Стандарти бездротових мереж

Вступ

В епоху тотальної інформатизації, дане явище приходить навіть в найвіддаленіші кутки нашої планети. Ми часто чуємо в ЗМІ про проведення нових проектів по інформатизації суспільства. Так, наприклад, можна почути від наших політиків, що відбувається постачання комп`ютерною технікою й послугами Інтернет сільських шкіл й шкіл міст. Але ций процес відбувається дуже повільно. Набагато швидше відбувається розвиток комп`ютерних технологій.

На даний час існує безмежний за своєю насиченістю джерело знань й різноманітних даних. Це Інтернет. За допомогою нього люди можуть виконувати ряд потрібних і корисних функцій. Одна з цих функцій – освіта. І не лише для учнів та студентів, але й для людей, задіяних в різних галузях виробництва, науки й суспільного життя країни. Так, підраховано, що для того, щоб людині ознайомитися зі всіма нововведенями в його галузі труда необхідно затратити 75% робочого часу. Але нажаль, даний ресурс не доступен для більшості населення країни. Це обумовлено багатьма чинниками, про які в даній роботі не буде йтися. Мова пійде про те, як можна зв`язатися з Інтернетом й взагалі передати інформацію.

На даний час можна передавати через дротові та бездротові мережі телекомунікацій. Кожен з даних способів має свої переваги й недоліки. В даній роботі буде розлянена бездротова технологія. Вона буде розглядатися з різних аспектів. А саме буде йтися про Wi-Fi.

Все частіше останім часом в світових ІТ-новинах зустрічаються повідомлення про компанії, що використовують технологію Wi-Fi в повсякденній роботі або надаючих Wi-Fi послуги клієнтам, а також анонси разноманітних пристроїв з вбудованою підтримкою Wi-Fi, будь то мобільні телефони, ПК або ноутбуки. Вочевидь, що освоєння цієї технології здійснюється гіганськими темпами, й багато аналітиків давно предрікають їй казковий успіх, що може кардинально змінити сьогоденний підхід до використання комп`ютерів і мобільних пристроїв. Стандарт Wi-Fi з`явився ще в середині 90-х й почав активно рухатися з 2000 року. Тим не меньш, до цих пір лише не багато користувачів уявляє собі, що ж кроється за загадковою абривіатурою Wi-Fi.

Ця технологія насьогодні розвивається гігантськими темпами. Впровадження Wi-Fi відбувається повсюди в усьому розвиненому світі. Це обумовлено більшою кількістю плюсів даної технології, хоча вона має й ряд мінусів. В цій роботі затронуті як переваги так і недоліки даної технології. Також йдеться про „успіхи Wi-Fi”, тому що ця технологія несе в собі не лише засоби зв`язку, що полегшує роботу, але й приносить значний фінансовий прибуток. Одже, що собою являє Wi-Fi. [1]

 

Розділ 1

1.1 Поняття та історія створення технології Wi-Fi

Wi-Fi - (англ. абревіатура від Wireless Fidelity - бездротова висока точність)- це набирає обертів формат передачі цифрових даних по радіоканалах. Технологія Wi-

Fi постійно вдосконалюється, що дозволяє передавати більший поток даних, забезпечується більш надійний зв'язок і захист. Останнім часом Wi-Fi технологіями

забезпечуються ноутбуки, мобільні телефони, КПК, ігрові приставки і навіть

комп'ютерні миші.

Wi-Fi був створений в 1991 NCR Corporation / AT & T (згодом - Lucent іAgere Systems) в Ньівегейн, Нідерланди. Ініціатором та координатором робіт виступив комітет зі

стандартизації локальних мереж IEEE 802 (Institute of Electrical and Electronic Engineers).

У 1990 році за вказівкою комітету була організована спеціальна робоча група, в завдання

якої входила розробка першого повноцінного стандарту бездротових локальних мереж.

Wi-Fi - технологія спочатку розроблялася для систем кассового обслуговування.

На створення готового продукту знадобилося цілих сім років, і лише в 1997 році новоспечений стандарт IEEE 802.11 був представлений широкій публіці. Втім, споживачі

зустріли першу версію Wi-Fi без особливого ентузіазму - проблема полягала в тому, що на розробку технології пішло непробачно багато часу, і до моменту презентації стандарт

встиг помітно застаріти. Крім досить низької пропускної здатності, що не перевищує

2 Мбіт/ с (що тоді вже було просто смішно для локальної мережі), мало кого могло влаштувати посередня якість зв'язку, надмірна повільність і дуже низька далекобійність стандарту, при цьому ціна на обладнання могла запросто зашкалювати за

кілька тисяч доларів.

