Державний, самоврядний та громадський контроль за охороною земель: моніторинг стану земель і ґрунтів та його наукове і практичне значення

Згідно до ЗУ «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року.

Стаття 19. Державний контроль за використанням та охороною

земель

 

Державний контроль за використанням та охороною земель

здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує

реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в

агропромисловому комплексі.

 

Державний контроль за додержанням вимог законодавства про

охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який

забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного

нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного

середовища, раціонального використання, відтворення і охорони

природних ресурсів.

 

Порядок здійснення державного контролю за використанням та

охороною земель встановлюється законом.

 

Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики

проводить моніторинг родючості ґрунтів та агрохімічну

паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.

{ Стаття 19 в редакції Законом N 4444-VI (4444-17) від

23.02.2012 }

Стаття 20. Самоврядний контроль за використанням та

охороною земель

 

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель

здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

 

Стаття 21. Громадський контроль за використанням

та охороною земель

 

Громадський контроль за використанням та охороною земель

здійснюють громадські інспектори, які призначаються відповідними

органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення,

затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань

земельних ресурсів.

 

 

Стаття 54. Моніторинг земель і ґрунтів

 

Моніторинг земель і ґрунтів проводиться з метою своєчасного

виявлення зміни стану земель та властивостей ґрунтів, оцінки

здійснення заходів щодо охорони земель, збереження та відтворення

родючості ґрунтів, попередження впливу негативних процесів і

ліквідації наслідків цього впливу.

 

Залежно від цілей спостережень та охоплення територій

моніторинг земель може бути національним, регіональним і

локальним.

 

Для ведення моніторингу земель на національному рівні

рішенням центрального органу виконавчої влади з питань земельних

ресурсів і центрального органу виконавчої влади з питань екології

та природних ресурсів на всій території України створюється мережа

дослідних земельних ділянок та ділянок з еталонними ґрунтами з

метою проведення на них необхідних спостережень, вимірювань та

обстежень екологічного стану земель, зміни показників корисних

властивостей ґрунтів під впливом господарської та інших видів

діяльності.

 

Ведення моніторингу земель здійснюють уповноважені органи

виконавчої влади з питань земельних ресурсів за участю

уповноважених органів виконавчої влади з питань екології та

природних ресурсів, з питань аграрної політики.

 

Одержана інформація надсилається органам виконавчої влади та

органам місцевого самоврядування для розроблення науково

обґрунтованих рекомендацій і своєчасного прийняття рішень щодо

поліпшення охорони земель, запобігання негативним змінам їх стану

та додержання вимог екологічної безпеки.

 

З метою своєчасного виявлення змін стану земель, їх оцінки,

відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів ведеться

моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.

 

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського

призначення включає:

 

агрохімічне обстеження ґрунтів;

 

контроль змін якісного стану ґрунтів;

 

агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

 

Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через

кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через

кожні 5-10 років.

 

Суцільне ґрунтове обстеження проводиться через кожні

20 років.

 

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського

призначення здійснюється уповноваженим органом виконавчої влади з

питань аграрної політики.

 

Порядок проведення моніторингу земель (661-93-п) встановлює

Кабінет Міністрів України.