American Express станом на 06.01.2006 р. 2 страница

Мікропроцесорна технологія дозволяє забезпечити надійний механізм оплати товарів і послуг через різні інформаційні канали зв’язку у віртуальному середовищі. Смарт-картка може використовуватися і як уніфікований ідентифікаційний засіб доступу до рахунку через віртуальне середовище для здійснення стандартних банківських операцій з рахунком. Картки з мікропроцесором не тільки полегшують здійснення таких сучасних операцій, але й забезпечують можливість подальшого розвитку нових продуктів і послуг без необхідності перевипуску картки клієнту.

 

Чіпова технологія пропонує нові платіжні інструменти. Недавно в регіоні СЕМЕА з’явилися нові продукти – чіпова картка (Visa Horizon) та електронний гаманець (Visa Cash).

Visa Horizon – це дебетова картка, яка зберігає кошти на самому чіпі заздалегідь переавторизовує їх з рахунку в банку. При її використанні немає необхідності встановлювати зв’язок в режимі реального часу з банком- емітентом для отримання авторизації. Вся інформація про доступний баланс знаходиться на самій картці в пам’яті вбудованого чіпа та доступна для зчитування терміналом в торговій точці. Утримувач картки при необхідності може поповнити баланс на картці зі свого рахунку в банку або через банкомат, через один з терміналів у торговій мережі або відділеннях банку. Visa Horizon ідеально підходить для тих випадків, коли є проблеми із зв’язком або зв’язок взагалі відсутній. Оскільки для даного продукту відсутній ризик неплатоспроможності або перевитрати засобів за рахунок попередньої авторизації, Visa Horizon ідеально підходить для видачі клієнтам, у яких відсутні банківська та кредитна історії. На відміну від картки з електронним гаманцем, у якому баланс на картці наперед оплачений і в разі втрати картки клієнт втрачає не витрачені кошти з картки, Visa Horizon дозволяє відновити кошти, що залишалися до моменту втрати картки на рахунку клієнта в банку. Перша картка Visa Horizon була випущена в Гані в 2000 році.

Картка Visa Cash або, як ще її прийнято називати, „електронний гаманець”, є карткою, яка наперед оплачена, і поєднує в собі зручності платіжних карток із захищеністю і функціональністю вбудованого чіпа. Картка Visa Cash дозволяє легко і швидко оплачувати дрібні витрати, тому в основному може використовуватися для покупки недорогих предметів, таких, як газети, квитки в кіно, для оплати нетривалих телефонних переговорів і т.д.

Картка Visa Cash може бути або з можливістю поповнення, або одноразовою. Рішення про це ухвалюється банком-емітентом, що видає картку, і узгоджується з клієнтом.

Сьогодні, коли світ став мобільнішим, з’явилася можливість здійснювати платежі в будь-якому місці у будь-який час. Рішенням може стати злиття електронної, мобільної та традиційної форм комерції, або так звана „універсальна комерція”. Сьогодні універсальна комерція вже стає реальністю і Visa належить першість у розробці та просуванні цієї концепції.

Під універсальною комерцією розуміють:

– трансакції, які традиційно здійснюються в торгових і сервісних підприємствах;

– платежі за телефоном, поштою або факсом;

 

– здійснення покупок в Інтернеті за допомогою персонального комп’ютера, мобільного телефону, ручного радіопристрою або приставки, так звані електронна і мобільна комерція (e-commerce, m-commerce);

– платежі з використанням мобільного телефону або переносного комп’ютера, через які відправляють інформацію про оплату за допомогою сигналів на термінал, а також приймають сигнал у відповідь. Visa вже провела ряд успішних тестових трансакцій з використанням цього способу комунікацій;

– платежі в терміналах самообслуговування, таких як бензозаправки, торгові автомати і банкомати.

Visa Smart Debit/Credit (VSDC) – це основний додаток Visa для чіпових карток. Оскільки цей додаток відповідає стандарту EMV, картки з Visa Smart Debit/Credit можуть використовуватися у будь-якій країні, де є інфраструктура EMV [40].

Одна з основних переваг використання VSDC полягає в нових розширених можливостях, які відкриваються додатковими додатками. Це різні бонусні схеми (loyalty), ідентифікаційні додатки (ID), страховки, накопичувальні схеми та багато іншого.

Картки VSDC можуть використовуватися при оплаті товарів і послуг, при отриманні грошей в банкоматі, здійсненні безпечних платежів через Інтернет, для накопичення балів і знижок у магазинах, а також при здійсненні платежів через мобільні телефони, комп’ютер та інші технічні пристрої.

