Вироб.процес,види,структура

Вироб.процес -сполучення предметів,знарядь праці,та самої праці в просторі і часі,що функціон. для задоволення потреб.

Основ.продукцією на під-стві є виріб – будь-який предмет праці або набір предметів праці, які підлягають виготовленню. Розрізняють вироби основного та допоміжного вир-цтва. До виробів основ. в-цтва належать ті,що призначені для реалізації. Вироби,які вигот.для власних потреб під-стваназ.допоміжними.

Класифікація виробів:

1.залежно від ролі в загальному процесі

-основ.процеси – спрямовані на зміну основних предметів праці і надання їм властивостей готових продуктів.

-допоміжні – створюють умови для нормального перебігу основних процесів вир-ва

-обслуговуючі – спрямовані тільки на забезпечення нормального здійснення основних і допоміжних процесів на під-ві

2.за характером впливу на предмет праці:

-технологічні – під час яких відбувається зміна форми, структури, складу, якості предметів праці під впливом праці і знарядь праці

-природні – змінюється фізичний стан предмета праці під впливом сил природи.

3. за формами взаємозв’язку із суміжними операціями

- аналітичні – внаслідок первинного оброблення сировини одержують різноманітні продукти для наступної обробки

- синтетичні – під час яких напівфабрикати, що надійшли з різних процесів перетворюються у єдиний виріб

- прямі – створюються з одного виду матеріалу один вид напівфабрикатів або готовий продукт.

4.за ступенем безперервності:

-безперервні

-дискретні – мають перерви між операціями

5.за рівнем механізації:

-ручні

-машинно-ручні

-машинні

-автоматизовані

6.за масштабом в-цтваоднорід.продукції:

-масові

-серійні

-одиничні

7.за характером устаткування,що викор.:

-апаратурні – технологічний процес здійснюється в спеціальних агрегатах, які обслуговує оператор спостерігаючи за приладами управління.

-відкриті – робітник обробляє предмети праці за допомогою набору інструментів та механізмів

8.за характером об*єктав-цтва:

-прості – складаються з операцій послідовно виконуваних під час виготовлення деталей

-складні – включають операції, які виконуються послідовно та паралельно.

2 Принципи раціон.організаціївироб.процесу

Під організацією вироб.процесів розум. Різні методи сполучення всіх елементів системи з метою досягнення ефектив.їх використання.

Раціональна організація вироб.процесу має будув.на таких принципах:

1.принцип спеціалізації – форма розподілу праці, яка характеризується виготовленням продукції обмеженої номенклатури

2.принцип диференціації – поділ виробничого процесу на окрем технологічні операції та процеси

3.принцип концентрації – пов'язаний з підвищенням складності операцій, що виконуються на сучасному устаткуванні, коли комплексно здійснюється обробка, складання, транспортування та видалення відходів

4.принцип паралельності – передбачає одночасне виконання окремих частин виробничого процесу з виготовлення виробу

5.принцип пропорційності – зводиться до забезпечення рівної пропускної спроможності виготовлення продукції у всіх частинах виробничого процесу.

6.принцип безперервності – передбачає скорочення або зведення до мінімуму перерв у процесі виготовлення продукції

7.принцип ритмічності – полягає в забезпеченні випуску за рівні проміжки часу тієї самої або рівномірно зростаючої к-ті продукції на всіх стадіях та операціях виробничого процесу.

8.принцип прямоточності – полягає в забезпечені найкоротшого шляху проходження предметами праці всіх стадій і операцій виробничого процесу.

9.принцип автоматичності – максимально можливе і економічно доцільне вивільнення людини від безпосередньої участі у виробн.. процесі

10.принцип гнучкості – можливість пристосування виробничого процесу до економічних. Організаційних та інших змін.

3 організаційні типи в-цтва.

Тип вир-ва – це класифікаційна категорія вир-ва, яка враховує такі його властивості як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції.

Розрізняють 3 типи вир-ва:

1) Одиничне – характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Роб. Місце одиничного вир-ва характеризується виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування

Продуктивність праці є низькою,а собівартість продукції-висока. Обладнання застосовується універсальне,кваліфікація робітників повинна бути високою.

