Поняття, види і функції інвестиційного договору

У сучасних умовах надзвичайної актуальності і науково-практичного значення набуває розробка концепції інвестиційних договорів, яка значною мірою відповідала б цілям державної інвестиційної політики і враховувала б завдання правового регулювання в цій сфері для досягнення значного економіч­ного та соціального ефекту від інвестиційної діяльності в Україні. Для цього, на наш погляд, слід розробити ознакову кваліфікацію інвестиційного договору в загальній кількості договорів, сформулювати істотні умови цих договорів, здійс­нити ідентифікацію інвестиційних договорів з метою поши­рення на них загального режиму регулювання, а також дер­жавних гарантій, визначити коло таких договорів та розроби­ти типові форми інвестиційних договорів з метою їх прова­дження в практичну діяльність.

У чинному законодавстві відсутнє визначення поняття «ін­вестиційний договір», але ним визначені окремі види інвес­тиційних договорів: концесійні договори, угоди про розподіл продукції, договори про спільну інвестиційну діяльність і деякі інші.

При ідентифікації інвестиційного договору і формулюванні такого поняття слід враховувати численність існуючих варіан­тів його визначення. Вважається, що ключовим моментом у визначенні поняття може бути економічна доцільність (ефекти­вність), тобто оптимальне співвідношення інтересів інвестора та держави на всіх стадіях здійснення інвестиційних відносин1.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, що регулює взаємовід­носини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є інвестицій­ний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвес­тором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто за­кріплювати факт вкладення коштів в об'єкт інвестування. А саме інвестування, у свою чергу, поділяється на:

- самоінвестування, тобто інвестування власної підприємниць кої діяльності. У цьому випадку інвестиційні відносини не матимуть двостороннього зобов'язального характеру;

- інвестування діяльності іншої особи, у якому беруть участь два суб'єкти інвестиційної діяльності - інвестор і суб'єкт підприємницької діяльності.

Термін «інвестиційний договір» в юридичній літературі роз­глядається у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розу­мінні цей термін застосовується стосовно угод між інвестором і учасниками інвестиційного процесу щодо вкладення та реалізації інвестицій. У широкому розумінні цей термін застосовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту[1].

О.К. Вишняков розглядає інвестиційний договір (інвести­ційну угоду) як основний правовий документ, що регулює взає­мовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності. Автор вважає, що практично в усіх випадках форма інвестицій має договірний характер, за винятком створення підприємства од­ним засновником, а також створення структурних підрозділів підприємства2.

На думку інших авторів, інвестиційний договір (контракт) - це оформлене в належній формі взаємне волевиявлення двох або більше учасників про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків, пов'язаних зі здійсненням вкладання та ре­алізації інвестицій у видах, передбачених законодавством[2].

У юридичній літературі інвестиційний договір визначається також як договір, однією зі сторін якого є інвестор (юридична або фізична особа або держава), а іншою — сторона, яка приймає інвестиції, - реципієнт (фізична або юридична особа, як та, що існує, так і спеціально створена інвестором, а також держава), який регулює відносини з приводу довгострокового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість (у певному вигляді, формі та кількості), в обраний об'­єкт інвестування (реальний, фінансовий або інтелектуальний, які передбачені законодавством України з метою отримання прибу­тку, що мають ризиковий характер[3]. Ризик в інвестиційних до­говорах обумовлюється такими факторами: значним розривом у часі між укладенням договору та досягненням його мети, тоб­то реалізацією; сам характер інвестування передбачає передачу цінностей та включення їх у підприємницький обіг, що також має певний ступінь ризику.

Інвестиційний договір більшістю вчених-правознавців роз­глядається як різновид господарсько-правового договору, який має специфічний характер і мету. У науковій юридичній літера­турі немає єдиного тлумачення правової природи інвестиційно­го договору. Існують дві основні концепції. Згідно з першою інвестиційні договори, особливо якщо однією зі сторін є держава, належать до категорії адміністративно-правових актів; за дру­гою - інвестиційні договори мають цивілістичну природу[4].

Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій не забо­роненій законодавством України формі. Зокрема, це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності:

- інноваційна діяльність;

- капітальні вкладення в основні фонди;

- корпоративна форма;

- лізинг;

- придбання не забороненого законами України рухомого та нерухомого майна;

- створення підприємств, що повністю належать інвестору, чи придбання останнім у власність діючого підприємства по вністю;

- придбання майнових прав.

Також предметом інвестиційного договору можуть бути дії, послуги тощо, які надаються (виконуються) учасниками інвес­тиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.

Об'єктами інвестування можуть бути такі види інвестування: фінансові - вкладення в цінні папери, цільові грошові вклади, де­позити, паї тощо; реальні - вкладення в матеріальні активи (буді­влі, обладнання, споруди) у формі придбання, будівництва, реконст­рукції, лізингу тощо; інтелектуальні — вкладення в нематеріальні активи, об'єкти інтелектуальної власності, спільна діяльність з при­воду реалізації інвестицій з метою отримання прибутку.

Мета інвестиційного договору - це той безпосередній госпо- дарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування, яку визначено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяль­ність» - досягнення внаслідок здійснення інвестицій певного результату, - одержання прибутку чи досягнення певного соці­ального ефекту. І це надає підстави стверджувати, що мета інве­стиційного договору не обов'язково повинна передбачати або одер­жання прибутку, або досягнення соціального ефекту. Можли­вим є здійснення інвестицій з досягненням сукупної мети.

Соціальний ефект може бути особистий, суспільний чи ком­плексний, який передбачає поєднання особистого та суспільного соціального ефекту. Особистий соціальний ефект досягається при звичайних споживчих відносинах, наприклад, інвестування в будівництво з метою одержання квартири. Суспільний соціаль­ний ефект не має індивідуалізованого характеру і поширюється на необмежене (невизначене) коло осіб. Крім того, він досяга­ється також і при здійсненні інвестування з метою одержання прибутку. У такому контексті суспільний соціальний ефект ви­являється у створенні (збереженні) робочих місць, підвищенні ефективності виробництва, розбудові необхідної інфраструкту­ри, збільшенні надходжень до державного та місцевих бюджетів тощо. Тому, коли йдеться про мету здійснення інвестицій, то не обов'язково розуміти щось одне - одержання прибутку або до­сягнення соціального ефекту.

Інвестиційний договір є різновидом договору взагалі, якому притаманні свої особливості. До них належать:

- господарський характер та мета інвестиційного договору - врегулювання відносин між учасниками інвестиційної ді­яльності (інвестиційного проекту);

- суб'єктами таких відносин є інвестори, учасники інвестицій­ного проекту та інвестований, але вони відповідно до виду

договору можуть мати різний правовий стан;

- договір має враховувати імперативні вимоги інвестиційного законодавства;

- укладається тільки в письмовій формі, але для деяких видів чинним законодавством встановлена обов'язкова реєстрація;

- виступає як інструмент інвестиційної політики (інвестицій­ного проекту);

- завжди є концесуальним і, як правило, довгостроковим[5].