На сьогоднішній день в 45 країнах світу банки-члени Visa вже випустили більше 96 мільйонів чіпових карток – більше, ніж будь-яка інша платіжна система. Програми по емісії та обслуговуванню чіпових карток реалізуються в Україні, Росії, Казахстані, Узбекистані, Азербайджані, Грузії, Білорусі, Польщі, Південній Африці, Єгипті, Кувейті, Лівані, Омані, ОАЕ, Гані та багатьох інших країнах регіону CEMEA.

Більшість цих карток містить реалізацію одного зі стандартних кредитно-дебетових продуктів відповідно до специфікацій Visa Smart Debit/Credit, які у свою чергу є конкретною реалізацією або версією стандарту EMV для банків-членів Visa. На базі додатку VSDC можуть реалізовуватись як картки для фізичних осіб Visa Electron, Visa Classic, Visa Gold, Visa Platinum, так і корпоративних клієнтів Visa Business, Visa Business Electron, Visa Corporate і Visa Purchasing.

Регіон Visa CEMEA (Центральна та Східна Європа, Близький Схід і Африка) поступово переходить на використання нової чіпової технології, яка забезпечує більш високий ступінь захисту. Банки-члени Visa в регіоні CEMEA емітували більше двох мільйонів чіпових карток Visa, що свідчить про безперечне лідерство міжнародної платіжної системи Visa в просуванні

 

чіпових технологій, які дозволяють банкам-членам Visa надавати своїм клієнтам найнадійніші та найновіші платіжні інструменти.

Торгова марка Visa з’явилася 30 років тому назад, налічуючи на той час не більше 40 мільйонів карток з оборотом у 12 мільярдів доларів США. Пройшло трохи більше чверті століття, і оборот по картках Visa перевищив відмітку 3 трильйони доларів США.

Visa є найбільшою платіжною системою в Україні і стала першою міжнародною платіжною карткою, випущеною в Україні на початку 90-х років. На сьогоднішній день в Україні випущено більше 10 мільйонів карток платіжної системи, яка є лідером серед всіх міжнародних платіжних систем, представлених в Україні. За даними на кінець червня 2005 року, річний оборот по картках Visa в Україні перевищив 6 мільярдів доларів США, що є значним внеском у розвиток української економіки, а також показником зростання довіри споживачів до карткових продуктів як безпечного і зручного способу оплати товарів і послуг. Картки Visa обслуговуються в 42 488 торгових точках і понад 8 600 банкоматах.

 

?

Перевірте свої знання

 

 

1. Що спонукало зародження універсальної кредитної картки?

2. Коли і хто випустив першу універсальну кредитну картку?

3. Які картки випускає платіжна система Diners Club?

4. Якій платіжній системі належить першість у випуску дорожніх чеків?

5. Що таке International American Express Card?

6. Які види карток випускає платіжна система American Expres?

7. Які є типи особистих карток American Express?

8. Залежно від чого картки American Express розрізняються за вартістю і сервісом?

9. Як діє бонусна програма Membership Rewards у платіжній системі

American Express?

10. Які типи карток MasterCard відносяться до кредитних, а які до дебетових?

11. Які види карток для фізичних осіб пропонує Visa International?

12. З якою метою була створена картка Visa Virtual?

13. Яке призначення картки Visa Distribution?

14. Які види карток для корпоративних клієнтів пропонує Visa?

 

 

 

 

ПЛАСТИКОВІ КАРТКИ

 

ТЕМА 3

 

3.1. Класифікація пластикових карток

3.1.1. Магнітна картка

3.1.2. Смарт-картка

3.1.3. Банківські платіжні картки

3.2. Технологія виготовлення пластикових карток

3.3. Основні характеристики підроблених пластикових карток і методи їх виявлення

 

 

3.1. Класифікація пластикових карток

 

Пластикова картка – узагальнюючий термін, який означає усі види карток, що розрізняють за призначенням, за видом послуг що надаються з їх допомогою, за своїми технічними можливостями і організаціями, що їх випускають. Найважливіша особливість усіх пластикових карток, незалежно від ступеня їх досконалості, полягає в тому, що вони містять певний набір інформації, що використовується в різних прикладних системах. Картка може служити не тільки платіжним інструментом, за допомогою якого можна здійснювати безготівкові розрахунки за товари і послуги та отримувати готівку, але й пропуском в будівлю, засобом доступу до комп’ютера, засобом оплати телефонних переговорів, посвідченням водія і т.д.

