Так, Ю. М. Жорнокуй під корпоративним інвестуванням розуміє діяльність приватних осіб (інвесторів) з об'єднання майнових та інтелектуальних цінностей, пов'язану з набуттям корпоративних прав та прав власності на цінні папери, емітовані професійними учасниками ринку цінних паперів, які надалі розміщують отримані кошти в цінних паперах та корпоративних правах інших суб'єктів [1, c. 112]. На думку вказаного вченого, корпоративне інвестування має наступні ознаки:
Діяльність приватних осіб (інвесторів) спрямована на об'єднання майнових та інтелектуальних цінностей.
Метою об'єднання майнових та інтелектуальних цінностей є набуття корпоративних прав та прав власності на цінні папери.
Емітентами цінних паперів є професійні учасники ринку цінних паперів.
Емісія цінних паперів професійними учасниками ринку цінних паперів передбачає об'єднання грошових коштів приватних осіб (інвесторів) з подальшим їх розміщенням у цінних паперах та корпоративних правах інших суб'єктів [2, c. 11]. Вказана точка зору най-більш широко розкриває сутність корпоративного інвестування, але необхідно звернути увагу на мету здійснення корпоративного інвестування. Як зазначає Ю. М. Жорнокуй, метою об'єднання майнових та інтелектуальних цінностей є набуття корпоративних прав та прав власності на цінні папери, але з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» говорити про право власності на цінні папери стало недоцільно, оскільки всі акції акціонерних товариств існують виключно в бездокументарній формі (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» [3]), тобто мають безтілесну форму. У такому випадку можна говорити, що метою об'єднання майнових та інтелектуальних цінностей є набуття корпоративних прав.
0.М. Вінник визначає корпоративне інвестування як вкладення коштів в акції підприємств, що мають форму акціонерних товариств, і в статутні фонди (майно) інших підприємницьких товариств корпоративного чи унітарного типу та/або участь у такій організації з метою отримання певного соціально-економічного ефекту, зокрема:
прибутку від вкладених в таку організацію інвестицій;
забезпечення збуту власної продукції через дочірнє підприємство, що спеціалізується на торгівельній, посередницькій чи лізинговій діяльності;
представництво інтересів інвестора в іншому регіоні країни чи за кордоном через створення філій та представництва, що дозволяє уникнути послуг посередників та забезпечити економію коштів, оперативність вирішення ключових питань своєї діяльності (щодо укладення договорів, контролю за їх виконанням тощо) [4, c. 128]. Аналогічнc. точку зору висловлюють Д. В. Чернадчук [5, 16] та В. М. Бутузов [6, c. 28]. Проте зазначимо, що корпоративне інвестування має місце у тому випадку, коли інвестор розміщує інвестиції у статутний капітал акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю, а розміщення коштів у статутний капітал інших підприємницьких товариств вважаємо є спільною діяльністю. Наша точка зору ґрунтується на тому, що в Законі України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» імперативно закріплено організаційно-правову форму корпоративних інвестиційних фондів, котрі можуть створюватися виключно як публічні акціонерні товариства.
Фархутдінов та В. А. Трапезников підходять до визначення поняття «корпоративне інвестування» досить широко. Вони зазначають, що найбільш придатними для залучення вільних грошових коштів, акумулювання великих капіталів і реалізації інвестиційних проектів є форми акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Під корпоративною формою інвестицій вони розуміють діяльність інвесторів у зв'язку зі створенням юридичної особи (господарського товариства) або їх участю в діючих господарських товариствах [7, c. 181-207].
На нашу думку, корпоративне інвестування характеризують наступні ознаки:
інвесторами при здійсненні корпоративного інвестування є фізичні, юридичні особи, держава чи територіальна громада, які приймають рішення про створення корпоративного інвестиційного фонду або розміщення матеріальних та нематеріальних цінностей до статутного капіталу вже існуючого корпоративного інвестиційного фонду;
реципієнтом у корпоративному інвестуванні є корпоративний інвестиційний фонд (публічне акціонерне товариство), який є емітентом акцій;
об'єктом корпоративного інвестування є корпоративні права (для акціонерів) та майно, у тому числі статутний капітал (для корпоративного інвестиційного фонду);
мета - отримання прибутку від подальшого розміщення грошових коштів у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість (для КІФу) або отримання різниці між купівлею та продажем акцій та дивідендів (для акціонерів фонду).
Отже, корпоративним інвестуванням є практичні дії інвесторів (фізичних, юридичних осіб, держави чи територіальної громади) щодо розміщення інвестицій (матеріальних та нематеріальних активів) у корпоративний інвестиційний фонд в обмін на права, посвідчені цінними паперами, що провадить діяльність із залучення грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів (у вигляді дивідендів або різниці між купівлею та продажем акцій), корпоративні права та нерухомість.
Однак варто враховувати те, що лише ви-значення певної правової конструкції не надає нам можливості чітко уявити межі її застосування. Це пояснюється наявністю однотипних категорій, що мають специфіку та відмінність залежно від сфери їх застосування. Такі моменти наявні у співвідношенні між категоріями «спільна діяльність» та «спільне інвестування» з категорією «корпоративне інвестування».