Проте, сама ідея бездротового доступу в Інтернет і до ресурсів локальної мережі всередині офісу, готелю, станції або аеропорту була більшістю оцінена по достоїнству. У будь-якому випадку, розробники не збиралися припиняти доведення технології до розуму, і восени 1999 року випустили відразу дві нові специфікації, названі 802.11a і

802.11b, що забезпечили максимальну пропускну здатність у 54 Мбіт / с і 11 Мбіт / с

відповідно. Першим на прилавки надійшло Wi-Fi обладнання, сумісне з 802.11b. У рекордно короткі терміни технології Wi-Fi вдалося вийти на світову арену і скласти

серйозну конкуренцію класичним способам організації локальної мережі, таких як Ethernet. Цьому сприяло різке падіння цін на Wi-Fi обладнання, і, позбавлення від безлічі проблем, властивих першій специфікації технології Wi-Fi.

Реальні пристрої, що підтримують стандарт 802.11a, з'явилися у продажу лише в 2001 році, однак ринок був вже настільки заповнений обладнанням 802. 11b, що навіть

незважаючи на практично п'ятикратно зрослу пропускну здатність, перший час нова

специфікація залишалася в тіні. Наступний виток еволюції технологій Wi-Fi почався

влітку 2003 року коли розробники закінчили наступну версію стандарту - 802.11g, що сполучає в собі переваги попередніх двох редакцій. На даний момент велика частина

сучасного обладнання, орієнтованого на роботу з Wi-Fi, оснащується модулями802.11g, і при цьому готується до виходу чергова специфікація - 802.11n. У ній обіцяють щонайменше дворазове збільшення максимальної швидкості в порівнянні з 802.11a і

802.11g, а також введення абсолютно нових технологій.[2]

Стандарти бездротових мереж

На даний момент існує вже п'ять основних стандартів Wi-Fi – це 802.11a, 802.11b, 802.11g, 802.11i та 802.11n. З них в Україні використовуються три: 802.11b, 802.11g та 802.11n. У вересні 2009 року, організація IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) об'явила про офіційне утвердження стандарту 802.11n WI-FI після 7-ми років процесу розробки.

 

B

 

Це перший бездротовий стандарт що з'явився в Росії і вживаний повсюдно дотепер. Швидкість передачі досить невисока, а безпека знаходиться на досить низькому рівні. При бажанні зловмиснику потрібно меньше години для розшифровки ключа мережі і проникнення у локальну мережу. Для захисту використовується протокол WEP, який охарактеризував себе не з кращого боку і був зламаний кілька років тому. Рекомендується не застосовувати даний стандарт не вдома ні тим більше в корпоративних обчислювальних мережах. Виняток може становити ті випадки, коли устаткування не підтримує інший, захищеніший стандарт.

 

- Швидкість: 11 Mbps
- Радіус дії: 50 м
- Протоколи забезпечення безпеки: WEP
- Рівень безпеки: низький

802.11g

 

Це більш просунутий стандарт, що прийшов на зміну 802.11b. Була збільшена швидкість передачі даних майже в 5 разів, і тепер вона складає 54 Mbps. При використанні устаткування, що підтримує технології superG* або True MIMO* межа максимально досяжної швидкості складає 125 Mpbs. Зріс і рівень захисту: при дотриманні всіх необхідних умов при правильній настройці, його можна оцінити як високий. Даний стандарт сумісний з новими протоколами шифрування WPA і WPA2*. Вони надають вищий рівень захисту, ніж WEP. Про випадки злому протоколу WPA2* поки не відомо.

 

*- Підтримується не всім устаткуванням

- 54 Mbps, до 125* Mbps
- Радіус дії: 50 м
- Протоколи забезпечення безпеки: WEP, WPA WPA2*
- Рівень безпеки: високий

802.11i

 

Це стандарт, впровадження якого відбулося в червні 2004 року. Метою створення даної специфікації є підвищення рівня безпеки бездротових мереж. У ній реалізований набір захисних функцій при обміні інформацією через бездротові мережі - зокрема, технологія AES (Advanced Encryption Standard) - алгоритм шифрування, що підтримує ключі завдовжки 128, 192 і 256 біт. Передбачається сумісність всіх використовуваних зараз пристроїв - зокрема, Intel Centrino - з 802.11i-сетями. Зачіпає протоколи 802.1X, TKIP і AES.

 

- Швидкість: 125 Mbpsк
- Радіус дії: 50 м
- Протоколи забезпечення безпеки: WEP, WPA WPA2
- Рівень безпеки: Високий

802.11n

 

Цей стандарт забезпечує великі відстані обхвату проводних мереж і вищу швидкість, до 540 Мбіт/сек.