У сфері грошового обігу пластикові картки є одним з прогресивних засобів організації безготівкових розрахунків. У системі безготівкових розрахунків вони складають особливий клас засобів платежу, які можуть володіти якостями як дебетових, так і кредитних інструментів.

Пластикова картка являє собою пластину стандартних розмірів (довжина 85,6 мм, ширина 53,9 мм, а товщина не більш як 0,76 мм), виготовлену із спеціальної, стійкої до будь-яких пошкоджень пластмаси. Основна функція пластикової картки – забезпечення ідентифікації особи, що її використовує як суб’єкта (учасника) платіжної системи. Для цього на пластикову картку наносяться логотипи банка-емітента і платіжної системи, що обслуговує картку, ім’я власника картки, номер його рахунку, термін дії картки. Крім цього, на картці може бути присутня фотокартка власника і його підпис.

 

У процесі розвитку карткових платіжних систем виникло багато видів пластикових карток, які розрізняються за функціональним призначенням, технічними характеристиками та категоріями споживачів.

Існує також багато ознак, за якими можна класифікувати картки, наприклад, за матеріалом, з якого виготовлені картки: паперові (картонні), металеві, пластикові.

Сьогодні практичного поширення набули пластикові картки. Проте для ідентифікації власника картки часто використовуються паперові (картонні) картки, запаяні в прозору плівку, так звані ламіновані картки. Ламінування є досить дешевою та простою процедурою і тому, якщо картка використовується для розрахунків, з метою підвищення захищеності від підробок застосовують досконалішу та складнішу технологію виготовлення карток з пластику. В той же час, на відміну від металевих карток, пластик легко піддається термічній обробці та тиску (ембосуванню), що дуже важливо для персоналізації картки перед видачею її клієнту.

Алфавітно-цифрові дані – ім’я, номер картки (складається з 16 цифр: перші шість - код банка-емітента (Issuing Bank); наступні дев’ять - банківський номер картки (номер карт-рахунка); остання цифра – контрольна) термін дії та інші – можуть бути ембосовані, тобто нанесені рельєфним шрифтом

(рис. 3.1), або не

ембосовані (випалені). Графічна інформація дає можливість візуальної іденти-

фікації власника картки. Однак для використання в бан- ківській платіжній

 

 

Термін дії картки

Логотип банка-емітента Голограма

Ембосований

16-ти значний номер

 

 

Логотип платіжної системи

системі цього недостатньо. По-перше, така картка може бути

Рис. 3.1. Лицьовий бік банківської пластикової картки VISA PLATINUM

легко підроблена, по-друге, автоматична обробка такої картки проблемна. Крім того, потрібно зберігати на картці ряд конфіденційних даних, що полегшує процедуру авторизації. Все це призводить до необхідності занесення ідентифікаційних даних на банківські пластикові картки додатково ще в закодованому вигляді. Це завдання може бути вирішене за допомогою різноманітних фізичних механізмів. У картках зі штрих-кодом як ідентифікаційний елемент використовується штриховий код, аналогічний коду, який застосовується для маркування товару. Зчитування коду відбувається в інфрачервоних проміннях. Картки з магнітною смугою

 

сьогодні найбільш поширені. Магнітна смуга розташована на зворотньому боці картки і складається з трьох доріжок.

За способом запису інформації можна виділити такі види карток: графічний запис; ембосування; штрих-кодування; з магнітною смугою (магнітна картка); з мікросхемою (картки пам’яті); мікропроцесорні (смарт- картка); лазерний запис (оптична картка).

Найпершою та простою формою запису інформації на картку було і залишається графічне зображення. Воно і досі використовується в усіх картках. Спочатку на картку наносилися тільки прізвище, ім’я держателя картки і інформація про її емітента. Пізніше на універсальних банківських картках був передбачений зразок підпису, а прізвище та ім’я стали ембосуватися.

Ембосування (тиснення) – це нанесення даних на картку у вигляді рельєфних знаків.

Штрих-кодування – запис інформації на картку за допомогою штрих-кодування застосовувалось до винаходу магнітної смуги і в платіжних системах розповсюдження не отримало.

 

3.1.1. Магнітна картка

Магнітна картка – це пластикова картка, яка відповідає специфікаціям ISO, має на зворотному боці магнітну смугу з інформацією об’ємом близько 100 байт пам’яті, яка прочитується спеціальним зчитуючим пристроєм та місце для підпису (рис.3.2). Такі магнітні картки широко використовуються в усьому світі як банківські кредитні та дебетові картки.