2) Серійне вир-во – має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями. На роб. Місцях використовуються операції над обмеженою номенклатурою деталей. Обладнання застосовується універсальне та спеціальне. Кваліфікація працівників може бути середньою за винятком висококваліфікованих спеціалістів, які обслуговують обладнання.

3) Масове вир-во – характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів. Роб. Місце характеризується виконанням однієї операції над одним предметом праці. Устаткування є вузькоспеціалізованим. Продуктивність праці- висока, а собівартість продукції-низька.

 

З.Тривалість виробничого циклу складного виробу

Виробничий цикл складного виробу - сума тривалостей циклів виготовлення окремих деталей і циклів часткового чи генерального складання вузлів, комплексів і виробу в цілому.

Тривалість виробничого циклу виробів визначається: аналітичним, графічним, графо-аналітичним методами.

При аполітичному методі тривалість виробничого циклу виробу визначається за тривалістю циклу головної деталі та циклу складання (сума циклів за найбільш тривалим ланцюгом циклів взаємопов'язаних простих процесів).

При графічному методі для визначення тривалості циклів будуються циклові або сіткові графіки в масштабі часу, і за їх допомогою обчислюється цикл.

Графоаналітичний метод полягає в тому, що частина тривалості циклу складного процесу, пов'язана із стадією обробки основних деталей, визначається аналітичним методом, а друга частина циклу, пов'язана із складальними процесами - на основі графіків складання виробу.

Цикловий графік починають будувати проти ходу виготовлення виробу і справа наліво відкладають у масштабі часу, цикли часткових процесів - починаючи від:

- випробування і контролю готового виробу

- збирання комплектів і так далі до

- перших операцій виготовлення окремих деталей чи заготовок.

Виробничий цикл складного виробу - один з найважливіших техніко-економічних показників підприємства, який визначає його можливості виготовляти певний обсяг продукції.

При скороченні виробничого циклу зростає швидкість обіговості обігових коштів і внаслідок цього їх відносне зменшення.
ТЕМА12

1. Виробничий цикл виробів та його структура.

Під виробничим циклом розуміється календарний проміжок часу з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення готової продукції або період від початку до закінчення якогось виробничого процесу.

Тривалість виробничого циклу розраховується в одиницях календарного часу (години, дні, місяці).

Виробничий цикл як відрізок часу починається з моменту початку виробничого процесу і закінчується моментом виходу готового виробу або партії деталей складальної одиниці.

Для простого процесу виробничий цикл починається з запуску у виробництво заготовки (партії заготовок) і закінчується випуском готової деталі (партії деталей).

Виробничий цикл складного процесу складається із сукупності простих процесів і починається з запуску у виробництво першої заготовки деталі, а закінчується випуском готового виробу або складальної одиниці.

Важливими складовими виробничого циклу є технологічний і операційний никли, кожний з яких має свої особливості.

Операційний цикл являє собою час виконання однієї операції, протягом якого виготовляється одна деталь, партія деталей або кілька різних деталей.

Під технологічним циклом розуміється час виконання технологічних операцій у виробничому циклі.

Без попереднього розрахунку тривалості виробничого циклу виготовлення продукції неможливо скласти виробничу програму підприємства та його цехів, визначити техніко-економічні показники щодо виробництва, праці, собівартості.

Виробничий цикл виготовлення всіх видів продукції (від виготовлення заготовок, деталей до складання виробів) використовується при:

У розробленні виробничих програм підприємства та його підрозділів;

У визначенні нормальних розмірів незавершеного виробництва,

У побудові графіків матеріального забезпечення виробництва;

У оперативній підготовці виробництва,

У установленні термінів запуску деталей у виробництво, виходячи з термінів випуску готової продукції;

У випередженні в роботі цехів (дільниць);

У для здійснення контролю за діяльністю виробничих підрозділів.

Таким чином, основою організації виробничого процесу в часі є виробничий цикл.

Тривалість виробничого циклу залежить від:

У трудомісткості виготовлення готового виробу, що визначається технічно обґрунтованими нормами часу;

У часу виконання допоміжних операцій;

У часу природних процесів;

У тривалості перерв у виробничому процесі;

У кількості предметів праці, які одночасно запускаються у виробництво, (розміру партії);

У виду руху оброблюваного предмета по операціях виробничого процесу.

Структура виробничого циклу виготовлення будь-якої продукції складається з часу виробництва й часу перерв.

