Природокористування: об'єкт, предмет, завдання

Сутність категорії «природокористування». Термін «природокори­стування» запропонував і ввів у науку Ю.М. Куражсковський у 1969 році. Завдання природокористування як науки полягає у розробці загальних принципів здійснення діяльності, пов'язаної з безпосереднім користу-I ванням природою і її ресурсами.

Деякі вчені проблеми раціонального природокористування розгляда­ють у контексті охорони природного середовища через призму раціональ­ної організації господарства (П.Г. Олдак, І.Я. Блєхцин, В.А. Мінєєв). Водночас природокористування трактують і в більш вузькому аспекті як особливу сферу господарства, як експлуатацію і використання природно­го середовища і природних ресурсів. Ю.Ю. Туниця визначає природоко­ристування як безпосереднє використання природних ресурсів певної території. М.П. Федоренко трактує природокористування як цілеспрямо­ване втручання людини в природні процеси біосфери. О.М. Маринич роз­глядає природокористування як найважливішу складову проблеми вза­ємодії природи і суспільства, яка включає особливості вивчення, освоєння, використання, перетворення й охорони природного середовища і його ресурсів. В.С. Преображенський, Г.А. Приваловська, Т.Г. Рунова під природокористуванням розуміють сферу діяльності, спрямовану на забезпечення зростаючих потреб суспільства у природних ресурсах і формування здорового середовища життя людей, яка об'єднує галузі ресурсокористування, вивчення, відтворення і збагачення природних ресурсів, поліпшення стану природного середовища, охорону природних багатств і різноманіття їх розвитку.

Характеристики природокористування. Відомий російський нау­ковець, природодослідник М.Ф. Реймерс характеризує природокористу­вання таким переліком визначень:

• сукупність усіх форм використання природно-ресурсного потенціа­лу і заходів його збереження;

• сукупність продуктивних сил, виробничих відносин і наявних організаційно-економічних форм, пов'язаних з первинним присвоєнням, використанням і відтворенням людиною об'єктів навколишнього при­родного середовища;

• використання природних ресурсів у процесі суспільного виробництва;

• сукупність впливів людини на природне середовище;

• комплексна наукова дисципліна, яка вивчає загальні принципи раціонального використання природних ресурсів людським суспіль­ством.

Об'єкт, предмет і напрямки природокористування. Об'єктом при­родокористування як науки є комплекс взаємовідносин між природними ресурсами, природними умовами життя суспільства і його соціально-економічним розвитком (О.Г. Топчієв, 1996).

Предметом природокористування можна вважати оптимізацію цих відносин, прагнення до збереження і відновлення середовища життя.

 

Аргументи і факти

Сучасне людство споживає для власних потреб близько 7 % продукції біосфе­ри. За збереження темпів сучасного господарського розвитку повне виснажен­ня біосфери може настати у другій половині ХХІ ст., а за стабілізації росту -через кілька сотень років.

У ХХ ст. природокористування в Україні набуло чітко виражених згубних для природи форм. Ресурсокористування стає надекстенсивним, хижацьким. Жовтневий переворот 1917 р., громадянська війна, голод 1930-х років, страшні за своїми масштабами політичні репресії 1940-х років, Перша і Друга світові війни - ці величезні соціальні потрясіння разом із централізацією промисловості, надхімізацією сільськогосподарських угідь, виснаженням ресурсів за кілька десятиріч призвели до формування в Україні економіки, яка не зважала на об'єктивні потреби й інтереси народу, можливості приро­ди. В результаті сформувалась одна з найбільш варварських з погляду еко­логії економік - перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними, нафтопереробними, військовими виробництвами, з величезними обсягами викидів і низькими коефіцієнтами їх утилізації, із застарілими технологіями та обладнанням.

Природні ресурси за джерелами та місцерозташуванням поділяють на міне­ральні, земельні, водні, кліматичні, біотичні, ландшафтні, рекреаційні, енерге­тичні, атмосферні, газові, літосферні тощо. Крім того, розрізняють три основні парноальтернативні групи природних ресурсів: відновні і невідновні; вичерпні і невичерпні; замінні і незамінні.

До основних напрямків природокористування відносять ресурсоспо-живання, ресурсокористування, відновлення природних ресурсів, охоро­ну природи, перетворення природи.

Розрізняють два основні типи природокористування за сферами народ­ного господарства - виробниче і невиробниче. За видами природокорис­тування поділяють:

• за характером ресурсів - на мінерально-сировинне, водо-, земле-, лісогосподарське, рекреаційне;

• за характером природокористування - на промислове, сільськогос­подарське, лісогосподарське, транспортне та ін.;

• за рівнем організації господарства - на галузеве, міжгалузеве, інте- t гральне.

І.Я. Блєхцин та В.А. Мінєєв виділяють такі напрямки і види діяльнос­ті у сфері природокористування:

• ресурсоспоживання: видобування ресурсів, ресурсокористування, використання елементів середовища як «ємності» відходів виробництва і споживання;

• конструктивне перетворення: комплексні програми перетворення природного середовища, поліпшення окремих властивостей ресурсів середовища, захист від стихійних явищ, ліквідація негативних наслідків господарської діяльності;

• відновлення природних ресурсів: безпосереднє відновлення природ­них ресурсів, створення умов для відтворення відновних ресурсів;

• охорона природного середовища і природних ресурсів: запобігання негативним впливам виробництва і споживання, власне охорона і консер­вація ландшафтів, збереження генетичного різноманіття біосфери;

• управління і моніторинг: інвентаризація, облік і контроль, регулю­вання стану ресурсів і природного середовища, управління процесами природокористування.

 

ВИСНОВКИ

Природокористуванням називають провідний процес у взаємостосунках су­спільства і природи; водночас природокористування трактують як науку з роз­робки загальних принципів здійснення людської діяльності, безпосередньо пов'язаної з використанням природних умов і природних ресурсів. Природокористування відображає сукупну взаємодію суспільства і природи в межах конкретної території. В процесі природокористування реалізуються завдання задоволення потреб суспільства в природних ресурсах на основі їх раціонального використання, збереження, охорони і відтворення.

 

Природокористування базується на загальнонаукових, кібернетичних, біологічних, географічних, фізико-хімічних та інших законах і законо­мірностях. Основні закони та закономірності природокористування необ­хідно розглядати у поєднанні з численними екологічними концепціями, принципами, підходами. Всі закони та закономірності, на думку деяких учених, необхідно класифікувати за функціональними ознаками, а саме: виділити серед них системні, біогеохімічні, геофізичні, соціально-економічні, енергетичні та ін.