агнітна смуга Місце для підпису

Смуга може бути виготовлена для різних потужностей магнітного поля, і по цьому параметру розрізняють низько (300 ерст) і висококоерцитивні (до 4000 ерст)

магнітні смуги. Для стандартних М

зчитуючих пристроїв (рідерів)

магнітна смуга має ширину 12,7 мм (0,5 дюйми) і розташовується на відстані 4 мм від краю картки.

Магнітна смуга картки має,

 

 

Рис. 3.2. Зворотній бік магнітної картки

як правило, три доріжки, на які записується інформація. На кожній доріжці можна закодувати символи, кількість яких подано в таблиці 3.1, [43].

У фінансовій сфері в основному використовують другу доріжку. На ній постійно зберігається інформація, яка включає номер картки або банківського поточного рахунку, ім’я та прізвище власника, термін закінчення дії картки (ця інформація, як правило. повинна співпадати з

 

інформацією, яка розміщена на лицьовому боці картки. Важливим елементом цієї інформації є персональний ідентифікаційний номер (PIN). Цей номер (код) має бути відомий лише власнику картки. Коли картка вводиться у зчитуючий пристрій банкомата, власник за допомогою спеціальної клавіатури вводить код картки, після чого набраний код порівнюється з PIN-кодом на магнітній смузі, і якщо вони збігаються, відкривається доступ до комунікаційної мережі для передавання команд щодо виконання операції – видачі готівки.

Таблиця 3.1

 

Технічні характеристики доріжок

 

Доріжка	Кількість символів	Символи кодування
Перша доріжка	Максимум 76	Букви від А до Z Цифри від 0 до 9, а також! @ # $ & * () + - = [ ];:,< > ^
Друга доріжка	Максимум 36	Цифри від 0 до 9 а також =;: < >
Третя доріжка	Максимум 104	Цифри від 0 до 9 а також =;: < >

 

Є два режими роботи з магнітними картками. В режимі on-line пристрій (торговий термінал, електронна каса, банкомат) зчитує інформацію з магнітної картки, яка каналами зв’язку передається в центр авторизації карток. Отримане повідомлення обробляється, а потім в процесинговому центрі з рахунку власника картки або списується сума покупки (дебетові картки), або на суму покупки збільшується борг власника картки (кредитні картки). При цьому, як правило, перевіряється таке: чи не загублена картка, чи не вкрадена, чи достатньо коштів на рахунку власника (для дебетових карток ), чи не перевищений ліміт кредиту (для кредитних карток).

В режимі off-line інформація про покупку, зроблену власником картки, нікуди не передається, а зберігається в торговому терміналі або електронній касі. Через певний проміжок часу термінал зв’язується з банком і передає всю інформацію на хост. Для друку чеків використовуються спеціальні пристрої – імпринтери, або POS-термінали.

Картки з магнітною смугою широко використовуються в банківських платіжних системах, транспортних системах та в системах ідентифікації і безпеки.

Магнітний запис є одним з найпоширеніших на сьогоднішній день способів нанесення інформації на пластикові картки, але він не забезпечує необхідного рівня захисту від підробок. А це є критичним моментом в

 

платіжних системах, які використовують магнітні картки. Як стверджують фахівці, смарт-картки – це майбутнє. Останнім часом спостерігається значне збільшення використання як платіжного засобу саме смарт-карток.

 

Смарт-картка

Старт-картка (smart – інтелектуальна, або розумна) – це звичайна пластикова картка з вбудованою мікросхемою. Ступінь «інтелектуальності» мікросхеми може бути дуже різним – від найпростішого контролера читання/ запису даних в електронну пам’ять картки, до мікропроцесора, що має розвинуту систему команд, вбудовану файлову систему і т.п. Смарт- картка здатна виконувати складні операції по обробці інформації та зберігати її. Звідси і назва – Smart (інтелектуальна) картка.

Смарт-картка була винайдена французом Роланом Морено в середині 70-х років, але тільки в кінці 80-х років технологічні досягнення зробили її достатньо зручною і недорогою для практичного використання.

Існує декілька видів класифікації смарт-карток (наприклад, за типом мікросхеми, яка в ній вбудована та за функціями, які виконує смарт-картка). Найпростіші типи карток містять тільки пам’ять, більш складніші є мікро- ЕОМ, яка забезпечує великий набір сервісних функцій. Розглянемо деякі з них.