Час виробництва складається з тривалості виконання технологічних операцій та допоміжних операцій: транспортних, складських, контрольних

Час перерв ділиться на перерви в робочий час і в неробочий час.

Перерви в неробочий час (регламентовані) це перерви між змінами, на обід, святкові та вихідні дні.

Перерви в робочий час складаються з перерв партіонності, міжопераційного, міжцехового очікування і очікування комплектуючих.

Перерви також бувають вимушеними з таких причин:

У незадовільна організація виробництва на даному підприємстві (неналежна організація робочих місць, невчасна подача матеріалів або інструменту, низька якість технічної документації або затримка її підготовки, недоліки ремонту);

У випадкові обставини, наприклад, затримка надходження матеріалу від постачальника, вимикання електроенергії, аварії устаткування, брак деталей і т.д.

Структура виробничого циклу, тобто склад і співвідношення його елементів, залежить від таких факторів:

У особливостей продукції,

У технологічних процесів її виготовлення,

У типу виробництва,

У рівня організації виробничого процесу та інших чинників.

2. Тривалість виробничого циклу простого виробничого процесу (виробу).

Виробничий процес може бути простим і складним.

Простий виробничий процес - це процес виготовлення окремої деталі чи окремий складальний процес, який складається з ряду послідовних операцій.

У більшості випадків у простому виробничому процесі деталі (заготовки) виготовляються партіями, які послідовно обробляються на всій сукупності операцій.

Процес виготовлення партій деталей, що просувається через багато операцій, складається із сукупності операційних циклів

Сукупність операційних циклів, а також спосіб сполучення в часі суміжних операційних циклів та їх частин створюють часову структуру багатоопераційного технологічного циклу.

Тривалість багатоопераційного технологічного циклу істотно залежить від способу сполучення в часі операційних циклів та їх частин, а також від виду руху партії деталей по операціях.

При виготовленні партії однакових предметів праці може використовуватися один з видів руху предметів праці по операціях технологічного процесу (три види сполучення операцій):

послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.

Кожний із цих видів характеризується певними умовами передавання виробів від одного робочого місця до іншого, роботи устаткування й пауз в обробці деталей.

Послідовний вид руху партії деталей Сутність цього виду руху характеризується такими умовами:

- вироби передаються на кожну наступну операцію всією партією після обробки її на попередній;

- устаткування в межах обробки партії виробів працює без простоїв;

- простота організації виробництва;

- використовується в одиничному і дрібносерійному організаційних типах виробництва.

Тривалість технологічного циклу в послідовному виді руху предметів праці складається з часу обробки партії деталей на кожній операції, тобто з їх операційних циклів.

Перевагою послідовного виду руху є відсутність перерв у роботі робітників і простоїв устаткування в межах обробки однієї партії виробів.

Недоліками такого виду, руху є:

по-перше, деталі пролежують тривалий час із причин перерв партіонності, що робить великим обсяг незавершеного виробництва;

по-друге, відсутність паралельності в обробці значно збільшує тривалість технологічного (виробничого) циклу

Паралельний вид руху партій деталей

Сутність паралельного виду руху полягає в тому, що:

- деталі (поштучно або транспортними партіями) передаються на наступну операцію негайно після закінчення обробки на попередній операції;

- тривалість виробничого циклу найменша в порівнянні з іншими видами руху;

- на усіх операціях, крім найдовшої (головної), можуть виникати простої устаткування та робітників внаслідок розбіжностей у тривалості операцій;

- використовується в масовому та крупносерійному типах виробництва під час виконання операцій рівної або кратної тривалості.

Особливої уваги за паралельного виду руху заслуговує головна операція. Скорочення часу на її здійснення веде до зменшення простоїв на всіх інших операціях.

При паралельному виді руху партій деталей по операціях також спостерігаються простої:

- по-перше, до початкуобробки на першій операції і після закінчення обробки на останній операції;

- по-друге, деталі пролежують усередині транспортної парти. Перевага паралельного виду руху полягає в забезпеченні:

- найменшої тривалості виробничого циклу й особливо, якщо процес синхронізований;

- рівномірного завантаження робітників та устаткування;

- умов для високопродуктивної праці.