 

- Швидкість: 540 Mbps

- Радіус дії: 90м/400 м
- Протоколи забезпечення безпеки: WEP, WPA WPA2
- Рівень безпеки: Високий

 

Проте, слід пам'ятати, що неправильне налаштування устаткування, що підтримує навіть найсучасніші технології захисту, не забезпечить належний рівень безпеки мережі. У кожному стандарті є додаткові технології і настройки для підвищення рівня безпеки. Тому рекомендується довіряти налаштування Wi-Fi устаткування тільки професіоналам.[3]

 

 

1.3 Методи передачі сигналу Wi-Fi

 

Перша специфікація Wi-Fi 802.11 передбачала передачу сигналу на вибір трьома

різними способами. У двох з них використовувалися радіочастоти вдіапазоні від 2400

МГц до 2483 МГц, зокрема, один грунтувався на методі частотних стрибків FHSS

(Frequency Hopping Spread Spectrum), а інший – на методі прямої послідовності DSSS

(Direct Sequence Spread Spectrum). У третьому ж задіяли інфрачервоний діапазон, причому між точкою доступу іклієнтами не вимагалося прямої видимості, так як сигнал повинен був передаватися відбитим від стелі!

У специфікації802.11b від колишніх трьох методів залишився всього один - DSSS. А для стандартів 802.11a і 802.11g був обраний новий метод – OFDM (Orthogonal

Frequency Division Multiplexing), при цьому сигнал розщеплюється на безліч менших, які

пересилаються одночасно за кількома частотах. При цьому специфікація 802.11a відрізняється від усіх інших тим, що задіюється інший діапазон частот: 5150-5825 МГц. Ще однією особливістю Wi-Fi є те, що весь спектр використовуваних частот умовно

поділяється на кілька каналів (вузьких смуг частот), частково перекривають один одного. Однак для нормальної роботи мережі необхідно, щоб різні канали не

використовували спільні частоти, тому одночасно в одному місці може працювати не більше трьох каналів вмережі 802.11b / g і не більше восьми каналів у мережі 802.11a.

Але далеко не у всіх країнах дозволяється використовувати Wi-Fi на безліцензійної основі - іноді для установки Wi-Fi точки потрібно отримати відповідний дозвіл, а в деяких країнах і зовсім забороняється займати певні частоти, тому для цих країн випускається устаткування Wi-Fi з урізаним діапазоном.

Для всіх Wi-Fi специфікацій 802.11 максимальна відстань впевненого прийому сигналу знаходиться в районі 300-400 метрів для відкритих приміщень, і 90

Метрів - для закритих. Дане обмеження не є строгим, і при використанні спрямованих

антен, у разі прямої видимості, можливо зловити сигнал на відстані порядку декількох кілометрів. Втім, не варто розраховувати на те, що максимальна швидкість передачі

даних буде забезпечуватись на будь-якій відстані - при віддаленні від точки доступу пропускна здатність знижується пропорційно відстані. Так, електромагнітні хвилі в

діапазоні 2.4 Ггц дуже болісно реагують на проходження через різні перешкоди, тому в

сильно заставлених приміщеннях з великою кількістю перегородок зона охоплення точок

доступу різко знижується. У діапазоні 5 ГГц справи йдуть набагато гірше, тому для

покриття того ж приміщення доводиться або збільшувати кількість точок доступу, або намагатися підбирати їм оптимальне розміщення, наприклад, ближче достелі, а також

обладнати якісними антенами. Ще одним чинником, що заважає роботі бездротової мережі Wi-Fi, може виявитися іншеобладнання, яке працює в тому ж діапазоні частот.

Самим яскравим прикладом є мікрохвильові печі, які випромінюють електромагнітні

хвилі якраз з частотою порядку 2.4 Ггц - на якій і працює більшість приймально-передавачів Wi-Fi мереж (802.11a та 802.11b).[2]

1.4 Wi-Fi і програмне забезпечення

 

· ОС сімейства BSD (FreeBSD, NetBSD, OpenBSD) можуть працювати з більшістю адаптерів, починаючи з 1998 року. Драйвери для чіпів Atheros, Prism, Harris / Intersil і Aironet (від відповідних виробників Wi-Fi пристроїв) зазвичай входять до ОС BSD починаючи з версії 3. У OpenBSD 3.7, було включено більше

драйерів для бездротових чіпів, включаючи RealTek RTL8180L, Ralink RT25x0, Atmel AT76C50x, і Intel 2100 і 2200BG/2225BG/2915ABG.

