Складові частини бюджету
1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
2. Складовими частинами загального фонду бюджету є:
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;
2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);
4) фінансування загального фонду бюджету.
3. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:
1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;
2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);
4) фінансування спеціального фонду бюджету.
Бюджет як фінансовий план є розписом доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої та представницької влади у вигляді закону.
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:
· рівновага доходів і видатків;
· бюджетний надлишок (профіцит) — перевищення доходів над нормативними видатками;
· бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податкові та неподаткові надходження).
Економічна сутність та види бюджетної політики держави. Роль бюджетного механізму у реалізації бюджетної політики та характеристика його елементів
Бюджетна політика — це сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку.
Бюджетна політика:
— відображається у статтях доходів і видатків бюджету, в джерелах їх формування і напрямах використання,
— виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби.
Цілі бюджетної політики:
- Стабілізації економіки та забезпечення сталого зростання виробництва.
- Стримування інфляції.
- Стимулювання розвитку пріоритетних сфер діяльності та структурних перетворень.
- Реформування системи оподаткування в контексті стимулювання підприємницької діяльності та зменшення податкового тиску на субєктів підприємницької діяльності.
- Реформування міжбюджетних відносин у забезпеченні самостійності місцевих бюджетів.
- Оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу, пошук джерел їх фінансування.
- Пошук додаткових джерел доходів бюджету для фінансування неліквідних соціальних програм.
Еллементи бюджетної політики:
-бюджетна стратегія – довгостроковий курс політики, що передбачає вирішення глобальних завдань. Основою розробки є бюджетне прогнозування.
-бюджетна тактика – гнучкі методи реалізації в короткостроковому періоді. Основою розробки є бюджетне планування.
Призначення бюджетного механізму – фінансове забезпечення і фінансове регулювання економічних і соціальних процесів.
Реалізація бюджетної політики, успішне її впровадження забезпечується за допомогою бюджетного механізму. Загалом бюджетний механізм можна розглядати як систему встановлених державою форм і методів організації бюджетних відносин. Він є зовнішньою оболонкою бюджету, що виявляється у бюджетній практипі. Складність структури бюджетного механізму зумовлена розмаїттям бюджетних відносин. Саме множина бюджетних взаємозв'язків передбачає застосування великої кількості видів, форм, методів, важелів та інструментів їхньої організації як елементів бюджетного механізму. До структури бюджетного механізму належать різні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули та санкції, які можна об'єднати у відповідні підсистеми.
До таких підсистем можна зарахувати (рис. 2):
• забезпечуючі (використовуються при прогнозуванні та плануванні);
• оперативні (застосовуються у процесі виконання бюджетів);
• ретроспективні (використовуються на завершальних стадіях бюдж. процесу).
У структурі бюджетного механізму можна виокремити такі складові, як методи, форми бюджетного забезпечення, важелі та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули і санкції.
Методи бюджетного механізму - це бюджетне прогнозування, бюджетне програмування, бюджетне планування, оперативне управління і бюджетний контроль.
До форм бюджетного забезпечення належать: кошторисне фінансування, бюджетне інвестування, бюджетне кредитування, бюджетне субсидіювання, бюджетне дотування, бюджетне резервування
Важелями бюджетного регулювання вважають податки, обов'язкові збори, неподаткові платежі, міжбюджетні трансферти, бюджетні призначення, бюджетні зобов'язання, бюджетні асигнування.
До інструментів бюджетного механізму зараховують: ставки податків, зборів, норми амортизаційних відрахувань, проценти за кредит, бюджетні нормативи, бюджетні норми, норми витрат, тарифи тощо.
Бюджетними стимулами і санкціями є пільги, штрафи, пеня, бюджетні відшкодування тощо.
Формуючи бюджетний механізм, держава має намагатися забезпечити його найповнішу відповідність до вимог бюджетної політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації її мети й завдань. Бюджетний механізм діє ефективно, якщо злагоджено функціонують усі його складові елементи. Приводячи їх у дію, держава може спрямувати економічний і соціальний розвиток на своїй території відповідно до потреб її громадян. Цієї мети досягають за допомогою створення і використання централізованого фонду грошових коштів.
Бюджетний механізм відіграє визначальну роль у функціонуванні бюджетної системи України. Від належної якості та рівня організації законодавчого і нормативного забезпечення, бюджетного планування, бюджетного регулювання, бюджетного нормування, оподаткування, неподаткових методів мобілізації доходів, кошторисного фінансування, бюджетного інвестування, бюджетного резервування, міжбюджетних відносин, бюджетного контролю залежить рівень практичної реалізації бюджетних відносин у кожній ланці бюджетної системи і якість виконання державою власних функцій.
