Основні положення поділу земельних ділянок лісового фонду на класи пожежної небезпеки

МЕТОДИКА ПОДІЛУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ЛІСОВОГО ФОНДУ НА КЛАСИ ПОЖЕЖНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ПРИ ПРОТИПОЖЕЖНОМУ ВПОРЯДКУВАННІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ГІС

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП …………………………………………………………………………………4

1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОДІЛУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ЛІСОВОГО ФОНДУ НА КЛАСИ ПОЖЕЖНОЇ НЕБЕЗПЕКИ…………………………………..6

2 Виконання просторових запитів ……………….………….…………..6

3 Топологічні й метричні співвідношення між об'єктами векторної лісової карти ………………………………………….……………9

4 Найважливіші просторові запити для аналізу пожежонебезпеки в лісовому господарстві ………………………..11

5 Визначення класу пожежної небезпеки ……………...………….….13

6 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………..……….…23

 

 

ВСТУП

Для українського лісового господарства проблемою номер один були і залишаються лісові пожежі. Відповідно до Державної Програми “Ліси України” [1], охорона лісів від пожеж повинна стати найважливішим напрямком державної політики, що забезпечує екологічну безпеку країни і збереження ресурсного потенціалу лісів. Свого часу відомий піролог Н.П. Курбатській писав: “Горимість лісів може бути значно понижена шляхом вдосконалення профілактики, протипожежного впорядкування лісів, розчленовування лісу на блоки різного рангу бар'єрами, шляхом створення насаджень і лісових масивів, що не горять або слабо горять” [2].

За останні 10 років фахівцями провідних лісовпорядних підприємств камеральне лісовпорядне виробництво було переведене з аналогового формату в цифровий. Геоінформаційні системи зайняли певне положення при підготовці тематичних, картографічних і суміщених геоінформаційних баз даних лісового фонду.

Геоінформаційна система (ГІС) — це сучасна комп'ютерна технологія, що може застосовуватися для картування і аналізу наслідків лісових пожеж. Ця технологія об'єднує традиційні операції роботи з базами даних, такими як запит і статистичний аналіз, з перевагами повноцінної візуалізації і географічного (просторового) аналізу, які надає карта. Ці можливості відрізняють ГІС від інших інформаційних систем і забезпечують унікальні можливості для її застосування в широкому спектрі завдань, пов'язаних з аналізом і прогнозом явищ і подій навколишнього світу, з осмисленням і виділенням головних чинників і причин, а також їх можливих наслідків, з плануванням стратегічних рішень і поточних наслідків дій, що відбуваються. Проте ГІС — це не інструмент для видачі рішень, а тільки засіб, що допомагає прискорити і підвищити ефективність процедури ухвалення рішень.

На основі класичної лісотаксаційної науки в тематичних повидільних таксаційних базах даних наведена повна інформація про кожен лісовий виділ, що налічує, по загальній сукупності, до трьохсот дендрометричних, лісогосподарських, ботанічних, фітопатологічних, екологічних, пірологічних і інших ознак лісових насаджень.

Представлені в оригінальному форматі програмного забезпечення середовища Windows, ці дані доступні для електронного аналізу і конвертуються в загальнодоступні формати тематичних баз даних.

Картографічні бази даних є електронними аналогами класичних лісовпорядних карт і створюються за допомогою програмного забезпечення.

Впровадження геоінформаційних систем в лісовпорядкування було стрімким, оскільки ГІС виявилися відносно доступними, як з погляду побудови технологічного процесу картовидання і простоти в освоєнні, так і з погляду доступності відносно необхідної технічної бази. Відповідне місце займуть вони і при протипожежному впорядкуванні території лісогосподарських підприємств.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОДІЛУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ЛІСОВОГО ФОНДУ НА КЛАСИ ПОЖЕЖНОЇ НЕБЕЗПЕКИ

 

Одним із основних показників, що враховується при проектуванні протипожежних заходів є клас пожежної небезпеки територіальних лісогосподарських одиниць [3]. Саме поділ території лісогосподарського підприємства на класи пожежної небезпеки зумовлює встановлення пожежних блоків та положення таких елементів протипожежного устрою, як протипожежні заслони, розриви та мінералізовані смуги.

Під час розрахунку класу пожежної небезпеки лісогосподарського виділу беруться до уваги, як його таксаційні показники, так і просторове положення відносно сусідніх пожежонебезпечних виділів. Класи природної пожежної небезпеки визначаються згідно діючої шкали оцінки природної пожежної небезпеки земельних ділянок лісового фонду [4].

На погляд авторів, найбільш ефективним засобом для вирішення задачі визначення класів пожежної небезпеки є геоінформаційна система лісовпорядкування [5-8]. Саме ця система забезпечує всі інформаційні складові і аналітичні можливості, які дозволяють визначати класи пожежної небезпеки виділів і кварталів автоматично і більш об’єктивно, ніж це робиться ручними засобами або шляхом аналізу лише таксаційних показників.

У подальшому методика поділу земельних ділянок лісового фонду на класи пожежної небезпекибуде зведена до вирішення двох задач:

1) виконання просторових запитів;

2) визначення класу пожежної небезпеки.