Завдяки цьому частково вдалося вирішити проблему браку відкритих драйверів бездротових чіпів для Open BSD. Можливо деякі драйвери, реалізовані для інших BSD-систем, можуть бути перенесені, якщо вони ще не були створені. NDIS wrapper також доступний для Free BSD.

· Mac OS. Адаптери виробництва Apple підтримувалися з системою Mac OS 9, випущеної в 1999 році. З 2006 року всі настільні комп'ютери і ноутбуки Apple Inc. (а також з'явилися пізніше телефонии iPhone, плеєри iPod Touch і планшетні комп'ютери IPad) штатно оснащуються адаптерами Wi-Fi, мережа Wi-Fi в данийчас є основним рішенням Apple для передачі даних, і повністю підтримується Mac OS X. Можливий режим роботи адаптера комп'ютера як точки доступу, що дозволяє при необхідності пов'язувати комп'ютери Macintosh в бездротові мережі у відсутності інфраструктури. Darwin і Mac OS X, незважаючи на частковий збіг з BSD, мають свою власну, унікальну реалізацію Wi-Fi.

· Linux: Починаючи з версії 2.6, підтримка деяких Wi-Fi пристроїв з'явилася безпосередньо в ядрі Linux. Підтримка для чіпів Orinoco, Prism, Aironet, Atmel, Ralink включена в основну гілку ядра, чіпи ADMtek і Realtek RTL8180L підтримуються як закритими драйверами виробників, так і відкритими, написаними співтовариством. Intel Calexico підтримуються відкритими драйверами, доступними на SourceForge.net. Atheros підтримується через відкриті проекти. Підтримка інших бездротових пристроїв доступна при використанні відкритого драйвера NDISwrapper, що дозволяє Linux-системам, що працюють на комп'ютерах з архітектурою Intel x86, «обертати» драйвера виробника для Microsoft Windows для прямого використання. Відома принаймі одна комерційна реалізація цієї ідеї. FSF створило список рекомендованих адаптерів, більш детальну

інформацію можна знайти на сайті Linux wireless.

· Існує досить велика кількість Linux-based прошивок для бездротових роутерів, поширюваних під ліцензією GNU GPL. До них відносяться так звана «прошивка від Олега», FreeWRT, OpenWRT, X-WRT, DD-WRT і т. д. Як правило, вони підтримують значно більше функцій, ніж оригінальні прошивки. Необхідні сервіси легко додаються шляхом установки відповідних пакетів. Список підтримуваного устаткування постійно зростає.

· В ОС сімейства Microsoft Windows підтримка Wi-Fi забезпечується, в залежностівід версії, або за допомогою драйверів, якість яких залежить від постачальника, або засобами самої Windows.

· Ранні версії Windows, такі як Windows 2000 і молодше, не містять вбудованих засобів для налаштування і управління, і тут ситуація залежить від постачальника обладнання.

· Microsoft Windows XP підтримує застосування бездротових пристроїв. І хоча первісна версія включала досить слабку підтримку, вона значно покращилася з виходом Service Pack 2, а з виходом Service Pack 3 була додана підтримка WPA2.

· Microsoft Windows Vista містить поліпшену в порівнянні з Windows XP підтримку Wi-Fi.

· Microsoft Windows 7 підтримує всі сучасні на момент її виходу бездротові пристрої та протоколи шифрування. Крім іншого в Windows 7 створена можливість створювати віртуальні адаптери Wi-Fi, що теоретично дозволило б підключатися не до однієї Wi-Fi-мережі, а до кількох відразу. На практиці в Windows 7 підтримується створення тільки одного віртуального адаптера, за умови написання спеціальних драйверів. [4] Це може бути корисно при використанні комп'ютера в локальній Wi-Fi-мережі і, одночасно, в Wi-Fi-мережі підключеної до Інтернет. [5]

 

Розділ 2

 

 

2.1 Організація, встановлення, побудова безпроводних мереж wi-fi

Безпроводні мережеві рішення з недавнього часу сталі доступні і в секторі корпоративних локальних мереж. Постійне збільшення швидкості, розширення зони обхвату і поліпшення захищеності роблять застосування безпроводних мережевих рішень дуже вигідними як в плані фінансового вкладення, так і в плані мобільності. Тепер немає необхідності прив'язувати робоче місце до мережевої розетки чи ж тягнути безліч дротів. Тепер будь-який співробітник може спокійно переміщатися по офісній будівлі, не замислюючись про підключення до локальної мережі. Постійний розвиток технологій в першу чергу направлений на забезпечення максимальної безпеки, поліпшення можливостей роумінга і поліпшення зручності розгортання і застосування.