Залежно від типу мікросхеми, вбудованої в картку, розрізняють такі типи смарт-карток:

– картки з програмованим постійним пристроєм для запам’ятовування (PROM) є найпростішим типом карток. Основне їх застосування – розрахунки за телефонні переговори;

– картки з енергозалежною перепрограмованою пам’яттю (EEPROM) дозволяють перезаписувати інформацію, що зберігається в них. Основне їх застосування – зберігання індивідуальних даних;

– картки із захищеною перепрограмованою пам’яттю, які забезпечують доступ для читання/запису тільки після вводу спеціального коду. Основне їх застосування – розрахункові картки або зберігання захищених індивідуальних даних;

– багатофункціональні картки містять великий об’єм енергозалежної перепрограмованої пам’яті, а також спеціальний мікропроцесор і вбудовану операційну систему, що забезпечує набір сервісних функцій. Ці картки можуть застосовуватися для будь-яких додатків, включаючи розрахунки користувача [30].

За призначенням можна виділити:

Картки-лічильники – застосовуються для такого типу розрахунків, коли потрібне віднімання фіксованої суми за кожну платіжну операцію. Такі картки ще називають наперед оплаченими картками.

 

Найбільшого поширення в світі набули телефонні картки пам’яті, власники яких можуть зробити певну кількість телефонних дзвінків, оскільки в телефонах-автоматах одиниця часу розмови має фіксовану ціну. Картка застосовується в контактному режимі (мікросхема фізично контактує із зчитуючим пристроєм). При кожному новому контакті число “дозволених дзвінків” у пам’яті картки зменшується на один біт пам’яті. Після того, як ліміт сплачених дзвінків вичерпаний, картка перестає функціонувати.

Аналогічно картки-лічильники застосовуються при оплаті за проїзд, автостоянку, ліфти і т.п.

Картки пам’яті – використовуються для збереження інформації. Сама їх назва говорить про те, що мікросхема картки містить тільки пристрій, що запам’ятовує. Є два типи таких карток: із захищеною і незахищеною пам’яттю.

У картках з незахищеною пам’яттю немає обмежень щодо читання або запису даних. Використовувати такі картки як платіжні дуже небезпечно. Достатньо легально придбати таку картку, скопіювати її пам’ять на диск, а далі після кожної покупки відновлювати її пам’ять копіюванням початкового стану даних з диска. Зрозуміло, що таку операцію може виконати лише кваліфікований програміст, але практика показує, що людей, здатних на це, достатньо.

У картках із захищеною пам’яттю використовується спеціальний механізм для дозволу читання/запису або вилучення інформації. Щоб провести ці операції, необхідно ввести спеціальний секретний код (а іноді й не один). Як правило, картки із захищеною пам’яттю містять область, куди записуються ідентифікаційні дані. Ці дані не можуть бути змінені, що дуже важливо для забезпечення неможливості фальсифікації картки. Картки із захищеною пам’яттю можна використовувати, як платіжний засіб, а також для зберігання конфіденційних даних.

Мікропроцесорні картки схожі на картки пам’яті, але мікросхема містить мікропроцесор (чіп-модуль), що робить ці картки дійсно інтелектуальними.

Мікропроцесор – це мікросхема (інтегральна схема, чіп), яка здатна зберігати великий обсяг інформації і виконувати арифметичні та логічні операції. Мікропроцесорні картки, практично є мікрокомп’ютерами зі своїм процесором, оперативною та постійною пам’яттю і навіть операційною системою. Як правило, у такі картки вбудовані криптографічні засоби, що забезпечують шифрування інформації.

Мікропроцесори, встановлені на смарт-картках, мають такі основні характеристики:

· тактова частота до 5 Мгц;

 

· об’єм оперативної пам’яті (ОЗП) до 256 байт (для виконання команд);

· об’єм постійної пам’яті (ПЗП) до 10 Кбайт (для зберігання операційної системи);

· ємність перезаписуваної енергозалежної пам’яті до 8 Кбайт [30].

У картку вбудовується спеціалізована операційна система, що забезпечує великий набір сервісних операцій і засобів безпеки.