Паралельно-послідовний вид руху Сутність паралельно-послідовного виду руху полягає в тому, що:

>на кожному робочому місці робота провадиться без перерв, як при послідовному русі;

>має місце паралельна обробка однієї й тієї самої партії деталей на суміжних операціях;

>метод використовується в разі випуску значної кількості однойменної продукції великими партіями і за значної трудомісткості операцій на дільницях із! нерівномірною потужністю устаткування на підприємствах серійного і крупносерійного випуску продукції.

Тривалість циклу виготовлення партії деталей на операціях при паралельно-послідовному русі менша, ніж при послідовному русі на сумарний час суміщень, тому що спостерігається паралельне протікання кожної пари суміжних операцій.

Загальна тривалість технологічного циклу за умови паралельно-послідовного руху скорочується порівняно з послідовним рухом на суму тих відрізків часу, протягом яких суміжні операції виконуються паралельно.

Послідовно-паралельний вид руху поєднує в собі переваги послідовного і паралельного видів руху, зокрема такі:

- вироби передаються від одного робочого місця до іншого частинами партій;

- частини партій вибираються таким чином, щоб устаткування в межах обробки партій деталей не простоювало (як за послідовного виду руху) і щоб цикл обробки партій виробів був якомога коротший (як у паралельному виді руху).

За такої організації виробничий цикл виготовлення партії деталей характеризується тим, що:

- по-перше, його тривалість менша, ніж при послідовному виді руху;

- по-друге, у ньому відсутні перерви в роботі устаткування й робітників;

- по-третє, при цьому виді руху загальний час пролежування деталей на операціях набагато менший, ніж при послідовному виді руху.

4. Організація виробничих процесів у просторі

Первісним ланцюгом в організації виробничого процесу та базовим осередком (елементом) виробничої системи є робочі місця, на яких виконуються робітниками (групою робітників) певні операції з виготовлення продукції чи обслуговування виробничого процесу за допомогою необхідного устаткування, інструменту, пристроїв, розташованих на відведеній частині площі.

Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однорідної продукції, створює виробничу дільницю - окрему адміністративну одиницю, очолювану майстром за наявності в зміну не менш 25 робітників.

Цех являє собою територіально та адміністративно відокремлений підрозділ підприємства, в якому основні виробничі і допоміжні дільниці та обслуговуючі служби виконують певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації та кооперування праці.

Сукупність однорідних цехів на великих підприємствах становить виробництво

Виробничою структурою називається група робочих місць, підрозділів, господарств виробничого призначення, яка має технологічні та (або) коопераційні взаємозв'язки і розташована на певній площі.

На основі виробничої структури формується загальна та управлінська структури підприємства.

Побудова виробничої структури ґрунтується на вимогах принципів просторової організації ідеального процесу, таких як: спеціалізація, пропорційність, прямоточність.

Просторова організація виробничого процесу передбачає розташування робочих місць і їх груп (дільниць, цехів) на території підприємства, та забезпечення пересування предметів праці по операціях найкоротшими маршрутами.

При створенні підприємства розробляється генеральний план, який являє собою графічне відображення його території з усіма будівлями, спорудами, комунікаціями, транспортними шляхами та сполученнями, що прив'язані до певної території (місцевості).

В основі генерального плану лежать просторові зв'язки елементів виробничої системи, що забезпечують економію території та виробничих площ.

Розробляючи генеральний план, враховують такі принципи:

- забезпечення прямоточності просування предметів праці з одного підрозділу до іншого за ходом технологічного процесу;

- розміщення складів сировини та матеріалів з боку ввезення вантажів поблизу заготівельних цехів, а складів готової продукції — з боку її вивозу біля складальних цехів;

- розміщення допоміжних цехів за можливістю разом з основними цехами, що споживають їх продукцію чи потребують послуг;

- переміщення вантажів переважно технологічним транспортом, що забезпечує надійність та економічніший порівняно з транспортом загального користування;

- скорочення протяжності енергетичних комунікацій і відповідно втрат у мережах шляхом раціонального їх проектування та планування;

- усунення можливостей перетинання руху людей зі шляхопроводами, комунікаціями, залізничними коліями, маршрутами проїзду транспорту завдяки запланованому спорудженню переходів;

- групування однорідних за характером виробництва основних та допоміжних цехів в особливі відокремлені блоки в одній будівлі;

- створення окремих зон гарячих, енергетичних, холодних цехів та загальнозаводських служб, що сприяє забезпеченню належних організаційно-виробничих, санітарно-гігієнічних умов праці;

- урахування переважних напрямів повітря, найсприятливіших умов для природного освітлення і провітрювання виробничих приміщень;

- уникнення несумісного розташування точних виробництв поряд з цехами, дільницями, на яких технологічні процеси супроводжуються вібрацією підлоги та грунту;

У використання рельєфу місцевості, урахування розташування залізничних шляхів, високовольтних електричних мереж, житла та соціальної інфраструктури.