З недавніх пір вже не можна оцінювати безпроводні мережі як повільнішу, незахищену альтернативу СКС. Тепер безпроводні мережеві рішення багато в чому схожі за характеристиками з дротяними, а по деяких навіть перевершують їх.[6]

 

 

2.2 Комерційне використання Wi-Fi

 

Комерційний доступ до сервісів на основі Wi-Fi надається в таких місцях, як інтернет-кафе, аеропорти і кафе по всьому світу (зазвичай ці місця називають Wi-Fi-кафе), проте їх покриття можна вважати точковим в порівнянні із стільниковими мережами:

· Ozone і OzoneParis у Франції. У вересні 2003 року Ozone почав розгортання мережі Ozone Paris через The City of Lights. Кінцева мета - створення централізованої мережі Wi-Fi, що повністю покриє Париж. Основний принцип Ozone Pervasive Network полягає в тому, що це мережа національного масштабу.

· WiSE Technologies надає комерційний доступ в аеропортах, університетах, і незалежних кафе на території США.

· T-Mobile забезпечує роботу хот-спотів для мережі Starbucks в США і Великобританії, а також більше 7500 хот-спотів в Німеччині.

· Pacific Century Cyberworks забезпечує доступ в магазинах Pacific Coffee в Гонконзі.

· Columbia Rural Electric Association намагається розгорнути мережу 2.4 ГГц Wi-Fi на території площею 9500 км ², розташованої між округамиУалла-Уалла і Колумбія в штаті Вашингтон і Юматілла, Орегон. У списокінших крупних мереж в США також входять: Boingo, Wayport і iPass.

· Sify, Індійський інтернет-провайдер, встановив 120 точок доступу в Бангалорі: у готелях, галереях і урядових установах.

· Vex має велику мережу хот-спотів, розташовану по всій території Бразилії. Telefónica Speedy WiFi почала надавати свої сервіси в новій зростаючій мережі, що розповсюдилася на територію штату São Paulo.

· BT Openzoneволодієбагатьмахот-спотамиу Великобританії, що працюють вMcDonald's,імаєроумінговуугодузT-Mobile UKіReadyToSurf. Їхклієнти такожмаютьдоступдохот-спотівThe Cloud.

· NetstopзабезпечуєдоступвНовійЗеландії.

· В Естоніїєкількакомерційних операторів,найбільший знихElion, забезпечуєАЗСStatoilпо всійЕстоніїі великіторговіцентри.

· Компанія"Вимпелком",під торговоюмаркоюБілайн,купившиGolden Telecom, здійснюєпідтримкунайбільшою всвіті [7] міської мережіWi-FiвМоскві.Каналидоступудокабельної мережізабезпечуєнайбільший московськийпровайдерКорбинаТелеком.Розгорнуто мережіів МосковськихаеропортахШереметьєво іДомодєдово.

· Укртелеком в Україні надає послуги Wi-Fi ("ОГО! Wi-Fi") по всіх містах країни. Покриття поширюється не тільки на центри міст, великі готелі, ресторани, кафе, вокзали аеропорти, але і на бібліотеки, відділення "Телекомсервіс" і т.д.

 

2.2.1 Бездротові технології в промисловості

Для використання в промисловості технології Wi-Fi пропонуються поки обмеженим числом постачальників. Так Siemens Automation & Drives пропонує Wi-Fi-рішення для своїх контролерів SIMATIC відповідно до стандарту IEEE 802.11g у вільному ISM-діапазоні 2,4 ГГц і забезпечує максимальну швидкість передачі 11 Мбіт / с. Дані технології застосовуються в основному для управління рухомими об'єктами ів складській логістиці, а також у тих випадках, коли з якої-небудь причини неможливо прокладати дротяні мережі Ethernet.

2.2.2 Wi-Fi і телефони стільникового зв'язку

Деякі вважають, що Wi-Fi і подібні до нього технології з часом можуть замінити

стільникові мережі, такі як GSM. Перешкодами для такого розвитку подій у найближчому

майбутньому є відсутність роумінгу і можливостей аутентифікації, обмеженість частотного діапазону і сильно обмежений радіус дії Wi-Fi. Більш правильним виглядає порівняння Wi-Fi з іншими стандартами стільникових мереж, таких як UMTS або CDMA.

