Неатомний сценарій розвитку енергетики України до 2030 р

Принциповою відмінністю запропонованого «неатомного» сценарію розвитку енергетики України до 2030 р. від сценарію Енергетичної стратегії є не тільки відмова від будівництва 22 нових блоків АЕС, але й від продовження терміну експлуатації іс­нуючих. Крім того, на відміну від Стратегії, прогнозується зростання споживання при­родного газу в Україні до 2030 р. Але воно є відносно невеликим і становить лише 7.5 млрд. м³/рік. Основний акцент «неатомного» шляху розвитку полягає у широкому за­стосуванні потенціалу альтернативних, нетрадиційних та відновлюваних джерел енер­гії. Серед ВДЕ найбільший внесок очікується від енергії біомаси і вітру. Якщо в Стратегії частка біомаси у загальному споживанні первинних енергоносіїв у 2030 р. становить всього 9,2 млн. т у. п. (3,2%), то в даній концепції цей показник складає 21,5 млн. т у. п. (7,5%). Окрім соломи, деревних відходів і біогазу, розглянутих детально у розді­лі «Біоенергетика», до потенціалу біомаси включені всі інші складові, такі як стебло і качани кукурудзи, стебло і лушпиння соняшника, рідкі палива з біомаси (біодизель, біоетанол), енергетичні культури (верба, тополя, міскантус). Внесок вітроенергетики в «неатомній» концепції також оцінюється на порядок вище, ніж в Стратегії — 8,7 млн. т у. п./рік (3% загального споживання ПЕР) проти 0,7 млн. т у. п./рік (0,25%), прогнозо­ваних в Енергетичній стратегії.

Дві структури споживання первинних енергоносіїв, що відповідають різним сценаріям розвитку енергетики України до 2030 р., представлені на рис. 8.1., 8.2. Загальний обсяг споживання ПЕР у 2030 р. без урахування потенціалу енергозбере­ження в обох випадках прийнятий згідно з прогнозом Енергетичної стратегії — 285,7 млн. т у. п. Обсяг споживання таких традиційних енергоносіїв як вугілля і нафта також прийнято за прогнозом Стратегії. За даними Енергетичної стратегії у 2030 р. потреба у первинних енергоносіях буде задовольнятися, в основному, за рахунок вугілля (35,4%) і атомної енергії (25,3% — електроенергія); далі за обсягами споживання стоять при­родний газ (19,9%) і нафта (11,9%).

Рис.8.1. Структура споживання первинних енергоносіїв в Україні у 2030р.

за даними Енергетичної стратегії (загалом 285,7млн. т у. п.)

Згідно з графіком будівництва та введення в експлуатацію блоків АЕС, представ­леного в Енергетичній Стратегії, у 2030 році в Україні мають працювати 16 нових бло­ків: 10 старих (8 з продовженим терміном експлуатації) і 6 — в стадії будівництва.

В альтернативній концепції у 2030 р. атомна енергія використовується на рівні 2,1 млн. т у. п./рік завдяки роботі двох блоків потужністю 2 ГВт кожний, що ще не ви­черпали основного терміну своєї експлуатації (РАЕС-4 і ХАЕС-2). Обсяг споживання природного газу за вмістом енергії близький до споживання вугілля (газ 33,3%, вугілля 35,4% загальної потреби в ПЕР); третє місце посідають НВДЕ — 16,3%. Серед віднов­люваних джерел енергії основний внесок робить енергія біомаси та вітру. Загалом за рахунок ВДЕ буде задовольнятися 11,7% (33,54 млн. т у.п./рік) потреби в енергії, що цілком у руслі тенденцій розвинутих країн Європи й світу.

Порівняння витрат, необхідних на реалізацію «атомного» і «неатомного» сценарі­їв розвитку енергетики України, наведено в таблиці 7.9. Як видно, альтернативна кон­цепція передбачає суттєво більші витрати на розвиток НВДЕ, тоді як в Стратегії кошти такого порядку, і навіть більші, заплановані на розвиток ядерної енергетики. Загалом «вартість» двох концепцій виглядає майже однаково, проте, ми вважаємо, що в розра­хунки Стратегії не включено справжні витрати на будівництво нових блоків, виведен­ня старих блоків з експлуатації, поводження (сортування, кондиціювання, упаковки, транспортування та захоронення) з РАВ і ВЯП з урахуванням тих відходів різного рівня активності, які вже було накопичено.

Рис. 8.2. Структура споживання первинних енергоносіїв в Україні у 2030р. згідно з «неатомним» сценарієм розвитку енергетики (загалом 285,7млн. т у. п.)

Але й так очевидно, що вкласти гроші в розвиток безпечної енергетики з міні­мальною часткою атомної енергії набагато важливіше і доцільніше, ніж витрачати їх на нарощування потужностей енергетичного обладнання за рахунок АЕС.

Таблиця 8.1.

Фінансування розвитку енергетичної галузі України на період 2005—2030р.

* Не враховують реальних витрат на переробку та зберігання ядерних відходів та відпрацьованого ядерного палива як на тимчасовий, так і на довготривалий термін. У Концепції ці витрати будуть набагато менші за рахунок зменшення приросту відходів. У Стратегії також не висвітлюється і низка технологічних витрат, пов’язаних зі збільшенням виробництва електричної енергії на АЕС та постачанням тепла за рахунок електрообігрівання споруд комунального та промислового секторів.

** У порівнянні з Енергетичною стратегією на розвиток газового комплексу додатково передбачено 50 млрд. грн.