., 1969.

18. Жидков О.А. Верховный суд США: право и политика. М., 1985.

19. Жидков О.А. Вступительная статья // Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательные акты. М., 1993.

20. Жидков О.А. Прецедент в правовых системах развивающихся стран // Источники права. М., 1985.

21. Зайчук О.В. Правова система США. – К., 1992.

22. Кармед Д. Американские суды: система и персонал. М., 1972.

23. Конституционное право развивающихся стран. М., 1987.

24. Косарев А.И. Римское частное право. М., 1998.

25. Кросср. Прецедент в английском праве. – М., 1985.

26. Крылова Н.С. Содружество наций: политико-правовые проблемы. М., 1991.

27. Максимов А.А. Прецедент как один из источников английского права // Государство и право. 1985. № 2.

28. Михеєнко М.М., Молдаван В.В., Радзієвська Л.К. Порівняльне судове право. – К., 1993.

29. Мишин А.А., Власихин В.А. Конституция США: Политико-правовой комментарий. М., 1985.

30. Муромцев Г.И. Источники права в развивающихся странах Азии и Африки. М., 1987.

31. Никеров Г.И. Административное право Соединенных Штатов Америки // Административное право зарубежных стран. М., 1996.

32. Никифорова М.А. Судебный прецедент в конституционном праве США: Автореф. дисс.... канд. юрид. наук. М., 1978.

33. Очерки сравнительного права. – М., 1981.

34. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира: Справочник. М., 1993.

35. Решетников Ф.М., Апарова Т.В. Предисловие // Кросср. Прецедент в английском праве. М., 1985.

36. Решетникова И.В. Доказательственное право Англии и США. М., 1997.

37. Сажина Б.В. Административная юстиция Великобритании // Сов. государство и право. 1983. №12.

38. Саидов А.X. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. М., 1993.

39. Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательные акты. М., 1993.

40. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. М., 1996.

41. Уолкер.р. Английская судебная система. – М., 1980.

42. Уолкер.р. Английская судебная система. М., 1980.

43. Фридмэн Л. Введение в американское право. – М., 1993.

44. Харрелл М.Э., Андерсон Б. Верховный суд в жизни Америки. – М., 1995.

45. Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. М., 1998. Т. 1.

46. Aumann F. The changing American Legal System. N.Y., 1969.

47. Barker D.H., Padfield C.F. Law. Eighth English edition, London, 1992.

48. Commonwealth Law Bull. 1985. No 2.

49. Coor Ch. The American Codification Movement. Westport, 1981.

50. Costles A. Australian Legal History. Sydney, 1981.

51. Coughlin G.G. Your Introduction to Law. N.Y., 1983.

52. Cranston W. Recent Developments in English Law and Practice // Droit et pratique commerce international. 1986. No 2.

53. David H. Introduction a 1’etude du droit ecossais. P., 1972.

54. David R., Blanc-Jouvan X. Le droit anglais. P., 1995.

55. David R., Jauffret-Spinosi C. Les grands systemes de droits contemporains. P., 1992.

56. Day J.M. The National Conference of Commissioners on Uniform State Laws // Univesity of Florida Law Review. 1955. No 8.

57. Farnsworth E.A. An Introduction to the Legal system of the United States. New York. 1978.

58. Farnsworth E.A. An Introduction to the Legal System of the United States. N.Y., 1975.

59. Farnsworth E.A. Le droit commercial aux Etats — Unis // Rev. intern, droit compare. 1962. No 2.

60. Fromont M. Grands systemes de droit etrangers P., 1994.

61. Fundamentals of American Law. N.Y., 1996.

62. Gifford D., Gifford K. Our Legal System. Sydney, 1981.

63. Gilmor G. The Ages of American Law. L., 1977.

64. Goodrich H. Restatement and Codification // Field Centenary Essays. 1949.

65. Graveson R. De 1’influence de la common law sur les systemes de droit civil existant dans le Commonwealth britanique // Rev. Intern, droit compare. 1953. No 4.

66. Herman S. Historique et destinee de la codification атбгісаіпе // Rev. intern, droit compare. 1995. No 3.

67. Hogg P. Constitutional Law of Canada. Toronto, 1985.

68. Horwitz M.Y. The Transformation of American Law: 1780—1860. Cambridge, 1977.

69. James Ph. S. Introduction to English Law. L, 1989.

70. Kahn-Freund A. English Law and American Law. Some Comparative Reflections // Essays in Jurisprudence in Honor of R. Pound. 1962.

71. KamandaA.M. Law of Commonwealth // The Commonwealth in the 1980s. L., 1985.

72. Kiralfi A. English Law // An Introduction to Legal Systems. L., 1968.

73. Kiralfi A. The English Legal Systeme. L., 1990.

74. Kirby M. T.F.H. Strehlaw and Aboriginal Customary laws // Adelaide Law Rewiew. 1980. Vol.2.

75. Lawrence M. American Law. N.Y.; L., 1984.

76. Llewellyn K. The Common Law Tradition: Dealing Appeals. N.Y., 1960.

77. Martin P. Golfing. Philosophy of Law. New Jersey; Prentice Hall Inc., 1975.

78. Mc Whinney E. The Constitutional Patriation Project // Amer. J. Comparat. Law. 1984. Vol.2.

79. Mermin S. Law and the Legal System // An Introduction to Legal Systems. L., 1968.

80. Nelson W. Americanization of Common Law. N.Y., 1975.

81. O’Keef F. Introduction to New Zealand Law. 1976.

82. Pomorski S. American Common Law and the Principle nullum crimen sine lege. War-wa, 1975.

83. Pound R. The Deviation of American Law from English Law // Law Quarterly Review. 1951. No 67.

84. Pound R. The Formative Era of American Law. Boston, 1938.

85. Precedent of Law. Oxford, 1987.

86. Schwartz B. American Legal History. N.Y., 1962.

87. Sereni A.P. L’equity negli Stati Uniti // Studi di diritto comporato. II diritto degli Stati Uniti. Padova, 1958.

88. Simpson A. The Common Law and Legal Theory // Oxford Essays in Jurisprudence, Oxford, 1973.

89. Stephen’s Commentaries of the Laws of England. L., 1950.

90. The Sociology of Law: A Social Structural Perspective / Ed. by William P. Evans. N.Y., 1980.

91. Tunc A. Les grands systemes de droit contemporain. P., 1980.


Розділ V. Змішаний тип правової системи. Північноєвропейське (скандинавське) та латиноамериканське право.





Дата добавления: 2016-03-28; просмотров: 251 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Похожая информация:

Поиск на сайте:


© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.008 с.