Тим не менш, Wi-Fi ідеальний для використання VoIP в корпоративних мережах

або в середовищі SOHO. Перші зразки устаткування були доступні вже на початку 90-х, проте не поступали в комерційну експлуатацію до 2005 року. Тоді компанії Zyxel, UT Starcomm, Samsung, Hitachi і багато інших представили на ринок VoIP Wi-Fi телефони з «розумним» цінами. У 2005ADSL ISP провайдери почали надавати послуги VoIP своїм

клієнтам (наприклад нідерландський ISP XS4All). Коли дзвінки за допомогою VoIP стали дуже дешевими, а часто взагалі безкоштовними, провайдери, здатні надавати послуги VoIP, отримали можливість відкрити новий ринок - послугVoIP. GSM телефони з інтегрованою підтримкою можливостей Wi-Fi та VoIP почали виводитися на ринок, і потенційно вони можуть замінити дротяні телефони.

На даний момент безпосереднє порівняння Wi-Fi і стільникових мереж не доцільно. Телефони, що використовують тільки Wi-Fi, мають дуже обмежений радіус дії, тому розгортання таких мереж обходиться дуже дорого. Тим не менш, розгортання таких мереж може бути найкращим рішенням для локального використання, наприклад, у корпоративних мережах. Однак пристрої, що підтримують декілька стандартів, можуть зайняти значну частку ринку.[2]

Що ж таке синтез Wi-Fi та мобільного телефону? Хотспоти (загальна точка-провідник виходу на мережу Wi-Fi розташовані, в основному, у громадських місцях) - явище, звичайно, корисне, але для максимального ККД вимагає залучення нових і нових електронних пристроїв. Той рівень, на який сьогодні виходить мобільний телефон, смартфон, комунікатор може вже порівнятися з персональним комп'ютером, ноутбуком та іншими потужними електронними пристроями. У такому апараті обов'язково знайдеться місце і для Wi-Fi модуля.На думку експертів, Wi-Fi в найближчому майбутньому стане стандартною функцією для будь-якого мобільного телефону, подібно до функції відправки SMS або будильника. Падаючий попит на низькотехнологічні моделі стільникових телефонів змушує виробників оснащувати свої апарати максимальною кількістюфункцій, в тому числі і вбудованим модулем Wi-Fi.

Технологія ця відносно нова. Навіть дивно, як міг існувати мобільний телефон без Wi-Fi. У 2003 році компанія Cisco продемонструвала мобільний IP-телефон, що використовує стандарт бездротових локальних мереж WI-FI 801.11b. Тоді, на їхню думку, наявність Wi-Fi в мобільних телефонах передбачало використання технології в компаніях, що мають великі площі, в їхніх магазинах, на складах і т.д. Роком пізніше Samsung зайнялася розробкою мобільного телефону, який буде працювати як в GSM, GPRS, EDGE, так і в Wi-Fi мережах і забезпечувати пропускну здатність не більше 4,5 Мбіт / с. І тільки в 2006р. корейська компанія випускає перший в світі Wi-Fi-телефон SGH-P200, що дозволяє організуватизв'язок між мобільним телефоном та фіксованими IP-мережами. Модуль Wi-Fiцього мобільного телефону могла сміливо конкурувати з тим же модулем в КПК.

Крім вищевказаних Nokia, фіни оснастили сучасними Wi-Fi модулями всі моделі смартфонів, які мають у назві латинські літери «N» і «E». Також фінська компанія випустила на конвеєр Wi-Fi аналог моделі 6300, а саме 6300i, тут же і 6301. Трохи старші моделі 6086 і 6136.

Якщо говорити про Sony Ericsson, то тут дуже привабливо виглядає модель XPERIA X1 - один з останніх шедеврів мобільної компанії, привабливий дизайн і наявність Wi-Fi модуля доповнює приємне враження від апарату. До останніх моделей, оснащених технологією Wi-Fi, відносяться G900, W960, Р1i.

Корейські Samsung виробництва 2007 року представляють також кілька моделей -i620, i780, P260, P520 та інші.

З використанням Wi-Fi пов'язано кілька мобільних сервісів, наприклад, мобільне телебачення. З Wi-Fi технологією також тісно пов'язують ще один сервіс- VoIP (Voice over IP - «голос через Інтернет») - це загальна назва для технологій, що дозволяють оцифрувати мову, спеціальним чином закодувати її і передати оцифрований сигнал по стандартних каналах Інтернету. Простою мовою – аналог добре знайомої користувачам ПК програма Skype.