 

ТЕМА 13. Методи організації виробництва

1. Поняття та умови вибору методу організації виробництва

Метод організації виробництва це спосіб сполучення організації виробничого процесу в часі і просторі як сукупності засобів і прийомів його реалізації.

Основними атаками методу організації виробництва с: взаємозв'язок послідовності виконання технологічних операцій з порядком розташування устаткування та ступінь безперервності виробничого процесу.

Організація виробничого процесу в часі визначається ступенем його переривчатості, яка залежить від виду продукції та технології її виготовлення.

Організація виробничого процесу в просторі визначається розташуванням (плануванням) устаткування (робочих місць), дільниць та цехів і залежить від виду продукції, кількості та технології її виготовлення.

У перервних виробничих процесах устаткування (робочі місця) можуть розташовуватись за однорідними технологічними групами (однорідними технологічними операціями) або за групами для обробки однорідних за конструкцією і розмірами*(масою) деталей.

Для здійснення безперервних виробничих процесів при виготовленні дискретної продукції устаткування (робочі місця) розташовуються за ходом технологічного процесу обробки деталей (складання складальних одиниць та виробів).

На вибір методу організації виробництва впливають такі чинники:

- номенклатура продукції, що випускається. При незмінній номенклатурі протягом тривалого часу доцільне застосування потокового виробництва, а якщо номенклатура змінюється постійно, тоді вибирають партіонний чи одинично-технологічний;

- кількість виробів, що підлягає випуску за певний період (рік, квартал, місяць, доба). Якщо, наприклад, передбачається випуск одного виробу на місяць, то економічно недоцільно організовувати потокове виробництво, яке потребує великих капітальних витрат;

- розміри і маса виробу чим більший виріб і його маса, тим складніше створювати технологічну систему машин та організовувати потокове виробництво;

- періодичність випуску виробів. За умови регулярного випуску вироби виготовляються ритмічно через певний. При нерегулярному випуску вироби виробляються через невизначені або різні відрізки часу, тому доцільно використовувати одиничний чи партіонний методи;

- трудомісткість продукції, що випускається. У разі значної частки ручної праці під час виготовлення окремих виробів, де неможливе застосування машин і механізмів, використовується одинично-технологічний метод;

- точність обробки та шерехатість поверхні виробу. При високій точності обробки та шерехатості поверхні вдаються до непотокового методу організації виробництва;

- характер технології виробництва. Технології штучного, серійного та масового виробництв безпосередньо вказують на пріоритети того або іншого методу.

2. Загальна характеристика методів організації виробництва

Методи організації виробництва становлять сукупність способів, прийомів і правил раціонального поєднання основних елементів виробничого процесу в просторі і часі на стадіях функціонування, проектування й удосконалення організації виробництва.

Метод організації індивідуального виробництва

Цей метод використовується в умовах одиничного випуску продукції або виробництва її малими серіями і передбачає:

- відсутність спеціалізації на робочих місцях,

- застосування універсального устаткування, розташування його групами за функціональним призначенням;

- послідовне переміщення деталей з операції на операцію партіями

Умови обслуговування робочих місць відрізняються тим, що працівники майже весь час користуються одним набором інструментів і невеликою кількістю універсальних пристосувань, потрібна лише періодична заміна інструмента, що затупився або зносився.

Основні етапи організації індивідуального виробництва:

Перший етап.Визначення типів і кількості верстатів, необхідних для виконання заданої виробничої програми Під час організації індивідуального виробництва точно встановити номенклатуру продукції, що випускається, важко, тому допустимі наближені розрахунки необхідної кількості верстатів. В основу розрахунку беруть такі показники, як знімання продукції з одиниці устаткування; кількість станко-годин, необхідна для обробки комплексу деталей на один виріб.