Операційна система картки підтримує файлову систему, що передбачає розмежування доступу до інформації. Для інформації, яка зберігається в будь-якому записі (файл, група файлів, каталог), можуть встановлюватись такі режими доступу:

- завжди доступна для читання/запису. Цей режим дозволяє читання/запис інформації без знання спеціальних секретних кодів;

- доступна для читання, але вимагає спеціальних повноважень для запису. Цей режим дозволяє вільне читання інформації, але дозволяє запис тільки після вводу спеціального секретного коду;

- спеціальні повноваження для читання/запису. Цей режим дозволяє доступ для читання або запису після пред’явлення спеціального секретного коду, причому коди для читання і запису можуть бути різними;

- недоступна. Цей режим не дозволяє читати або записувати інформацію. Інформація доступна тільки внутрішнім програмам картки. Звичайно цей режим встановлюється для записів, що містять криптографічні ключі.

Картки забезпечують різний спектр сервісних команд. Для банківської діяльності це засоби ведення електронних платежів.

До спеціальних засобів відносяться можливість блокування роботи з карткою. Розрізняють два види блокування: при пред’явленні неправильного транспортного коду і при несанкціонованому доступі.

Суть транспортного блокування полягає в тому, що доступ до картки неможливий без пред’явлення спеціального транспортного коду. Цей механізм необхідний для захисту від нелегального використання карток при розкраданні під час пересилки картки від виробника до споживача. Картка може бути активізована тільки при пред’явленні правильного

«транспортного коду».

Суть блокування при несанкціонованому доступі полягає в тому, що якщо при доступі до інформації кілька разів неправильно був пред’явлений код доступу, то картка взагалі перестає бути працездатною. При цьому, залежно від встановленого режиму, картка може бути згодом або активізована при пред’явленні спеціального коду, або ні. В останньому випадку картка стає непридатною для подальшого використання.

Прикладом Суперсмарт-картки може служити багатоцільова

 

картка фірми Toshiba, що використовується в системі VISA. Крім всіх можливостей звичайної смарт-картки, ця картка має невеликий дисплей і допоміжну клавіатуру для введення даних. Ця картка поєднує в собі кредитну, дебетову картки, а також виконує функції годинника, календаря, калькулятора, здійснює конвертацію валюти, може служити записником і т.д. Через високу вартість суперсмарт-картки не набули сьогодні широкого поширення, але їх використання буде зростати, оскільки вони дуже перспективні.

За доступом розрізняють контактні і безконтактні смарт-картки. Найбільшого поширення сьогодні набули контактні картки. При вставлянні картки в рідер, металеві контакти, що розташовані на поверхні картки, стикаються (механічний контакт) з контактами рідера, після чого між ними може здійснюватись обмін інформацією [30].

Безконтактні пластикові картки є одним з основних елементів систем радіочастотної ідентифікації об’єктів (RFID – систем), які працюють на відстані від рідера (разом з чіпом у пластиковій картці розміщується антена, за допомогою якої проводиться прийом і випромінювання радіохвиль).

Читання і перезапис інформації на картці здійснюється за допомогою радіосигнала, який передається рідером і приймається індукційною катушкою картки. Завдяки “індуктивній підзарядці” мікросхема картки отримує можливість передавати інформацію назад на рідер. Американська компанія AT&T працює з безконтактними фінансовими картками, але найбільшого поширення безконтактні смарт- картки набули в системах контролю доступу в приміщення. Відстань між карткою і зчитуючим пристроєм може коливатися від кількох міліметрів до декількох метрів залежно від конструкції, яка використовується.

Основними перевагами безконтактних пластикових карток є:

· висока надійність і необмежений ресурс картки (забезпечується відсутністю необхідності механічного контакту між карткою і рідером);

· велика швидкість обміну інформацією між карткою і рідером

(мсек);

 

· можливість багаторазового використання (читання – необмежене

число разів, перезапис – до 100 000 разів);

· висока надійність зберігання інформації (інформація на картці не схильна до дії зовнішніх полів і може зберігатися до 10 років);

· високий ступінь захисту від підробок (картку практично не можливо підробити);

 

· можливість баготофункціональності безконтактних пластикових карток (картки можуть нести великий об’єм перезаписуваної інформації та використовуватися одночасно для цілого ряду додатків).

Вказані вище переваги безконтактних пластикових карток визначають сферу їх використання. Найтиповіші з них:

· електронний контроль доступу й облік часу робітника, персоналу підприємств і організацій;

· системи платного доступу на різні об’єкти (атракціони,

тренажерні зали, підйомники і т.д.);

· системи електронних платежів за користування різними видами громадського транспорту;

· системи електронних платежів за послуги для власників транспортних засобів (розрахунки на АЗС, автостоянках, платних дорогах і т.д.);

· системи захисту і сигналізації на транспортних засобах;

· системи лояльності покупців;