Говорячи про кількість хотспотів у світі, цифри надзвичайно відрізняються і залежать це часто навіть не від рівня життя тієї чи іншої країни, а від рівня її відвідуваності іноземцями. На сьогоднішній день у світі налічується майже 200 тисяч «гарячих плям», в зоні дії яких ви з упевненістю зможете скористатися своїм мобільним Wi-Fi модулем. Привілея ця має географічний відтінок, тому що успіх використання Wi-Fi технології залежить не тільки від характеристик вашого телефону, але від того в якій місцевості ви знаходитесь. Розмова ця в значно більшій мірі стосується великих міст. Лідером за кількістю хотспотов в світі є Лондон і Токіо. Тут їх кількість вже кілька років тому перевалило за 1000, в Москві більше 300. А ось в Україну навіть Київ не може похвалитися такою цифрою. З трохи більше 200 хотспотов в країні майже 150 знаходяться в Києві (101) і Одесі (43). У межах десяти в Донецьку (13), Дніпропетровську (10) і Харкові (9) - в інших містах і того менше. Проте, зростання кількості хотспотів настільки великий, що ці дані вже завтра можуть стати неактуальними.

 

 

А от якщо вже говорити про суто мобільних точках доступу, то ситуація в Україні куди гірше. Незважаючи на те, що всі великі компанії мобільного зв'язку в Україні надають послугу WiFi, масштаби мережі точок доступу залишають бажати кращого. Хоча мережа постійно розширюється – вся інформація доступнана сайтах мобільних компаній. Наприклад, три мобільні компанії МТС-Україна, Київстар і Білайн надають всього 55 точок по всій Україні (радіус дії кожної з них 100 метрів, на відкритому просторі - 300-400 метрів). Переважна більшість з нихзнаходяться в Києві (32), значно менше в Донецьку і Херсоні (по чотири) і у Львові та Одесі (по три). З такою кількістю мобільним хотспотів складно, звичайно,говорити про бум Wi-Fi технологій в Україну.[8]

Однак у контексті практично будь-якої теми існує і так звані «темні»сторони. Наприклад, користувачі смартфонів і комунікаторів неодноразово заявляли проте, що використання Wi-Fi модуля в їх апараті надзвичайно швидко «з'їдає» заряд ккумуляторної батареї. Причиною тому стало недосконалий пристрій самих модулів, особливо це стосується тих мобільних пристроїв, що працюють на базі ОСWindows Mobile. На показники енергоспоживання вбудованого Wi-Fi в телефоні впливає також функціональна спрямованість. Наприклад, Nokia запропонувала найостанніші моделі комунікаторів, в які вбудовані Wi-Fi чіпи, кардинально відрізняються від «архітектури» традиційних модулів, що значно знижує показник енергоспоживання.

для реалізації Wi-Fi-з'єднання використовуються різноманітні антени (на фото спіральна антена)

 

Другий момент негативного сприйняття мобільного Wi-Fi - вигода. Те, що вигідно одній стороні, часом зовсім невигідно інший. Аналогічна ситуація і з впровадженням мобільного Wi-Fi. Склалася ситуація, коли стільникові оператори стали побоюватися того, що мобільні телефони з підтримкою Wi-Fi знизять доходивід голосового зв'язку і передачі даних внаслідок того, що користувачі стануть менше користуватися стільниковими мережами. У цих побоюваннях, безумовно, є раціональне зерно. Багато хто з нас навіть уявити не може скільки прогресивних проектів пролежало на запорошених полицях інститутів через жагу наживи виробників тих або інших товарів і послуг. Але ринок диктує свої умови, і оператори змушені йти на зустріч своїм клієнтам. До того ж за законом збереження грошових ресурсів - вивільнення вільних фінансів в одній сфері призводять до їх притоку в інший.

Ну і як же без медично-педагогічної складової цього питання... Ось, приміром, представники британської Професійної асоціації вчителів підготували звернення до міністра освіти країни з вимогою провести офіційне дослідження впливу Wi-Fi на учнів шкіл. Ініціативу проведення дослідження можливого шкідливого впливуWi-Fi на мозок людини підтримав сер Вільям Стюарт, глава британського агентства з охорони здоров'я. Він пропонує провести моніторинг стану здоров'я учнів у школах, обладнаних Wi-Fi.

 

футболка з детектором Wi-Fi - винахід, що полегшує пошук хотспоту

 

Треба сказати, що останнім часом у багатьох європейських містах місцеві адміністрації обмежують використання технології Wi-Fi через побоювання щодо здоров'я людей. Так, наприклад, в австрійському Зальцбурзі міська адміністрація вже наклала заборону на використання Wi-Fi в школах.