Др угий етап.Узгодження пропускної здатності окремих ділянок потужності.

Третій етап. Організація робочого місця. Особливості організації й обслуговування робочих місць полягають у такому: налагодження верстата перед початком роботи, а також установка інструменту на робочих місцях здійснюється самими працівниками, при цьому робочі місця мають бути оснащені всім необхідним для забезпечення безперервної роботи; транспортування деталей має здійснюватися без затримок, не створюючи на робочих місцях зайвого запасу заготовок

Четвертий етап.Розробка планування ділянок. Для індивідуального виробництва характерне планування ділянок за видами робіт. У цьому разі створюються ділянки однорідних верстатів: токарські, фрезерні та ін. Послідовність розташування ділянок на площі цеху визначається маршрутом обробки більшості типів деталей. Планування має забезпечувати переміщення деталей на малі відстані і тільки в напряму, що веде до завершення виготовлення виробу.

Метод організації потокового виробництва

Цей метод використовується під час виготовлення виробів одного найменування або конструктивного ряду і передбачає сукупність таких спеціальних прийомів організаційної побудови виробничого процесу:

>розташування робочих місць за ходом технологічного процесу;

>спеціалізацію кожного робочого місця на виконанні однієї з операцій;

>передачу предметів праці з операції на операцію поштучно і дрібними партіями відразу після закінчення обробки;

>ритмічність випуску, синхронність операцій;

>детальна організація технічного обслуговування робочих місць.

Потоковий метод організації.можна застосовувати за дотримання таких умов:

- обсяг випуску продукції досить великий і не змінюється протягом тривалого часу;

- конструкція виробу технологічна, окремі вузли і деталі піддаються транспортуванню, виріб можна поділяти на конструктивно-складальні одиниці, що особливо важливо для організації потоку під час складання;

- витрати часу на операції можуть бути встановлені з достатньою точністю, синхронізовані і зведені до єдиної величини; забезпечується безперервна подача до ророчих місць матеріалів, деталей, складальних вузлів; можливе повне завантаження устаткування.

 

Метод групової організації виробництва

Цей метод застосовується у випадку обмеженої номенклатури конструктивно і технологічно однорідних виробів, виготовлених повторюваними партіями Суть методу полягає в зосередженні на ділянці різних видів технологічного устаткування для обробки групи деталей за уніфікованим технологічним процесом.

Характерними ознаками організації виробництва є:

- подетальна спеціалізація виробничих підрозділів,

- запуск деталей у виробництво партіями за спеціально розробленими графіками;

- паралельно-послідовне проходження партій деталей за операціями;

- виконання на ділянках (у цехах) технологічно завершеного комплексу робіт.

Сутність методу зводиться до відмови від виробництва продукції великими партіями і створення безперервно-потокового багатопредметного виробництва, в якому на всіх стадіях виробничого циклу необхідний вузол або деталь поставляється до місця наступної операції точно в необхідний час.

Основними правилами організації виробничого процесу є:

>виготовлення продукції дрібними партіями;

>формування серій деталей і застосування групової технології з метою скорочення часу налагодження устаткування;

>перетворення складів матеріалів і напівфабрикатів на буферні склади;

>перехід від цехової структури виробництва до предметно-спеціалізованих підрозділів;

>передача функцій управління безпосередньо виконавцям.

3. Методи організації непотокового виробництва

Основні ознаки непотокового методу. За умовами одиничного типу виробництва припускається виготовлення широкої номенклатури продукції в одиничних примірниках або невеликих партіях, що не повторюються. Тому одиничний (одиночно-технологічний) метод організації виробництва застосовується при виготовленні складного унікального устаткування, спеціального оснащення, у дослідному виробництві, виконанні індивідуальних замовлень, виробів, при виконанні окремих видів ремонтів і т. д. Відмітними рисами одиничного методу організації виробництва є:

>велика номенклатура продукції, що не повторюється;

> використання універсального устаткування і спеціального оснащення;

>розташування устаткування за групами однотипних верстатів;

>розроблення укрупненої технології; залучення робітників високої кваліфікації та широкої спеціалізації;

> значна частка робіт з використанням ручної праці;

>низький рівень використання устаткування;

У складна система організації матеріально-технічного забезпечення, що збільшує незавершене виробництво, а також створює великі запаси на складі;

>високі витрати на виробництво та реалізацію продукції;

>низька оборотність оборотних коштів.

