Лекции.Орг


Поиск:




Неофункціональна” модель інтеграційних процесів в МВ




У книзі "Об'єднання Європи: політичні, соціальні й економічні сили 1950-1957 р." Е. Хаас виклав основи своєї концепції "неофункциональной" інтеграції. Процес, а не його результат цікавить Хааса. Він вважає також важливим вивчати інтеграцію в регіональному, а не глобальному масштабі, тому що формування "співтовариств" легше проходить на регіональному рівні. При всіх умовах аналіз регіональної інтеграції в її конкретному вираженні повинен передувати вивченню інтеграції на рівні міжнародної системи.

"Неофункціоналізм" виходить із визнання більшої важливості приватних й обмежених рішень, прийнятих учасниками в міру того, як у цьому виникає необхідність, у порівнянні з "загальними". З погляду "неофункціоналістов", більшість учасників політичного життя взагалі нездатні на скільки-небудь тривалу й цілеспрямовану поведінку, оскільки вони не в змозі передбачати наслідки таких рішень. По "неофункціональній" теорії нова центральна влада виникає як непередбачуване, більше того - ненавмисний наслідок прийнятих раніше рішень.

Одна із причин обмеженості "неофункціоналістської" теорії, на думку самого Хааса, укладена в тім, що вона опирається лише на досвід "сучасної плюралістично-індустріальної демократичної держави". "Неофункціоналістська" модель інтеграції створена на основі досвіду капіталістичних країн Західної Європи, тому її застосування до "третього миру" нічого путнього поки дати не змогло, хоча такі спроби були зроблені. Інша причина обмеженого значення цієї теорії, по визнанню Хааса, - "невизначеність кінцевого стану" - інтегрованого "співтовариства".

"Неофункціоналісти" по-різному визначають ту стадію процесу, яку можна було оцінити як досягнутий рівень інтеграції. Вони розходяться й в оцінці успішності цього процесу. Таким чином, як уважає Хаас, ця теорія в найкращому разі допомагає пояснити, оцінити й передбачати окремі специфічні процеси й тенденції, різні аспекти інтеграції. Залишається, однак, неясним, наскільки всі ці елементи підводять до створення інтегрованого "співтовариства".

"Неофункціоналістська" теорія виходить із того, що найбільш істотними, з погляду учасників, є проблеми добробуту (вона ставить їх на перше місце), зовнішньої політики й оборони. Хаас покритикував концепцію Мітрені за недостатню увагу до елемента "сили". На думку Хааса, що явно опирається на дослідження школи "політичного реалізму", "сила" невіддільна від "добробуту".

"Неофункціоналісти" беруть у якості основних вихідних даних для своїх оцінок не обсяг і темп росту обміну або ж зміни в суспільній думці, а стратегію учасників і стиль переговорів.

Хаас не розділяє усередині ЄЕС економіку й політику. Для нього це єдиний "континуум"-безперервне, нерозривно зв'язане явище. По Хаасу, процес інтеграції розвивається насамперед у сфері економіки. "Неофункціоналістська" концепція Хааса підкреслювала на відомому етапі автоматизм переходу економічної інтеграції Західної Європи, якщо керування нею буде здійснюватися відповідними центральними інститутами, до "політичного співтовариства".

Вся концепція Хааса будується на одному центральному стрижні, що був названий Мітрені "розгалуженням" й який сам Хаас визначив, як "перелив" або "поширення". Аналізуючи практику ЄОВС, він писав: "...раніше ухвалені рішення переливаються в нові функціональні контексти, включаючи усе більше й більше людей, вимагають усе більше й більше міжбюрократичних контактів і консультацій, зустрічаючи нові проблеми, які виростають із колишніх компромісів". Хаас розглядає "перелив" як " логіку секторної інтеграції". Приклад ЄОВС показує цю " логіку", що переноситься шляхом "переливу" з одного сектора в іншій.

Для здійснення процесу "переливу" інтеграції в сферу політики потрібно наявність ряду умов, які Хаас і Шміттер сформулювали в 1964 р. у вигляді трьох груп змінних, діючих до утворення економічного союзу (ступінь порівнянності одиниць, що беруть участь, по величині й силі; рівень обміну між ними; "плюралістичний" характер структур учасників), у період виникнення економічного союзу (ступінь збігу специфічних цілей учасників; наявність інституціональної форми інтеграції) і протягом деякого часу після його створення, у процесі переходу від економічної до політичної інтеграції (стиль прийняття рішень); зміна рівня обміну; уміння учасників процесу пристосуватися до проведення інтеграційної політики. Чим вище значення кожної змінної, уважають Хаас і Шміттер, тим більше можливостей до того, що економічний союз "переллється" у політичну інтеграцію.

Досвід західноєвропейської інтеграції в 60-х роках спонукав Хааса трохи змінити свою концепцію "переливу". Він прийшов" до висновку, що інтереси, засновані на прагматичних міркуваннях (очікування економічної вигоди), "ефемерні", якщо вони не підкріплені "глибокими ідеологічними або філософськими зобов'язаннями".

Розвиток ЄЕС дало Хаасу імпульс до зміни концепції логіки функціональної інтеграції. Нова його концепція ще більше прагне представити інтеграцію як процес, яким Хаас визначає весь перехідний період з моменту утворення економічного співтовариства до його перетворення в політичний союз. Він розглядає в цьому руслі всі події періоду: поступову політизацію, переміщення інтересів і прагнень, пристосування діючих осіб. Хаас підкреслює, що економічна інтеграція - "тендітний процес, здатний один раз повернути назад. І тоді інтеграція перетвориться в дезінтеграцію".

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-03-28; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 636 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Настоящая ответственность бывает только личной. © Фазиль Искандер
==> читать все изречения...

818 - | 695 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.013 с.