А ось керівництво компанії Ericsson віщує «передчасну смерть» мобільному Wi-Fi. Головний маркетолог компанії Йоган Бергендаль вважає, що кінець ери точок доступу Wi-Fi досить близький. У порівняння пішли телефонні будки, розміщення яких вже неактуально. До того ж мережі третього покоління активно розвиваються на території Європи, а, наприклад, у Швеції, локомотиві європейських суперсучасних технологій, найбільш популярними модемами є мобільні телефони, що підтримують мережі 3G. Їх популярності сприяє ціна на безлімітний доступ, яка не перевищує 20 євро. У теж час у багато ноутбуків вбудовуються високошвидкісні HSPA-модеми, що також є серйозним ударом по Wi-Fi, так як це рішення забезпечує набагато більше покриття.

І скільки б промов не звучало проти або за Wi-Fi технології, цей вид зв'язку з «зовнішнім світом» буде залишатися на хвилі ще багато років.[8]

2.2.3 Wi-Fi в ігровій індустрії

Wi-Fi сумісний з ігровими консолями і КПК і дозволяє вести мережеву гру через будь-яку точку доступу. Всі ігрові консолі сьомого покоління мають підтримку стандартів Wi-Fi IEEE 802.11g. Sony PSP має підтримку бездротової мережі, яка включається натисненням однієї кнопки, для з'єднання з Wi-Fi хотспотами або інших бездротових з'єднань.[2]

2.3 Некомерційне використання Wi-Fi

Поки комерційні сервіси намагаються використовувати існуючі бізнес-моделі для Wi-Fi, багато груп, спільноти, міста, і приватні особи будують вільні мережі Wi-Fi, часто використовуючи загальне пірингової угоду для того, щоб мережі могли вільно взаємодіяти один з одним. Багато муніципалітетів об'єднуються з локальними

спільнотами, щоб розширити вільні Wi-Fi-мережі. Деякі групи будують свої Wi-Fi-мережі, повністю засновані на добровільній допомоги та пожертвуванні.

OLSR (en) - один з протоколів, використовуваних для створення вільних мереж. Деякі мережі використовують статичну маршрутизацію, інші повністю покладаються на OSPF. В Ізраїлі розробляється протокол WiPeer для створення безкоштовних P2P-мереж на основі Wi-Fi.

У Wireless Leiden розробили власне програмне забезпечення для маршрутизації під назвою LVrouteD для об'єднання Wi-Fi-мереж, побудованих на повністю бездротової основі. Велика частина мереж побудована на основі ПЗ з відкритим кодом, або публікують свою схему під відкритою ліцензією. Наприклад «WiFi Liberator»[9] (перетворює будь-який ноутбук зі встановленою Mac OS X іWi-Fi-модулем у відкритий вузол Wi-Fi-мережі). Також слід звернути увагу на netsukuku - pозробка всесвітньої безкоштовної mesh-мережі.

Деякі невеликі країни і муніципалітети вже забезпечують вільний доступ дохот-спотів Wi-Fi і доступ до Інтернету через Wi-Fi за місцем проживання для всіх. Наприклад, Королівство Тонга і Естонія, які мають велику кількість вільних хот-спотів Wi-Fi по всій території країни. У Парижі Ozone Paris надає вільний доступв Інтернет необмежено всім, хто сприяє розвитку Pervasive Network, надаючи дах свого будинку для монтажу обладнання Wi-Fi. Unwire Jerusalem - це проект установки вільних точок доступу Wi-Fi у великих торгових центрах Єрусалиму. Багато університетів забезпечують вільний доступ до Інтернет через Wi-Fi для своїх студентів, відвідувачів і всіх, хто знаходиться на території університету.

Деякі комерційні організації, такі як Panera Bread, надають вільний доступ доWi-Fi постійним клієнтам. Заклади McDonald's Corporation теж надають доступ доWi-Fi під брендом McInternet. Цей сервіс був запущений в ресторані в Оук-Брук, Ілінойс; він також доступний в багатьох ресторанах в Лондоні, Москві та Києві.

Тим не менш, є і третя підкатегорія мереж, створених співтовариствами і організаціями, такими як університети, де вільний доступ надається членам співтовариства, а тим, хто в нього не входить, доступ надається на платній основі. Приклад такого сервісу - мережа Sparknet у Фінляндії. Sparknet також підтримує OpenSparknet - проект, в якому люди можуть робити свої власні точки доступу частиною мережі Sparknet, отримуючи від цього певну вигоду.

Останнім часом комерційні Wi-Fi-провайдери будують вільні хот-споти Wi-Fi і хот-зони. Вони вважають, що вільний Wi-Fi-доступ приверне нових клієнтів і інвестиції повернуться.

 

Розділ 3