Усі характеристики одиночного методу організації виробництва свідчать про затратний спосіб виготовлення виробів та надання послуг.

Особливими ознаками и умовами реалізації одиничного методу організації виробництв є такі:

а) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, що зумовлено обмеженим (майже одиничним) обсягом їх випуску. Невелика кількість кожного з таких виробів є недостатньою для нормального завантаження устаткування;

б) усі робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій;

в) технологічне устаткування в основному універсальне;

б) предмети праці (деталі) переміщуються в процесі обробки за складними маршрутами, унаслідок чого є великі перерви між операціями.

Умови застосування непотокового методу. Одиничний метод організації виробництва найбільш притаманний технологічній формі спеціалізації підрозділів, тому іноді й називається одинично-технологічним.

Технологічна форма характеризується створенням дільниць та цехів, на яких устаткування (робочі місця) спеціалізоване за ознаками його технологічної однорідності та розмірів виробів На технологічних дільницях (при розташуванні устаткування за групами) партії деталей можуть оброблятися одночасно на кількох одиницях устаткування (дублерах). Це дає змогу організувати багатоверстатне обслуговування, що значно скорочує час обробки та тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей, зменшує її собівартість.

Одиничний метод виробництва з організаційного погляду є досить складним і не відповідає повною мірою принципам раціональної організації виробничого процесу.

4. Партіонний метод обробки

Групові методи обробки. Одним з актуальних завдань сучасної організації виробництва є розроблення і впровадження в практику організаційно-економічних передумов підвищення серійності і переходу до ефективніших методів — партіонного та потокового. Це завдання вирішується шляхом підвищення рівня стандартизації та уніфікації конструкцій виробів (вузлів, деталей), типізації технологічних процесів, застосування групових методів обробки деталей.

На застосуванні групової технології обробки грунтуєтьсяпартіонний метод організації виробництва, котрий мас такі характерні риси:

>запуск у виробництво предметів праці партіями;

>- обробка одночасно продукції кількох найменувань,

>закріплення за робочим місцем виконання кількох операцій;

>широке застосування поряд із спеціалізованим устаткуванням і універсального;

>використання робітників високої кваліфікації з широкою спеціалізацією;

> переважне розташування устаткування за групами однотипних верстатів.

Найбільшого поширення партіонні методи організації набули в серійному і дрібносерійному виробництвах, у заготівельних цехах масового і великосерійного виробництва, що використовують високопродуктивне устаткування, яке перевершує за своєю потужністю пропускну спроможність сполучених верстатів і машин у наступних підрозділах

Оскільки при партіонному виробництві на існуючих робочих місцях обробляється велика номенклатура деталей, дуже важливо визначити однакову за конструктивно-технологічними характеристиками кількість деталей

Групове виробництво на механообробній стадії може бути створене на базі групової технології у вигляді предметно-групових цехів, дільниць і групових (багатопредметних) поточних ліній, де деталі обробляються без переналагодження верстатів.

Форми спеціалізації дільниць. Подетально-групові дільниці разом з перевагами предметно-замкнених дільниць мають ще такі позитивні характеристики

> відсутність часу на переналагодження верстатів, що веде до зниження собівартості обробки деталей і підвищення продуктивності праці;

>спрощення внутрішньоцехового оперативно-виробничого планування і управління за рахунок зменшення зовнішніх зв'язків кожної дільниці;

' >підвищення ступеня саморегулювання дільниць внаслідок поліпшення внутрішніх зв'язків.

При предметно-груповій формі організації виробництва створюються виробничі дільниці, що спеціалізуються за предметами (деталі, складальні одиниці, вироби), котрі можуть бути предметно-замкненими або предметно-груповими.

Т.14

1. Організація потокового виробництва

Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробництва, який відповідає таким принципам як прямоточність, безперервність, пропорційність та ритмічність.

Потокове виробництво харак. Такими ознаками:

1. За робочими місцями закріпляються виконання певного комплексу робіт.

2. робочі місця розміщуються за ходом технологічного процесу.

3. технологічний процес розбивається на операції і на кожному робочому робочому місці виконується одна або декілька споріднених операцій.

4. предмети передаються з операції на операцію по штучно або невеликими партіями.

5.основні та допоміжні операції механізуються та автоматизуються.

6.використання прогресив. технолог. процеси

7.характерна висока ритмічність окремих операцій і всього процесу вцілому

8. широке використання між операціями транспорту для переміщення предметів та підтримання ритму виробництва.

Для здійснення потокового виробництва необхідна наявність певних техніко-організаційних передумов:

1. конструктивні передумови- спеціальні вимоги до дотримання однотипних конструкцій в взаємозаміні елементів, технологічна стандартизація деталей виробу.

2. технологічні передумови-застосовують високопродуктивне обладнання, автоматизований контроль операцій та регулювання виробництва.

3. організаційні передумови-достатній обсяг виробництва, який забезпечує повне завантаження робочих місць,визначення режиму роботи потокової лінії та регламентованої перерви.

4.матеріальні передумови-чітка організація безперервного матеріально-технічного постачання.

2. Потокова лінія, види потокових ліній

Первинна і основна ланка потокового виробництва-це потокова лінія.Потоковалінія- сукупність робочих місць розміщених за ходом технологічного процесу і презначених для одночасного виконання закріплених за ними операцій.

Потокові лінії класифікують за такими ознаками:

1.в залежності від конкретних виробничих умов:

- однопредметна-лінія на якій виготовляється один виріб протягом тривалого часу. - багатопредметна

2. за ступенем безперервного процесу:

- безперервні- лінії на якій вироби оброблюються або транспортуються без міжопераційних перерв.

- прямоточна- лінія операції,якої мають різну тривалість.

3.за способом підтримки ритму:

- лінії з регламентованим ритмом-предмети передаються між операціями через певні поточні проміжки часу.

- лінії з вільним ритмом- передача предметів між операціями може проводитись з відхиленням від заданого ритму.

4.за способом транспортування предметів між операціями:

- конвеєрні - не конвеєрні

5.в залежності від місця виконання операцій:

-потокові лінії з роб. конвеєром

-потокові лінії зі зняттям премета з конвеєра

6.в залежності від характеру переміщення:

-конвеєри з безперервним рухом

-конвеєри з пульсуючим рухом

 

3. методика проектування потокових ліній

Впровадження потокового виробництва базується на проведенні великого кола технічних і організаційних заходів, які забезпечують ефективну роботу потокового виробництва необхідні наступні умови:

1. достатній обсяг і стабільність випуску продукції

2.високий ступінь технологічності і стабільності конструкції виробу

3.застосування прогресивної технології,яка базується на широкій механізації та автоматизації

4.планування робочих місць і чітка організація праці

Для вибору типу потокової лінії проводиться аналіз обсягів вупуску продукції, технологічного процесу, маси та розмірів виробу. Після вибору виду лінії розраховують її основні параметри і ритм,кількість робочих місць,швидкість руху конвеєра,параметри конвеєра. Параметри потокової лінії залежить від кількості робочих місць,площі дільниці та транспортних засобів.

Ефективність потокового виробництва полягає в наступному:

1.підвищіти продуктивність праці

2.скорочення тривалості виробничого циклу

3.зменшення розмірів незавершеного виробництва і прискорюється обіг обігових коштів

4.покращується використання основних фондів

5.зростає якість продукції та зменшується доля браку

6.знижується собівартість продукції

 

4. організація автоматизованого вир-ва

Подальшим розвитком потокового виробництва є автоматизація виробництва,яке поєднує безперервність виробничих процесів з автоматизованим іхвиконанням.Рівень автоматизації виробничих процесів на підприємстві може бути різним:

1.автоматизація окремих елементів операції з частковим вивільненням робітників

2.створення автоматизованих ліній-сукупність машин,які автоматично виконують в певній послідовності технологічних операцій

3.організація комплексно-автоматичних дільниць,цехів та заводів вцілому

4.впровадження гнучких автоматизованих виробництв і сис-м,які керуються комп’ютером

Гнучке автоматизоване виробництво-це виробничі сис-ми комплексно автоматизовані,які здатні в короткі терміни і мінімальні затрати замінити продукцію,що виготовляється на нову,шляхом перебудови технологічного процесу в межах наявного обладнання за рахунок замін керуючих програм.

Тема 15